Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №158/2177/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/2177/25 Провадження №33/802/903/26 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О. К.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Марчука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.11.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 11.07.2025 року о 09 годині 23 хвилини в місті Ківерці по вулиці Комунальна 1, керував транспортним засобом Fiat Tempra, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер 6810, тест №5315, вміст алкоголю в організмі - 0,87 проміле, чим порушив вимоги п.2.9А ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.35-36).

Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану постанову суду незаконною через порушення норм матеріального та процесуального права, однобічністю розгляду справи та невірною оцінкою доказів.

Вказує на те, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувся у його відсутності, незважаючи на його клопотання про відкладення справи у зв`язку із перебуванням його на лікуванні та реабілітації після отриманого порання та контузії. З адвокатом мав намір укласти договір, однак цього не зробив, так як не захотів, щоб справа була розглянута у його відсутність з участю його захисника. Копію оскаржуваної постанови він отримав безпосередньо в суді 24.08.2026 року. А тому вважає, що строк на апеляційне оскарження ним пропущений з поважних причин.

Щодо до виявлених працівниками поліції нібито ознак сп`яніння, то вважає, що вони були спричинені лише внаслідок отриманого порання та контузії. Він був впевнений що тверезий, а тому погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер. Драгер показав позитивний результат, який зумовлений був, на його думку, безпосереднім незаміненням мундштука.

Стосовно оплати штрафу зазначає про те, що його рідні сплати штраф щоб не була подвоєна дана сума.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову від 28.11.2025 року та прийняти нову, якою провадження у справі закрити (а.с.47-51).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Захисник не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності його довірителя. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст.289 КпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч.2 ст.294 КпАП України, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що постанова щодо ОСОБА_1 винесена 28.11.2025 року у його відсутності (а.с.35-36).

Останнім днем для подачі апеляційної скарги є 24 година 08.12.2025 року. Проте, апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав лише 27.08.2026 року, тобто з пропуском зазначеного терміну.

Посилання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на той факт, що копію оскаржуваної постанови він отримав безпосередньо в суді лише 24.08.2026 року, а тому, на його думку, вчасно подано апеляційну скаргу у встановлений законом десятиденний строк, не заслуговують на увагу апеляційного суду.

У оскаржуваній постанові зазначено і це відповідає матеріалам справи, що ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Разом з тим, як вбачається із протоколу серії ЕПР1 №387978 правопорушення було вчинено 11.07.2025 року. До суду адміністративні матеріали надійшли 24.07.2025 року. Водночас, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі та визнання вини. Поряд з цим, 15.08.2025 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Постановою суду від 18.08.2025 року у задоволенні клопотання було відмовлено. 02.09.2025 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення справи у зв`язку із тим, що він хоче скористатися допомогою фахівця у галузі права. Крім цього, 12.11.2025 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення справи у зв`язку із тим, що він перебуває на лікуванні. При цьому, 28.11.2025 року знову ж таки подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його лікуванням.

ОСОБА_1 до апеляційної скарги долучено копію довідки № 1371 від 25.11.2025 року проте, що в період з 10.11.2025 року по даний час він перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КП «Луцька ЦРЛ» № історії хвороби 7441 (а.с.59). Щодо поважності неявки в судове засідання саме 28.11.2025 року суду ніякі докази не надано.

Відповідно апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови відсутні з огляду на обізнаність ОСОБА_1 про судовий розгляд, а тому апеляційну скаргу слід повернути апелянту.

Нормами законодавства визначено, що під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відтак, апеляційний суд приходить до обґрунтованого переконання, що ті мотиви, які наведено ОСОБА_1 у апеляційній скарзі в частині клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суперечать положенням ч.2 ст.294 КпАП України, де зазначено, що перебіг процесуального строку починається з дня винесення постанови, а не з моменту її отримання.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 був належним чином ознайомленим зі змістом пред`явленого правопорушення, знав як про наявне судове провадження, так і про дату, час і місце судового розгляду, що в апеляційній скарзі не заперечується, в судове засідання апеляційного суду також не з`явився для дачі пояснень на підтримання апеляційної скарги в частині клопотання про поновлення процесуального строку та обґрунтування поважності таких причин, а тому заявлене клопотання не є таким, що дає підстави для його задоволення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали провадження містять супровідний лист від 28.11.2025 року про надіслання на адресу ОСОБА_1 копії постанови від 28.11.2025 року (а.с.37).

Окрім цього вважаю за необхідне зазначити, що після винесення оскаржуваної постанови від 28.11.2026 року, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , 05.12.2025 року в добровільному порядку сплачено штраф в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень та судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок, що підтверджується оригіналом квитанцій, які наявні в матеріалах справи (а.с.41). На думку суду, така поведінка ОСОБА_1 свідчить про визнання його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Посилання апелянта на те, що штраф за постановою суду був сплачений його родичами, не є підтвердженими.

Отже, наведені обставини не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження та не можуть бути підставою для його поновлення.

А тому апеляційний суд не вбачає підстав для визнання причин, вказаних у вимогах апеляційної скарги в частині клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, такими, що заслуговують на увагу. За таких обставин суд відмовляє у поновленні строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу слід повернути апелянту.

Дана постанова не перешкоджає повторному звернення з апеляційної скаргою.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

В поновленні строку особі, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на подачу апеляційної скарги на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, відмовити.

Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, повернути скаржнику.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.