Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №757/28634/24-к — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28634/24-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2026 Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

захисників - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

потерпілого - ОСОБА_14 ,

обвинувачених - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023100060002615 від 27.12.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Яготин, Яготинського району, Київської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який неодружений, працює керівником ТОВ «Фірма Магелан», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимий, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 186, ч.4 ст. 189 КК України, -

та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Морозівка, Баришівського району, Київської області, українця, громадянина України, з базовою вищою освітою, який неодружений, не працює, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимий, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 189 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 26.12.2023, у ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження (далі по тексту невстановлені особи) виник злочинний умисел направлений на викрадення і незаконне позбавлення волі людини з корисливих мотивів, а саме ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З цією метою 26.12.2023 близько 16 год. 50 хв. на перехресті вулиць Джона Маккейна та Іоанна Павла ІІ в м. Києві ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та двоє невстановлених осіб здійснювали візуальне спостереження за ОСОБА_14 .

Далі, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інші невстановлені особи, помітивши ОСОБА_14 підійшли до нього, реалізуючи свій злочинний умисел, схопили ОСОБА_14 , взявши його під руки по обидва боки, та проти його волі із застосуванням фізичної сили та нанесенням ударів руками по тулубу останнього, затягнули його до транспортного засобу марки «PEAGUET 807» із іноземним номерним знаком НОМЕР_3 , та розташувались, з метою подолання супротиву останнього, у вказаному транспортному засобі наступним чином: невстановлена в ході досудового розслідування особа - на передньому водійському сидінні, невстановлена особа №1 - на передньому водійському сидінні, невстановлена особа №2 - на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_15 - на задньому пасажирському сидінні з правого боку від потерпілого, ОСОБА_16 - на задньому пасажирському сидінні з правого боку від ОСОБА_15 , ОСОБА_14 - на задньому пасажирському сидінні за водієм, тобто, здійснили викрадення та розпочали незаконне позбавлення волі ОСОБА_14 .

В подальшому, реалізуючи свій злочинний план, керуючись корисливим мотивом з метою отримання грошових коштів від ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інші невстановлені особи, подолавши волю потерпілого на вільне пересування, 26.12.2023 з 16 год. 50 хв. до 26.12.2023 18 год. 00 хв., незаконно утримували ОСОБА_14 у вказаному транспортному засобі, який рухався по м. Києву від перехрестя вулиць Джона Маккейна та Іоанна Павла ІІ в м. Києві в напрямку станції метро Осокорки та в подальшому до вул. 52 Садової у м. Києві.

Далі, перебуваючи по вул. 52 Садової близько 18 год. ОСОБА_15 наказав ОСОБА_14 пересісти до транспортного засобу ззовні схожого на військову медичну допомогу, в якій перебували дві невстановлені в ході досудового розслідування особи чоловічої статі одягнені у військову камуфльовану форму, після чого ОСОБА_15 з прикладанням фізичної сили пересадив ОСОБА_14 до вказаного автомобіля, та продовжили незаконно утримувати потерпілого під часу руху вказаного транспортного засобу з м. Києва в напрямку Черкаської області, при цьому зав`язали руки, заклеїли очі та рот армованим скотчем, періодично застосовували фізичну силу, вимагали грошові кошти.

В подальшому, в період часу з 18 год. 26.12.2023 не встановлені в ході досудового розслідування особи утримували ОСОБА_14 у вищевказаному транспортному засобі ззовні схожому на військову медичну допомогу.

Далі, 28.12.2023 о 20 год. 20 хв. працівниками поліції в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_15 .

Після чого, 29.12.2023 не встановлені в ході досудового розслідування особи випустили ОСОБА_14 із транспортного засобу ззовні схожого на військову медичну допомогу близько 04 год. 00 хв. біля супермаркету NOVUS, що знаходиться при в`їзді до м. Києва зі сторони м. Бориспіль, тим самим припинили незаконне позбавлення волі останнього.

Вказаними діями ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вчинили викрадення, незаконне позбавлені волі людини ( ОСОБА_14 ), вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Крім того, встановлено, що на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась.

Згідно Указу Президента України № 734/2023 від 06.11.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 3429-ІХ від 08.11.2023, продовжено дію воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Так, 26.12.2023 приблизно о 17 год. 00 хв., перебуваючи у транспортному засобі марки «PEAGUET 807» із іноземним номерним знаком НОМЕР_3 , рухаючись на якому з місця викрадення ОСОБА_14 по м. Києву, у ОСОБА_15 виник злочинний умисел на відкрите заволодіння чужим майном під час воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_15 відкрито відібрав 2500 доларів США (відповідно до курсу НБУ становить 37,52 грн. за один долар США, тобто 93 800 гривень) та мобільний телефон марки Iphone 14 pro max вартістю 1 000 доларів США (відповідно до курсу НБУ становить 37,52 грн. за один долар США, тобто 37 520 гривень) у ОСОБА_14 та в подальшому розпорядився викраденим, чим спричинив матеріальну шкоду останньому.

Вказаними діями ОСОБА_15 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 26.12.2023 у ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інших невстановлених осіб виник злочинний умисел направлений на вимагання чужого майна із застосуванням насильства, за попередньою домовленістю групою осіб, під час воєнного стану, а саме у ОСОБА_14 .

Так, 26.12.2023 приблизно о 17 год. 30 хв. ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інші невстановлені особи, перебуваючи у транспортному засобі марки «PEAGUET 807» із іноземним номерним знаком НОМЕР_3 , рухаючись на якому з місця викрадення ОСОБА_14 по м. Києву, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вимагання чужого майна із застосуванням насильства за попередньою домовленістю групою осіб під час воєнного стану почали вимагати передати грошові кошти в сумі 50000 доларів США у ОСОБА_14 на користь останніх, погрожуючи при цьому фізичною розправою, яку потерпілий сприймав як реальну загрозу для свого життя.

Вказаними діями ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вчинили вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередьою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_15 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів за фактичних обставин, встановлених органом досудового розслідування, визнав частково, і пояснив, що знайомий зі ОСОБА_16 близько 8 років, це його друг, разом з яким вони навчались, працювали, мали спільні цілі. Приблизно за місяць до інкримінованих подій в кальянній він познайомився з особою на ім`я ОСОБА_17 . Останній розповів йому, що він військовий, списаний за отримане поранення, працював у ТЦК. ОСОБА_17 також розповів йому, що ОСОБА_18 отримав від нього велику суму коштів на придбання автомобілей для ЗСУ, проте його обманув, зобов`язання свої не виконав, гроші не повертає, уникає будь-яких контактів і зустрічей. Потім у них з ОСОБА_17 були спільні справи. Ближче до Нового 2024 року ОСОБА_17 запропонував йому допомогти у вирішенні цього питання з ОСОБА_19 , а саме попросив виманити його на зустріч, щоб вони, в свою чергу, мали можливість поговорити з ним за цю ситуацію. За це ОСОБА_17 йому запропонував 1 тис. доларів США. Оскільки на той момент у нього вже склалась певна довіра до ОСОБА_17 , він вважав, що таким чином він буде сприяти військовим, крім того, у нього були тоді фінансові труднощі, і він хотів підзаробити грошей, тому він погодився на таку пропозицію ОСОБА_17 . Останній дав йому контакти ОСОБА_14 у соціальних мережах, детально розповів за нього. ОСОБА_18 також мав свій телеграм канал, куди він йому першим і написав повідомлення: вийди на зв`язок, тебе шукають військові. На це ОСОБА_18 відповів негативно, записавши голосове повідомлення, проте потім ОСОБА_18 записав голосове повідомлення, де сам визначив час і місце зустрічі: 26.12.2023 по вул. Джона Маккейна у Печерському районі м. Києва. Коли він розповів про це ОСОБА_17 , той сказав йому їхати на цю адресу і чекати його хлопців там. Вранці 26.12.2023 до його будинку, що по АДРЕСА_4 приїхав його друг ОСОБА_16 , якому він розповів про цю історію і запропонував взяти у ній участь. На це останній погодився. Вони разом зі ОСОБА_16 поїхали до зазначеної адреси на вул. Дж.Маккейна у м. Києві, куди потім приїхали хлопці «від ОСОБА_17 » на мінівені синього кольору - водій і ще два хлопці. Визнав, що 26.12.2023 приблизно о 16:50 год. вони із ОСОБА_16 та цими двома хлопцями на перехресті вул. Дж.Маккейна-Іоанна Павла ІІ здійснювали візуальне спостереження за ОСОБА_19 , після чого всі разом підійшли до нього і почали розмову. Вони задавали ОСОБА_20 питання, де гроші, і коли він їх поверне. ОСОБА_18 не хотів відповідати на питання, розмовляв у грубій формі. Тоді він, не впоравшись з емоціями, першим наніс ОСОБА_20 два удари в живіт і у бік печінки. Крім того, декілька ударів ОСОБА_20 нанесли ці два хлопці «від ОСОБА_17 », що були із ними. ОСОБА_16 ударів ОСОБА_20 не наносив, він перебував поруч і голосно задавав питання, де гроші. Потім він зі ОСОБА_16 взяли ОСОБА_14 під руки і повели до цього мінівена марки «PEAGUET 807» із іноземним номерним знаком НОМЕР_3 . В подальшому, із застосуванням фізичної сили, проти волі ОСОБА_14 , вони посадили його у цей автомобіль, в який сіли всі хлопці, крім ОСОБА_16 . Останній залишився на вулиці, де чекав на його повернення. Він, разом з ОСОБА_19 та двома хлопцями «від ОСОБА_17 » та водієм поїхали на цьому автомобілі з цієї адреси. По дорозі він зателефонував ОСОБА_17 , і запитав, куди їм їхати. Останній відповів, щоб вони везли ОСОБА_14 в район Осокорків . Визнав, що під час руху у цьому автомобілі він відкрито викрав у ОСОБА_14 його майно, а саме: гроші в доларах і гривні, які були у кишені куртки, на загальну суму 2500 доларів США, а також мобільний телефон марки Iphone 14 pro max. Не заперечував вартість цього телефону близько 1 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становило 37 520 гривень. По дорозі вони продовжували запитувати ОСОБА_22 , де гроші. Визнав, що разом із хлопцями «від ОСОБА_17 » вимагав у ОСОБА_14 передати йому грошові кошти в сумі 50 тис. доларів США, погрожуючи фізичною розправою. Ці кошти ОСОБА_18 заборгував ОСОБА_17 . Коли вони були на Осокорках, по вул. 52 Садової, приблизно через 10 хвилин туди приїхала автівка «європейського зразку» на вигляд як швидка. З неї вийшло близько 3-4 хлопців, які були одягнені у військову форму, в масках. Вони забрали ОСОБА_14 до свого автомобіля, і що було із ним далі, йому не відомо. До цих осіб, які за матеріалами справи тримали у себе ОСОБА_14 до 29.12.2023, він відношення не має, їх не знає, це були якійсь немісцеві хлопці, бо вони не знали дороги, коли їхали з ними на зустріч. Він з ними далі не поїхав, а викликав таксі, на якому повернувся на вул. Дж.Маккейна у м. Києві, де його чекав ОСОБА_16 , разом з яким вони потім роз`їхались по домівках. Визнав правильною кваліфікацію його дій органом досудового розслідування за інкримінованими статтями кримінального закону, зазначивши, що на даний час він розкаюється, шкодує над тим, що сталось. Він усвідомив свою незаконну поведінку, після судового засідання попросив вибачення у потерпілого. Пояснив, що на початку судового розгляду він займав позицію невизнання вини, оскільки така була попередня позиція іншого його захисника - адвоката ОСОБА_23 , якої він дотримувався.

Обвинувачений ОСОБА_16 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів за фактичних обставин, встановлених органом досудового розслідування, визнав частково, і пояснив, що також приблизно 8 років тому, під час спільного навчання у коледжі, він познайомився із ОСОБА_15 , з яким з того часу перебуває у дружніх відносинах. 26.12.2023 прибизно о 10:00 год. на прохання ОСОБА_15 він приїхав до будинку останнього, вони зустрілись у кафе. ОСОБА_15 розповів йому, що познайомився з військовим, якому інший чоловік заборгував кошти і не повертає, уникає контактів. Цей військовий запропонував ОСОБА_15 за грошову винагороду виманити цього чоловіка ( ОСОБА_14 ) на зустріч, щоб з ним могли поговорити. На це ОСОБА_15 погодився і вирішив оргазізувати цю зустріч. ОСОБА_15 запропонував йому у цьому допомогти, на що він відразу погодився. Причиною було бажання помогти військовому у поверненні коштів, а також той факт, що на той момент ОСОБА_15 був йому винен близько 300 доларів США, які зміг би йому повернути. До того ж, ОСОБА_15 його друг, і він йому довіряв. В цей день ОСОБА_18 призначив ОСОБА_15 зустріч у центрі міста. Визнав, що 26.12.2023 приблизно о 16:50 год. на перехресті вул. Дж.Маккейна-Іоанна Павла ІІ він разом з ОСОБА_15 , а також двома хлопцями, які приїхали туди на синьому мінівені, підійшли до ОСОБА_14 , з яким хлопці почали розмову щодо повернення боргу. Визнав, що разом із ОСОБА_15 та хлопцями приймав участь у вимаганні у ОСОБА_14 50 тис. доларів США. При цьому, щодо правомірності їх дій зазначив, що якайсь інформація «косвена» у них була, що ОСОБА_18 винен військовому кошти, але тоді він не дуже розумів, що вчиняє злочин. На даний час він це розуміє, що діяв неправомірно. На ці вимоги ОСОБА_18 уникав відповідей. Він бачив, як ОСОБА_15 наніс ОСОБА_20 удари в живіт, а також йому наносили удари ці двоє хлопців, що були із ними. Особисто він ударів ОСОБА_20 не наносив. Потім він схопив ОСОБА_14 під руки і разом з ОСОБА_15 потягли його до автомобіля. Далі, застосовуючи до потерпілого фізичну силу, він з ОСОБА_15 заштовхнули ОСОБА_14 проти його волі до автомобіля «PEAGUET 807» НОМЕР_3. До автомобіля разом з ОСОБА_19 він особисто не сідав, з ними далі не поїхав, відтак, ніяких неправомірних дій по відношенню до потерпілого під час руху в автомобілі не вчиняв. Він залишився на цьому ж місці по вул. Дж.Маккейна у м. Києві, де сидів у кафе і чекав на повернення ОСОБА_15 . Останній через деякий час повернувся, розповів йому, що все добре, і вони роз`їхались по домівках. Визнав, що дійсно групою осіб вчинив викрадення і позбавлення волі ОСОБА_14 , а також вимагав у нього разом з іншими 50 тис. доларів США. Не заперечував правильність кваліфікації його дій за інкримінованими статтями кримінального закону органом досудового розслідування. Свої дії охарактеризував негативно, зазначивши, що на даний час усвідомлює неправомірність своєї поведінки, після судового засідання він також попросив вибачення у потерпілого. Пояснив, що на початку судового розгляду він також займав позицію невизнання вини, оскільки така була попередня позиція іншого його захисника - адвоката ОСОБА_24 , якої він дотримувався.

Не зважаючи на таку позицію обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 щодо часткового визнання ними своєї вини, суд, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, дійшов висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованих їх злочинів за вищевикладених фактичних обставин, встановлених органом досудового розслідування та перевірених судом, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, а саме:

- Показаннями потерпілого ОСОБА_14 , який пояснив, що приблизно за 2-3 місяці до подій, що є обставинами злочину, йому на його аккаунт у Телеграмм почали надходити погрози від раніше не відомового йому, як потім він дізнався ОСОБА_15 , який записував йому голосові повідомлення зі змістом, що «вони його знайдуть», «він від них не втече» і т.п. Потім погрози продовжились і приблизно наприкінці листопада 2023, навіть, були спроба спровокувати із ним аварію на Виноградарі на цьому ж мінівені, на якому було вчинено цей злочин. Тоді він викликав працівників поліції, але ці люди уїхали. Оскільки він на той момент співпрацював з СБУ, він звернувся до них із заявою щодо загрози його життю і здоров`ю. Таким чином було ініційоване інше кримінальне провадження, в межах якого правцівники СБУ організували за ним «контрслєжку», яка потім і надала можливість його знайти і звільнити. Наразі йому відомо, що за вказаними діями стояв ОСОБА_25 , якого, нажаль, не надалось можливим «залучити до цієї справи». Останній, як йому відомо, керує невеликою ОЗГ, яка займається розкраданням зброї ЗСУ, автосервісом, крадіжками авто та іншим. Цей ОСОБА_25 був старшим над ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , діями яких він керував при вчиненні відносно нього цих злочинів. Так, 26.12.2023 приблизно о 16:50 год. він чекав дружину на перехресті вул. Дж.Маккейна - Іоанна Павла ІІ у Печерському районі м. Києва, вийшов зі свого авто БМВ 3 і перейшов перехрестя, щоб купити каву. Коли він вийшов з магазину і вже повертався до авто, до нього на вулиці пійшли чотири раніше не знайомих хлопця, серед яких були ОСОБА_26 і ОСОБА_27 . При цьому, ОСОБА_26 посміхався, вдарив його кулаком в затилок, а ОСОБА_27 почав руками бити його в груди і корпус. Удари йому наносили також і двоє хлопців, що були із ними. Це робилось для того, щоб його знешкодити. Потім ОСОБА_26 і ОСОБА_27 схопили його під руки, перетягнули через металеву огорожу і потягли до мінівена сірого кольору з іноземними номерами. Там вони, застосовуючи до нього фізичну силу, проти його волі заштовхали його до вказаного автомобіля. В цей момент ОСОБА_26 викрав у нього мобільний телефон 14 Pro max, варістю 1000 доларів США. В автомобілі вони посадили його на заднє ліве пасажирське сидіння, поруч із ним з правого боку був один з хлопців, на першому ряду сидінь був ОСОБА_27 та посередині на одномісному сидінні - інший хлопець, ОСОБА_26 сидів спочатку на місці пасажира біля водія. Він чув, як розмовляючи по мобільному телефону із ОСОБА_28 , ОСОБА_26 отримував вказівки, куди його слід доставити. Спочатку вони поїхали на Виноградар , потім у бік Троєщини, а потім до Осокорків . У даному автомобілі під час його руху до місця призначення він перебував близько 1,5-2 год. Під час руху цього автомобіля ОСОБА_26 пересів у кабіну, де перебував він, де майже відразу забрав його речі: гроші в сумі 2500 доларів США, а також годинник Одемар Піге . Крім того, ОСОБА_26 наносив йому удари по тулубу, погрожував його життю, кажучи: «якщо ти не вирішиш питання з цими 50 тис. доларів США, які ти повинен повернути, ти попрощаєшся із життям, тебе вб`ють». Вся розмова з ОСОБА_26 була про те, скільки він грошей має при собі, хоча він все у нього викрав з самого початку. ОСОБА_27 також, під час руху в авто, наносив йому удари в груди і також погрожував йому словами «якщо ти не вирішиш питання, ти будеш вбитий». Чому саме 50 тис. доларів у нього вимагалось, йому не відомо. У нього не було ніяких боргових зобов`язань на цю суму. Він сприймав ці погрози ОСОБА_26 і ОСОБА_27 як реальні і такі, що можуть бути реалізовані. Він казав хлопцям, хто він, проте, один з них показав йому посвідчення працівника СБУ, після чого він відразу отримав від ОСОБА_26 декілька ударів в обличчя. На це він запропонував їм поїхали до Главку СБУ на Золоті Ворота. Ніяких інших умов, як вирішити це питання, крім передачі цієї суми грошей, він не мав. Вистрибнути з автівки він не міг. Він розумів, що ОСОБА_26 і ОСОБА_27 його везуть у визначене місце саме для того, щоб передати іншим особам. ОСОБА_26 під час руху постійно зізвонювався із ними, узгоджував рух. Він розумів, що єдиною можливістю це зупинити, була вимога ОСОБА_26 і ОСОБА_27 передати їм 50 тис. доларів США. Чому саме його було обрано для цього злочину, йому не відомо. На той момент він не мав навіть жодної банківської картки. Після його відмови сплатити ці 50 тис. доларів США або здійснити відповідний дзвінок, ОСОБА_26 , під тиском якого він ввів свій пароль від Айклауд на своєму мобільному телефоні, натиснув кнопку скинути і «зніс його Айклауд», щоб обнулити телефон. Окремо зазначив, що ОСОБА_26 також, сідаючи у мінівен, забрав у нього ключі від його автомобіля БМВ 3, який залишився там на перехресті. Вказані ключі він передав ще одній особі, яка там залишилась. Ця особа в подальшому заволоділа його авто. Зазначив, що у провадженні кримінальної справи в СБУ по подіях, які відбувались тоді відносно нього, на його авто БМВ 3 були встановлені «маячки», тому працівники СБУ встановили, що ця особа потім запаркувала його авто десь у паркингу на Троєщині. По «Безпечном місту» цю особу було потім встановлено, автомобіль йому повернуто. Щодо даного злочину, то ОСОБА_26 та ОСОБА_27 в подальшому на Осокорках у вечірній час, темну пору доби, його передали особам у військовій формі. Він встиг побачити лише двох з них, на головах у яких були маски. Ці військові приїхали туда на авто у виді військової автівки швидкої допомоги. Коли його «перекидали» з машини в машину, йому замотали голову військовим армованим скотчем. В подальшому, його увезли ці особи у військовій формі за межі Києва, де продовжили незаконні дії відносно нього. Його розділи донага, вділи у літню військову форму, прив`язали цепками за ноги до металевого ліжка, до якого його примотали також армованим скотчем. Що відбувалось у цій військовій автівці швидкої, він погано пам`ятає, був у стані афекту. Там були короткі розмови, які весь час супроводжувались його побиттям та перебуванням у цю пору року протягом майже 2 діб на металевому ліжку при температурі мінус 15-20, з якого він не міг рухатись. Через дві доби, о 04:00 год. 29.12.2023 його було звільнено поблизу супермаркету Новус при в`їзді до м. Києва з боку м. Бориспіль. Це сталось завдяки діям його друзів з СБУ. Того ж дня, о 07:00 год. він вже поїхав до лікарні, де зняв побої. Стверджував, що протягом 26-29.12.2023 його викрала і незаконно позбавила волі група осіб, серед яких були ОСОБА_26 і ОСОБА_27 , які вчиняли відносно нього також вимагання, під погрозою фізичного насильства та смерті. Особисто він до подій 26.12.2023 не знав ані ОСОБА_26 , ані ОСОБА_27 . Ніяких конфліктних ситуацій, боргових зобов`язань між ними не було. Нічого з викраденого ОСОБА_26 майна йому не було повернуто. Ця ситуація на нього негативно вплинула, просив призначити обвинуваченим покарання згідно закону.

- Свідок ОСОБА_32 показала, що 26.12.2023 у вечірній час вона їхала в авто зі своїм водієм, везла дітей в басейн на тренування. В автомобілі вона перебувала на задньому правому пасажирському сидінні, відчинивши вікно, щоб подихати. Проїжджаючи перехрестя вул. Дж.Маккейна - Іоанна Павла ІІ у м. Києві, вона помітила ситуацію, яка привернула її увагу. Вона побачила, як троє чоловіків із застосуванням фізичної сили заштовхнули хлопця у автомобіль проти його волі. Потерпілим був худорлявої тілобудови хлопець, який був одягнений у сірий одяг, тканинні штани, кросівки та куртку з капюшоном. Нападники ж були «накачені серйозні» хлопці, серед яких були і раніше їй не знайомі обвинувачені ОСОБА_26 та ОСОБА_27 . Взагалі, вона бачила трьох нападників, проте поруч з ними був ще хтось у білому одязі. Крім того, біля дерева стояли ще якийсь особи, які розмовляли між собою. Вона бачила, як ОСОБА_26 бив потерпілого «під дих», наносячи удар кулаком у живіт. Вона особисто бачила два удари. Потім було ще чотири удари, хто саме їх наносив, вона точно не роздивилась. Вона бачила як замахувався на потерпілого третій нападник. Вона чула, як хтось з нападників казав потерпілому «сідай в машину». Потерпілий розмовляв російською, він відповів: «никуда я с вами не поеду». Вона бачила, як ОСОБА_26 штовхав цього хлопця в живіт, як трухануло автомобіль від того, як потерпілому «вготили», і він впав на автомобіль. Вона також бачила, як потерпілого заштовхали в автомобіль, у середину корпусу. Це був автомобіль кросовер, що стояв останнім припаркованим у ряду. Велика темна машина, біля якого була ця сутичка. Оскільки її автомобіль перебував у русі, вони швидко проїхали, і вона не роздивилась, що було далі. Але вона зрозуміла, що потерпілий не хотів сідати в автомобіль з цими хлопцями, і його били. Її увагу привернуло і те, що ці нападники відрізнялись від оперативників, тому вона вирішила негайно зателефонувати на 102. На гарячій лінії вона повідомила працівникам поліції вказані обставини, проте, номер цього автомобіля вона не запам`ятала. Вона зупинила свою машину з водієм приблизно за 200-300 метрів до місця події, і через деякий час вони повернулись на це перехрестя, проте, цього автомобіля вже там не було. Через 40 хвилин їй зателефонували з поліції і попросили наступного дня приїхати до райвідділку, щоб надати свідчення. Крім того, вона приходила у райвідділок, де з нею проводилось впізнання за фотознімками, під час якого вона впізнала ОСОБА_26 та ОСОБА_27 як осіб, яких вона бачила в той день серед нападників. Потім від помічника слідчого вона дізналась, що цього хлопця через пару днів знайшли, він живий, все добре. Зазначила, що інший свідок у справі - її водій, проте, він помер від раку весною 2025 року.

Крім того, винність обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованих їм злочинів повністю підтверджується письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- даними заяви ОСОБА_33 від 27.12.2023 зареєстрованої у Печерському УП ГУНП України у м. Києві (т.2 а.с.53-57), відповідно до якої 26.12.2023 приблизно о 15:00 год. зник зв`язок з ОСОБА_14 , 1994 р.н., останнє місце знаходження якого було за адресою: м. Київ, вул. Дж.Маккейна, 26. До заяви був долучений фотознімок ОСОБА_14 та скріншон з мобільного телефону зі свідоцтвом на реєстрацію транспортного засобу ВМW 320, д.н.з. НОМЕР_4 , 2013 року випуску;

- даними протоколу огляду місця події від 27.12.2023 з фототаблицею, відповідно до якого в службовому кабінеті Печерського УП за добровільною згодою ОСОБА_33 оглянуто її мобільний телефон Айфон 14 Про макс, в якому у месенджері Телеграмм о 15:39 год. міститься вхідне повідомлення від абонента НОМЕР_5 ( ОСОБА_14 ) «Я стою на Маккейна, на перекрестке, жду тебя». О 17:00 год. вихідне повідомлення «ну я тебя там не увидела и ушла», о 17:00, 17:04, 22:29 год. скасовані дзвінки, 27.12.2023 о 01:50 год. скасований дзвінок (т.2 а.с. 58-61);

- даними протоколу огляду місця події від 27.12.2023 та фототаблиці до нього, відповідно до якого оглянута місцевість біля світлофору та проїзної частини дороги поблизу буд.26 по вул. Дж.Маккейна у м. Києві, виявлено камери відеоспостереження (т.2 а.с. 62-70);

- даними протоколу огляду місця події від 28.12.2023, відповідно до якого оглянуто асфальтову ділянку поруч із парадним 2 буд.72/3 по вул. Литвинського у м. Києві, де виявлено автомобіль ВМW 320, д.н.з. НОМЕР_4 , з пошкодженнями, на якому був ОСОБА_14 до моменту його викрадення (т.2 а.с.71-73);

- даними протоколу прийняття заяви про злочин ОСОБА_14 , складеного 29.12.2023 о 14:34 год. слідчим Печерського УП ГУНП України у м. Києві, відповідно до якої 26.12.2023 приблизно о 17:00 год. група осіб у складі п`яти чоловік за попередньому змовою, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Дж.Маккейна, 26, незаконно позбавили ОСОБА_14 волі, нанесли тілесні ушкодження, помістили його до автомобіля Пежо темного-сірого кольору з іноземною реєстрацією та вивезли за місто, при цьому вимагаючи грошові кошти в сумі 50 тис. доларів США, де незаконно утримували протягом двох діб (т.2 а.с.74-75);

- даними протоколів пред`явлення осіб для впізнання по фотознімкам від 29.12.2023, відповідно до яких ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_15 та ОСОБА_16 як осіб, які вчинили відносно нього злочини (т.2 а.с. 76-81);

- даними протоколу слідчого експерименту від 15.06.2024 та переглянутим в судовому засіданні диском із відеозаписом до вказаної слідчої дії, проведеної за участі потерпілого ОСОБА_14 (т.2 а.с. 82-85), за змістом якої потерпілий детельно розповів щодо обставин вчинення відносно нього злочинів 26-29.12.2023, які за змістом аналогічні показанням в судовому засіданні. В цьому протоколі потерпілий вказував ОСОБА_15 як особу 1, а ОСОБА_16 як особу 2, яких він опізнав. Потерпілий так само вказував, що ОСОБА_26 викрав у нього 2500 доларів США, мобільний телефон Айфон 14 Про макс, ключі від квартири, ключі від автомобіля БМВ, а також механічний годинник Адемар Піге . Крім того, потерпілий зазначав, що в автомобілі «Пежо», куди ОСОБА_26 та ОСОБА_27 разом з двома іншими особами, із застосуванням до нього фізичного насильства його заштовхали і незаконно утримували, вимагаючи у нього 50 тис. доларів США. Він також чув, як в ході телефонної розмови під час руху у транспортному засобі, ОСОБА_26 розмовляв з якоюсь особою і казав «Серьога, він у нас». Потерпілий ОСОБА_14 підтвердив ці показання, надані ним в ході цієї слідчої дії, і в судовому засіданні;

- даними протоколу огляду місця події від 29.12.2023 та фототаблиці до нього, відповідно до якого о 14:40 год. була розпочала вказана слідча дія у службовому кабінеті Печерського УП ГУНП України у м. Києві, під час якої було оглянуто потерпілого ОСОБА_14 , 1994 р.н., який був вдягнений у літню військову форму, на голові були залишки чорного скотчу (т.2 а.с. 86-91);

- висновком судово-медичної експертизи №042/1-503-2023 від 30.01.2024 відносно потерпілого ОСОБА_14 , відповідно до якого у нього виявлені численні синці та садна в районі обличчя, голови, грудної клітини, руках, передпліччях, гомілках. Оскільки медична документація не надана, не можливо встановити характер та ступінь тяжкості вказаних тілесних ушкоджень (т.2 а.с. 92-95);

- витягом з реєстрації повідомлень на службу 102, відповідно до якого 26.12.2023 о 16:53 год. надійшло повідомлення від заявниці ОСОБА_32 про те, що на перехресті вул. Дж.Маккейна - Іоанна Павла ІІ у м.Києві вона бачила, як хлопця, затягували 5 осіб в авто лексус темного кольору (т. 2 а.с. 96);

- даними протоколів пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 28.12.2023, відповідно до яких свідок ОСОБА_32 впізнала ОСОБА_15 та ОСОБА_16 як осіб, які із застосуванням фізичної сили 26.12.2023 о 16:50 год. на перехресті вул. Дж.Маккейна - Іоанна Павла ІІ у м.Києві заштовхували чоловіка в автомобіль, разом з іншими чоловіками, проти його волі (т.2 а.с. 97-102);

- речовим доказом - DVD-R диском (т.2 а.с. 108-110), який було оглянуто в судовому засіданні, зміст якого відповідає даним протоколів його огляду від 27.12.2023 (т.2 а.с. 111-124), на якому з відеокамер клінікі «timeplus» та «Безпечне місто» встановлені обставини від`їзду 26.12.2023 о 21:12 год. автомобіля БМВ 3, яким до свого викрадення користувався ОСОБА_14 , з адреси на перехресті вул. Дж.Маккейна - Іоанна Павла ІІ у м.Києві у невідомому напрямку, під керуванням невстановленої особи чоловічої статі;

- довідкою інспектора СКА ВКП Печерського УП ГУНП України у м. Києві за фактом викрадення ОСОБА_14 , згідно якої встановлено автомобіль, на якому було його викрадено 26.12.2023, а саме «PEAGUET 807» із іноземним номерним знаком НОМЕР_3 , і за результатами проведення ОТЗ та перегляду змісту камер ІС «Безпечне місто» встановлено маршрут руху вказаного транспортного засобу (т.2 а.с. 147-158);

- витягом реєстрації звернень до УПП у м. Києві, відповідно до якого ОСОБА_33 18.11.2023 о 20:42 год. зверталась із заявою про те, що за адресою: м. Київ, вул. Світлицького, 28в, - в припарковане авто ВМW 320, д.н.з. НОМЕР_4 , водій ОСОБА_14 , 1994 р.н., в`їхав автомобіль темного кольору НОМЕР_6 . Після чого до автомобіля підійшло двоє осіб чоловічої статі, які запропонували ОСОБА_14 вийти з авто, щоб вирішити цю ситуацію. Коли він відмовився і повідомив, що викликає поліцію, невідомі особи повернулись до свого авто і поїхали з місця (т.2 а.с. 161-162). Вказані обставини також підтверджують відповідність показань потерпілого ОСОБА_14 в суді щодо наявності спроб здійснити на нього напад за місяць до подій, що інкримуються обвинуваченим, по яких він потім звернувся до СБУ із заявою щодо загрози його життю і здоров`ю;

- даними протоколу обшуку від 29.12.2023, проведеного за місцем проживання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого у останнього було вилучено ноутбук, мобільні телефони, балаклаву, а також чорнові записи (т.2 а.с. 208-215);

- даними протоколу огляду від 31.12.2023, під час якого слідчим було оглянуто вилучений за місцем проживання ОСОБА_16 аркуш зеленого паперу, на якому міститься рукописний текст синьою ручкою (російською мовою): «1. Ждем гуся. 2.Вежливо садим в бус. 3.Зачитываем досье и в чем виноват 4. Уведомляем что кинул военого 5. Нагоняем жути типу. 6.Подводим чтобы решал вопрос. 7.Берем машину в залог, он привозит наш $ 8. ОСОБА_40 выманивает второго типа" (т.2 а.с. 216-217) вказаний аркуш визнаний речовим доказом (т.2 а.с. 218-219)

Вказаним доказом, на думку суду, спростовується позиція обвинуваченого ОСОБА_16 про те, що на момент подій він думав, що буцім-то діє правомірно, вимагаючи у ОСОБА_14 гроші в сумі 50 тис. доларів США при застосуванні до нього фізичного насильства групою осіб. Так, хід і хронологія всіх неправомірних дій, які були вчинені відносно потерпілого 26.12.2023, була попередньо узгоджена, викладена на цьому аркуші у чіткій послідовності, в якій вбачається також і власний корисний інтерес обвинувачених, в тому числі у фразі під номером 7 «Берем машину в залог, он привозит наш $», що у сукупності з показаннями допитаних в судовому засіданні потерпілого та свідка вказує на наявність у ОСОБА_16 та ОСОБА_15 ще на моменті початку вчинення ними злочинних дій умислу на вчинення цих злочинів;

- даними протоколу затримання ОСОБА_15 від 28.12.2023 в порядку ст.208 КПК України, під час якого було проведено його поверховий обшук, виявлено і вилучено мобільний телефон потерпілого ОСОБА_14 (т.2 а.с. 224-233);

- даними протоколу огляду від 29.12.2023 та фототаблиці до нього, за змістом якого було оглянуто вилучений у ОСОБА_15 мобільний телефон Iphone 14 pro max чорного кольору у чохлі чорного кольору, в якому міститься сім-картка НОМЕР_7 , під час якого у галереї виявлені відеозаписи, завантажені 15 та 19 грудня 2023, на яких відображений ОСОБА_14 , а також в месенджері Вотсапп міститься переписка з абонентом НОМЕР_8 , який підписаний як 6666 (в довідниках значиться як ОСОБА_35 , 1992 р.н.), в якій між ними обговорюється слідування за особою, а також виявлено відеозапис з ОСОБА_14 , в якого на відео зв`язані руки і його примушуються вибачатись на камеру перед ОСОБА_36 ОСОБА_15 в Інстаграмм) (т.2 а.с. 234-239), вказаний мобільний телефон визнаний речовим доказом (т.2 а.с. 240-242).

Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованими ОСОБА_15 та ОСОБА_16 кримінальними правопорушеннями, не спростовані в ході судового розгляду стороною захисту жодним об`єктивним доказом, передбачені як джерела доказування чинним законодавством України та зібрані у відповідності з процесуальними нормами.

Щодо позиції захисту обвинувачених, а саме:

1. обвинуваченого ОСОБА_15 , який в судовому засіданні вину визнавав частково, зазначаючи про те, що потерпілий ОСОБА_14 надавав в судовому засіданні неправдиві показання, оскільки буцім-то хотів «нав`язати всю цю історію», а саме, обвинувачений ОСОБА_15 заперечив показання потерпілого в частині того, що під час руху в автомобілі мінівен «PEAGUET 807» після викрадення ОСОБА_14 він наносив удари потерпілому, погрожував йому фізичною розправою, обнуляв Айклауд мобільного телефону потерпілого, а також перед цим забирав у потерпілого ключі від його автомобіля БМВ 3, які передавав іншій особі, яка, в свою чергу, заволоділа транспортним засобом потерпілого, а також твердження ОСОБА_15 , що головним мотивом вчинення інкримінованого вимагання 50 тис. доларів США під погрозою фізичної розправи над потерпілим був не власний корисливий інтерес його і групи осіб незаконно заволодіти майном потерпілого, а начеб-то бажання допомогти військовому ОСОБА_17 у поверненні боргу з ОСОБА_14 на потреби ЗСУ,

2. обвинуваченого ОСОБА_16 , який в судовому засіданні також вину визнавав частково, заперечив показання потерпілого, зазначаючи про те, що він не бив потерпілого ОСОБА_14 на місці його викрадення, не їхав із ним у мінівені «PEAGUET 807», не наносив там йому удари, не погрожував фізичною розправою у випадку відмови потерпілого передати їм 50 тис. доларів США, а так само і твердження обвинуваченого ОСОБА_16 щодо начеб-то наявності у нього, як він первинно розумів, законних підстав для факту вимагання у потерпілого грошей в сумі 50 тис доларів США, що було начеб-то обумовлено не власним корисним інтересом, а бажанням допомогти військовому - знайомому ОСОБА_15 повернути борг на потреби ЗСУ, -

то така позиція захисту обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 судом перевірялась в сукупності із зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами, які викладені вище, і визнається надуманою, безпідставною і такою, що спрямована на уникнення ними кримінальної відповідальності за свої дійсно вчинені злочинні дії.

При цьому, суд керувався тим, що за змістом положень ст. 84 КПК України показання потерпілого є окремим джерелом доказів у кримінальному провадженні.

Разом з тим, суд приймає до уваги вимоги Верховного Суду до судів першої та апеляційної інстанції, щоб такі показання потерпілого стали основою для обвинувального вироку, вони повинні відповідати чотирьом критеріям:

1. Критерій «Внутрішньої послідовності»

Тобто, такі показання потерпілого мають бути чіткими та однаковими як на початку процесу (наприклад, під час перших допитів чи слідчих експериментів), так і під час безпосереднього допиту в залі суду.

Так, потерпілий ОСОБА_14 як під час досудового розслідування, зокрема, в ході проведення слідчого експерименту за його участі, так і в судовому засіданні, чітко і послідовно підтверджував ті фактичні обставини, які інкримінуються обом обвинуваченим і визнані судом як встановлі. Ті обставини, в яких потерпілий виявляв на досудовому розслідуванні певні розбіжності ( наприклад щодо викрадення у нього ОСОБА_26 годинника Адемар Піге, 5 тис доларів США), то вони не інкримінувались обвинуваченим органом досудового розслідування. Натомість, ті дії, які відносно ОСОБА_14 робив 26.12.2023 кожен з обвинувачених під час вчинення злочинів, потерпілий логічно і послідовно зазначав як в ході досудового розслідування, так і в суді під час допиту.

2. Критерій «Зовнішнього узгодження» (Сукупність доказів)

Тобто, суд покладе їх в основу вироку лише тоді, коли вони ідеально стикуються з іншими (непрямими або об`єктивними) доказами у справі.

Так, у даному випадку показання потерпілого узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_32 , висновком СМЕ щодо отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, вилученим за місцем проживання ОСОБА_16 під час обшуку аркушем паперу, на якому у чіткій послідовності тих дій, які були вчинені нападниками відносно ОСОБА_14 , викладена хронологія подій, вилученим при затриманні ОСОБА_15 мобільним телефоном потерпілого, та іншими доказами у справі.

3. Мотив та відсутність обмови

Суд зобов`язаний ретельно перевірити характер стосунків між потерпілим та обвинуваченим до моменту вчинення правопорушення. Якщо захист заявляє, що потерпілий обмовляє обвинуваченого, але не надає жодних доказів існування неприязних стосунків, боргових зобов`язань чи мотивів для помсти, то ВС трактує голослівні заперечення обвинуваченого як спробу уникнути відповідальності, а показання потерпілого визнає добросовісними.

В даному випадку жодним доказом захисту не доведено ані факту існування у ОСОБА_14 будь-яких боргових зобов`язань ані перед обвинуваченими, ані перед надуманим ними «військовим на ім`я ОСОБА_17 », як наявність буцім-то правової підстави у обвинувачених для вимагання у ОСОБА_14 грошей в сумі 50 тис. доларів США. При цьому, слід звернути увагу, що жодних контактів для встановлення цього ОСОБА_17 обвинувачені не надали ані під час досудового розслідування, ані в суді. ОСОБА_15 зазначив, що цей ОСОБА_17 в той же день (26.12.2023) відключив телефон, і більше вони не спілкувались. Вказане, викликає у суду логічний сумнів і вказує на неправдивість таких слів ОСОБА_26 , з огляду на запропонований йому фінансовий інтерес у цьому викраденні людини.

Як вказував потерпілий ОСОБА_18 , 26.12.2023 він вперше побачив ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , до цього він ніяких відносин з ними не мав, що вказує на відсутність у потерпілого будь-якого мотиву обмовляти обвинувачених.

4. Критерій «Єдиного вирішального доказу» (Практика ЄСПЛ)

Верховний Суд зазначає, що сторона захисту повинна мати безумовне право на перехресний допит потерпілого в судовому засіданні. Якщо обвинуваченому та його адвокату дали можливість поставити всі запитання потерпілому в суді, влаштувати «очну ставку», але вони не змогли заплутати потерпілого чи викрити його на брехні - суд сміливо кладе ці показання в основу вироку, відхиляючи безпідставні заперечення обвинуваченого.

Так, в даному провадженні судом було забезпечена така можливість як обвинуваченим, так і їх захисникам, допит потерпілого здійснювався безпосередньо в суді, під час якого він чітко і послідовно викладав ті обставини, які покладені в основу вироку як встановлені, і сторона захисту не змогла його заплутати або викрити на брехні.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає показання потерпілого ОСОБА_14 належним і допустими доказом, який відповідає цим чотирьом критеріям, а відтак, його показання можуть бути покладені в основу обвинувальноно вироку та спростування позиції сторони захисту щодо часткового визнання обвинуваченими ОСОБА_15 та ОСОБА_16 тих фактичних обставин вчинення ними злочинів, які викладені у пред`явленому їм обвинуваченні, тобто, так як вони встановлені як органом досудового розслідування, так і судом.

Відтак, суд приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_15 і ОСОБА_37 у вчиненні інкримінованих їм злочинів доведена повністю і поза розумним сумнівом, а їх умисні дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування, а саме:

- за ч.2 ст. 146 КК України, як викрадення, незаконне позбавлені волі людини, вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого;

- за ч.4 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередьою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану;

- а обвинуваченого ОСОБА_15 також за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення злочину, дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність та/або відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.

При цьому, суд погоджується з позицією прокурора і не погоджується з позицією захисників щодо наявності у обвинувачених щирого каяття, як обставини, що пом`якшує їх покарання, оскільки така обставина відсутня.

Так, відповідно до правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 199/6365/19, щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

В данному випадку, обвинувачені ОСОБА_15 і ОСОБА_38 не визнавали свою вину ані на досудовому розслідуванні, ані на початку судового розгляду. Лише після того, як судом були досліджені всі письмові докази, допитаний потерпілий та свідок, обвинувачені зробили заяву, що хочуть дати показання і визнати вину. Вказане, розцінюється судом як визнання вини під тиском зібраних у справі доказів, і не вказує на їх щире каяття. Жодних конкретних дій, спрямованих на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації вчинено не було, доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи тяжкість вчинених обвинуваченими злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, їх кількість, те що викрадене у потерпілого ОСОБА_14 майно йому не було повернуто, а його було звільнено з місця незаконного позбавлення волі зі спливом двох днів (29.12.2023) лише завдяки вчасним діям працівників правоохоронних органів, які вже 28.12.2023 затримали ОСОБА_15 , суд вважає, що виправлення обвинувачених не можливо без ізоляції їх від суспільства, і їм необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Разом з тим, з огляду на те, що обвинувачені до кримінальної відповідальності притягуються вперше, мають молодий вік, на обліку у лікарів наркологів та психіатрів не перебувають, мають визначене місце реєстрації і проживання, обвинувачений ОСОБА_15 працює керівником ТОВ «Фірма «Магелан», має брата - інваліда 1 групи, який потребує сторонньої допомоги, та хвору мати, обвинуваченим ОСОБА_16 має подяку командира НОМЕР_9 Окремої механізованої бригади, суд вважає можливим призначити їм мінімальне покарання, передбачене санкціями статті кримінального закону, яке буде справедливим і достатнім для досягнення цілей покарання.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України, при цьому арешт, накладений на майно, яке визнано речовим доказом, з метою забезпечення їх збереження, слід скасувати.

При цьому, майно обвинувачених, а саме:

- обвинуваченого ОСОБА_15 , на яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_39 від 17.01.2024 (справа №757/1437/24-к) накладено арешт, а саме: транспортний засіб марки «Lexus» з д.н.з. НОМЕР_10 з VIN-номером НОМЕР_11 , який поміщено на штраф майданчик за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича 20-Б, -

- обвинуваченого ОСОБА_16 , на яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_39 від 17.01.2024 (справа №757/1441/24-к) накладено арешт, а саме: ноутбук марки «DELL» та зарядний пристрій до нього, мобільний телефон марки «Iphone» з IMEI НОМЕР_12 та мобільний телефон марки «ZTE» з IMEI НОМЕР_13 , -

з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, слід залишити під арештом.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення експертизи суд на підставі ч.2 ст. 124 КПК України вважає необхідним стягнути солідарно з обвинувачених на користь держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 370, 371, ч. ч. 2,3 ст. 373, ст. 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_15 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 186, ч.4 ст. 189 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 146 КК України у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі;

- за ч.4 ст. 186 КК України у виді 7 /семи/ років позбавлення волі;

- за ч.4 ст. 189 КК України у виді 7 / семи/ років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_15 остаточне покарання у виді 7 / семи/ років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_15 обраховувати з дати його затримання - з 28 грудня 2023 року.

ОСОБА_16 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 189 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 146 КК України у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі;

- за ч.4 ст. 189 КК України у виді 7 / семи/ років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_16 остаточне покарання у виді 7 / семи/ років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_16 обраховувати з дати його затримання - з 29 грудня 2023 року.

Стягути з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , солідарно, процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_14 (висновок КМКБ СМЕ №042/1-503-2023 від 30.01.2024) на загальну суму 1134, 00 грн., тобто по 567,00 грн. з кожного.

Речові докази у кримінальному провадженні №12023100060002615 від 27.12.2023, а саме:

- два DVD-R диски із записами з камер відео спостереження (т.2 а.с. 104, 108), - залишити у матеріалах судового провадження;

- технічний паспорт № НОМЕР_14 на транспортний засіб марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_15 , VIN-номером НОМЕР_11 ; ключі від вказаного транспортного засобу, - які передані на зберігання до камери зберіганні речових доказів Печерського УП ГУНП України (квитанція №3501 від 02.02.2024), а також сам транспортний засіб марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_15 , VIN-номером НОМЕР_11 , який поміщено на штраф майданчик за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича 20-Б, - конфіскувати у дохід держави;

- ноутбук марки «DELL» та зарядний пристрій до нього, які поміщені поміщені до сейф-пакету з № PSP 4216226, мобільний телефон марки «Iphone» з IMEI НОМЕР_12 , який поміщено до сейф-пакету з № WAR0034980, та мобільний телефон марки «ZTE» з IMEI НОМЕР_13 , який поміщено до сейф-пакету з № WAR 0034979, - які передані на зберігання до камери зберіганні речових доказів Печерського УП ГУНП України (квитанція №3500 від 02.02.2024), - конфіскувати у дохід держави, а сім-картки до них - знищити;

- балаклава чорного кольору, яку поміщено до сейф-пакету № PSP 4216225, чорнові записи, які поміщено до сейф-пакету з № INZ 2011111, гаманець з пластиковими картками, який поміщено до сейф пакету з№ INZ 2011390, - які передані на зберігання до камери зберіганні речових доказів Печерського УП ГУНП України (квитанція №3500 від 02.02.2024), знищити;

- мобільний телефон марки iPhone 14 Рго mах чорного кольору у чохлі чорного кольору, з сім карткою з номером телефону НОМЕР_7 , IMEI 1: НОМЕР_16 , IMEI 2: НОМЕР_17 , - який передано на зберігання до камери зберіганні речових доказів Печерського УП ГУНП України (квитанція №3552 від 11.03.2024), повернути потерпілому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Майно обвинувачених, а саме:

- обвинуваченого ОСОБА_15 , на яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_39 від 17.01.2024 (справа №757/1437/24-к) накладено арешт, а саме: транспортний засіб марки «Lexus» з д.н.з. НОМЕР_10 з VIN-номером НОМЕР_11 , який поміщено на штраф майданчик за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича 20-Б, -

- обвинуваченого ОСОБА_16 , на яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_39 від 17.01.2024 (справа №757/1441/24-к) накладено арешт, а саме: ноутбук марки «DELL» та зарядний пристрій до нього, мобільний телефон марки «Iphone» з IMEI НОМЕР_12 та мобільний телефон марки «ZTE» з IMEI НОМЕР_13 , -

з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, залишити під арештом.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді тримання під вартою.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.

Копію вироку негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1