Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №285/4804/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 285/4804/26Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Б.

Категорія 156Доповідач Скітневська О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Скітневської О.М.з секретарем судового засідання Гончаруком С.С., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Гожого Миколи Степановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Гожого М. С. на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665, 60 грн судового збору.

Згідно з постановою 19.07.2026 о 00 год. 25 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом мотоциклом KOVE 321, д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, огляд пройшов на місці зупинки, що підтверджується алкотестом № 1279 від 19.07.2026, результати огляду становлять 1,30% проміле алкоголю. З результатом огляду не погодився, від огляду в найближчому медичному закладі КНП Звягельська багатопрофільна лікарня відмовився, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Гожий М.С. в інтересахОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд за допомогою «Драгера», з результатами не погодився, погодився пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Вважає, що суд не розмежував, який саме склад об`єктивної сторони ч.1 ст.130 КУпАП має місце: керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння чи відмова особи, яка керує транспортними засобами, від проходження огляду на стан сп`яніння. На думку адвоката, суд першої інстанції переклав тягар спростування результатів огляду за допомогою «Драгера» на ОСОБА_1 . Зазначає, що у постанові відсутня належна оцінка доказів судом, є лише їх перелік. Вказує на розбіжності номерів алкотестів у постанові судді.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді згідно зі ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених під час розгляду справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не у повному обсязі, і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується достатніми доказами.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення від 19.07.2026 ЕПР1 №723104; роздруківку Alkotest-6820 від 19.07.2026 № 1279, результат якого 1,30 проміле; відеоматеріали.

Оцінивши зазначені докази, суд першої інстанції зробив висновок, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною, його дії кваліфіковано правильно, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вказані докази апеляційний суд не може визнати такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного.

Частиною 1 статті 130 КупАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 19.07.2026 о 00 год. 25 хв. керував транспортним засобом мотоциклом KOVE 321, д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, огляд пройшов на місці зупинки, що підтверджується алкотестом № 1279 від 19.07.2026, результати огляду становлять 1,30% проміле алкоголю. З результатом огляду не погодився, від огляду в найближчому медичному закладі КНП Звягельська багатопрофільна лікарня відмовився, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі Порядок) та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).

Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо врегульованих засобів вимірювання техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Аналогічні вимоги закріплено у п.3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2008 № 1103 (далі – Порядок № 1103).

Згідно п.6 Порядку № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п.8 Порядку № 1103).

Аналогічні етапи щодо порядку проходження огляду на стан сп`яніння закріплено у ст.266 КУпАП: у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Проте, як убачається з матеріалів справи, працівниками поліції не було дотримано зазначених вимог закону, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

З відеозапису нагрудної камери поліцейського убачається, що ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній погодився та пройшов огляд, результат якого 1,30‰. Працівник поліції запитав у водія «чи погоджуєтесь з результатами», на що ОСОБА_1 відповів чітко «ні». «То їдемо в лікарню» - запитав у ОСОБА_1 поліцейський, ОСОБА_1 відповів «ні», в подальшому сказав «то що, в лікарню». Працівник поліції повідомив, що «ви відмовилися», а ОСОБА_1 відповів «то їдемо?». Поліцейський знову запитує у ОСОБА_1 : «В найближчий медзаклад їдемо?» Водій відповів «да». Потім камера вимикається, у той час, як ОСОБА_1 перебуває у службовому автомобілі поліції і підтверджує свою згоду їхати до медичного закладу.

В супереч вимоам ст.266 КУпАП та пункту 6 Порядку працівник поліції, отримавши незгоду ОСОБА_1 із результатами його огляду, проведеного поліцейським, не доставив ОСОБА_1 в заклад охорони здоров`я, що підтверджено відеозаписом, та як наслідок, в такому закладі огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не здійснено.

Результати огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із використанням приладу Драгер, з якими ОСОБА_1 не погодився, просив поліцейського поїхати в лікарню, і не підписав згоду з результатами огляду, за встановлених апеляційним судом обставин, останні відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП є недійсними, оскільки в цьому випадку вимагалось його доставка в заклад охорони здоров`я.

Зі змісту Інструкції прямо прослідковується, що обов`язок доставити особу, яка підлягає огляду на стан алкогольного сп`яніння, в заклад охорони здоров`я покладається саме на поліцейського.

Таким чином, згідно з ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, а обов`язок доставити такого водія для проведення огляду в заклад охорони здоров`я після незгоди водія з пройденим на місці зупинки транспортного засобу результатом покладається саме на поліцейського, то за обставин цієї справи, саме працівник поліції, отримавши незгоду водія з результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу та за його бажанням пройти такий огляд в медичному закладі, не забезпечив доставку ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проходження ним огляду, та безпідставно склав протокол про вчинення ОСОБА_1 правопорушення у виді відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вказаного суд першої інстанції не врахував та дійшов до помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вимкнення працівниками поліції відеокамери після висловлення ОСОБА_1 згоди на проходження огляду в медичному закладі, відсутність повного відеозапису, на якому було б зафіксовано проходження чи відмова від огляду в закладі охорони здоров`я, як одного з ключових доказів у справі, істотно впливає на можливість повної та всебічної перевірки обставин справи, дотримання встановленої процедури поліцейськими, та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, чи мала місце саме відмова у розумінні закону, а не інші обставини, які могли бути неправильно інтерпретовані працівниками поліції, а також чи не допускалися працівниками поліції порушення, неправомірний вплив або небажання працівників поліції доставляти особу до медичного закладу. За таких умов висновки про дотримання процедури і доведення факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, є необґрунтованими та фактично ґрунтуються на припущеннях.

Апеляційний суд наголошує, що такий підхід суперечить суті доказування у справах про адміністративні правопорушення, оскільки закон вимагає не формального посилання на здійснення відеозапису, а фактичної наявності відповідного доказу з можливістю його безпосереднього дослідження судом.

За таких обставин, апеляційний суд позбавлений можливості підтвердити або спростувати відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності повного відеозапису, який відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП є обов`язковим елементом фіксації проведення огляду, наявний у матеріалах справи відеозапис, на який послався суд першої інстанції, підтверджує лише факт керування транспортним засобом, проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, непогодження з результатами огляду, пропозицію та згоду ОСОБА_1 щодо доставки його до закладу охорони здоров`я, однак не містить відомостей щодо проведення огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я або факту відмови від його проходження у порядку, визначеному законом, а відтак не може замінити собою обов`язкову відеофіксацію, передбачену ст. 266 КУпАП, та не є достатнім доказом на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеними обставини, які фактично не підтверджені достатніми доказами, не врахував імперативний характер вимог ст. 266 КУпАП та фактично переклав негативні наслідки недоліків у діяльності органу, що склав протокол, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості не підтверджуються доказами у справі, які можна визнати достатніми. Сам протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Згідно з положеннями ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Гожого Миколи Степановича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18 серпня 2026 року скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, пердбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. Скітневська