Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №759/15913/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15913/26

пр. № 2/759/11493/26

21 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 60 036 грн 10 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 23.03.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання кредиту № 1529-9696, на підставі якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на умовах, визначених договором, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» своє зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконала свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 60 036 грн 10 коп., з яких: 17 960 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 41 716 грн 10 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 360 грн 00 коп. - сума процентів річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.07.2026 відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору № 1529-9696 від 23.03.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , оскільки при укладенні цього договору, для якого законом визначена обов`язкова письмова форма (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа), не було дотримано вимог ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та положень ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір та ідентифікації особи позичальника. Одночасно з цим у випадку доведення дійсності кредитного договору відповідач просила суд при вирішенні питання щодо стягнення відсотків за користування кредитом встановити співмірність нарахованих відсотків та з урахуванням інтересів обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності зменшити розмір відсотків до розміру суми кредиту. Окрім цього, у випадку задоволення позовних вимог відповідач ОСОБА_1 засвідчила, що готова добровільно та у повному обсязі виконати судове рішення без примусового стягнення та без відкриття виконавчого провадження, але для цього просила визначити строк для добровільного виконання судового рішення у 3 місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2026 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було залишено без задоволення.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постановах КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що 23.03.2025 ОСОБА_1 авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». З використанням засобів цієї системи ОСОБА_1 заповнила та подала заявку на отримання кредиту, в якій виклала волевиявлення на отримання кредиту та вказала бажані умови кредитування. З метою прийняття товариством рішення про можливість надання кредиту на запитуваних умовах ОСОБА_1 надала необхідні для цього свої персональні дані та пройшла ідентифікацію особи.

За результатами цілеспрямованих, взаємопов`язаних та добровільних дій 23.03.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1529-9696. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису А5447, який був надісланий товариством на електронну пошту, що була вказана ОСОБА_1 в особистому кабінеті інформаційно-телекомунікаційної системи.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неукладення нею кредитного договору № 1529-9696. З матеріалів позовної заяви вбачається, що укладення кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є можливим лише внаслідок виконання вищезазначеного алгоритму дій. Без авторизації ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі, подання нею заявки на отримання кредиту, укладення кредитного договору та його підписання шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису кредитний договір № 1529-9696 від 23.03.2025 не був би укладений.

Стороною відповідача на підтвердження своїх заперечень не надано жодного доказу, з якого б вбачалося, що електронна адреса, на яку надсилався одноразовий ідентифікатор електронного підпису для його введення при підписанні кредитного договору, не належить ОСОБА_1 та/або не використовувався нею для цих цілей, та/або на цю електронну адресу 23.03.2025 не надходив зазначений ідентифікатор електронного підпису. Натомість ці обставини вбачаються з наданих стороною позивача доказів. Додатково суд враховує, що без введення ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора електронного підпису для підписання кредитного договору, примірник такого договору не був би сформований та укладений.

У цьому аспекті суд враховує непослідовність заперечень відповідача ОСОБА_1 проти позовних вимог, оскільки, з одного боку, сторона відповідача заперечує факт укладення кредитного договору та виникнення кредитного зобов`язання, що виключає можливість стягнення з ОСОБА_1 будь-яких нарахувань за цим договором, а, з іншого боку, сторона відповідача у цей же час просить зменшити розмір нарахованих процентів, засвідчує готовність добровільно виконати можливе судове рішення про задоволення позовних вимог та просить збільшити строк для його добровільного виконання. Готовність особи добровільно виконати судове рішення про стягнення кредитної заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору, суперечить запереченням цієї ж особи щодо укладення такого договору.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено наявності ані загальних підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, для визнання кредитного договору недійсним, ані спеціальних підстав, передбачених ст. 218-235 ЦК України. Це свідчить про те, що презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) не спростовано.

Судом також не встановлено, а відповідачем не доведено підстав для визнання кредитного договору № 1529-9696 від 23.03.2025 неукладеним. Згідно з п. 8 ППВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

У свою чергу, відповідно до ст.ст. 638, 640 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Зі змісту кредитного договору № 1529-9696 від 23.03.2025 вбачається, що сторонами було погоджено всі істотні умови такого договору, а його укладення є результатом отримання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» акцепту ОСОБА_1 пропозиції укласти кредитний договір та підписання такого договору сторонами в електронній формі. Кредитний договір належить до виду консенсуальних договорів, а тому для констатації його укладення не вимагається встановлення факту передачі кредитних коштів, достатньо лише погодження істотних умов договору. Передача кредитних коштів має визначальне значення для підтвердження обов`язку позичальника щодо їх повернення та сплати інших платежів за договором.

Вищевикладене свідчить про відсутність розумних підстав сумніватися у достовірності, належності та допустимості кредитного договору № 1529-9696 від 23.03.2025 як доказу, а також сумніватися в дійсності обставин, що вбачаються з цього договору.

Таким чином, судом встановлено, що 23.03.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1529-9696 від 23.03.2025.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору № 1529-9696 від 23.03.2025 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на умовах, передбачених договором, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені договором.

У розділах 2, 4, 5 кредитного договору № 1529-9696 від 23.03.2025 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: тип кредиту - кредитна лінія; мета отримання кредиту - для задоволення споживчих потреб; сума кредиту - 18 000 грн 00 коп.; строк кредитування - 365 днів з 23.03.2025 по 22.03.2026; фіксована процентна ставка у розмірі 1% за кожен день користування залишком кредиту, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору; фіксована процентна ставка у розмірі 0,74% за кожен день користування залишком кредиту, яка застосовується з 181 календарного дня строку кредитування і до його закінчення; одноразова комісія за видачу кредиту у розмірі 15% від суми виданого кредиту; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-3509.

Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які містять вичерпну інформацію щодо порядку та способів повернення кредиту, сплати процентів за користування ним.

Положення кредитного договору № 1529-9696 від 23.03.2025 та додатків до нього містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 , зокрема, відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки тощо, а також відтворюють положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано вищезазначені обставини та умови кредитування.

Таким чином, судом встановлено, що 23.03.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Зі змісту листа ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» № 266765-1578427271-14042026 від 14.04.2026 вбачається, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» укладено договір № 02.06.2020 від 10.06.2020, на підставі якого ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», використовуючи платіжну систему EasyPay, забезпечує здійснення платіжних операцій, ініційованих ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», без відкриття банківського рахунку.

На підставі цього договору з використанням вказаної платіжної системи 23.03.2025 було виконано транзакцію № 1578427271 щодо перерахування товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» грошових коштів у сумі 18 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-3509, що був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі № 1529-9696 від 23.03.2025 як спосіб отримання кредитних коштів. Призначенням платежу зазначається надання кредитних коштів згідно з договором № 1529-9696 від 23.03.2025, укладеним з ОСОБА_1 .

Положеннями чинного законодавства не встановлено обмежень у використанні засобів доказування обставин перерахування кредитодавцем грошових коштів на користь позичальника, а тому ці обставини можуть доводитися не лише на підставі первинних бухгалтерських документів, але й іншими належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Так, у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22) КЦС ВС зроблено висновок, що відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

У цьому аспекті суд також враховує стандарт доказування «баланс ймовірностей», що застосовується під час цивільного судочинства та адаптація якого до обставин цієї справи дає можливість дійти висновку про те, що відсутність первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості через його недоведеність, але при умові, що сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце.

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, що у кредитному договорі № 1529-9696 від 23.03.2025 картковий рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-3509 зазначався як спосіб отримання кредитних коштів, а також що 23.03.2025 на цей картковий рахунок було зараховано грошові кошти у сумі 18 000 грн 00 коп. Відповідачем також не заявлено клопотань про витребування доказів на спростування цих обставин з огляду на те, що вони можуть становити банківську таємницю.

Не мають суттєвого значення обставини того, чи належить вказаний картковий рахунок ОСОБА_1 , оскільки як спосіб отримання кредитних коштів позичальник може вказати в кредитному договорі будь-який картковий рахунок, у тому числі той, що не відкритий на його ім`я, а належить, до приладу, його членам сім`ї, близьким родичам. Визначальним у цьому плані є лише те, що конкретний картковий рахунок був узгоджений сторонами договору як спосіб отримання кредитних коштів.

При цьому ОСОБА_1 , підписуючи кредитний договір № 1529-9696 від 23.03.2025, у п. 3.4 цього договору засвідчила, що у разі зазначення в договорі реквізитів банківського рахунку, що належить третій особі, позичальник підтверджує передачу майнових прав на отримання грошових коштів третій особі. Але решта прав та обов`язків за кредитним договором зберігаються за позичальником. Тобто, навіть якщо зазначений у кредитному договорі картковий рахунок не належить ОСОБА_1 , то перерахування товариством згідно з погодженими умовами кредитування кредитних коштів на цей рахунок є належним виконанням зобов`язання та обумовлює виникнення зворотного зобов`язання ОСОБА_1 щодо повернення кредиту та сплати інших платежів за договором.

У будь-якому випадку суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_1 не заперечувала ані факту зазначення карткового рахунку № НОМЕР_1 хх-хххх-3509 у кредитному договорі № 1529-9696 від 23.03.2025 як спосіб отримання кредитних коштів, ані факту отримання 23.03.2025 на цей рахунок кредитних коштів у сумі 18 000 грн 00 коп. Готовність відповідача виконати можливе рішення про задоволення позовних вимог, тобто фактично готовність повернути цю суму кредитних коштів, лише підтверджує факт отримання кредитних коштів.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 1529-9696 від 23.03.2025, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

При дослідженні розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_1 частково виконала своє зобов`язання за кредитним договором № 1529-9696 від 23.03.2025. Так, 15.05.2025 ОСОБА_1 було перераховано на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» грошові кошти у сумі 21 100 грн 00 коп., 28.08.2025 - у сумі 5 500 грн 00 коп., які згідно з встановленою у договорі черговістю були зараховані на погашення заборгованості за тілом кредиту, процентами за його використання, комісією за видачу кредиту.

Обставини часткового виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків за кредитним договором № 1529-9696 від 23.03.2025 свідчать про визнання нею факту укладення кредитного договору, отримання на його підставі кредитних коштів та виникнення перед ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредитного зобов`язання.

Водночас, оскільки сплачених грошових коштів було недостатньо для повного і своєчасного повернення кредитної заборгованості, то це призвело до прострочення виконання грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження повного або часткового виконання свого зобов`язання за кредитним договором.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 60 036 грн 10 коп., з яких: 17 960 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 41 716 грн 10 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 360 грн 00 коп. - сума процентів річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим лише в частині розміру заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом. Суд звертає увагу, що проценти за користування кредитом нараховані у межах строку кредитування (за 365 днів з 23.03.2025 по 22.03.2026) та шляхом застосування погодженої процентної ставки (1% від залишку суми кредиту протягом перших 180 календарних днів строку кредитування та 0,74% від залишку суми кредиту з 181 дня строку кредитування і до його закінчення).

Відповідачем не спростовано правомірності, обґрунтованості та правильності вищезазначеного розрахунку заборгованості. Підстав для зменшення розміру нарахованих процентів лише внаслідок того, що їх розмір перевищує розмір кредиту, суд не вбачає, оскільки ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування, добровільно погодилася з цими умовами та усвідомлено взяла на себе зобов`язання щодо виконання цих умов кредитування. Ситуація, за якої позичальник, діючи добровільно та усвідомлено, погоджується на конкретні умови кредитування для отримання кредиту, а потім відмовляється їх виконувати, посилаючись на їх несправедливість, непропорційність чи нерозумність, суперечить принципам добросовісності та забороні несуперечливої поведінки.

Посилання відповідача у цьому аспекті на положення п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» суд вважає нерелевантним обставинам цієї справи, оскільки у зазначеній нормі закону йдеться про несправедливість умови договору, згідно з якою встановлюються вимоги щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором. Натомість проценти, нараховані ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на підставі кредитного договору № 1529-9696 від 23.03.2025, не є компенсацією та жодним чином не пов`язані з порушенням ОСОБА_1 свого зобов`язання за договором. Ці проценти є платою за правомірну можливість ОСОБА_1 користуватися кредитними (чужими) коштами протягом строку кредитування, отже, зазначені проценти є платою за правомірну поведінку, у зв`язку з чим положення п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані.

Водночас, суд вважає безпідставним нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України процентів за прострочення виконання ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов`язання між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 є зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 надано кредит, то нарахування, здійснені ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України включно з 24.02.2022 за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання, підлягають списанню.

Отже, нарахування ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України процентів у розмірі 360 грн 00 коп. не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума підлягає списанню.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1529-9696 від 23.03.2025 становить 59 676 грн 10 коп., з яких: 17 960 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 41 716 грн 10 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , 2) виконання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у розмірі 59 676 грн 10 коп., з яких: 17 960 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 41 716 грн 10 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 36695 від 11.05.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 647 грн 49 коп.

Щодо збільшення строку добровільного виконання судового рішення

Всупереч доводам сторони відповідача ані ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», ані будь-які інші положення цього або іншого законодавства, що стосується виконання судового рішення, не передбачають двомісячного строку для добровільного виконання боржником судового рішення. Відповідно суд позбавлений можливості збільшувати такий строк.

Водночас, сторона відповідача не позбавлена можливості ініціювати перед судом питання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у порядку, передбаченому ст. 435 ЦПК України, якщо наявні обставини, що перешкоджають виконанню судового рішення. Оскільки заходи відстрочення або розстрочення виконання судового рішення можуть вживатися судом лише за клопотанням сторони справи, яке в межах цієї справи не заявлялося, на відміну від клопотання про збільшення строку добровільного виконання судового рішення, то суд не вирішує питання про відстрочення чи розстрочення виконання цього рішення. Це не позбавляє сторону відповідача звернутися до суду з відповідним клопотанням та наданням доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють повне виконання судового рішення у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598; місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) заборгованість за кредитним договором № 1529-9696 від 23.03.2025 у розмірі 59 676 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 10 копійок, з яких: 17 960 (сімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 41 716 (сорок одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 10 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598; місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 647 (дві тисячі шістсот сорок сім) гривень 49 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко