Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №760/17405/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/17405/26

Провадження №3/760/4875/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Мозолевська О.М., розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення, що надійшов з Управління патрульної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №672260 від 22.05.2026, відповідно до якого, інспектором патрульної поліції в м. Києві по бул. Чоколівський, 42, виявлено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Infiniti» моделі «M37», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим відповідно до постанови КМ України від 17.12.2008 №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а також наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 «Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 під №1413/27858, водію запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» або в найближчому закладі охорони здоров`я від якого останній відмовився.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про місце і час розгляду справи був належним чином повідомлений.

Інтереси ОСОБА_1 в судовому засіданні представлені адвокатом Сущевських І.В., яка заперечувала щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП. Зазначила, що відеозаписи долучені до протоколу не містять факту керування ОСОБА_1 автомобіля марки Infiniti» моделі «M37», державний номерний знак НОМЕР_1 . Адвокат також звернула увагу суду на те, що працівниками поліції не було забезпечено належної фіксації події, яка б однозначно підтверджувала факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Захисник просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, наголошуючи на недоведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та істотних порушеннях процедури, допущених працівниками поліції.

Вирішуючи питання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.

Судом досліджено протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №672260 від 22.05.2026, письмові пояснення ОСОБА_1 , відеозапис із нагрудної боді-камери інспектора поліції №473262, 472396.

У відповідності до п. 1.3. Правил дорожнього руху часники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (рішення у справі «О' Галлоран та Франціc проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007), особа, яка володіє чи керує автомобілем (транспортним засобом), підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, в тому числі: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП України встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або що до вживання лікарських препаратів що, що знижують увагу та швидкість реакції.

Для встановлення складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно установити наявність двох обставин, а саме: 1) що особа керувала транспортним засобом; 2) ця особа знаходилась в стані алкогольного сп`яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за №1452/735 (надалі - Інструкція).

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 12 розділу II Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З аналізу норм ст. 266 КУпАП та вказаної Інструкції вбачається, що особу, в якої наявні ознаки наркотичного сп`яніння поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 3 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Законом України №1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17.03.2021, до ч. 2 ст. 266 КУпАП, яка врегульовувала процедуру огляду водія на стан алкогольного сп`янінні на місці, внесено зміни. Зокрема, якщо в попередній редакції присутність двох свідків під час огляду була обов`язковою, то в діючій редакції ч. 2 ст. 266 КУпАП достатньо відеозапису, і лише в разі неможливості застосування відеозапису огляд проводиться у присутності двох свідків.

Положення Порядку від 17.12.2008 №1103, Інструкції від 07.11.2015, які вказують на необхідність складання протоколу щодо огляду на стан сп`яніння або відмови від проходження такого огляду у присутності двох свідків, були прийняті виключно на підставі відповідної редакції ч. 2 ст. 266 КУпАП, яка вказувала на обов`язкову присутність двох свідків під час огляду. Однак дана норма була змінена Законом України №1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», а відтак у випадку суперечності між законом і підзаконним нормативним актом застосовується нормативний акт, який має вищу юридичну силу і яким в даному випадку є закон - ч. 2 ст. 266 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються також інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу та диск із відеозаписом із нагрудної боді камери інспектора поліції №473262, 472396.

Дослідивши долучений до матеріалів справи відеозапис із нагрудної бодікамери №473262, 472396., суд не зміг встановити факт керування ОСОБА_1 транспортного засобу та чи дотримано працівниками поліції вимог чинного законодавства України під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, у зв`язку із неповним відеозаписом події, а саме фіксації лише моменту складення адміністративного протоколу про адміністративне правопорушення та відсутність на відеозапису моменту керування транспортного засобу.

У зв`язку із зазначеним, матеріали справи містять відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, однак даний відеозапис не може бути належним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, так як на ньому відсутня фіксація того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто саме у момент вчинення правопорушення. Наявні матеріали лише фіксують його стан після події, що не може слугувати належним підтвердженням складу адміністративного правопорушення.

У ході розгляду адміністративного матеріалу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження, зокрема працівниками поліції була порушена встановлена чинним законодавством процедура огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, а саме відсутній належний відеозапис події.

Відтак, відсутність в матеріалах справи відеозапису із зафіксованим фактом керування водієм ОСОБА_1 транспортного засобу спростовує висновки викладені в адміністративному протоколі.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Чинне законодавство, в тому числі й ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом – це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Верховний Суд у своєму рішенні також зазначає, що саме по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування (п. 38, постанова КАС ВС у справі №404/4467/16-а).

На підставі зазначеного, суд зазначає, що без доказів керування або експлуатування транспортного засобу особою, навіть за умови наявності права власності на зазначений автомобіль та перебування такої особи поруч з транспортним засобом, не покладає на таку особу обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння, а відтак, сам по собі факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння за відсутності доказів керування транспортним засобом, не становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, за відсутності доказів на підтвердження факту належності здійсненої процедури розгляду справи, суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи та надати оцінку діям особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Виходячи з вимог ст. 62 Конституції України, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення її вини в установленому законом порядку належними та допустимим доказами, що є складовою справедливого правосуддя у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Принцип презумпції невинуватості підлягає застосуванню й в справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведеність події та вини особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Зазначене узгоджується з постановою КАС ВС від 08.07.2020 в справі №463/1352/16-а.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Також у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у цій справі не доведено поза всяким розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані сп`яніння.

За таких обставин, провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складута події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 247, 283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України закрити за відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 10-ти днів з дня її винесення.

Суддя О.М. МОЗОЛЕВСЬКА