Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №174/1132/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2247/26 Справа № 174/1132/25 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І.А. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Примак Н.М.,

захисника адвоката Чекуріна С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката Чекуріна С.А., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а:

постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 13.08.2025 о 22.50 год у Дніпропетровській області, Кам`янському районі, в м. Вільногірську, по бульвару Миру, 1, керував автомобілем Volkswagen E-Golf, д.н. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння за згодою водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер Alkotest 6820» під запис на нагрудну камеру поліцейського. Відповідно до тесту № 592, проведеного 13.08.2025 о 22.58 газоаналізатором «Драгер Alkotest 6820», водій дійсно керував т.з. у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду позитивний та склав 2,21 проміле. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку відмовився під запис на нагрудну камеру поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР.

На зазначену постанову захисник адвокат Чекурін С.А., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку вказує, що апеляційна скарга сформована та відправлена до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд у системі «Електронний суд» 09.06.2026. 15.07.2026 постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу повернуто, підставою для повернення стала відсутність документів, які підтверджують повноваження на надання правничої допомоги. Вказана постанова направлена на електронну пошту представника, адвоката Чекуріна С.А., 17 липня 2026 року о 20:00. Звертає увагу, що первісна скарга подавалася вчасно, а повернення сталося через технічні недоліки адвоката.

Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2026 захисником адвокатом Чекуріним С.А. подана апеляційна скарга на постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2026 року. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.07.2026 вказану апеляційну скаргу повернуто. Повторно апеляційну скаргу подано 21.07.2026 із врахуванням недоліків, які наведені в постанові про повернення апеляційної скарги.

На підставі викладеного вважаю за можливе визнати причину незначного пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2026 року.

В апеляційній скарзі просить провадження у справі закрити за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 не відмовлявся. Звинувачення є незрозумілим, адже воно складається з двох частин: 1) керував з ознаками алкогольного сп`яніння; 2) відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння (якого саме не зазначено: наркотичного, алкогольного).

Зауважує, що відповідальності за керування автомобілем з ознаками сп`яніння законодавством не встановлено.

Вказує, що, оскільки в протоколі не сформульовано, який саме огляд ОСОБА_1 має пройти на вимогу поліцейського, правопорушник не має можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється). Невірне і нечітке формулювання суті правопорушення позбавляє водія права на захист, адже обвинувачення йому незрозуміле. Особа має право знати, в чому саме її звинувачують, щоб реалізувати право на захист. Таким чином, твердження судді про однозначну відмову ОСОБА_1 від проходження запропонованого йому огляду не узгоджується з матеріалами справи.

Зазначає, що сама процедура оформлення адміністративного протоколу здійснена з порушеннями, пояснення ОСОБА_1 складалися власноручно поліцейським, не залучено адвоката для захисту його інтересів, пропозиція поліції на проходження тесту на алкогольне сп`яніння не зафіксована на нагрудну боді-камеру поліцейських, не допитано свідків, які перебували в автомобілі.

Стверджує, що жодна камера не містить фіксації процедури проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6820» та фіксації тесту № 592, який нібито показав позитивний результат 2,21 проміле. Зазначений у протоколі «позитивний результат огляду ОСОБА_1 2,21 проміле» надуманий поліцейським ОСОБА_2 , внесений до протоколу безпідставно, не підтверджений жодним законним, допустимим доказом, відсутній на відеозаписах та не відповідає фізіологічному та психічному стану ОСОБА_1 .

Зауважує, що відповідно до Інструкції ознакою сп`яніння є не відсутність реакції зіниць на світло, а «звужені чи розширені зіниці, що не реагують на світло». Таким чином, і ці показання поліцейських є сумнівними.

Вказує, що у поліцейського має бути в наявності, крім самого СТЗ, ще й сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, які повинні бути внесені до акта, оскільки в разі відсутності СТЗ на момент вимоги пройти огляд на стан сп`яніння водія буде лише формально повідомлено про порядок застосування спеціального сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу конкретної, а не абстрактної вимірювальної техніки.

Наголошує, що на момент фіксації відеозапису водій знаходився у транспортному засобі VOLKSWAGEN E-GOLF, д.н.з. НОМЕР_2 , який не рухався, а знаходився на узбіччі, що підтверджено відеозаписом нагрудної камери поліцейського. Інших доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом поліцейськими не надано.

Звертає увагу, що з моменту повідомлення в чергову частину о 22:31:00 про порушення громадського порядку до прибуття поліцейського патруля о 22:47:22 минуло 15–16 хвилин. Тобто автомобіль перебував за однією й тією ж адресою тривалий час, отже, автомобіль не перебував у русі.

ОСОБА_1 у засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

До того ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати наданих процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§ 66–69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, та за участю його захисника адвоката Чекуріна С.А.

Заслухавши захисника адвоката Чекуріна С.А., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у цьому випадку передбачене ст. 130 КУпАП, серед інших визначених законом обставин зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності, чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи винна особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративну відповідальність передбачено за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, у цьому випадку доказуванню підлягають факт керування транспортним засобом та факт перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

Суд першої інстанції визнав, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються:

- відеозаписом із назвою файлу export-6o50m, з якого вбачається, що рух транспортного засобу чітко зафіксовано в проміжку часу з 22:47:37 до 22:47:44, а за кермом перебуває саме ОСОБА_1 , який починає спілкуватися з працівницею поліції. Надалі на запитання поліцейського щодо вживання алкоголю водій відповів, що «трохи було». Водієві чітко повідомлено про виявлені в нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на місці за допомогою приладу Drager, на що він погодився. Від проходження огляду в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився, про що його також запитувала працівниця поліції, і це зафіксовано на відеозаписі. При цьому під час відеозапису на місці події ОСОБА_1 жодним чином не заперечував того, що керував транспортним засобом, не стверджував, що не проходив огляд, що йому не було продемонстровано результатів такого огляду або що він не погоджується з результатами огляду;

- чеком із приладу Drager Alcotest до протоколу № 4223327, тест № 697, від 13 серпня 2025 року, відповідно до якого проведено огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, результат якого позитивний - 2,21 ‰;

- актом огляду водія на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Огляд проведено у зв`язку з виявленням у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та почервоніння очей. Огляд проведено за допомогою приладу Drager Alcotest 6820. Результат позитивний - 2,21 ‰. Акт підписано інспектором поліції, яка його склала, та водієм ОСОБА_1 .

Апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, підтвердженого належними й допустимими доказами.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 6 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 11 листопада 2015 року (далі - Інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів - законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Як убачається з відеозапису поліцейських, який є додатком до протоколу та розпочинається о 22 годині 42 хвилини, на ньому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зокрема рух автомобіля та спілкування водія з працівниками поліції. Також зафіксовано виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння та вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 погодився. Запис припиняється о 22 годині 57 хвилин (файл export-6o50m.mp4).

Надалі запис розпочинається о 23 годині 12 хвилин. Працівниця поліції, перебуваючи у службовому автомобілі, складає матеріали про адміністративне правопорушення, потім кличе ОСОБА_1 , повідомляє йому результат проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння та запитує, чи буде він проходити огляд у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився, після чого інспектор поліції продовжила складати матеріали про адміністративне правопорушення.

Водночас на відеозаписі не зафіксовано проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, як того прямо вимагають положення ст. 266 КУпАП та Інструкції. Свідків під час проведення огляду інспектором поліції також не залучено.

Окрім недотримання вимог щодо проведення огляду водія на стан сп`яніння із застосуванням технічних засобів відеозапису, за відсутності будь-якої фіксації огляду апеляційний суд позбавлений можливості перевірити дотримання порядку проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, зокрема факт здійснення ним видиху в газоаналізатор, правильність застосування приладу, погодження або непогодження водія з установленим результатом тощо.

При цьому повідомлення ОСОБА_1 зафіксованого результату огляду на стан сп`яніння та пропозиція пройти огляд у закладі охорони здоров`я мають формальний характер, оскільки були здійснені вже під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення. Водночас безпосереднє проходження водієм огляду, яке стало підставою для складання таких матеріалів, на технічному носії не зафіксовано, про що свідчить також відсутність відеозапису за певний проміжок часу.

Отже, апеляційним судом установлено порушення поліцейськими порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 11 листопада 2015 року.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

За наведених обставин огляд водія ОСОБА_1 через порушення інспектором поліції зазначених вимог закону є недійсним, а тому його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними й допустимими доказами.

Крім того, диспозиція ст. 130 КУпАП передбачає кілька складів адміністративного правопорушення.

Розглядаючи справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено таким чином, що це унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Одним із джерел доказів і документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення встановлено ст. 256 КУпАП, якою передбачено зазначення, зокрема, суті адміністративного правопорушення, нормативного акта, що передбачає відповідальність за це правопорушення, прізвищ та адрес свідків і потерпілих, а також інших відомостей. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається у протоколі.

Суд не має права самостійно змінювати фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість особи у вчиненні якого має доводитися в суді.

У цьому випадку судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України, та відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Отже, ОСОБА_1 інкриміновано та судом визнано доведеним вчинення двох різних за своєю правовою суттю адміністративних правопорушень, що вказує на невизначеність і неконкретизованість обвинувачення.

Апеляційним судом установлено, що наведене у протоколі про адміністративне правопорушення формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_1 містить суперечності, зокрема два різні склади адміністративного правопорушення, а тому викликає обґрунтовані сумніви, які відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки суд не має правової можливості змінювати фабулу обвинувачення.

За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний допустимим джерелом доказів у цій справі.

Як наслідок, інші докази, на які послався суд першої інстанції, є похідними та, на переконання апеляційного суду, недопустимими за принципом «плодів отруйного дерева» (рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України»).

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд має обґрунтовувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чіткими та не залишають місця для сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган. Водночас особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь. Отже, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на підставі доказів, які спростовують усі розумні сумніви щодо її вини. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) з посиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах і здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних і допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей та є таким, що змусив би особу утриматися від прийняття рішення з питань, які мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведено кожен з елементів, важливих для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать на користь чи на спростування тієї або іншої версії подій.

Ретельно дослідивши та перевіривши під час апеляційного розгляду всі наявні у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення внаслідок порушення порядку проведення огляду, неналежного оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та збирання доказів, що призвело до визнання їх недопустимими.

Так, приписами ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З огляду на викладене висновки судді першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджені належними, допустимими й достовірними доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладені обставини, переглядаючи постанову судді місцевого суду щодо ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку, що ухвалене у справі рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

клопотання захисника адвоката Чекуріна С.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2026 року задовольнити.

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційну скаргу захисника адвоката Чекуріна С.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, задовольнити.

Постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА