Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №351/165/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 351/165/26

Провадження № 22-ц/4808/1594/26

Головуючий у 1 інстанції КАЛИНОВСЬКИЙ М. .

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Василишин Л.В.

за участю секретаря – Гудяк Х.М.,

учасники справи

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2026 року, ухвалене в складі судді Калиновського М.М.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 30.01.2023 АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №010/83886/82/1465020, підписанням якого позичальник підтвердила, що ознайомлена з чинною редакцією Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб.

24 липня 2025 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-79, у відповідності до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за даним кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників від 29.07.2025 року до договору відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24.07.2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 124 985,17 грн, з яких: 124 985,17 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,00 грн – сума заборгованості за відсотками;- 0,00 грн – сума заборгованості за пенею.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 010/83886/82/1465020 від 30.01.2023 року в розмірі 124 985,17 грн та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 010/83886/82/1465020 від 30.01.2023 в розмірі 124 985,17 грн, що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу, та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2026 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної грошової суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до вимог чинного законодавства до оформлення первинних бухгалтерських облікових документів встановлені певні вимоги, при недотриманні яких вказані документи є недійсними.

У наданій позивачем «виписці по рахунку» відсутній підпис, ПІБ особи, відповідальної за створення такої виписки, як і печатка банківської установи.

Відповідно до п.52-53 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 року вказана роздруківка є недійсною, та не може бути підставою для бухгалтерського обліку, а тому й не може бути належним доказом отримання відповідачем коштів.

Окрім того, згідно із ч. 2 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Зазначає, що пунктом 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2020) визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Відповідно до пункту 8 гл. 10 розд. ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія». Також у випадку, якщо документ складається з кількох сторінок, то копії знімаються зі всіх сторінок, які потім можна засвідчити і у такий спосіб: прошити разом, напис «Копія» ставиться на першій із прошитих сторінок, кінчики ниток має бути заклеєно клаптиком паперу так, щоб нитки виглядали з-під цього паперу. Обов`язково зверху цього паперу робиться напис: ”Пронумеровано і прошнуровано (кількість аркушів цифрою і прописом) аркушів”, вказується посада особи, яка завіряє копію, її підпис, прізвище, ініціали й дата. Все це скріплюється печаткою таким чином, щоб частина відбитку була проставлена на приклеєному клаптику паперу, а частина - на самому аркуші копії документа.

Як вбачається із наданої позивачем роздруківки, в ній відсутній напис про засвідчення копії, не зазначено посаду, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії, як і відсутня нумерація сторінок, яка повинна бути на кожному аркуші, якщо посвідчується пакет документів.

Надана позивачем «виписка» не містить інформації про отримання відповідачкою 97 200,00 грн кредитних коштів 30.01.2023 року, не містить інформації про отримання відповідачкою коштів або встановлення будь-якого кредитного ліміту, то ж не дає можливості достовірно встановити чи отримувались нею кредитні кошти та який розмір, нібито, отриманих коштів.

Відповідачка у свою чергу заперечує проти надуманих припущень позивача та вважає їх необґрунтованими.

Крім того, скаржник зазначає, що на правовідносини сторін розповсюджується дія і норми ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якої обов`язковою умовою для можливості реалізації кредитором права вимагати від позичальника дострокове повернення кредиту є закріплення такого права в першу чергу умовами самого договору про споживчий кредит, а також невиконання позичальником вимоги кредитора про дострокове повернення кредиту (не усунення порушення умов договору) протягом 30 днів саме з дня отримання позичальником такої вимоги. Через недотримання позивачем визначеного договором порядку направлення вимоги (відсутність цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) у суду відсутні підстави для задоволення позову про дострокове стягнення кредитної заборгованості, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить рішення суду залишити без змін. Зазначає, що посилання скаржника про те, що позивач не надав первинних документів на підтвердження отримання кредитних коштів, є безпідставними та необґрунтованими.

Посилання скаржника на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано суду доказів отримання ним кредитних коштів від первісного кредитора є помилковими та безпідставними, оскільки факти їх надання підтверджуються наявними у матеріалах справи кредитним договором, який є дійсним в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів. При цьому вимог щодо визнання зазначеного правочину недійсними чи встановлення факту його неукладеності до суду заявлено не було. Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику чи кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.

Позивачем надано підтвердження перерахування коштів, зокрема виписку по рахунку за період з 30.01.2023 по 29.07.2025 роки. Доказів протилежного, зокрема того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, скаржник суду не надала.

У судове засідання ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з`явилися, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

У судове засідання представник ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходив з того, що 30.01.2023 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/83886/82/1465020. Згідно з умов якого відповідачу було надано кредитний ліміт у розмірі 97 200,00 грн зі строком кредитування 48 місяців. Базова процентна ставка складає 48% річних, водночас за користування коштами в межах програми «Оплата частинами» передбачено ставку 0,0001% річних.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 124 985,17 грн (тіло кредиту).

Відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 010/83886/82/1465020 у розмірі 124 985,17 грн, яка підлягає стягненню

Переглядаючи справу колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що 30.01.2023 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №010/83886/82/1465020.

Відповідно до умов договору відповідачу встановлено ліміт кредиту на дату початку кредитування у розмірі 97 200,00 грн. Строк кредитування 48 місяців. Процентна ставка становить 48% річних. Процентна ставка за користування сумою кредиту «Опллата частинами» 0,0001% річних(п.п.2.2.1, 2.3,2.4договору).

Із розрахунку заборгованості, який надано позивачем вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 124 985,17 грн.

24.07. 2025 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-79, у відповідності до умов якого, АТ «Райффайзен Банк Аваль» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Райффайзен Банк Аваль» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі(ах) боржників.

Згідно п.п.2.2. договору відступлення права вимоги відступлення новому кредитору прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2. договору, та з моменту підписання сторонами Ррєстру(ів) боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників у редакції додатку 2 до додаткової угоди №2 позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 124 985,17 грн, з яких: 124 985,17 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн – сума заборгованості за пенею.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1051 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 січня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 010/83886/82/1465020.

За умовами договору позичальнику встановлено кредитний ліміт у розмірі 97 200,00 грн строком на 48 місяців зі стандартною процентною ставкою 48% річних та пільговою ставкою 0,0001% річних за послугою «Оплата частинами».

Згідно з розрахунком первісного кредитора заборгованість ОСОБА_1 становить 124 985,17 грн - сума основного боргу.

24 липня 2025 року АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-79.

Відповідно до умов договору та витягу з Реєстру боржників від 29.07.2025 року до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором.

На підтвердження факту отримання кредитних коштів відповідачем позивачем суду надано виписку по особовому рахунку відповідача за період з 31.01.2023 по 29.07.2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 користувалась кредитними коштами, здійснювала покупки та платежі, зняття готівки, частково погашала кредит.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15).

ОСОБА_1 не спростувала надані позивачем докази щодо укладання кредитного договору,користування кредитними коштами, клопотань про витребування доказів на підтвердження отримання (чи неотримання) кредитних коштів не подала.

Отже, позивач довів належними і допустимими доказами факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів (виписка по картковому рахунку, кредитним договором, умовами надання кредитної карти, заявою про відкриття карткового рахунку).

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що надані позивачем копії документів є неналежними доказами укладення кредиту та наявності заборгованості, так як вони не відповідають вимог п. 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2020 затверджені наказом ДП «Український науково дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості від 01.07.2020 №144 з з огляду на таке.

Так, згідно з підпунктом 1.1 Національного стандарту «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163:2020, затверджений наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01 липня 2020 року № 144, вказаний стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі - організацій).

Тобто, дані вимоги не поширюються на документи, що подаються до суду. Такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2026 року у справі № 754/1103/25 (провадження № К/990/24449/25).

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 76 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Такий правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Як вбачається із матеріалів справи позивачем позовну заяву і докази до позовної заяви подано через систему «Електронний суд» та скріплені електронним підписом представника позивача.

З урахуванням вищевикладеного, додатково завіряти скановану копію письмового доказу перед завантаженням в «Електронний суд» та ставити напис «Згідно з оригіналом» чи рукописним підписом непотрібно, оскільки сама система автоматично накладає кваліфікований електронний підпис (КЕП) на весь пакет поданих документів.

З цих підстав доводи апеляційної скарги про відсутність засвідчених копій, поданих позивачем, є безпідставними.

Посилання скаржниці на те, що у виписці за рахунком відсутні відомості про отримання відповідачем коштів або встановлення будь-якого кредитного ліміту апеляційний суд відхиляє, адже з аналізу змісту виписки за рахунком позичальника вбачається, що ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк Аваль» було відкрито банківський рахунок, згідно обігу коштів за якими позичальник у спосіб отримання кредитних коштів розраховувалася у торгівельних мережах, користувалась кредитними коштами.

Крім того, відповідно до умов заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/83886/82/1465020 максимальний ліміт становить 500 000 грн, а початковий розмір поточного ліміту на дату початку кредитування — 97 200 грн, що визначено строком на 48 місяців (пункт 2.1 заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/83886/82/1465020, 2.2.1, п.2.3).

Відповідачка не заперечує факт підписання зазначеної заяви. Випискою по рахунку підтверджується користування відповідачкою кредитними коштами. Вказана виписка скаржником не спростована належними доказами.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором, тому доводи апеляційної скарги про те, що позивач не направив відповідачу повідомлення-вимогу про дострокове поверення кредиту не заслуговує на увагу.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст.367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Л.В. Василишин