Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №758/1289/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1289/25

Категорія 9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Блащука А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Євтушенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2025 року позивач звернулася до суду із позовом до Київської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно.

Вимоги позову обґрунтовує тим, що 17 жовтня 2024 представник позивача за довіреністю, ОСОБА_2 , звернулася до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 4/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , 1927 року народження. Однак, державним нотаріусом Саніною Лесею Анатоліївною винесено постанову про відмову у вчиненні № 3516/02-31 від 17.10.2023. Виходячи з викладеного, державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Саніною Лесею Анатоліївною відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 на 4/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , 1927 року народження, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності та державної реєстрації права у встановленому законом порядку на зазначене спадкове майно на ім`я ОСОБА_3 . Крім того, 18 жовтня 2024 року представник позивача за довіреністю звернулася засобами поштового зв`язку до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 6/100 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а саме на ту частину, якою володіла баба позивача і яку успадкував, але у встановленому законом порядку не оформив батько позивача), а у разі неможливості - постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У відповідь на заяву представника позивача від 18 жовтня 2024 року Одинадцята київська державна нотаріальна контора надала лист № 4105/02-14/199/1997, в якому фактично відмовила у видачі свідоцтва про права на спадщину на 6/100 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, оскільки позивач позбавлена можливості в позасудовому порядку оформити право власності на 10/100 частин будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вважає, що права позивача підлягають захисту судом.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 09 вересня 2011 року, батьком позивача є (мовою оригіналу - російською) " ОСОБА_4 " (українською - ОСОБА_5 ). Зі змісту паспорта позивача вбачається, що ПІБ позивача - ОСОБА_1 . Натомість, із свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 13 червня 1963 року, свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 11 листопада 1997 року вбачається, що ПІБ батька позивача - ОСОБА_3 (російською - ОСОБА_3 ). Відповідно до експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України № 056/1293-n від 03 вересня 2024 року, українські записи особового імені та по батькові ОСОБА_7 (свідоцтво про смерть, запис ОСОБА_3 ) й ОСОБА_7 (паспорт громадянина України, запис ОСОБА_1 ) та російські записи ОСОБА_7 (свідоцтво про народження, запис російською мовою ОСОБА_3 ) і ОСОБА_7 (паспорт громадянина України, запис російською мовою ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження записи російською мовою ОСОБА_1 , отец ОСОБА_4 ) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними.

Встановлення факту родинних відносин необхідне позивачу для оформлення спадщини після смерті батька. З урахуванням наведеного, просить суд встановити факт родинних відносин, а саме того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Із паспорта позивача вбачається, що вона з 12 вересня 1981 року і по теперішній час зареєстрована та проживає за тією ж адресою. Отже, позивач є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_3 та фактично вступила, але не оформила у встановленому законом порядку спадщину після його смерті - 4/100 частини будинку АДРЕСА_1 , 6/100 частини будинку АДРЕСА_1 (після смерті баби позивача), у зв`язку з відмовою органу нотаріату видати свідоцтво про право на спадщину.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14.03.2025 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено строки на усунення недоліків.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14.04.2025 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.05.2025 року було задоволено клопотання позивача та витребувано у Одинадцятої київської державної нотаріальної контори (м. Київ, вул. Володимирська, 15) копію спадкової справи № 199/2009 після смерті

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 .

25.05.2026 до суду надійшла витребувана спадкова справа.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.06.2026 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, подали до суду заяву, у якій позов підтримали у повному обсязі та поросили суд справу розглядати без її участі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з`явився.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до абз. 3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_9 , яка є матір`ю ОСОБА_3 (який є - батьком позивача) та бабусею ОСОБА_1 (далі - позивач), яка постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_9 залишилося спадкове майно, а саме 1/8 частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яким померла володіла на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом № 8054 від 08 липня 1963 року.

Спадщину після смерті ОСОБА_9 фактично прийняв, але за життя не оформив у встановленому законом порядку, її син - батько позивача ОСОБА_3 .

Розпорядженням голови Подільської районної державної адміністрації міста Києва від 23.10.1996 № 753 затверджено зміну часток власності на будинок АДРЕСА_1 , визначено частку власності на будинок: ОСОБА_10 - 90/100 частини, ОСОБА_3 - 4/100 частини, на ім`я ОСОБА_9 - 6/100 частини. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , батько позивача, який постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняла позивач, яка станом на день смерті батька позивача і по теперішній час проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

17 жовтня 2024 представник позивача за довіреністю, ОСОБА_2 звернулася до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 4/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , 1927 року народження, Однак, державним нотаріусом Саніною Лесею Анатоліївною винесено постанову про відмову у вчиненні № 3516/02-31 від 17.10.2023, обґрунтовану наступним: "З матеріалів спадкової справи № 199/2009 заведеної Четвертою київською державною нотаріальною конторою до майна ОСОБА_3 , вбачається те, що єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 є його дочка - ОСОБА_1 , яка проживала разом з ОСОБА_3 за однією адресою на день його смерті та продовжує проживати за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, на 4/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . № 7 в матеріалах спадкової справи документи, що підтверджують право власності спадкодавця відсутні.

Згідно з розпорядженням голови Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 23.10.1996 p. № 753, було затверджено частки власності на будинок № по пpoв. Зоряному на підставі розрахунку часток власності в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (БТІ) за № 17-9 від 18.09.1996.

У свою чергу ОСОБА_3 з невідомих причин не отримав свідоцтво на свою частину будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю № Д/ОП-413 від 16.06.2010, наданою Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Ці факти вказують нa те, що ОСОБА_3 за життя право власності на 4/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд не оформив та не зареєстрував відповідно до вимог чинного законодавства.

За результатами здійсненого нотаріусом пошуку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка № 399646012 від 17.10.2024 року), відомості про реєстрацію права власності на 4/100 частин будинку відсутні".

Виходячи з викладеного, державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Саніною Лесею Анатоліївною відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 на 4/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , 1927 року народження, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності та державної реєстрації права у встановленому законом порядку на зазначене вище спадкове майно на ім`я ОСОБА_3 .

Крім того, 18 жовтня 2024 року представник позивача за довіреністю звернулася засобами поштового зв`язку до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 6/100 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а саме на ту частину, якою володіла баба позивача і яку успадкував, але у встановленому законом порядку не оформив батько позивача), а у разі неможливості - постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У відповідь на заяву представника позивача від 20 листопада 2024 року Одинадцята київська державна нотаріальна контора надала лист № 4105/02-14/199/1997, в якому фактично відмовила у видачі свідоцтва про права на спадщину на 6/100 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1

До правовідносин, що виникли між сторонами, з урахуванням часу відкриття спадщини, підлягають застосуванню норми ЦК УРСР (1963 р.) та ЦК України (2003 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Статтею 525 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 526 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.

Як вбачається із листа Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, станом на день смерті батько позивача мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 1 статті 529 ЦК УРСР визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, у випадку, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як вбачається із Розпорядження голови Подільської районної державної адміністрації міста Києва від 23.10.96 № 753 (далі - Розпорядження № 753), будинок АДРЕСА_1 станом на день видачі Розпорядження належав на праві особистої власності ОСОБА_10 - 17/24 частини, на підставі договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Місюрою О.І. за реєстрами № № 14,18 від 14.05.96 і 15.05.96, ОСОБА_3 - 1/8 частини та ОСОБА_9 (померла у 1987 році) - 2/12 частини на підставі свідоцтв про право на спадщину, посвідчених 8-ю Київською державною нотаріальною конторою 08.07.63 за реєстрами № № 8054, 8052.

Цим Розпорядженням № 753 затверджено зміну часток власності на будинок АДРЕСА_1 (у зв`язку з прибудовою) наступним чином: ОСОБА_10 - 90/100 частини, ОСОБА_3 - 4/100 частини, на ім`я ОСОБА_9 - 6/100 частини.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як вбачається із листа Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 106-6720 від 12.08.2024, станом на 03 серпня 1986 року ОСОБА_9 та ОСОБА_3 мали зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 був зареєстрований за даною адресою до 07.02.1987, тобто протягом більше шести місяців після смерті матері.

Отже, ОСОБА_3 був спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_9 та фактично вступив, але не оформив у встановленому законом порядку спадщину після її смерті - 2/12 частини будинку АДРЕСА_1 , що у подальшому Розпорядженням № 753 було визначено як 6/100.

За свого життя батько позивача не оформив у встановленому законодавством порядку ані свідоцтво про право приватної (особистої) власності на 4/100 частини будинку, ані свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті бабусі позивача на 6/100 частини будинка. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , батько позивача, який станом на день смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (як вбачається із листа Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 106-6720 від 12.08.2024, станом на день своєї смерті батько позивача був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Згідно з частиною 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття (дня смерті особи).

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 908/236/18 зазначено, що позов про визнання права власності у порядку статті 392 ЦК України пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, у вирішенні спорів про право власності установленню підлягає з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно в порядку спадкування є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, набуття такого права на законних підставах.

Крім того, оскільки цивільні права можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України), то в такому випадку позивачу необхідно довести перед судом наявність передбачених такими актами законодавства обставин та умов, безпосередньо на підставі яких у нього за законом виникло спірне право власності, за захистом якого він і звертається до суду із позовом про визнання за ним цього права власності. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Тобто метою подання позову про визнання прав власності в порядку спадкування є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою, якщо зробити це іншим шляхом неможливо.

Зазначена правова позиція суду, сформульована при розгляді даної цивільної справи, повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 07 вересня 2016 року по справі №6-727цс16, правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 жовтня 2019 року по справі №344/11473/13-ц, від 31 жовтня 2019 року по справі №447/2434/16-ц, від 18 грудня 2019 року по справі №127/9250/14-ц, від 03 червня 2020 року по справі №159/4837/15-ц, від 03 червня 2020 року по справі №161/12411/17, від 01 липня 2020 року по справі №216/5834/15-ц, від 15 липня 2020 року по справі №175/1765/16, від 19 серпня 2020 по справі №569/6008/19, правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 21 березня 2018 року по справі №760/14438/15-ц, від 07 листопада 2018 року по справі №520/6819/14-ц.

Відповідно до п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Згідно зі ст. 182 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Як роз`яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Як передбачено вимогами ст. 8 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, положеннями ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1); право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч. 2).

Матеріалами справи підтверджено, що іншим способом, ніж в судовому порядку, позивач позбавлена можливості захистити свої спадкові права.

Право позивача на успадкування значеного майна за законом підтверджується свідоцтвом про народження позивача, свідоцтвом про народження ОСОБА_3 . Права спадкодавців, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , на спадкове майно підтверджується належним чином завіреною копією Розпорядження голови Подільської районної державної адміністрації міста Києва від 23.10.1996 № 753, оригінал якого зберігається у Подільській РДА. А відтак, за позивачем підлягає визнанню право власності на спірне спадкове майно - 10/100 (4/100 + 6/100) частин житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після останнього спадкодавця - батька ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину після смерті власника - бабусі позивача ОСОБА_9 .

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 4/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 476,2 м2 та житловою площею 171,7 м2 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 та визнання за ОСОБА_1 права власності на 6/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після останнього спадкодавця - батька ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину після смерті власника - ОСОБА_9 - підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про встановлення факту щодо родинних відносин позивача та ОСОБА_3 .

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 315 ЦПК і не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення, зокрема встановлення факту родинних відносин тощо.

Згідно з п. 7 Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Так, відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 09 вересня 2011 року, батьком позивача є (мовою оригіналу - російською) " ОСОБА_4 " (українською - ОСОБА_5 ).

Зі змісту паспорта позивача вбачається, що ПІБ позивача - ОСОБА_1 . Натомість, із свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 13 червня 1963 року, свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 11 листопада 1997 року вбачається, що ПІБ батька позивача - ОСОБА_3 (російською - ОСОБА_3 ).

Відповідно до експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України № 056/1293-n від 03 вересня 2024 року, українські записи особового імені та по батькові ОСОБА_7 (свідоцтво про смерть, запис ОСОБА_3 ) й ОСОБА_7 (паспорт громадянина України, запис ОСОБА_1 ) та російські записи ОСОБА_7 (свідоцтво про народження, запис російською мовою ОСОБА_3 ) і ОСОБА_7 (паспорт громадянина України, запис російською мовою ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження записи російською мовою ОСОБА_1 , отец ОСОБА_4 ) у документах, наданих для експертизи, - є ідентичними.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимога позивача про встановлення факту родинних відносин, а саме того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є такою, що підлягає задоволенню.

Встановлення факту родинних відносин необхідне позивачу для оформлення спадщини після смерті батька.

Із паспорта позивача вбачається, що остання з 12 вересня 1981 року і по теперішній час зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, позивач є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_3 та фактично вступила, але не оформила у встановленому законом порядку спадщину після його смерті - 4/100 частини будинку АДРЕСА_1 , 6/100 частини будинку АДРЕСА_1 (після смерті баби позивача), у зв`язку з відмовою органу нотаріату видати свідоцтво про право на спадщину

Як передбачено вимогами ст. 8 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Право позивача на успадкування вищезазначеного майна за законом підтверджується свідоцтвом про народження позивача, свідоцтвом про народження ОСОБА_3 . Права спадкодавців, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , на спадкове майно підтверджується належним чином завіреною копією Розпорядження голови Подільської районної державної адміністрації міста Києва від 23.10.1996 № 753, оригінал якого зберігається у Подільській РДА. А відтак, за позивачем підлягає визнанню право власності на спірне спадкове майно - 10/100 (4/100 + 6/100) частин житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після останнього спадкодавця - батька ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину після смерті власника - бабусі позивача ОСОБА_9 .

Враховуючи встановлені судом конкретні обставини в справі, повно і всебічно дослідивши докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що спрямований на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав, позовні вимоги доведені позивачем, та не спростовані іншими учасниками справи, з урахуванням перевірених та досліджених судом доказів у цій справі, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відтак, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 206, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 476,2 м2 та житловою площею 171,7 м2 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 6/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після останнього спадкодавця - батька ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину після смерті власника - ОСОБА_9

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Київська міська рада адреса 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36 ЄДРПОУ 22883141.

Суддя А.М.Блащук