Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №759/15480/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/15480/26

пр. № 3/759/3995/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Васильєва К.О., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП у місті Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП невідомий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17.05.2026 о 12 год. 08 хв., рухаючись по Гостомельському шосе 1/1 у м. Києві, керував транспортним засобом «Volkswagen», н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 на праві власності, не виконав вимогу д.з. 3.41 «контроль» та мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає ситуації. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на нагрудні б/к №473630. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко Т.В. просила закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події та складу правопорушення, посилаючись на порушення працівниками поліції вимог чинного законодавства, недопустимість відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, у якості доказу. Долучила до матеріалів справи письмове клопотання про закриття провадження, про визнання результатів огляду недійсними та про визнання доданих до справи відеозаписів недопустимими та недостовірними доказами. Також додала письмові пояснення ОСОБА_1 .

З письмових пояснень вбачається, що ОСОБА_1 вину не визнає та зазначає, що від проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» не відмовлявся, погодився його пройти, однак працівник поліції повідомив, що відповідного приладу у нього немає, та запропонував дочекатися приїзду іншого працівника поліції з приладом «Драгер». У зв`язку з необхідністю продовжити поїздку ОСОБА_1 запитав про можливість пройти огляд іншим способом, на що йому було запропоновано пройти медичний огляд у лікаря. Після цього він повторно запитав про можливість пройти огляд в інший спосіб, оскільки мав продовжити поїздку, однак працівник поліції повідомив, що іншого способу пройти огляд немає. Після цього ОСОБА_1 погодився на оформлення відмови та підписав відповідні документи, не усвідомлюючи всіх можливих наслідків.

Заслухавши пояснення адвоката Коваленко Т.В., ретельно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668216 від 17.05.2026, складений відносно ОСОБА_1 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.05.2026; відеозапис з нагрудної камери працівників поліції, письмові пояснення ОСОБА_1 та інші матеріали справи, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп`яніння містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Заперечення сторони захисту спростовуються оглянутим відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції.

Так, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено на блокпосту у зв`язку з невиконанням вимоги дорожнього знаку 3.41 «Контроль». Під час спілкування працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про наявність запаху алкоголю з салону автомобіля та запитав, чи вживав він алкогольні напої, на що останній заперечив. У подальшому ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального приладу «Драгер», на що він погодився. При цьому йому повідомлено про необхідність дочекатися доставки приладу. Після цього ОСОБА_1 запитав про можливість пройти огляд без використання приладу «Драгер». Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 , причиною відмови від проходження огляду він зазначає необхідність продовжити поїздку та те, що поспішав. Разом з тим зазначені обставини на відеозаписі не зафіксовані. Натомість у подальшому працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд у лікаря-нарколога, від чого останній також відмовився. Перед відмовою від проходження огляду ОСОБА_1 було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду. Незважаючи на це, ОСОБА_1 відмовився як від проходження огляду на місці зупинки за допомогою приладу “Драгер”, так і від проходження медичного огляду у лікаря-нарколога.

Вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668216 від 17.05.2026, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння та відеозаписом №473630, які суд оцінює як належні, допустимі та достовірні.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Аналізуючи зазначені положення ПДР України та досліджений відеозапис із нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та роз`яснено наслідки відмови від його проходження, суддя дійшов висновку, що працівниками поліції було дотримано вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП. При цьому, слід взяти до уваги, що ОСОБА_1 , будучи водієм, зобов`язаний знати не тільки свої права відповідно до положень Правил дорожнього руху, а й свої обов`язки, у тому числі й обов`язок, передбачений п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Таким чином, переконливих доводів, які б спростовували наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, судді не надано.

Інші доводи сторони захисту не спростовують встановлені судом обставини.

Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які у сукупності не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке є умисним, грубим та суспільно небезпечним, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Накладення такого стягнення на ОСОБА_1 відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст. 7, 9, 23, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 245, 251, 252, 266, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя К.О. Васильєва