Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №761/27039/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27039/25

Провадження № 3-зв/761/10/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Шевченко І. М., розглянувши заяву представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Писаренка Максима Олександровича про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Міхєєвої І. М. від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП (справа № 761/27039/25),

установила:

15.09.2026 адвокат Писаренко М. О. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід судді Шевченківського районного суду м. Києва Міхєєвої І. М. від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП (справа № 761/27039/25).

Указану заяву мотивовано тим, що суддя Міхєєва І. М. вже розглядала справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП (справа № 761/27039/25), і 03.07.2025 року винесла постанову про повернення матеріалів справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції для доопрацювання. Таким чином, суддя надала оцінку обставинам ДТП, визначила необхідність перевірки можливих порушень з боку іншого учасника ДТП - ОСОБА_1 , після чого прийнята нею постанова була скасована апеляційним судом саме у зв`язку з виходом суду за межі належних йому повноважень. Наразі той самий суддя повторно розглядає ту саму справу та ті самі фактичні обставини. За таких умов існують об?єктивні обставини, які породжують обґрунтований сумнів у безсторонності судді, що відповідно до стандартів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень процесуального законодавства, які можуть бути застосовані за аналогією права, є достатньою підставою для її відводу. Забезпечення права на справедливий суд у цій ситуації потребує не лише фактичної безсторонності, а й усунення будь-яких об?єктивно обґрунтованих сумнівів щодо неї.

Адвокат Писаренко М. О. - представник потерпілого подав заяву, в якій просив судове засідання провести за його відсутності, заяву про відвід судді - підтримав.

Адвокат Соколовський В. Л. - захисник ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив розглянути заяву про відвід судді без його участі, просив відмовити в задоволенні заяви про відвід судді.

Дослідивши заяву про відвід, матеріали справи, суддя дійшла таких висновків.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею відводу у справі про адміністративні правопорушення, і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06 листопада 2008р. у справі Єлоєв проти України, заява №17283/02); п. 19 рішення від 18 грудня 2008р. у справі Новік проти України, заява №48068/06), а Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011р. (справа №10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям правопорушення, а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, при вирішенні питання про відвід судді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що не регламентовано нормами КУпАП, є підстави для застосування аналогії закону у вигляді норм КПК України, а питання про відвід вирішувати в порядку, передбаченому ст. 75, 76, 80, 81 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України суддя, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Законом визначено вичерпний перелік підстав для відводу судді.

Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

При цьому сумнів у незаінтересованості та неупередженості судді повинен бути розумним та підтверджуватись належними та допустимими доказами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Білуга проти України», рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Разом з цим згідно з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі ЄСПЛ «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Відповідно до положень ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності (прийняття рішень) щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Надання ж оцінки прийнятим процесуальним рішенням судді знаходиться поза повноваженнями суду, яким розглядається заява про відвід. Бо надання саме комплексної оцінки учинених процесуальних дій відноситься лише до повноважень апеляційного суду під час перегляду рішення за наслідком розгляду справи по суті, або в порядку дисциплінарної процедури.

Розглядаючи обставини, зазначені в заяві про відвід судді, убачається, що вони зводяться до оцінки дій судді під час судового провадження - прийняття рішення. Суть заявленого відводу судді Міхєєвій І. М. зводиться до незгоди із процесуальним рішенням судді щодо повернення матеріалів відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП до органу поліції для доопрацювання та проведення додаткової перевірки обставин стосовно іншого учасника ДТП.

Однак вчинення процесуальних дій, як і прийняття рішень, погодження чи не погодження учасників судового провадження із ними - не може утворювати підстав для висновку щодо упередженого ставлення судді через різницю в підході та засобах сторін в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП.

Із наведених адвокатом Писаренком М. О. доводів, а також матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, не встановлено підстав, які можуть бути визнані такими, що свідчать про упередженість чи зацікавленість судді Міхєєвої І. М. у результатах розгляду справи № 761/27039/25.

Таким чином, з огляду на те, що не встановлено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості чи зацікавленості судді Міхєєвої І. М. під час розгляду вказаної справи, то в задоволенні заяви адвоката Писаренка М. О. про відвід судді слід відмовити.

Керуючись ст. 246, 283 КУпАП, -

постановила:

У задоволенні заяви представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Писаренка Максима Олександровича про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Міхєєвої І. М. від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП (справа № 761/27039/25) - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Шевченко