Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №759/8280/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8280/26

пр. № 2/759/8627/26

21 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг у розмірі 31 313 грн 06 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 03.02.2020 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Змістом анкети-заяви до договору про надання банківських послуг було відкриття поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку.

Підписавши анкету-заяву, ОСОБА_1 повністю та безумовно прийняла пропозицію АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та погодилася з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконало у повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок на ім`я ОСОБА_1 , та встановивши кредитний ліміт і забезпечивши можливість ОСОБА_1 використовувати кошти кредитного ліміту. ОСОБА_1 вільно використовувала кошти кредитного ліміту, а також користувалася іншими кредитними послугами банку (розстрочками). Проте, свої зобов`язання з повернення кредиту у визначені терміни та на погоджених умовах ОСОБА_1 не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 31 313 грн 06 коп., з яких: 29 802 грн 21 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 510 грн 85 коп. - сума пені, нарахованої за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за договором.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «УНІВЕРСАЛ БАНК» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.04.2027 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Плискань І.О. було подано відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог. Відзив було зареєстровано судом 12.05.2026. Заперечення сторони відповідача проти позовних вимог обґрунтовані наступними узагальненими доводами: 1) матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу можливості розпоряджатися кредитними коштами за договором про надання банківських послуг від 03.02.2020; 2) підписана відповідачем анкета-заява не підтверджує узгодження сторонами суми кредиту, інших умов кредитування, наявності та дійсного розміру заборгованості за договором про надання банківських послуг від 02.02.2020; 3) стягнення пені у розмірі 1 510 грн 85 коп. під час воєнного стану суперечить положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного відповідач просила залишити позов АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» без задоволення.

08.05.2026 позивачем АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» було подано додаткові пояснення у справі, які були зареєстровані судом 20.05.2026. У пояснення стороною позивача викладено міркування та аргументи щодо заперечень відповідача проти позовних вимог. АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» наголошено на правомірності, обґрунтованості позовних вимог, підтримано та висловлено прохання про їх задоволення у повному обсязі.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постановах КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що 03.02.2020 року ОСОБА_1 через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства звернулася до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок на її ім`я, а також встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку відповідно до умов договору.

З анкети-заяви вбачається факт ідентифікації та верифікації особи ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 6 анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчила, що наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний підпис) є обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Крім того, ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку.

Підписуючи анкету-заяву ОСОБА_1 засвідчила, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, а також засвідчила ознайомлення з цими документами.

До позовної заяви долучено Умови та правила обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Тарифи банку та паспорти за різними кредитними послугами банку, які були чинними на момент приєднання ОСОБА_1 (03.02.2020) до договору про надання банківських послуг. Зі змісту цих документів вбачається, що кредитування рахунку шляхом встановлення кредитного ліміту здійснюється з урахуванням наступних істотних умов: 1) сума кредитного ліміту до 100 000 грн, при цьому АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» може на власний розсуд змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір кредитного ліміту, з чим ОСОБА_1 погодилася в анкеті-заяві від 03.02.2020; 2) строк кредитування - 5 років з автоматичною пролонгацією; 3) наявність пільгового періоду кредитування; 4) фіксована процентна ставка у розмірі 0,0001% річних протягом пільгового періоду; 5) фіксована процентна ставка у розмірі 3,2% у місяць (38,4% річних) при виході з пільгового періоду.

Положення документів, які є невід`ємною частиною договору про надання банківських послуг, містять вичерпну та детальну інформацію щодо специфікації кредитних послуг, які можуть бути надані ОСОБА_1 у межах цього договору.

На підставі вищевикладеного суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_1 щодо непогодження істотних умов кредитування за договором про надання банківських послуг від 03.02.2020. Ті обставини, що умови кредитування були викладені в інших документах, а не в анкеті-заяві про приєднання до договору про надання банківських послуг, не свідчать про те, що такі умови не погоджувалися, оскільки ОСОБА_1 ознайомлювалася зі змістом відповідних документів та підтвердила факт обізнаності з тим, що вони є невід`ємною частиною договору про надання банківських послуг разом з анкетою-заявою.

Таким чином, суд доходить до висновку, що між ОСОБА_1 та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 03.02.2020 року в електронній формі було укладено договір про надання банківських послуг, на підставі якого, серед іншого, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зобов`язалося відкрити банківський рахунок на ім`я ОСОБА_1 та здійснити кредитування цього рахунку шляхом встановлення кредитного ліміту на умовах, передбачених договором про надання банківських послуг, а ОСОБА_1 зобов`язалася у випадку використання коштів кредитного ліміту повернути кредит та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Зі змісту виписки по банківському рахунку, довідки про розмір встановленого кредитного ліміту судом встановлено, що на виконання умов договору про надання банківських послуг від 03.02.2020 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відкрило на ім`я ОСОБА_1 банківський рахунок № НОМЕР_1 та здійснило випуск за ним платіжних карток № 4441-хххх-хххх-1092, № 4441-хххх-хххх-2738. Окрім цього, банк здійснив кредитування зазначеного рахунку шляхом встановлення на останній платіжній картці кредитного ліміту. З самого початку кредитний ліміт було встановлено у розмірі 1 000 грн 00 коп. У подальшому кредитний ліміт змінювався шляхом його поступового збільшення до 17 000 грн 00 коп.

Дослідженням виписок по банківському рахунку за період з 03.02.2020 по 06.05.2026 судом встановлено, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» забезпечило можливість ОСОБА_1 використовувати кошти кредитного ліміту для задоволення особистих (споживчих) потреб. У свою чергу, ОСОБА_1 систематично користувалася коштами кредитного ліміту, витрачаючи їх в особистих цілях, забезпечувала поповнення банківського рахунку з метою списання банком грошових коштів в якості повернення кредиту, сплати процентів за його використання.

Вищевикладені обставини підтверджені належними, допустимими, достовірними доказами, у тому числі первинними бухгалтерськими документами, а тому суд вважає безпідставними доводи сторони відповідача щодо недоведеності факту використання ОСОБА_1 кредитних коштів.

При цьому положеннями чинного законодавства не встановлено обмежень у використанні засобів доказування обставин перерахування кредитодавцем грошових коштів на користь позичальника, а тому ці обставини можуть доводитися не лише на підставі первинних бухгалтерських документів, але й іншими належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Так, у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22) КЦС ВС зроблено висновок, що відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

У цьому аспекті суд також враховує стандарт доказування «баланс ймовірностей», що застосовується під час цивільного судочинства та адаптація якого до обставин цієї справи дає можливість дійти висновку про те, що відсутність первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості через його недоведеність, але при умові, що сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» належним чином виконало своє зобов`язання за договором про надання банківських послуг від 03.02.2020, відкривши на ім`я ОСОБА_1 банківський рахунок, випустивши за цим рахунком платіжну картку, здійснивши кредитування цього рахунку шляхом встановлення кредитного ліміту на погоджених умовах та забезпечивши можливість ОСОБА_1 вільно використовувати кредитні кошти. У свою чергу, ОСОБА_1 використовувала кошти кредитного ліміту.

При дослідженні матеріалів справи судом також встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з заявами про надання кредитних послуг під назвою «Покупка частинами», «Розстрочка на картку» з метою придбання різних товарів у розстрочку та здійснення платежів за карткою. Загальна сума кредитних коштів за цими заявами ОСОБА_1 складає 42 273 грн 01 коп. У виписках по банківському рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 , відображено списання грошових коштів, у тому числі кредитних, для сплати щомісячних платежів за розстрочками.

Зі змісту розрахунку заборгованості, виписки по банківському рахунку вбачається, що поповнення банківського рахунку, які здійснювалися ОСОБА_1 , були недостатніми для своєчасного і повного повернення кредитних коштів та сплати інших обов`язків платежів, що призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано будь-яких інших доказів щодо обставин виконання зобов`язання за кредитним договором від 03.02.2020.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором за період з 16.11.2023 по 06.02.2026 виникла заборгованість у розмірі 31 313 грн 06 коп., з яких: 29 802 грн 21 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 510 грн 85 коп. - сума пені, нарахованої за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим лише в частині розміру заборгованості за тілом кредиту.

Водночас, суд вважає безпідставним нарахування пені за прострочення виконання ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання та погоджується з позицією сторони відповідача у цій частині.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов`язання між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 є зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 надано кредит, а пеня нарахована за порушення зобов`язання, що мало місце після 24.02.2022, то нарахування пені здійснене АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» включно з 24.02.2022 за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання підлягають списанню.

Отже, нарахування АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» пені у розмірі 1 510 грн 85 коп. не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума підлягає списанню.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг від 03.02.2020 становить 29 802 грн 21 коп. та складається виключно з заборгованості за тілом кредиту.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 , 2) виконання АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у розмірі 29 802 грн 21 коп.

Відповідачем вищезазначені обставини не спростовані.

У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Позивач надає суду платіжну інструкцію від 24.03.2026, зі змісту якої вбачається, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 533 грн 80 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ: 21133352; місцезнаходження: м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.02.2020 за період з 16.11.2023 по 06.02.2026 у розмірі 29 802 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот дві) гривні 21 копійка.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ: 21133352; місцезнаходження: м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 533 (дві тисячі п`ятсот тридцять три) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко