Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №168/767/23 — Волинський апеляційний суд

Справа № 168/767/23 Провадження №33/802/936/26 Головуючий у 1 інстанції:Сухоручко Ю. О.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Докашенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Докашенка Дмитра Віталійовича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Старовижівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця села Кримне Старовижівського району Волинської області, працюючого по найму, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Старовижівського районного суду Волинської області від 04.10.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 536,80 гривень.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 26.08.2023 року о 09 годині 41 хвилин в смт. Стара Вижівка по вулиці Незалежності керував транспортним засобом VOLKSWAGEN LT 28 д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager», результат тесту позитивний 0,55% проміле, велась відеофіксація. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.15).

Не погоджуючись із постановою судді захисник Докашенко Д.В. в інтересах ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції допущено істотне порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не забезпечено повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, належної оцінки доказів та дійшов необґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 .

Апелянт вказує на недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Наявний у матеріалах справи відеозапис підтверджує лише рух автомобіля, однак не містить належної та безпосередньої фіксації того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час його руху. Сам факт перебування особи в транспортному засобі або біля нього не є достатнім доказом факту керування.

Крім того, відеозаписи, долучені на DVD-диску, не містять безперервної фіксації обставин виявлення правопорушення та оформлення матеріалів за ч.1 ст.130 КпАП України. Це унеможливлює належну перевірку дотримання працівниками поліції вимог ст.266 КпАП України, Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції № 1026, а також дотримання прав особи під час складання протоколу.

Таким чином, на думку апелянта, належних, допустимих та достатніх доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не зібрано. Невирішені сумніви щодо доведеності вини відповідно до загальних засад провадження у справах про адміністративні правопорушення мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до відповідальності.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що хоча ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні, він не отримав копії постанови від 04.10.2023 року. У матеріалах справи відсутні докази її направлення та отримання. Не маючи повного тексту постанови та необхідної правової допомоги, він не мав реальної можливості належним чином оцінити її зміст та своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження. Вважає, що вказані обставини є поважними причинами пропуску строку, передбаченого ст.289 КпАП України.

З огляду на викладене, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову Старовижівського районного суду Волинської області від 04.10.2023 року скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с.25-27, 28-34).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи (а.с.39), не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Захисник не заперечувала щодо продовження слухання справи у відсутності його довірителя. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст.289 КпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч.2 ст.294 КпАП України, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що постанова щодо ОСОБА_1 винесена 04.10.2023 року за його участі. Відповідно останнім днем для подачі апеляційної скарги є 24 година 16.10.2023 року (наступний робочий день). Проте, апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник подав лише 09.09.2026 року, тобто з пропуском зазначеного терміну.

Відповідно апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови відсутні з огляду на обізнаність ОСОБА_1 з прийнятим рішенням, а тому апеляційну скаргу слід повернути апелянту.

Нормами законодавства визначено, що під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відтак, апеляційний суд приходить до обґрунтованого переконання, що ті мотиви, які наведено захисником у клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суперечать положенням ч.2 ст.294 КпАП України, де зазначено, що перебіг процесуального строку починається з дня винесення постанови, а не з моменту отримання її копії.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 був належним чином ознайомленим зі змістом пред`явленого правопорушення, знав як про наявне судове провадження, так і про дату, час і місце судового розгляду, був присутнім в судовому засідання під час винесення оскаржуваної постанови, вину визнав, що в апеляційній скарзі не заперечується, в судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився для дачі пояснень на підтримання апеляційної скарги та клопотання про поновлення процесуального строку, а також обґрунтування поважності таких причин, а тому заявлене клопотання не є таким, що дає підстави для його задоволення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали провадження містять розписку від 04.10.2023 року про отримання ОСОБА_1 копії постанови від 04.10.2023 року (а.с.16).

Окрім цього вважаю за необхідне зазначити, що після винесення оскаржуваної постанови від 04.10.2023 року, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 04.10.2023 року в добровільному порядку сплачено штраф в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень та судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок, що підтверджується оригіналом квитанції, яка наявна в матеріалах справи (а.с.18).

А тому апеляційний суд не вбачає підстав для визнання причин, вказаних у вимогах клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, такими, що заслуговують на увагу за таких обставин, та відповідно відмовляє у поновленні строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу слід повернути апелянту.

Дана постанова не перешкоджає повторному звернення з апеляційної скаргою.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

В поновленні строку захиснику Докашенку Дмитру Віталійовичу в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на подачу апеляційної скарги на постанову судді Старовижівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, відмовити.

Апеляційну скаргу захисника Докашенка Дмитра Віталійовича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Старовижівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, повернути скаржнику.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.