Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №285/3463/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/3463/26 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Б.

Номер провадження №33/4805/1340/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Костюкович С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., з участю секретаря судового засідання Колодяжного О.В., захисника – адвоката Куницького А.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомир апеляційну скаргу захисника – адвоката Куницького А.В., на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно постанови місцевого суду, ОСОБА_1 27.05.2026 о 20:10 по вул.Шевченка, 43 в м.Звягель Житомирської області, керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням захисник - адвокат Куницький А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Вважає, оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції неповно та однобічно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив усіх наявних доказів у їх сукупності, не надав належної правової оцінки доводам сторони захисту та допущеним під час оформлення матеріалів справи процесуальним порушенням, обмежившись формальним підходом до їх оцінки, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що призвело до безпідставного застосування до нього адміністративного стягнення.

Доводить, що надані стороною обвинувачення докази не підтверджують обов`язкову ознаку складу адміністративного правопорушення - факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а всі сумніви щодо доведеності вини особи, відповідно до принципу презумпції невинуватості, повинні тлумачитися на її користь.

Зазначає, що під час перегляду відеозапису, наданого працівниками поліції, встановлено, що він розпочинається вже в салоні службового автомобіля, де між поліцейськими та ОСОБА_1 відбувається розмова. При цьому, відеозапис не містить жодної інформації про те, за яких обставин ОСОБА_1 опинився в салоні патрульного автомобіля, де він перебував до цього, чи керував будь-яким транспортним засобом, а також чи був він зупинений поліцейськими безпосередньо під час керування транспортним засобом.

Оскільки працівниками поліції не встановлено та не доведено, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, він не може вважатися водієм у розумінні Правил дорожнього руху України, а тому на нього не поширюються обов`язки водія, визначені Правилами дорожнього руху, зокрема обов`язок, передбачений пунктом 2.5 Правилами дорожнього руху України, щодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду на стан сп`яніння.

Звертає увагу, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП не може бути належним та допустимим доказом факту керування ним транспортним засобом у межах розгляду цієї справи. Постанова є лише процесуальним рішенням, прийнятим працівником поліції, та сама по собі не підтверджує факту керування транспортним засобом.

Зазначає, що не заперечення ОСОБА_1 під час складання на нього адміністративних матеріалів не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Вказує, що працівниками поліції не забезпечено безперервної відеофіксації події, що позбавляє суд можливості перевірити достовірність обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та ставить під обґрунтований сумнів повноту, об`єктивність і достовірність зібраних доказів.

Посилається на те, що під час оформлення матеріалів справи працівниками поліції допущені порушення, а саме те, що в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відсутні відомості про дату та час його складання. Крім того, зі змісту зазначеного акта неможливо встановити, де саме, коли та в який час він був складений працівником поліції. Відсутність зазначених даних унеможливлює перевірку дотримання встановленої процедури проведення огляду, а також не дозволяє співставити цей документ з іншими матеріалами справи, зокрема відеозаписами, направленням на медичний огляд та іншими доказами.

Допущено порушення також в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки в розділі даного акту вказано, що «особу до закладу охорони здоров`я доставив інспектор СРПП капітан поліції С.Рибак» Разом із тим, під час дослідження наданого стороною обвинувачення відеозапису будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували факт доставки ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я саме зазначеним працівником поліції, не встановлено. Зазначена невідповідність ставить під сумнів достовірність відомостей, викладених у направленні та свідчить про неналежне оформлення матеріалів справи. Більше того, такі суперечності між змістом офіційного документа та фактичними даними, зафіксованими на відеозаписі, мають оцінюватися судом у сукупності з іншими допущеними працівниками поліції порушеннями, оскільки вони свідчать про недотримання вимог щодо повного, об`єктивного та достовірного документування обставин події.

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, був вчасно та належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток Viber з урахуванням заяви на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді, підписаної ОСОБА_1 (а.с.12)

Доказів поважності причин неприбуття в судове засідання ОСОБА_1 суду не надав, клопотань про відкладення апеляційного розгляду суду станом на момент розгляду цієї справи не було подано.

Захисник не заперечив проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та одночасно підтвердив, що ОСОБА_1 поінформований про дату та час апеляційного розгляду, однак за узгодженою ними позицією участь в справі під час апеляційного розгляду братиме лише захисник.

Відповідно до вимог ч.4 ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Враховуючи все наведене, апеляційним судом було постановлено провести апеляційний розгляд цієї справи за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтується на матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказах, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1413/27858 (далі – Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 (далі – Порядок направлення).

Згідно ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Аналогічні норми передбачено і Порядком направлення та Інструкцією.

Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення (ч.4 ст.266 КУпАП).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (п.6 Порядку направлення).

Аналогічна норма передбачена пунктом 7 Інструкції.

Ця норма Порядку направлення та Інструкції кореспондується із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, яким встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.8 Порядку направлення у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Постановою місцевого суду було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених та оцінених судом першої інстанції доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №660543 від 27.05.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 27.05.2026 о 20:10 по вул.Шевченка, 43 в м. Звягель Житомирської області, керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.п.2);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до змісту якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, від огляду відмовився (а.с.3);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.05.2026 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 направлявся до Звягельської багатопрофільної лікарні, однак від огляду відмовився (а.с.5);

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 645215 від 27.05.2026 з якої слідує, що на ОСОБА_1 накладено штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, яке було вчинене ОСОБА_1 саме як водієм транспортного засобу у часовий інтервал, який передував складенню відносно нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.9). Доказів про скасування цієї постанови апеляційному суду на момент апеляційного розгляду не надано.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №660543 від 27.05.2026 року, працівниками поліції здійснювався відеозапис портативним відеореєстратором 858204.

З переглянутого судом відеозапису, наявного у матеріалах справи на DVD-диску (а.с.11) слідує, що перебуваючи в службовому автомобілі працівник поліції пояснив ОСОБА_1 , що його було зупинено за порушення ним Правил дорожнього руху, а саме за те, що він не надав перевагу в русі мотоциклісту, який рухався по вулиці Шевченка, в той час як він ( ОСОБА_1 ) виїжджав із другорядної дороги не на зелене світло світлофору. На запитання поліцейського «чи зрозуміло за що Вас зупинили», ОСОБА_1 відповів «так» (файл “Олійник.mp4», інтервал відеозапису із 0:00:15 по 0:00:50).

Також, з цього відеозапису вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівником поліції у останнього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, в зв`язку запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

Однак, від запропонованих оглядів ОСОБА_1 відмовився, відповівши «нє, відмовляюся». При цьому, працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що у разі відмови від запропонованих оглядів на нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, а також роз`яснено йому права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (інтервал відеозапису із 0:00:51 по 0:03:15).

Таким чином, дослідивши наявний у матеріалах справи відеозапис (а.с.11) апеляційний суд з`ясував, що працівники поліції у зв`язку із виявленням у ОСОБА_1 , ознак алкогольного сп`яніння, запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, однак ОСОБА_1 відмовився від його проходження.

Враховуючи, що ОСОБА_1 чітко і ствердно відмовився пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому медичному закладі охорони здоров`я, що зафіксовано переглянутим судом відеозаписом і об`єктивно встановлено судом із цього доказу та із наявних у матеріалах справи письмових доказів, то ці його дії обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що утворюють склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП у виді відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, працівники поліції правомірно склали протокол у зв`язку із виявленням цього правопорушення, а суд першої інстанції, перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Наведені вище докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність, на переконання апеляційного суду, є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 , а тому апеляційні доводи про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими.

Що ж стосується посилання апелянта на відсутність відеозапису, яким би було зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також його зупинку поліцейськими, то апеляційний суд з цього приводу зазначає наступне.

Так, переглянутим відеозаписом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи в службовому автомобілі працівників поліції, жодного разу не заперечував факт керування ним транспортним засобом, а навпаки на запитання працівника поліції, який роз`яснив ОСОБА_1 за що його було зупинено, останній підтвердив дані обставини відповівши «так» (файл «Олійник.mp4», інтервал відеозапису із 0:00:15 по 0:00:50). Крім того, даним відеозаписом зафіксовано винесення працівниками поліції постанови щодо ОСОБА_1 за порушення ним правил дорожнього руху та ознайомлення його з її змістом. При цьому, відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 запитував у працівників поліції де можливо заплатити даний штраф, що на переконання апеляційного суду також підтверджує визнання і не заперечення ним факту керування транспортним засобом за наведених у постанові обставин (інтервал відеозапису із 0:13:20 по 0:14:20).

Наявний у матеріалах справи відеозапис дійсно не містить фіксації виконання ОСОБА_1 функції водія транспортного засобу та його зупинку працівником поліції.

Проте суд зазначає, що процесуальні засоби доказування у справі про адміністративне правопорушення передбачені ч.1 ст.251 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 із відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я відеозаписом у тому обсязі, який він наявний у матеріалах справи, зафіксовано, а вищезазначена сукупність матеріалів справи, зокрема, наявний відеозапис із проаналізованими інтервалами, де ОСОБА_1 визнає факт керування на запитання поліцейського, та зміст постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №645215 від 27.05.2026, якою на ОСОБА_1 накладено штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.9), разом із рештою доказів, на які послався суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, поза розумним сумнівом підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, які значаться у складеному відносно нього протоколі.

Тобто висновок про керування ОСОБА_1 транспортним засобом зроблено не на підставі єдиної постанови серії ББА №645215 від 27.05.2026, а на підставі оціненої судом сукупності доказів, зокрема:

- постанови серії ББА №645215, згідно якої ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ-ДАЕWOO номерний знак НОМЕР_1 , 27.05.2026 року об 20 год.10 хв. на перехресті вулиці Шевченка – Н.Оржевського м.Звягель не надав перевагу в русі мотоциклісту (а.с.9);

- відеозаписом у вищезазначених проаналізованих інтервалах, згідно яких факт керування автомобілем ОСОБА_1 на запитання поліцейського не заперечує;

- протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.2), який ОСОБА_1 підписав без зауважень, та в якому значиться, що він керував цим же самим транспортним (який зазначено і у постанові серії ББА №645215 від 27.05.2026) в цей же самий час (20 год.10 хв.) та в цьому самому місці.

Доводи апелянта про допущені працівниками поліції порушення при складанні адміністративних матеріалів по даній справі, а саме відсутність в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відомостей про дату та час його складання, є такими, котрі не впливають на висновок про законність постанови суду першої інстанції, оскільки відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП передбачена за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, і ці дії відеозаписом зафіксовані та відображені у протоколі про адміністративне правопопорушення.

Тому, неповнота заповнення акту «…з використанням спеціальних технічних засобів…» не дає підстав для висновку про відсутність інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення. До того ж, як зафіксовано відеозаписом, ОСОБА_1 відмовився від проходження зазначеного огляду як із використання спеціальних технічних засобів, так і у закладі охорони здоров`я.

Що стосується посилань в апеляційній скарзі на порушення складання направлення на огляд в частині здійснення доставки ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, то судом першої інстанції встановлено, та в чому переконався і апеляційний суд переглянувши наявний відеозапис, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

З відеозапису прямо слідує, що ОСОБА_1 в заклад охорони здоров`я не доставлявся, а тому зміст направлення в цій частині не впливає на зроблені судом висновки по суті справи.

Таким чином, за наслідками апеляційного розгляду не встановлено підстав для висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , а тому постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Інші аргументи апеляційної скарги не впливають на законність на обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки заявлені апелянтом порушення не призвели до неправильного вирішення судом справи, позаяк наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП як єдиної і достатньої підстави для притягнення особи до адміністративної відповідальності, встановлена судом і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, з оцінкою яких погоджується і суд апеляційної інстанції.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Куницького А.В., залишити без задоволення, а постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Костюкович