Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №398/3865/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/3865/26

провадження № 22-ц/4809/1694/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Єгорової С.М.,

при секретарі – Зайченко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Джерело-2» на ухвалу Олексадрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 червня 2026 року (суддя Шинкаренко І.П.) за позовом Фермерського господарства «Джерело-2» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Вес-Агро» про визнання недійсними правочинів,-

встановив:

У червні 2026 року Фермерське господарство «Джерело-2» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Вес-Агро», в якому просило визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим №3520380800:02:000:0401, загальною площею 5,5224 га., яка розташована на території Войнівської сільської ради, Олександрійського району, Кіровоградської області, укладену між ФГ «ДЖЕРЕЛО-2», в особі в.о. голови господарства Баранця Петра Сергійовича, та ОСОБА_1 09.12.2021 року, визнати недійсним договір оренди землі з кадастровим №3520380800:02:000:0401, загальною площею 5,5224 га., яка розташована на території Войнівської сільської ради, Олександрійського району, Кіровоградської області, укладений 10.02.2022 року між ОСОБА_1 та ФГ «ВЕС-АГРО», зобов`язати ФГ «ВЕС-АГРО» повернути земельну ділянку з кадастровим №3520380800:02:000:0401, загальною площею 5,5224 га., яка розташована на території Войнівської сільської ради, Олександрійського району, Кіровоградської області в оренду ФГ «ДЖЕРЕЛО-2».

Ухвалою Олексадрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі, роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний правочин щодо розірвання договору оренди земельної ділянки був вчинений ОСОБА_2 як виконуючим обов`язки голови ФГ «Джерело-2» від імені господарства, а орендодавцем за вказаним договором був сам ОСОБА_2 , який в подальшому передав земельну ділянку в користування на умовах оренди ФГ «Вес-Агро», тому цей спір господарського товариства з його учасником (співзасновником) є тісно пов`язаним із корпоративними відносинами та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник скаржника подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що спір виник між фермерським господарством та його учасником (співзасновником), є пов`язаним із корпоративними правовідносинами, не ґрунтується на фактичних обставинах справи та положеннях процесуального закону. Предметом даного позову не є захист корпоративних прав учасників фермерського господарства, не оспорюються рішення загальних зборів, рішення органів управління, питання створення, реорганізації чи припинення діяльності фермерського господарства, визначення складу його учасників, розміру їх часток або порядку здійснення корпоративного управління. Позовні вимоги спрямовані виключно на захист порушеного права оренди земельної ділянки ФГ «ДЖЕРЕЛО-2» шляхом визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, визнання недійсним подальшого договору оренди, укладеного з іншим орендарем, та повернення земельної ділянки у користування позивача. При цьому позовні вимоги заявлені до ОСОБА_1 саме як до фізичної особи — орендодавця земельної ділянки, який був стороною спірної угоди про розірвання договору оренди та надалі уклав новий договір оренди із ФГ «ВЕС-АГРО». Оспорюваний правочин щодо розірвання договору оренди був вчинений ним як орендодавцем земельної ділянки, тобто у межах здійснення ним цивільних прав як фізичної особи, а не корпоративних прав учасника фермерського господарства. Сам по собі факт володіння корпоративними правами або виконання ним обов`язків виконуючого обов`язків голови фермерського господарства не змінює правової природи спірних правовідносин і не свідчить про виникнення корпоративного спору. Незважаючи на те, що угода про розірвання договору була підписана ним також як виконувачем обов`язків голови ФГ «ДЖЕРЕЛО-2», правовий статус відповідача як учасника фермерського господарства не є предметом спору та не впливає на характер спірних правовідносин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

У цій справі підлягає перевірці обґрунтованість відмови у відкритті провадження у справі та застосування положень пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя стаття 124 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною першою статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17).

Відповідно до положень частини першої статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є захист цивільних прав та/або охоронюваних законом інтересів, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), за змістом пункту 4 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Спір у даній справі стосується оспорення правочину щодо розірвання договору оренди землі, і як наслідок визнання недійсним подальшого договору оренди, укладеного з іншим орендарем та повернення земельної ділянки у користування позивача.

Як убачається з матеріалів справи, що угодо про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09 грудня 2021 року укладений між Фермерським господарством «Джерело-2» в особі в.о. голови господарства Баранця Петра Сергійовича, що діє на підставі Статуту з однієї сторони та орендодавцем ОСОБА_1 , що є власником земельної ділянки, з другої сторони /а.с.11/.

Тобто оспорюваний правочин був укладений між ОСОБА_1 як виконуючим обов`язки голови фермерського господарства та ним же як фізичною особою – власником земельної ділянки.

Висновок суду першої інстанції про те, що спір виник між фермерським господарством та його учасником (співзасновником), що стосується корпоративних прав, тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, є помилковим та таким, що порушує норми процесуального права.

З огляду на суб`єктний склад, предмет спору та характер спірних правовідносин, заявлені ФГ «Джерело-2» позовні вимоги про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку підлягають розгляду в порядку, визначеному ЦПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції помилково відмовив у відкритті провадження у справі з посиланням на підвідомчість цього спору суду господарської юрисдикції, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційній суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Джерело-2» задовольнити.

Ухвалу Олексадрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 червня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді:

О.А.Письменний Л.М. Дьомич С.М. Єгорова