Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №755/6077/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6077/26

Провадження №: 2/755/6614/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Єрусалімцевій О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві, актовий запис від 31 січня 2023 року № 674602, та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони зареєстрували шлюб 31 січня 2023 року. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, шлюбні відносини фактично припинено з жовтня 2025 року, спільного господарства не ведуть. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та дитини. Відповідач не бере участі у сімейному житті та вихованні дитини, не вітає зі святами. Примирення вважає неможливим. Дитина проживає з позивачем та перебуває на утриманні матері, спору щодо визначення місця проживання дитини між батьками немає. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча є працездатним і має можливість сплачувати аліменти.

З огляду на викладене позовні вимоги просила задовольнити.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 08 липня 2026 року на 10 год. 20 хв., сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

08 липня 2026 року сторони у судове засідання не з`явилися. Наступне судове засідання призначено на 16 вересня 2026 року на 10 год. 20 хв.

14 липня 2026 року (вхід. від 17 липня 2026 року № 46881, № 46884) відповідач ОСОБА_2 подав до суду клопотання, у яких просив роз`єднати позовні вимоги у справі, виділити вимогу про розірвання шлюбу в окреме провадження. Розгляд справи за вимогою про розірвання шлюбу провести невідкладно, призначити судове засідання у найближчу можливу дату. Розгляд справи просив проводити без його участі за наявними у справі матеріалами, оскільки проживає за кордоном та не має можливості особисто прибути у судове засідання. Проти розірвання шлюбу не заперечує, обов`язок з утримання дитини визнає.

Також відповідач зазначив, що визначення конкретного розміру аліментів залишає на розсуд суду. Водночас, вимога про розірвання шлюбу є безспірною, а вимога про стягнення аліментів потребує додаткового дослідження. Спільний розгляд обох вимог невиправдано затягує вирішення безспірної вимоги про розірвання шлюбу та порушує права відповідача. Визначена судом дата наступного судового засідання є невиправдано відділеним строком.

Також 14 липня 2026 року (вхід. від 17 липня 2026 року № 46887) відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про визнання позову, у якій зазначив, що позов про розірвання шлюбу визнає. Щодо стягнення аліментів заперечень по суті не має. Визначення розміру аліментів залишає на розсуд суду.

Також зазначив, що оскільки спір щодо самого обов`язку відсутній, розмір відповідач не оспорює, ця вимога не потребує додаткового дослідження доказів і може бути вирішена судом одночасно з вимогою про розірвання шлюбу без відкладення розгляду справи.

З огляду на викладене зазначив, що потреба у роз`єд`анні позовних вимог відсутня.

Справу просив розглядати без його участі, строку на примирення не надавати.

27 липня 2026 року (вхід. від 28 липня 2026 року № 49132) до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про прискорення розгляду справи. Просив призначити судове засідання на іншу більш ближчу дату, замість 16 вересня 2026 року.

16 вересня 2026 року сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач ОСОБА_1 16 вересня 2026 року (вхід. № 59879) подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у заявах від 14 липня 2026 року (вхід. від 17 липня 2026 року № 46881, № 46884, № 46887) позов визнав, справу просив розглядати без його участі, оскільки не має можливості з`явитися у судове засідання.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

З копії свідоцтва про шлюб від 31 січня 2023 року серії НОМЕР_1 , виданого Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), встановлено, що 31 січня 2023 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 31 січня 2023 року складено відповідний актовий запис № 120. Прізвище чоловіка після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 », дружини - « ОСОБА_5 ».

Відповідно до копії свідоцтва про народження від 02 травня 2024 року серії НОМЕР_2 , виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 , про що 02 травня 2024 року складено відповідний актовий запис № 715. Батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 24 квітня 2026 року № 2026/006566617, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від

06 травня 2024 року № 111827320, за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що на даний час сторони подружніх відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть та разом не проживають. Позивач наполягає на розірванні шлюбу із відповідачем, оскільки примирення подружжя є неможливим, а подальше перебування у шлюбі суперечить її інтересам. Відповідач щодо задоволення позовних вимог не заперечує, про що свідчить подана ним заява.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до статті 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до положень статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом положень частини другої статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (стаття 55 Сімейного кодексу України).

Частиною третьою статті 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

За правилом частини другої статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З`ясувавши дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, а також враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає розірванню, оскільки існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін.

Клопотань про надання строку для примирення сторони не заявляли.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на дитину, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1959 року, підписаною Україною 21 лютого 1990 року та ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, є підстави для стягнення аліментів у частці від доходу відповідача, тобто у спосіб, обраний позивачем, оскільки визначення такого способу виконання батьками обов`язку утримувати дитину - це безумовне право стягувача аліментів.

Згідно із частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до роз`яснень пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від

15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частини другої статті 182 СК України.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частин першої-третьої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідач є працездатним, має задовільний стан здоров`я, інших дітей чи стягнень на утримання непрацездатних осіб також не має, доказів протилежного суду не надано. Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених статтею 188 СК України, не встановлено. Відповідач, як батько, зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття і створювати необхідні умови для розвитку і забезпечення організації життя. Доказів того, що відповідач не має можливості чи не здатен допомагати дитині, в матеріалах справи немає. Крім того, відповідач подав до суду заяву, в якій не заперечував щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього аліментів на доньку.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що присудження аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача відповідає інтересам дитини і не порушує права кожної із сторін.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів підлягає задоволенню.

Згідно із статтями 114, 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 28 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

За змістом пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішень у межах суми платежу за один місяць.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вимоги про стягнення судових витрат з відповідача позивачем не заявлено.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про охорону дитинства», Законом України « Про судовий збір», статтями 24, 55, 56, 110, 112, 113, 180-185, 191 СК України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 142, 259, 263-265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 31 січня 2023 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом № 120, - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі

частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 28 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі

1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації:

АДРЕСА_2 .

Суддя О.О. Хромова