Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №756/12432/26 — Оболонський районний суд міста Києва

21.09.2026 Справа № 756/12432/26

Справа № 756/12432/26

Провадження № 2/756/9321/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді Шролик І.С.,

секретар судового засідання Венгерський В.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

У С Т А Н О В И В :

Скорочений зміст заявлених вимог

Позивач звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 14.07.2025 по травень 2026 року в сумі 30 204,25 грн та три проценти річних за той самий період у сумі 1 984,59 грн, а всього 32 188,84 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовє тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого народилися троє дітей.

Спільне життя сторін не склалося, шлюб розірвано в грудні 2025 року, діти проживають разом із позивачем.

Судовим наказом Оболонського районного суду міста Києва від 06.08.2025 у справі № 756/10379/25 з відповідача стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/2 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 14.07.2025 і до досягнення дітьми повноліття.

Судовий наказ відповідач не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої визначено державним виконавцем. Оскільки заборгованість виникла з вини відповідача, позивач вважає, що має право на стягнення неустойки (пені) та трьох процентів річних.

Рух справи

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23.07.2026 відкрито провадження у справі, визначено, що справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, та призначено судове засідання на 09.09.2026.

Ухвалою суду від 03.08.2026 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ввідповідач 04.09.2026 подав відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково. Зазначив, що участі у наказному провадженні не брав і про існування судового наказу дізнався лише 03.12.2025, ознайомившись із матеріалами справи № 756/10379/25; до цього часу він не знав ані про виданий наказ, ані про визначені ним розмір і спосіб сплати аліментів. Під час розірвання шлюбу сторони домовилися про добровільну сплату відповідачем 15 000 грн щомісяця на утримання дітей, і за період з липня 2025 року по січень 2026 року він перерахував позивачу 90 000 грн. Наголосив, що право на пеню закон пов`язує з виникненням заборгованості саме з вини платника аліментів, а сам факт визначення аліментів за минулий час, починаючи з 14.07.2025, про винне ухилення від виконання невідомого йому судового рішення не свідчить. Навів власний розрахунок, за яким визнав неустойку (пеню) у розмірі 12 613,33 грн та три проценти річних у розмірі 1293,70 грн. Крім того, заявив про неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та просив розподілити судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідач 08.09.2026 подав додаткові пояснення, в яких проти вимоги про стягнення трьох процентів річних заперечував. Зазначив, що правовідносини сторін виникли не з цивільно-правового договору, а із сімейного обов`язку батька утримувати дітей та судового наказу; відповідальність за прострочення сплати аліментів спеціально врегульована ст. 196 СК України, ч. 4 якої передбачає стягнення трьох процентів річних лише за прострочення оплати додаткових витрат на дитину. Позовні вимоги в частині неустойки (пені) визнав у розмірі 12 613,33 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві.

Відповідач та його представник позов визнали частково - у розмірі 12 613,33 грн неустойки (пені), проти решти позовних вимог заперечували з мотивів, наведених у відзиві та додаткових поясненнях. Наслідки визнання позову, передбачені ст. 206 ЦПК України, відповідачу роз`яснено.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлені фактичні обставини справи

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого народилися ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження, де сторони зазначені батьками.

Судовим наказом Оболонського районного суду міста Києва від 06.08.2025 у справі № 756/10379/25 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/2 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 14.07.2025 і до досягнення дітьми повноліття. Зазначені обставини сторонами не оспорювались.

Як вбачається з підтвердження дати ознайомлення із судовим наказом, відповідач ознайомився з матеріалами наказного провадження 03.12.2025.

У судовому засіданні встановлено, що судовий наказ пред`явлено стягувачем до виконання у лютому 2026 року.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 14.07.2026, складеним головним державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Духоборовою А.М., заборгованість відповідача за судовим наказом № 756/10379/25 становить: за липень 2025 року - 10 134,35 грн; за серпень 2025 року - 15 612,12 грн; за вересень 2025 року - 15 612,12 грн; за жовтень 2025 року - 16 074,12 грн; за листопад 2025 року - 6 699,37 грн; за грудень 2025 року - 1 174,62 грн; за січень 2026 року - 8 755,66 грн; за лютий 2026 року - 16 139,27 грн; за березень 2026 року - 16 294,16 грн. За квітень і травень 2026 року заборгованість відсутня. Сукупний розмір заборгованості станом на 01.07.2026 становить 78 208,69 грн.

З цього ж розрахунку вбачається, що відповідачем сплачено на утримання дітей у липні 2025 року 7 500 грн, у серпні - грудні 2025 року по 15 000 грн щомісяця та у січні 2026 року 7 500 грн, а всього 90 000 грн. Розрахунок державного виконавця сторонами не оскаржувався.

Застосовані норми законодавства та мотиви й висвноки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Отже, підставою для стягнення неустойки (пені) є одночасна наявність двох умов: існування заборгованості зі сплати аліментів та наявність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, у виникненні такої заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) зазначено, що «неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів».

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що «у СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні».

Перевіряючи наявність вини відповідача у виникненні заборгованості, суд виходить із такого.

Аліменти стягнуто судовим наказом за минулий час - починаючи з 14.07.2025, тоді як судовий наказ видано 06.08.2025. Участі у наказному провадженні відповідач не брав, а з матеріалами цього провадження ознайомився 03.12.2025. До виконання судовий наказ пред`явлено стягувачем лише у лютому 2026 року, тобто до цього часу заходи примусового виконання не застосовувалися і реквізити виконавчого провадження відповідачу не повідомлялися.

Водночас у період з липня 2025 року по січень 2026 року відповідач добровільно сплачував кошти на утримання дітей - по 15 000 грн щомісяця, а всього 90 000 грн, що підтверджується розрахунком державного виконавця від 14.07.2026 і позивачем не спростовано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заборгованість за липень - листопад 2025 року виникла не внаслідок ухилення відповідача від сплати аліментів, а внаслідок визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) за минулий час, про що відповідач до 03.12.2025 не знав і знати не міг, при цьому кошти на утримання дітей він сплачував. Отже, вина відповідача у виникненні заборгованості за цей період відсутня, а підстави для нарахування неустойки (пені) за липень - листопад 2025 року - не встановлені.

Натомість починаючи з грудня 2025 року відповідач був обізнаний зі змістом судового наказу, розміром і способом виконання аліментного зобов`язання, проте належним чином його не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість за грудень 2025 року - березень 2026 року. Доказів відсутності своєї вини у виникненні заборгованості за цей період відповідач суду не надав, а навпаки - визнав позов у відповідній частині.

За розрахунком, який відповідач визнав, розмір неустойки (пені) становить: за грудень 2025 року - 1 174,62 грн х 1% х 28 днів = 328,89 грн; за січень 2026 року - 8 755,66 грн х 1% х 31 день = 2 714,25 грн; за лютий 2026 року - 16 139,27 грн х 1% х 28 днів = 4 519 грн; за березень 2026 року - 16 294,16 грн х 1% х 31 день = 5 051,19 грн, а всього 12 613,33 грн. Розмір пені за кожним місячним платежем не перевищує розміру заборгованості, на яку її нараховано, що відповідає межі, встановленій абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України.

Згідно з ч. 6 ст. 263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам ст. 206 цього Кодексу. Визнання відповідачем позову в частині стягнення неустойки (пені) у розмірі 12 613,33 грн закону не суперечить і прав, свобод чи інтересів інших осіб не порушує, а тому приймається судом.

Підстав для зменшення розміру неустойки, передбачених ч. 2 ст. 196 СК України, суд не встановив, відповідних клопотань відповідач не заявляв.

Щодо позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідальність за прострочення сплати аліментів врегульована спеціальною нормою - ст. 196 СК України. Частина 1 цієї статті визначає єдиний вид відповідальності за прострочення сплати аліментів - неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Водночас ч. 4 ст. 196 СК України передбачає обов`язок сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми лише у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину, передбачених ст. 185 СК України.

Отже, законодавець окремо і вичерпно визначив випадок, у якому в аліментних правовідносинах застосовуються три проценти річних, - прострочення оплати додаткових витрат на дитину. На заборгованість зі сплати аліментів це правило не поширюється.

Крім того, зобов`язання відповідача зі сплати аліментів виникло не з договору, а із сімейного обов`язку утримувати дітей та судового наказу; договору про сплату аліментів між сторонами не укладалося. Відносини сторін урегульовані СК України, а тому підстав для застосування до них ч. 2 ст. 625 ЦК України, на яку посилався позивач, немає.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 1 984,59 грн задоволенню не підлягають.

Доводи позивача про наявність підстав для стягнення неустойки (пені) за весь заявлений період - з 14.07.2025 по травень 2026 року - суд відхиляє, оскільки вина відповідача у виникненні заборгованості за липень - листопад 2025 року не доведена, а за квітень і травень 2026 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів у розмірі 12 613,33 грн, а в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Розподіл судових витрат

Позивач у позовній заяві зазначив про очікувані витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів; такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Доказів розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів позивач не подав, а тому питання їх розподілу цим рішенням не вирішується.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач як особа, що звернулася з позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, звільнена від сплати судового збору. Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 331,20 грн.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог. Оскільки позов задоволено часткоов на 39,19 відсотка ціни позову з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 521,64 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 180, 195, 196 СК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 206, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2025 року по березень 2026 року у розмірі 12 613,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 521,64 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складений 21 вересня 2026 року.

Суддя Ірина ШРОЛИК