Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №759/14472/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14472/26

пр. № 2/759/11034/26

21 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 31 744 грн 00 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 09.09.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 09.09.2025-100000161, у відповідності до умов якого ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» своє зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконав свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за його використання та комісії за видачу кредиту, що призвело до прострочення виконання грошового зобов`язання та утворення заборгованості у загальному розмірі 31 744 грн 00 коп., з яких: 9 600 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 14 752 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 864 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту; 1 728 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості; 4 800 грн 00 коп. - сума процентів, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.06.2026 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позову заяву, який зареєстровано судом 16.06.2026. У відзиві відповідач висловив заперечення проти задоволення позовних вимог. Заперечення ОСОБА_1 проти позовних вимог обґрунтовані наступними узагальненими доводами: 1) позивачем не доведено факт укладення між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі, а також погодження ОСОБА_1 умов кредитування, що викладені у редакції кредитного договору, який долучено до позовної заяви; 2) нарахування неустойки за порушення ОСОБА_1 зобов`язання суперечить вимогам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а нарахована сума неустойки підлягає списанню; 3) нарахування комісії за обслуговування кредиту суперечить положенням законодавства про споживче кредитування, оскільки така комісія встановлена за незрозумілі, неідентифіковані та неконкретизовані послуги, які згідно з чинним законодавством мають надаватися безкоштовно; 4) матеріали позовної заяви не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 були передані грошові кошти на підставі кредитного договору.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 також висловив заперечення проти стягнення з нього понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та заявив клопотання про витребування у позивача оригіналу електронного доказу - кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікатами ЕЦП/КЕП, що підтверджують підписання договору сторонами.

09.06.2026 позивачем ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» було подано відповідь на відзив, яка зареєстрована судом 16.06.2026. У відповіді на відзив позивачем викладено міркування та доводи щодо заперечень відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву. Стороною позивача підтримано позовні вимоги у повному обсязі, наголошено на їх правомірності та обґрунтованості і висловлено прохання про повне задоволення позовної заяви.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2026 року було задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувано в ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» оригінал електронного доказу у вигляді кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікатами ЕЦП/КЕП, що підтверджують підписання договору сторонами.

17.07.2026 позивачем ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» було виконано вимоги ухвали суду від 13.07.2026 та надано витребувані документи.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постановах КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

З матеріалів справи вбачається, що укладення кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» передбачає необхідність повного виконання наступного алгоритму дій: 1) реєстрація/авторизація позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства з наступною ідентифікацією/верифікацією його особи; 2) розміщення товариством на своєму веб-сайті пропозиції (оферти) на укладення кредитного договору, яка містить загальні (типові) умови кредитування для всіх позичальників; 3) заповнення і подання позичальником анкети (заяви) на отримання кредиту з вказівкою у ній бажаних умов кредитування; 4) розгляд товариством поданої позичальником заяви та визначення можливості надання кредиту на запитуваних умовах; 5) у випадку прийняття рішення про можливість надання кредиту товариство надсилає в особистий кабінет позичальника оферту на укладення договору, анкету на отримання кредиту та формуляр відповіді про прийняття пропозиції (оферти) на укладення кредиту, а також здійснює направлення у встановлений спосіб позичальнику одноразового ідентифікатора електронного підпису для його введення при підписанні відповіді (акцепту) на пропозицію укладення кредитного договору; 6) введення позичальником одноразового ідентифікатора електронного підпису для підписання акцепту пропозиції на укладення кредитного договору. Після виконання цього алгоритму дій пропозиція на укладення кредитного договору, заявка на отримання кредиту та відповідь на пропозицію укладення договору формують єдиний кредитний договір, який підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи кредитодавця. Примірники всіх трьох документів, які формують зміст єдиного кредитного договору, надсилаються позичальнику та зберігаються в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Без виконання вищезазначеного алгоритму дій укладення кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» неможливе.

Судом встановлено, що 09.09.2025 ОСОБА_1 авторизувався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР». Зі змісту витягу з цієї системи товариства вбачається, що особу ОСОБА_1 було ідентифіковано за допомогою системи Bank ID.

Після авторизації ОСОБА_1 товариство розмістило в його особистому кабінеті пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії). Зазначена пропозиція, окрім волевиявлення на укладення кредитного договору зі сторони товариства та стандартних, типових умов кредитування для всіх позичальників, містить також посилання на всі документи, що визначають умови, порядок та способи надання ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» кредитних послуг.

Ознайомившись зі змістом пропозиції про укладення кредитного договору, ОСОБА_1 з використанням засобів інформаційно-телекомунікаційної системи товариства заповнив заяву кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025, в якій вказав бажані умови кредитування, зокрема виклав волевиявлення на отримання кредиту у сумі 4 000 грн 00 коп.

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» було розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення про можливість надання кредиту на запитуваних умовах. Внаслідок цього товариством направлено в особистий кабінет ОСОБА_1 відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025. Одночасно з цим та з метою підписання відповіді (кредитного договору) товариство надіслало на номер мобільного телефону ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), що був зазначений ним в особистому кабінеті як фінансовий номер, одноразовий ідентифікатор електронного підпису Е673.

09.09.2025 ОСОБА_1 ввів одноразовий ідентифікатор електронного підпису Е673 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства для підписання відповіді про прийняття пропозиції на укладення кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025. Оскільки кредитний договір складається з трьох взаємопов`язаних частин (пропозиція, заява, відповідь на пропозицію), то підпис одноразовим ідентифікатором було поширено також на інші частини кредитного договору. З боку ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» кредитний договір було підписано кваліфікованим електронним підписом уповноваженої службової особи.

Судом досліджено оригінал кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025, який був наданий позивачем на виконання ухвали суду від 13.07.2026. За результатами дослідження судом встановлено, що електронний примірник кредитного договору повністю відповідає його паперовій копії, що міститься у матеріалах справи.

Встановлений алгоритм укладення кредитного договору вказує на те, що кожного разу між товариством та позичальником укладається індивідуальний договір, який складається з трьох окремих частин, з яких лише пропозиція на укладення кредитного договору містить загальні, типові умови кредитування, у той час коли заява та відповідь на пропозицію містять індивідуально погоджені умови кредитування між кредитодавцем та позичальником. Після формування електронного примірнику цього договору він зберігається в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Це свідчить про те, що товариство не може у будь-який час за власною ініціативою змінювати умови укладеного договору, а електронний примірник кредитного договору зберігається у тій редакції, в якій він був підписаний сторонами.

Відповідач ОСОБА_1 не довів, що не отримував примірник кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 або що отриманий ним примірник відрізняється від того, який долучений до позовної заяви.

Вищевикладене у своїй сукупності свідчить про відсутність підстав сумніватися у належності, допустимості та достовірності кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо недоведеності факту укладення ним кредитного договору в електронній формі. З огляду на встановлений алгоритм дій, виконання якого є обов`язковою умовою укладення кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», суд доходить висновку, що без вчинення ОСОБА_1 вищезазначених цілеспрямованих, усвідомлених, добровільних дій (авторизація в системі товариства, отримання та ознайомлення з пропозицією укласти договір, заповнення заяви на отримання кредиту та підписання відповіді про прийняття пропозиції) кредитний договір № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 не міг би бути укладений взагалі. Одноразовий ідентифікатор електронного підпису Е673, що був введений ОСОБА_1 для підписання кредитного договору, направлявся на номер мобільного телефону відповідача, який ним же зазначається у відзиві на позовну заяву. При цьому відповідач не довів, що не отримував такого ідентифікатора або що не вводив його в системі товариства у цілях підписання кредитного договору.

Таким чином, судом встановлено, що 09.09.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025.

Згідно з п. 3.1 кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, передбачених договором, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його використання і виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У розділах 3, 4 кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 4 000 грн 00 коп.; строк кредитування - 217 днів з 09.09.2025 по 13.04.2026; мета отримання кредиту - споживчі цілі; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_2 хх-хххх-5024; одноразова комісія за видачу кредиту у розмірі 360 грн 00 коп.; комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 360 грн 00 коп. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом платежу; фіксована процентна ставка у розмірі 1% («стандарт») за кожен день користування залишком кредиту протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, фіксована процентна ставка у розмірі 0,5% («економ») за кожен день користування залишком кредиту протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «стандарт».

Положення кредитного договору містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 , відтворює положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування. Додатками до кредитного договору є графік платежів, в якому міститься детальна інформація щодо виду, характеру, порядку та способу надання ОСОБА_1 кредитних послуг, виконання ним свого зобов`язання за кредитним договором, зокрема, визначає кількість та тривалість чергових періодів.

Таким чином, судом встановлено, що 09.09.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Відповідачем не надано достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження своїх заперечень щодо непогодження вищезазначених умов кредитування.

Зі змісту листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 1-1405 від 14.05.2026 судом встановлено, що 09.09.2025 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» здійснило переказ грошових коштів у сумі 4 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_2 хх-хххх-5024, який був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 як спосіб отримання кредитних коштів. Призначення платежу містить посилання на видачу кредитних коштів згідно з договором № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство не обмежує сторін у використанні засобів доказування для доведення/спростування обставин надання кредитних коштів на підставі кредитних договорів. Зазначені обставини підлягають доказуванню чи спростуванню у загальному порядку шляхом оцінки всіх належних, допустимих та достовірних доказів.

Наданий позивачем лист товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», з яким у позивача наявні договірні відносини щодо надання платіжних послуг без відкриття банківського рахунку, суд вважає достатнім для констатації доведеності факту надання кредитних коштів ОСОБА_1 , оскільки наданий доказ свідчать про те, що погоджена сума кредитних коштів успішно була перерахована на картковий рахунок, що був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі.

Сторона відповідача, заперечуючи доведеність факту отримання кредитних коштів, не надала жодних доказів на підтвердження своїх заперечень або клопотань про витребування таких доказів, зокрема, але не виключно докази щодо не зарахування на цей рахунок грошових коштів тощо.

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, що у кредитному договорі № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 картковий рахунок № НОМЕР_2 хх-хххх-5024 зазначався як спосіб отримання кредитних коштів, а також що 09.09.2025 на цей картковий рахунок було зараховано грошові кошти у сумі 4 000 грн 00 коп.

Посилання ОСОБА_1 на те, що картковий рахунок № НОМЕР_2 хх-хххх-5024 начебто не належить йому, не має суттєвого значення для цієї справи, оскільки як спосіб отримання кредитних коштів позичальник може вказати в кредитному договорі будь-який картковий рахунок, у тому числі той, що не відкритий на його ім`я, а належить, до прикладу, його членам сім`ї, близьким родичам. Визначальним у цьому плані є лише те, що конкретний картковий рахунок був узгоджений сторонами договору як спосіб отримання кредитних коштів.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

09.09.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено додатковий договір до кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025. Додатковий договір укладено в тому ж самому порядку, що й основний кредитний договір, та з ініціативи ОСОБА_1 .

На підставі додаткового договору сторони домовилися збільшити суму кредиту до 8 000 грн 00 коп. та у зв`язку з цим збільшити розмір комісії за видачу кредиту до 720 грн 00 коп., а також розмір комісії за обслуговування кредиту до 720 грн 00 коп., яка сплачується у порядку, передбаченому в додатковому договорі.

Обставини укладення ОСОБА_1 додаткового договору до кредитного договору, спрямованого на збільшення суми кредитування, свідчать про визнання ним факту укладення кредитного договору з ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та виникнення кредитного зобов`язання за цим договором.

Зі змісту квитанції до платіжної інструкції № 20340-1391-274517597 від 09.09.2025 судом встановлено, що 09.09.2025 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» також здійснило переказ грошових коштів у сумі 4 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_2 хх-хххх-5024, який був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 як спосіб отримання кредитних коштів. Призначення платежу містить посилання на видачу кредитних коштів згідно з договором № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» належним чином виконало своє зобов`язання за додатковим договором від 09.09.2025 до кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025, надавши у розпорядження ОСОБА_1 додаткові кредитні кошти у сумі 4 000 грн 00 коп., що призвело до збільшення суми кредиту до 8 000 грн 00 коп.

17.09.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства знову було укладено додатковий договір до кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025. Додатковий договір укладено в тому ж самому порядку, що й основний кредитний договір, та з ініціативи ОСОБА_1 .

На підставі додаткового договору сторони домовилися збільшити суму кредиту до 9 600 грн 00 коп. та у зв`язку з цим збільшити розмір комісії за видачу кредиту до 864 грн 00 коп., а також розмір комісії за обслуговування кредиту до 864 грн 00 коп., яка сплачується у порядку, передбаченому в додатковому договорі.

Зі змісту листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 1-1405 від 14.05.2026 судом встановлено, що 17.09.2025 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» здійснило переказ грошових коштів у сумі 1 600 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_2 хх-хххх-5024, який був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 як спосіб отримання кредитних коштів. Призначення платежу містить посилання на видачу кредитних коштів згідно з договором № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» належним чином виконало своє зобов`язання за додатковим договором від 17.09.2025 до кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025, надавши у розпорядження ОСОБА_1 додаткові кредитні кошти у сумі 1 600 грн 00 коп., що призвело до збільшення суми кредиту до 9 600 грн 00 коп.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», вбачається, що ОСОБА_1 своє зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів за його використання та комісії не виконав, що призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів на спростування вищезазначених обставин, зокрема, докази повного або часткового повернення кредиту, сплати процентів за використання кредиту чи комісії за його видачу.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 31 744 грн 00 коп., з яких: 9 600 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 14 752 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 864 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту; 1 728 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, 4 800 грн 00 коп. - сума процентів, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним і обґрунтованим лише в частині розміру заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісією за видачу кредиту. Суд звертає увагу, що проценти за користування кредитом нараховані у межах строку кредитування (217 днів з 09.09.2025 по 13.04.2026), шляхом застосування фіксованої процентної ставки у розмірі 1% за кожен день користування залишком кредиту протягом перших трьох чергових періодів (з 09.09.2025 по 10.12.2025) та фіксованої процентної ставки у розмірі 0,5% за кожен день користування залишком кредиту протягом наступних чергових періодів (з 11.12.2025 по 13.04.2026). Комісія за видачу кредиту нарахована у відповідності до умов основного кредитного договору та додаткових договорів до нього, якими суму комісії було збільшено у зв`язку зі збільшенням суми кредиту.

Суд вважає необґрунтованими заперечення ОСОБА_1 щодо нарахування та стягнення комісії за видачу кредиту. Першочергово суд звертає увагу на те, що доводи відповідача та наведена ним у відзиві судова практика стосуються щомісячної комісії за обслуговування кредиту, у той час, коли згідно з кредитним договором № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 на ОСОБА_1 було покладено обов`язок сплатити одноразово комісію за видачу кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості з урахуванням передбаченої графіком платежів черговості.

У той же час, у постанові ВП ВС від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок, що законодавство про споживче кредитування не забороняє банкам та фінансовим установам встановлювати комісію за видачу/обслуговування кредиту. Додатково до цього, частина 2 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» прямо передбачає можливість кредитодавця встановлювати комісію за надання кредиту. Така комісія може включатися до загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат споживача, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування»).

Водночас, нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості, як і вимоги про стягнення заборгованості зі сплати цієї комісії, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

У постанові ВП ВС від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок, що законодавство про споживче кредитування не забороняє банкам встановлювати комісію за обслуговування кредиту. У той же час, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок також було зроблено у постановах КЦС ВС від 08.03.2023 року у справі № 204/2820/21, від 29.11.2023 року у справі № 461/2857/20.

Обов`язок ОСОБА_1 щодо сплати комісії за обслуговування кредиту передбачений кредитним договором № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025. Разом з тим, ані вказаний кредитний договір, ані додатки до нього, ані будь-які інші матеріали позовної заяви не містять вичерпної та конкретної інформації щодо переліку додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з обслуговуванням кредиту та за які встановлено відповідну плату.

Стороною позивача не надано жодних доказів, які б давали можливість встановити 1) конкретні послуги, які становлять зміст обслуговування кредиту та за які встановлюється періодична плата, 2) що такі послуги не належать до переліку послуг, які відповідно до законодавства про споживче кредитування позичальник може отримувати безкоштовно, а також 3) що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» довело до відома ОСОБА_1 перелік таких послуг, ознайомило її з їх вартістю/тарифами.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про нікчемність положень кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 щодо обов`язку ОСОБА_1 періодично сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу, набуття, зміни, встановлення, припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

Аналогічні висновки щодо нікчемності положень договору, якими встановлено обов`язок позичальника зі сплати комісії за обслуговування кредиту, викладено у постанові КЦС ВС від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23.

Оскільки положення кредитного договору № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 щодо обов`язку ОСОБА_1 періодично сплачувати на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» комісію за обслуговування кредиту є нікчемними, то позовні вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплати такої комісії не можуть бути задоволені.

Суд також вважає безпідставним нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України процентів за прострочення виконання ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вищезазначені положення основного акту цивільного законодавства не скасовані та діють протягом всього строку існування кредитного зобов`язання між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 Прийняття Закону України № 3498-ІХ жодним чином не позначилося на правовій дії положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов`язання між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 є зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 надано кредит, то нарахування, здійснені ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України включно з 24.02.2022 за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання, підлягають списанню.

Отже, нарахування ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України процентів у розмірі 4 800 грн 00 коп. не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума підлягає списанню.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 становить 25 216 грн 00 коп., з яких: 9 600 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 14 752 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 864 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 , 2) виконання ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості лише у розмірі 25 216 грн 00 коп., з яких: 9 600 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 14 752 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 864 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Відповідачем вищезазначені обставини не спростовано.

У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України повідомлено про те, що докази на підтвердження факту понесення таких витрат і їх розміру будуть надані протягом 5-ти днів з дня ухвалення судового рішення шляхом подачі заяви про ухвалення додаткового рішення.

З урахуванням викладеного та оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, що передбачає можливість здійснення розподілу понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись вимогами ч. 8 ст. 141, п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, вважає за необхідне здійснити розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу шляхом ухвалення додаткового рішення.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № СЦ00106246 від 18.05.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 114 грн 74 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви з додатками.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Оскільки позовна заява подана в електронній формі, то надсилання стороні відповідача копії позовної заяви з додатками є вчиненням процесуальних дій, необхідних для прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження за нею та проведення судового розгляду (ч. 1 ст. 177 ЦПК України).

Позивачем надано квитанцію № 2073761 від 18.05.2026, зі змісту якої вбачається, що позивачем понесено витрати у розмірі 127 грн 38 коп. для відправки позовної заяви з додатками стороні відповідача на виконання вимог процесуального законодавства. Таким чином, позивачем понесено судові витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки справи до розгляду.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки справи до розгляду, підлягають стягненню з відповідача у розмірі 101 грн 17 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 37356833; місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість за кредитним договором № 09.09.2025-100000161 від 09.09.2025 у розмірі 25 216 (двадцять п`ять тисяч двісті шістнадцять) гривень 00 копійок, з яких: 9 600 (дев`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 14 752 (чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом; 864 (вісімсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 37356833; місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 74 копійки та судові витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, у розмірі 101 (сто одна) гривня 17 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко