Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №756/8789/23 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/8789/23

Номер провадження № 1-кп/756/497/26

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді, що головує ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 8 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, яке внесене 13.01.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100120000346, у відношенні:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, громадянина України, який має вищу освіту, не працює, не одружений, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. У невстановлений день, час та місце, у ОСОБА_6 виник умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту.

Реалізуючи вказаний умисел, 03.05.2023 ОСОБА_6 , більш точний час не встановлено, але не пізніше 16:03 год., зі схованки, місце знаходження якої йому було повідомлено невстановленою особою, у районі АЗС «KLO», що за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 29-А, дістав пляшку зі згортками, які містили психотропну речовину.

У подальшому, у період часу з 16 години 03 хвилини до 17 годину 13 хвилину 4 травня 2023 року під час огляду місяця події, за добровільною згодою ОСОБА_6 , останній видав працівникам поліції пластикову пляшку, яка містила 100 згортків, які обклеєні ізоляційною стрічною різних кольорів.

Під час судового розгляду встановлено, що вилучені 100 згортків, які обклеєні ізоляційною стрічною різних кольорів, містять психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою в речовині 2,437 грама, та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою в речовині 21,792 грама, що є особливо великим розміром.

1.2. Отже, ОСОБА_6 учинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропних речовин (обіг якої обмежено та особливо небезпечної речовину, обіг якої заборонено) в особливо великих розмірах, без мети збуту.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиції сторін захисту та обвинувачення.

2.1.1. Прокурор у судовому засіданні вважав, що в судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 307 КК України вчинено останнім, тому просить суд визнати ОСОБА_6 винуватим та призначити покарання в виді позбавлення волі строком на 10 років із конфіскацію майна.

При цьому, при наданні оцінки доказам, прокурор просив урахувати, що зібрані під час досудового розслідування докази є допустимими, достовірними та достатніми саме для доведення винуватості ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні саме за ч. 3 ст. 307 КК України, зокрема незаконне придбання та зберігання психотропних речовин з метою збуту в особливо великих розмірах.

2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 307 КК України визнав частково, а саме за фактом лише незаконного придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, у великих розмірах, а отже просив суд перекваліфікувати його дії з призначенням мінімального покарання, зокрема з штрафом. Погодившись надати суду показання.

2.1.3. Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого щодо часткового невизнання винуватості та необхідності перекваліфікації дій обвинуваченого.

Зокрема, захисник заперечує наявність у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (збут наркотиків у особливо великих розмірах), та наполягає на перекваліфікації на ч. 2 ст. 309 КК України (придбання та зберігання наркотичних/психотропних речовин без мети збуту у великих розмірах). Оскільки обвинувачений визнає вину частково - лише у придбанні психотропної речовини (амфетаміну) для власного вжитку без мети збуту.

На вказані обставини, на думку захисника, вказує те, що ОСОБА_6 був необізнаний щодо вмісту та кількості амфетаміну в пляшці, оскільки купував амфетамін, який знаходився у непрозорій пляшці з-під йогурту «АКТИВІЯ». Він не знав і не міг знати про точний вид (особливо небезпечна речовина PVP) та кількість речовини всередині, оскільки це не залежало від його волі.

Також, на думку захисника, матеріали справи не містять жодних даних чи домовленостей про передачу або продаж наркотиків іншим особам. Бо зазначена органом досудового розслідування особа на ім`я ОСОБА_8 , яка нібито була виділена в окреме проводжання, не була встановлена, не була допитана, а отже відсутні докази мети збути вилученої речовини вказаній особі.

А отже, умисел, на думку захисника, на збут ґрунтується лише на висновку експерта (кількості/фасуванні) та свідченнях поліцейських, що не підтверджується жодними іншими прямими доказами.

При цьому, захисник вказує, що має місце конфлікт інтересів, зокрема показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які є діючими працівниками поліції, що свідчить про однобокість досудового розслідування. При цьому, відсутні незацікавлені свідки, інші очевидці подій, які б не були зацікавлені у притягненні ОСОБА_6 до відповідальності.

Також захисник просив врахувати пом`якшуючі обставини та характеристику особи, зокрема ОСОБА_6 щиро кається, сприяв розкриттю злочину та не ухилявся від суду, раніше не був судимий, тривалий час страждає від наркотичної залежності та пройшов курс лікування. При цьому обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

За вказаних обставин захисник просить суд визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (без призначення покарання у вигляді позбавлення волі).

2.2. Надані докази стороною обвинувачення.

2.2.1. Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні надав показання, що на початку травня 2023 року, у денний час доби, під час патрулювання в Оболонському районі м. Києва по просп. С. Бандери разом із колегами помітив чоловіка в чорному одязі (як з`ясувалося пізніше - ОСОБА_6 ), який поводився підозріло, шукав щось у траві та підняв із землі білий предмет. Після цього обвинувачений поклав знайдений предмет до нагрудної кишені та попрямував до підземного переходу. Підійшовши до ОСОБА_6 , працівники поліції представилися та виявили, що той був одягнений у тактичну форму з написом «Поліція» та мав при собі пусту кобуру. Під час спілкування ОСОБА_6 пред`явив посвідчення працівника полку особливого призначення та зізнався, що забрав із схованки наркотичну речовину (близько 100 згортків), яка знаходилася в непрозорій білій пляшці з-під йогурту. Оскільки обвинувачений був діючим працівником поліції, на місце події викликали співробітників ДБР. Під час подальшого огляду місця події за участі понятих та працівників ДБР у ОСОБА_6 вилучили зазначену білу пляшку із згортками («солями»), а також пакети із залишками рожевої речовини (амфетаміну), яку той, за його словами, мав для власного вжитку. Зі слів ОСОБА_6 свідок дізнався, що забрати виявлені речовини його попросив знайомий з Бучі/Ірпеня, з яким вони мали поділити вказану речовину або розкласти в схованки.

2.2.2. Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні надав показання, аналогічні за змістом показанням свідка ОСОБА_11 , зокрема, що є співробітником поліції. У травні 2023 року в Оболонському районі м. Києва вони помітили ОСОБА_6 , який шукав щось у зеленій зоні поблизу озера, звіряючись із телефоном. Піднявши об`єкт із землі, обвинувачений пішов у бік підземного переходу, де був зупинений працівниками поліції. ОСОБА_6 перебував у елементах тактичного одягу, помітно нервував і розповів, що приїхав після зміни на прохання друга, щоб забрати наркотичну речовину. Під час проведення слідчих дій співробітниками ДБР із залученням понятих у ОСОБА_6 вилучили білу пляшку з-під йогурту зі згортками в ізоляційній стрічці, а також речовину, яку обвинувачений вживав особисто. Точного складу та вартості речовин свідок вказати не зміг, однак підтвердив, що ОСОБА_6 згадував про намір передати забрані речовини своєму знайомому.

2.2.3. Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні надав показання, що є співробітником поліції. У травні 2023 року під час патрулювання по просп. С. Бандери у м. Києві разом із колегами ОСОБА_9 та ОСОБА_11 звернув увагу на чоловіка, одягненого в чорний одяг ( ОСОБА_6 ), який близько 5 хвилин перебував у зеленій зоні біля озера, розгортав траву та постійно дивився в телефон. Потім спостерігали, як той підняв із землі предмет білого кольору та попрямував у бік підземного переходу. Після зупинки для перевірки ОСОБА_6 , який перебував у тактичній куртці з написом «Поліція», пред`явив службове посвідчення працівника полку та зізнався, що шукав і підняв зі схованки наркотичну речовину. У подальшому на місце події було викликано працівників ДБР та слідчо-оперативну групу. Під час процесуальних дій, проведених співробітниками ДБР, у куртці ОСОБА_6 було виявлено та вилучено білу непрозору пляшку від йогурту, всередині якої знаходилися згортки у кольоровій ізоляційній стрічці. Зі слів обвинуваченого свідку стало відомо, що забрану речовину той мав передати знайомому за місцем свого проживання (у м. Буча або м. Ірпінь). Свідок уточнив, що ОСОБА_6 просив не викликати поліцію, агресії чи спроб втечі з його боку не було, фізичного опору він не чинив. Інформацією про вартість вилученої речовини або наявність корисного мотиву чи оплати за передачу речовини свідок не володіє.

2.2.4. Протокол огляду від 04.05.2023 із (відеозаписом), складеним слідчим ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_12 за участю понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та у присутності ОСОБА_6 , було оглянуто ділянку місцевості по просп. Степана Бандери, 29-А у м. Києві, під час огляду ОСОБА_6 було виявлено та вилучено пластикову пляшку «Активія» зі 100 згортками з ізострічки різних кольорів, які упаковано в спецпакет ДБР № S2043551), полімерний пакетик із залишками речовини білого кольору (упаковано в спецпакет ДБР № S2043552), мобільний телефон марки SAMSUNG, моделі GALAXY A22, IMEI1: НОМЕР_1 , (упаковано в спецпакет ДБР № S2043553). Під час проведення вказаної процесуальної дії ОСОБА_6 зазначив, що вказані предмети належать йому. (т. 1 а.п. 108).

2.2.5. Висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС України № CE-19/111-23/23207-НЗПРАП від 22.05.2023 року, відповідно до якого у наданих на дослідження кристалоподібних речовинах виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 21,792 г, у порошкоподібних речовинах та нашаруваннях виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 2,437 г.

Витрати на проведення експертизу склали 9 560,00 грн. (т. 1. а.п. 116)

2.2.6. Протокол огляду мобільного телефона від 15.05.2023, згідно з яким, при огляді вилученого у ОСОБА_6 мобільного телефону виявлено листування у месенджерах з абонентами (« ОСОБА_15 », « ОСОБА_16 », « ОСОБА_17 » тощо), з повідомленнями про прохання до ОСОБА_6 надіслати кошти, а також те, що ОСОБА_6 збирався забрати психотропну речовину в розмірі 1 кг. (т. 1. а.п. 125).

2.2.7. Біографічна довідка, відповідно до якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04.2019 та станом на момент учинення кримінального правопорушення працював на посаді поліцейського взводу « 1 роти № 5 полку поліції особливого призначення № 2 ГУНП у м. Києві (т. 1. а.п. 150).

2.2.8. Рапорти слідчого ТУ ДБР ОСОБА_18 та ДОП Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_19 щодо обставин виявлення, затримання ОСОБА_6 та вилучення психотропних речовин, а також первинні пояснення ОСОБА_6 щодо наведених підстав (т. 1 а.п. 106, 107).

2.3. Докази надані стороною захисту.

2.3.1. Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні надав показання, що працював в поліції на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 5 полку поліції особливого призначення № 2 ГУНП у м. Києві. Наприкінці 2022 року у обвинуваченого виникла наркотична залежність. У зв`язку з чим, у квітні-травні 2023 року обвинувачений через Telegram-канал замовив для особистого вжитку (без мети збуту) психотропну речовину - амфетамін у кількості 1 грама, сплативши за замовлення 500 гривень через термінал на вказані йому реквізити. Отримавши геолокацію та опис схованки, після роботи, прибув за адресою просп. Степана Бандери у м. Києві. На відкритій місцевості він знайшов схованку де була пляшка. Не відкриваючи її, одразу поклав до нагрудної кишені куртки. Оскільки пляшка була виготовлена з білого непрозорого пластику, він не знав і не міг знати про точний склад, вид, а також кількість (вагу) речовини, яка знаходилася всередині, і не мав умислу на придбання особливо небезпечної психотропної речовини PVP у великих або особливо великих розмірах.

Після того, як він підняв пляшку та попрямував у бік станції метро, до нього підбігли троє осіб у цивільному одязі (як з`ясувалося пізніше - працівники поліції ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ). Без пред`явлення службових посвідчень вони застосували до нього фізичну силу (заломили руки), відвели за будівлю церкви біля АЗС «KLO» та провели поверхневий огляд кишень і сумки. Витягнувши з кишені непрозору пляшку, вони відкрили її, оглянули вміст та поклали назад. Також під тиском змусили його розблокувати мобільний телефон для перевірки дзвінків і листування. Виявивши службове посвідчення працівника поліції, вказані особи викликали співробітників ДБР.

Обвинувачений категорично заперечив наявність у нього будь-якого умислу на збут наркотичних засобів чи психотропних речовин. Зазначив, що особу на ім`я ОСОБА_8 він не знає, ніяких домовленостей про передачу чи продаж йому або іншим особам наркотиків не мав, коштів від третіх осіб за це не отримував. Первинні пояснення про те, що він нібито мав забрати солі для передачі знайомому, були надані ним під психологічним тиском працівників поліції та ДБР у шоковому стані в обмін на обіцянки полегшити його процесуальне становище та кваліфікацію дій.

Обвинувачений вказав, що його первинний адвокат з надання безоплатної правової допомоги неналежно виконував свої обов`язки, радив з усім погоджуватися та не з`являвся у судові засідання, через що він був змушений залучити приватного адвоката. Також ОСОБА_6 повідомив суду, що щиро кається у вживанні та незаконному придбанні наркотичних речовин для власних потреб, усвідомив пагубність залежності, яка спричинила проблеми в родині та на роботі, та добровільно пройшов повний стаціонарний курс лікування від наркоманії у закладі «Соціотерапія» (до березня 2025 року), наразі повністю позбувся залежності й наркотичних речовин не вживає.

2.3.2. Виписки із медичної карти стаціонарного хворого, згідно з якими ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждав на синдром залежності та має психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання інших стимуляторів, включаючи кофеїн. Пройшов лікування (т. 2. а.п. 10, 12, 15, 18, 22, 34, 35).

2.4. Оцінка наданих сторонами доказів.

2.4.1. Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

2.4.2. Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення та захисту докази (2.2., 2.3.), суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та спроможність на їх підставі вирішувати питання щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів. Надані докази в цілому допустимі та достовірні (окрім частини показань обвинуваченого).

2.4.3. Інші документи (що ненаведені в пункті 2.2.), які надані стороною обвинувачення не є доказами. Бо хоча матеріали досудового розслідування складаються здебільшого з документів, але не всі вони є доказами. Зокрема, вони складаються з процесуальних рішень, які прийняті слідчим та прокурором під час досудового розслідування, супровідних листів тощо. Тому вони є іншими документами, які надають певні статуси чи визначають певні процедури, а також містять відомості щодо особистості певних учасників кримінального провадження. З цих підстав, лише ті документи, які відповідають вимогам статей 84, 99 КПК України можуть бути оцінені судом в порядку, визначеному статтею 94 КПК України, а отже можуть бути визнані недопустимими в порядку статей 86, 87 КПК України, і тому суд їх не оцінював відповідно до положень ст. 94 КПК України.

2.4.4. Тут також варто урахувати, що сторона захисту має право подавати скарги на рішення слідчого та прокурора під час судового провадження, які не мала права оскаржити під час досудового розслідування, а також заперечення на ухвали слідчих суддів. Між тим, процесуальний закон визначив для цього певну стадію кримінального провадження - підготовче судове провадження. Але, як видно з матеріалів судового провадження, під час підготовчого судового провадження питання залучення до матеріалів судового провадження будь-яких скарг та заперечень - судом не вирішувалось, бо такі скарги та заперечення стороною захисту - не подавались.

2.4.5. При цьому, сторона захисту не покликалась на допущені стороною обвинувачення порушення при проведення певних процесуальних дій, а суд теж не встановив таких порушень, а отже, суд не надавав оцінку матеріалам досудового розслідування, що не є доказами.

2.4.6. Зокрема, сторона захисту (обвинувачений) вказувала на те, що після фактичного затримання до нього було застосовано фізичну силу (заломили руки), відвели за будівлю церкви біля АЗС «KLO» та провели поверхневий огляд кишень і сумки. Піл час чого було витягнуто з кишені непрозору пляшку, відкрито її, оглянуто вміст та покладено назад. Також, під тиском його змусили розблокувати мобільний телефон для перевірки дзвінків і листування, і лише виявивши службове посвідчення працівника поліції, вказані особи викликали співробітників ДБР.

Між тим, будь-які досліджені в судовому засіданні докази не доводять цих обставин. Зокрема, наданий відеозапис огляду місця події доводить, що примусу чи інших дій до обвинуваченого застосовано не було, та останній видав речі добровільно на пропозицію працівників поліції.

2.5. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у пред`явленому обвинуваченні.

2.5.1. Під час судового розгляду встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_6 було інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а саме у невстановлений день, час та місце, у ОСОБА_6 виник умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин з метою збуту.

Реалізуючи вказаний умисел, 03.05.2023 ОСОБА_6 , більш точний час не встановлено, але не пізніше 16:03 год., у схованці, місце знаходження якої йому було повідомлено невстановленою особою, у районі АЗС «KLO», що за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 29-А, відшукав схованку, з якої дістав пляшку зі згортками, які містили психотропну речовину.

У подальшому, у період часу з 16 години 03 хвилини до 17 годину 13 хвилину 4 травня 2023 року під час огляду місяця події, за добровільною згодою ОСОБА_6 , останній видав працівникам поліції пластикову пляшку, яка містила 100 згортків, які обклеєні ізоляційною стрічною різних кольорів.

Під час судового розгляду встановлено, що вилучені 100 згортків які обклеєні ізоляційною стрічною різних кольорів, містять психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою в речовині 2,437 грама, та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою в речовині 21,792 грама, що є особливо великим розміром.

Указані дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин (обіг якої обмежено та особливо небезпечної речовини, обіг якої заборонено) в особливо великих розмірах, із метою збуту.

2.5.2. Між тим, суд, безпосередньо дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази та оцінивши їх з погляду належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів - з погляду достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом наявності в діях обвинуваченого мети збуту психотропної речовини, а отже, і вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 КК України, у формі незаконного придбання та зберігання психотропної речовини з метою збуту.

2.5.3. Водночас сукупністю допустимих і достовірних доказів доведено, що обвинувачений незаконно придбав та зберігав без мети збуту психотропну речовину в особливо великому розмірі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 309 КК України.

2.5.4. На підтвердження висунутого обвинувачення сторона обвинувачення надала суду, зокрема, протокол огляду місця події, висновок експерта, протокол огляду мобільного телефону, а також показання свідків - працівників поліції, які безпосередньо здійснювали затримання обвинуваченого. Крім того, суду надано два рапорти, складені цими самими працівниками поліції.

2.5.5. Оцінюючи зазначені рапорти, суд виходить із того, що вони не можуть розглядатися як самостійні докази винуватості обвинуваченого в тому обсязі, у якому лише відтворюють повідомлені ним працівникам поліції відомості. Такі рапорти не можуть підміняти передбачені кримінальним процесуальним законом джерела доказів або використовуватися для обходу встановлених законом правил щодо допустимості показань та пояснень особи. Викладені в них відомості можуть мати значення лише для перевірки обставин, на які посилається сторона обвинувачення, однак самі собою не доводять наявності в обвинуваченого мети збуту психотропної речовини.

2.5.6. Із протоколу огляду місця події вбачається, що під час проведення цієї процесуальної дії був присутній обвинувачений, який повідомив працівникам поліції про наявність у нього заборонених речовин та видав їх. Водночас у протоколі обвинуваченого не зазначено як учасника процесуальної дії, його процесуальний статус не визначено, а відомостей про роз`яснення йому процесуальних прав протокол не містить.

2.5.7. Долучений до протоколу цифровий носій інформації з відеозаписом затримання обвинуваченого та проведення огляду місця події також не містить відомостей про те, що до одержання від обвинуваченого відповідних повідомлень йому було роз`яснено право не свідчити проти себе, право відмовитися від надання пояснень та право на захист.

Для вирішення питання про забезпечення процесуальних гарантій визначальним є не формальне зазначення процесуального статусу особи в складених працівниками поліції документах, а її фактичне становище. На момент одержання відповідних повідомлень обвинувачений був фактично затриманий та перебував під контролем працівників поліції, а тому мав користуватися всією сукупністю гарантій, установлених для затриманої особи, зокрема правом знати підстави затримання, правом на захист та свободою від самовикриття.

Невизначення органом досудового розслідування процесуального статусу фактично затриманої особи не звільняло працівників поліції від обов`язку невідкладно та зрозуміло роз`яснити їй відповідні права. Так само фіксування самообвинувальних повідомлень не у протоколі допиту, а у протоколі огляду місця події не змінює правової природи таких відомостей та не усуває необхідності забезпечення права особи не свідчити проти себе.

2.5.8. За таких обставин суд констатує істотне порушення права обвинуваченого на захист і свободи від самовикриття. Тому відомості, одержані від нього після фактичного затримання та відображені у протоколі огляду місця події без попереднього роз`яснення процесуальних прав, є недопустимими і не можуть використовуватися судом під час ухвалення вироку.

Зокрема, недопустимими є зафіксовані у протоколі повідомлення обвинуваченого про те, що він забрав психотропну речовину зі схованки з метою її подальшої передачі третій особі. Визнання цих відомостей недопустимими не означає автоматичної недопустимості всього протоколу огляду місця події в частині безпосередньо сприйнятих і належно зафіксованих обставин виявлення та вилучення психотропної речовини, які можуть бути відокремлені від самообвинувальних повідомлень затриманої особи.

2.5.9. Не можуть бути використані для доведення мети збуту й рапорти працівників поліції у тій частині, у якій вони відтворюють зазначені повідомлення обвинуваченого, оскільки ці відомості не мають самостійного джерела походження та є похідними від інформації, одержаної з істотним порушенням процесуальних прав затриманої особи.

2.5.10. Із цих самих підстав суд не бере до уваги показання працівників поліції в частині переказу повідомлень обвинуваченого про нібито придбання ним психотропної речовини з метою її подальшої передачі іншій особі. Допит працівників поліції як свідків не може використовуватися як спосіб надання допустимості відомостям, первинно одержаним від фактично затриманої особи з порушенням її права не свідчити проти себе.

Після виключення зазначених відомостей із сукупності доказів решта досліджених судом доказів підтверджує факт незаконного придбання та зберігання обвинуваченим психотропної речовини, її вид і особливо великий розмір, однак не містить достатніх та взаємоузгоджених даних, які поза розумним сумнівом доводили б наявність у нього мети збуту цієї речовини.

2.5.11. Мета збуту є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого статтею 307 КК України, а тому не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок її доведення покладено на сторону обвинувачення, а всі сумніви щодо доведеності цієї ознаки підлягають тлумаченню на користь обвинуваченого.

2.5.12. Крім того, суд оцінив наданий стороною обвинувачення протокол огляду мобільного телефону, добровільно виданого обвинуваченим працівникам поліції під час його затримання та надалі оглянутого органом досудового розслідування.

Під час огляду мобільного телефону було виявлено листування обвинуваченого з іншими особами. Сторона обвинувачення загалом посилалася на зміст цього листування як на доказ того, що обвинувачений придбав та зберігав психотропну речовину саме з метою її подальшого збуту.

2.5.13. Водночас сторона обвинувачення не конкретизувала, які саме повідомлення, висловлювання або фрагменти листування підтверджують існування в обвинуваченого умислу на збут психотропної речовини. За результатами безпосереднього дослідження змісту листування суд таких відомостей також не встановив.

2.5.14. Зміст переписки загалом стосується наркотичних засобів і психотропних речовин, однак переважно в контексті їх придбання та вживання, а не збуту чи передачі іншим особам. У листуванні відсутні відомості про досягнення домовленостей щодо продажу або передачі психотропної речовини, її вартості, отримання обвинуваченим оплати чи вчинення ним інших дій, безпосередньо спрямованих на її збут.

Окремі співрозмовники зверталися до обвинуваченого з проханнями перерахувати їм незначні суми коштів - 20, 30 або 50 грн. Проте зміст відповідних повідомлень не дає підстав пов`язувати такі прохання з придбанням у обвинуваченого наркотичних засобів або психотропних речовин. Будь-який інший висновок за відсутності відповідного змістового зв`язку ґрунтувався б виключно на припущенні.

Також у листуванні міститься повідомлення обвинуваченого про те, що найближчими днями він має намір придбати значну кількість наркотичної або психотропної речовини. Однак це повідомлення не містить жодних відомостей про намір надалі продати, передати чи в інший спосіб збути придбану речовину третім особам.

2.5.15. Отже, зміст дослідженого листування підтверджує усвідомлений намір обвинуваченого незаконно придбати та надалі зберігати значну кількість психотропної речовини, проте не доводить наявності в нього мети її збуту. Навпаки, загальний зміст і контекст спілкування стосуються придбання, зберігання та вживання таких речовин без відомостей про їх подальшу реалізацію іншим особам.

2.5.16. При цьому юридично значущий розмір вилученої психотропної речовини встановлюється не змістом листування, а фактичною кількістю вилученої речовини та відповідним висновком експерта. Тому зазначене повідомлення про намір придбати значну кількість речовини, оцінене у сукупності з протоколом огляду місця події та висновком експерта, додатково підтверджує умисний характер її придбання і зберігання обвинуваченим, тоді як належність вилученої психотропної речовини до особливо великого розміру підтверджується висновком експерта.

2.5.17. Отже, протокол огляду мобільного телефону та зафіксоване в ньому листування узгоджуються з висновком суду про доведеність незаконного придбання та зберігання обвинуваченим психотропної речовини в особливо великому розмірі без мети збуту, однак не містять відомостей, достатніх для доведення поза розумним сумнівом обов`язкової ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 307 КК України, - мети збуту.

2.5.18. З огляду на це, фактичні обставини незаконного придбання та зберігання обвинуваченим психотропної речовини доведені, однак мета її збуту належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджена.

2.5.19. Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», про наявність умислу на збут можуть свідчити домовленість із набувачем, великий або особливо великий розмір речовини, спосіб її упакування та розфасування, поведінка особи, а також те, що особа сама відповідних речовин не вживає, проте виготовляє або зберігає їх.

2.5.20. У постанові від 07.04.2021 у справі № 203/337/19 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зазначив, що в разі обґрунтування мети збуту розміром і способом розфасування речовини необхідно дослідити обставини її придбання, зокрема те, чи залежали від волі особи кількість речовини, яка опинилася в її володінні, та спосіб її розфасування. Відповідні обставини повинні оцінюватися у взаємозв`язку з іншими доказами, а не ізольовано.

У цьому кримінальному провадженні в обвинуваченого було вилучено психотропні речовини у розмірі 2,437 та 21,792 грама PVP, розфасовані у 100 окремих пакунків, а відповідно до висновку експерта зазначена кількість психотропної речовини становить особливо великий розмір.

2.5.21. Суд ураховує, що як особливо великий розмір психотропної речовини, так і її розфасування у 100 окремих пакунків об`єктивно можуть свідчити про підготовку речовини до подальшої передачі іншим особам та є вагомими непрямими доказами на підтвердження версії сторони обвинувачення про мету збуту. Залишення цих обставин без належної оцінки було б необґрунтованим.

Водночас наведені ознаки характеризують насамперед кількість і зовнішню форму зберігання психотропної речовини. Для кваліфікації дій за статтею 307 КК України сторона обвинувачення повинна також довести суб`єктивну спрямованість дій обвинуваченого саме на подальшу оплатну або безоплатну передачу цієї речовини іншій особі.

2.5.22. Сторона обвинувачення не довела, що обвинувачений особисто здійснював розфасування PVP у 100 пакунків або що саме від його волі залежав такий спосіб упакування придбаної речовини. Не встановлено часу, місця та обставин здійснення такого розфасування, а також інших дій обвинуваченого, спрямованих на підготовку речовини до подальшого збуту.

Встановлений судом умисел обвинуваченого на незаконне придбання та зберігання всієї фактично одержаної кількості психотропної речовини у 100 пакунках - не є тотожним меті збуту. Усвідомлене придбання психотропної речовини в особливо великому розмірі доводить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 309 КК України, проте не створює автоматичної презумпції наміру передати цю речовину іншим особам.

2.5.23. У матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі докази домовленості обвинуваченого з конкретними набувачами, пропонування PVP до продажу, визначення його ціни, узгодження місця або способу передачі, одержання оплати чи здійснення попередніх фактів збуту. Не встановлено таких відомостей і під час дослідження листування, виявленого в мобільному телефоні обвинуваченого.

Зафіксовані у листуванні прохання співрозмовників перерахувати їм 20, 30 або 50 грн не містять зв`язку з придбанням у обвинуваченого психотропної речовини. Повідомлення обвинуваченого про намір найближчим часом придбати значну кількість такої речовини підтверджує спрямованість його умислу на її незаконне придбання та зберігання, однак не містить відомостей про намір подальшого збуту.

2.5.24. Суд також ураховує, що обвинувачений страждав на наркотичну залежність і сам уживав відповідні речовини. Ця обставина не виключає можливості збуту ним психотропної речовини, однак становить правдоподібне альтернативне пояснення придбання та зберігання значної її кількості. Сторона обвинувачення не надала доказів, які б поза розумним сумнівом спростовували версію про придбання PVP без мети подальшого збуту.

Самообвинувальні повідомлення обвинуваченого про нібито одержання психотропної речовини зі схованки з метою її передачі третій особі суд визнав недопустимими. Похідні від цих повідомлень рапорти та показання працівників поліції у відповідній частині також не можуть використовуватися для встановлення мети збуту.

2.5.25. Отже, маса вилученої психотропної речовини та її розфасування у 100 окремих пакунків створюють обґрунтовану підозру щодо можливої мети збуту, проте після виключення недопустимих доказів і за відсутності інших відомостей про підготовку або намір передати речовину конкретним чи невизначеним особам не утворюють достатньої сукупності доказів для встановлення такої мети поза розумним сумнівом.

Тому суд доходить висновку, що допустимими доказами доведено незаконне придбання та зберігання обвинуваченим без мети збуту вилученої психотропної речовини, що становить особливо великий розмір, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 309 КК України.

2.5.26. Суд відхиляє як необґрунтовані доводи сторони захисту про те, що умисел обвинуваченого не охоплював придбання психотропної речовини в особливо великому розмірі, оскільки він мав намір придбати для власного вживання лише певну кількість речовини на суму 500 грн.

2.5.27. Сама по собі сума коштів, яку обвинувачений мав намір витратити або фактично витратив на придбання психотропної речовини, не визначає її розміру в розумінні кримінального закону. Розмір психотропної речовини встановлюється з огляду на її фактичну масу, підтверджену висновком експерта, та передбачені законодавством кількісні критерії, а не залежно від вартості її придбання або суб`єктивного уявлення особи про співвідношення ціни й кількості речовини.

2.5.28. Водночас кримінальна відповідальність не може ґрунтуватися лише на об`єктивно встановленій масі вилученої речовини без з`ясування психічного ставлення особи до вчинюваних нею дій. Однак для встановлення умислу не вимагається, щоб обвинувачений знав точну масу речовини або усвідомлював, до якого саме розміру - невеликого, великого чи особливо великого - вона належить відповідно до встановлених законодавством критеріїв. Визначальним є те, чи усвідомлювала особа, що незаконно набуває у своє володіння та зберігає психотропну речовину у фактично одержаній кількості.

2.5.29. Досліджені судом докази в їх сукупності підтверджують, що обвинувачений усвідомлено придбав психотропну речовину, прийняв у своє володіння всю фактично одержану кількість та надалі зберігав її при собі. Він мав реальну можливість сприйняти зовнішній вигляд та обсяг одержаної речовини. Зміст дослідженого листування, у якому обвинувачений повідомляв про намір найближчим часом придбати значну кількість психотропної речовини, додатково узгоджується з усвідомленим характером його дій.

2.5.30. Отже, посилання сторони захисту на те, що обвинувачений мав намір витратити на придбання речовини лише 500 грн, не спростовує того, що він умисно придбав та зберігав саме ту кількість психотропної речовини, яку фактично одержав і яка, відповідно до висновку експерта, становить особливо великий розмір. При цьому доказів наявності в обвинуваченого мети збуту цієї речовини судом не встановлено.

2.5.31. Крім того, сторона захисту посилалася на незаконність вилучення в обвинуваченого мобільного телефону та, як наслідок, недопустимість протоколу його огляду.

Суд перевірив зазначені доводи під час судового розгляду, безпосередньо дослідив матеріали кримінального провадження та шляхом перехресного допиту перевірив показання учасників відповідної процесуальної дії, зокрема працівників поліції. Унаслідок такої перевірки обставин, які б свідчили про вилучення мобільного телефону всупереч волі обвинуваченого, судом не встановлено.

Сам факт переходу мобільного телефону у володіння працівників поліції під час затримання обвинуваченого не свідчить про примусовий або незаконний характер його вилучення. У матеріалах кримінального провадження міститься письмова заява обвинуваченого, якою він надав дозвіл на огляд мобільного телефону. Крім того, обвинувачений повідомив працівникам поліції спосіб зняття логічного захисту пристрою, зокрема код доступу, чим забезпечив можливість дослідження інформації, що містилася в телефоні.

2.5.32. Зазначені обставини в їх сукупності підтверджують, що обвинувачений добровільно надав працівникам поліції мобільний телефон і доступ до його вмісту. Сторона захисту не навела конкретних обставин, які б указували на те, що письмову згоду на огляд телефону або відомості про спосіб його розблокування було одержано внаслідок застосування фізичного чи психологічного примусу.

2.5.33. Суд також перевірив твердження обвинуваченого про здійснення щодо нього незаконного тиску працівниками поліції. За результатами безпосереднього дослідження доказів та допиту учасників події об`єктивного підтвердження таким доводам не встановлено.

На відеозаписі, долученому до протоколу огляду місця події, обвинувачений не перебуває в кайданках, видимих тілесних ушкоджень у нього не зафіксовано, він самостійно та послідовно спілкується з працівниками поліції, повідомляє про наявні при ньому речі й документи та не висловлює скарг щодо застосування до нього фізичного примусу.

Відсутність кайданок і видимих тілесних ушкоджень сама собою не виключає можливості застосування до особи інших форм тиску. Проте в сукупності з письмовою згодою на огляд телефону, добровільним повідомленням способу зняття його логічного захисту, показаннями допитаних у суді осіб та відсутністю на відеозаписі об`єктивних ознак примусу ці обставини дають суду підстави визнати твердження сторони захисту про незаконне вилучення телефону та примусове одержання доступу до нього непідтвердженими.

При цьому, суд не використовує зміст зафіксованих на відеозаписі самообвинувальних повідомлень обвинуваченого як доказ його винуватості. Відеозапис у цій частині враховується виключно для оцінки зовнішніх обставин проведення процесуальної дії, поведінки її учасників та добровільності надання мобільного телефону і доступу до його вмісту.

2.5.34. Отже, суд не встановив істотного порушення прав та свобод обвинуваченого під час одержання працівниками поліції мобільного телефону і доступу до інформації, яка в ньому містилася, а тому не знаходить передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для визнання протоколу огляду мобільного телефону та зафіксованих у ньому відомостей недопустимими доказами.

2.5.35. Ураховуючи вказані висновки, суд виключив зі сформульованого обвинувачення посилання на наявність умислу на збут психотропної речовини.

З цих підстав, суд керуючись положеннями частини 3 статті 337 КПК України, шляхом складення відповідного формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні (пункти 1.1., 1.2.), яке визнане судом доведеним, тобто відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, змінив правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з ч. 3 ст. 307 КК України на ч. 3 ст. 309 КК України, що покращує становище обвинуваченого.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. У судовому засіданні не було установлено жодної обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, виходить із положень статей 50, 65 КК України, відповідно до яких покарання є заходом державного примусу, що застосовується від імені держави до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, та має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Під час визначення виду та розміру покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, форму вини, обставини його вчинення, наслідки, що настали, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про призначення покарання.

Призначене покарання повинно бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

4.2. Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, суд відповідно до статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, відомості про особу обвинуваченого, а також відсутність обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 309 КК України, у вчиненні якого суд визнає обвинуваченого винуватим, належить до категорії тяжких кримінальних правопорушень та полягає в незаконному придбанні й зберіганні без мети збуту психотропної речовини в особливо великому розмірі.

Оцінюючи відомості про особу обвинуваченого, суд враховує, що на момент вчинення кримінального правопорушення він був чинним працівником поліції роти особливого призначення, страждав на наркотичну залежність, наразі перебуває у фактичних сімейних відносинах, дітей не має.

Суд окремо враховує, що обвинувачений, будучи працівником поліції, був представником органу, на який державою покладено обов`язки із забезпечення законності, охорони прав і свобод людини, протидії кримінальним правопорушенням та підтримання публічної безпеки і порядку. Незважаючи на це, він сам умисно вчинив дії, пов`язані з незаконним обігом психотропної речовини, придбавши та зберігаючи її в особливо великому розмірі.

4.3. Статус працівника поліції не визнається судом окремою обставиною, яка обтяжує покарання, оскільки така обставина не передбачена статтею 67 КК України. Водночас цей статус підлягає врахуванню відповідно до статті 65 КК України як складова характеристики особи обвинуваченого та оцінки його свідомого ставлення до вимог закону.

4.4. Обвинувачений, з огляду на свою професійну діяльність, повинен був особливо чітко усвідомлювати протиправний характер незаконного придбання та зберігання психотропних речовин і правові наслідки таких дій.

Наявність в обвинуваченого наркотичної залежності суд враховує як інформацію про стан його здоров`я. Водночас сама собою така залежність не усуває кримінальної відповідальності та не є передбаченою законом обставиною, яка автоматично пом`якшує покарання.

4.5. Обставин, передбачених статтею 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. Зокрема, поведінка обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення не містила сукупності ознак щирого каяття, а також активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому відсутність щирого каяття, невизнання обвинуваченим висунутого обвинувачення або реалізація ним права на захист не розглядаються судом як обставини, що обтяжують покарання, та не можуть спричиняти призначення більш суворого покарання. Суд лише констатує відсутність підстав для визнання відповідних обставин такими, що пом`якшують покарання.

4.6. Ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, його конкретні обставини, незаконне придбання та зберігання психотропної речовини в особливо великому розмірі, відомості про особу обвинуваченого, його професійний статус на момент вчинення кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, які пом`якшують покарання, суд не вбачає підстав для призначення покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини 3 статті 309 КК України.

4.7. Сукупність установлених обставин не дає суду підстав для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням у цьому випадку не забезпечило б досягнення мети покарання, зокрема виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та утвердження належного ставлення до встановленого правопорядку.

4.8. З огляду на викладене суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Таке покарання перебуває в межах санкції частини 3 статті 309 КК України, є наближеним до її нижньої межі, відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й відомостям про особу обвинуваченого та є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Оскільки суд визначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, положення статті 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням застосуванню не підлягають, адже таке звільнення за загальним правилом можливе лише в разі призначення позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

4.9. Призначення ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду, є необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

5.1. Стосовно обвинуваченого забіжний західне застосовувався, а відповідно до вимог ст. 377 КПК України у суді відсутні підстави для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого до набуття вироком законної сили.

Між тим, ураховуючи призначення судом покарання, яке слід відбувати реально, строк покарання ОСОБА_6 слід рахувати з моменту його виконання - моменту затримання.

5.2. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні: а саме витрати на проведення експертизи № CE-19/111-23/23207-НЗПРАП від 22.05.2023 у сумі 9 560,00 грн, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь держави.

5.3. Під час досудового розслідування було накладено арешти:

- на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.05.2023 (справа № 757/18269/23-к) на майно, яке вилучено 04.05.2023;

- на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.07.2023 (справа № 757/24771/23-к) на нерухоме майно, що належить ОСОБА_6 із метою конфіскації.

А отже, оскільки слід вирішувати питання речових доказів, та судом не призначено додаткового покарання в виді конфіскації майна, вказані арешти підлягають скасуванню.

5.4. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ТУ ДБР у м. Києві:

- психотропна речовина PVP, масою 21,792 грама, психотропна речовина амфетамін, масою 2,437 грама, пластикова пляшка, слід знищити;

- мобільний телефон марки SAMSUNG, моделі GALAXY A22, IMEI1: НОМЕР_1 , слід повернути ОСОБА_6 .

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128-129, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набуття вироком законної сили - не обирати.

Строк покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його виконання - дня затримання.

Процесуальні витрати: а саме витрати на проведення експертизи № CE-19/111-23/23207-НЗПРАП від 22.05.2023 у розмірі 9 560 (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп. - підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження - арешти, накладені:

на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.05.2023 (справа № 757/18269/23-к) на майно, яке вилучено 04.05.2023 - скасувати.

- на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.07.2023 (справа № 757/24771/23-к) на нерухоме майно, що належить ОСОБА_6 - скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ТУ ДБР у м. Києві:

- психотропна речовина PVP, масою 21,792 грама, психотропна речовина амфетамін, масою 2,437 грама, пластикова пляшка - знищити;

- мобільний телефон марки SAMSUNG, моделі GALAXY A22, IMEI1: НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) з дня проголошення, а обвинуваченим - із моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя, що головує ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3