Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №755/5818/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5818/25

Провадження №: 2/755/2443/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Єрусалімцевій О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі - ТОВ «ФК «Артеміда-Ф») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 05 жовтня 2023 року

№ 15535206 в розмірі 25 324,16 грн та судові витрати, що складаються із витрат на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» (далі - ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15535206 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи шляхом розміщення кредитодавцем проєкту кредитного договору/додаткової угоди в особистому кабінету позичальника, що є пропозицією про його укладення (офертою) та прийняттям пропозиції (акцептом) позичальника, яка надається позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн, поточний/картковий рахунок

НОМЕР_1 , вказаний відповідачем при оформленні кредитного договору.

На умовах кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у гривні в розмірі 7 000,00 грн, а відповідач зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 03 січня 2024 року. Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.

В подальшому було укладено додаткові угоди до кредитного договору від 05 жовтня 2023 року

№ 15535206, якими строк кредитування продовжено до 05 березня 2024 року.

Відповідач не виконала свої зобов`язання та не внесла платежі, передбачені умовами кредитного договору, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

26 березня 2024 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу № 2603, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від 05 жовтня 2023 року № 15535206, укладеним між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»

Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 жовтня 2023 року № 15535206 у розмірі 25 324,16 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту

- 8 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 17 324,16 грн.

На підставі вказаного просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 05 жовтня 2023 року № 15535206 у розмірі 25 324,16 грн, та судові витрати.

У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Яровенко Н.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 17 лютого 2026 року № 410 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2026 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року справу прийнято до провадження судді Хромової О.О., розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач ОСОБА_1 отримала 12 червня 2025 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Водночас, конверт з ухвалою про прийняття справи до провадження судді Хромової О.О., що направлявся за адресою місця реєстрації відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «Закінчення встановленого терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі

№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження

№ 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2023 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15535206, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених договором (пункт 1.1). Тип кредиту - фінансовий кредит (пункт 1.2), загальний розмір (сума) кредиту - 8 000,00 грн (пункт 1.3), дата надання/видачі кредиту - в день укладення договору (пункт 1.4), кредит надається строком на 90 днів (пункт 1.5), термін (дата) повернення кредиту - 03 січня 2024 року (пункт 1.6).

Пунктом 1.7 Договору, визначено, що позичальник сплачує проценти за кожний день користування кредитом у такому розмірі та порядку: з 1-го по 15-й день користування кредитом - 2,0000 %, в сумі 2 400,00 грн, термін оплати - 20 жовтня 2023 року, та з 16-го по 90-й день користування кредитом

- 3,5000 %, в сумі 21 000,00 грн, термін оплати - 03 січня 2024 року.

Строк кредитування за договором (з урахуванням всіх пролонгацій) не може перевищувати 1 рік (пункт 1.15). На дату укладення кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 53 903,66 %, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 31 400,00 грн (пункт 1.16).

Кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника в день укладення договору, але не пізніше 3 (трьох) робочих (операційних) днів з моменту його укладення (пункт 2.1). Реквізити банківської картки позичальника для перерахування кредиту кредитодавцем: 5375-41ХХ-ХХХХ-5962 (пункт 2.2).

Відповідно до пункту 5.1 Договору, позичальник підтвердив свою повну обізнаність та згоду з усіма умовами договору, а також із діючими «Правилами надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту», розміщеними на сайті кредитодавця на момент укладення договору. Підписанням договору позичальник підтверджує, що йому надана уся інформація згідно з частиною другою статті

12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових операцій», Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 5.11 Договору, цей договір укладається з допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) шляхом розміщення кредитодавцем проекту кредитного договору/додаткової угоди в Особистому кабінеті позичальника, що є пропозицією про його укладення (офертою), та прийняттям пропозиції (акцентом) позичальником, яка надається позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Приймаючи пропозицію (Оферту) кредитодавця та погоджуючись з Правилами та умовами електронного договору, позичальник отримує від кредитодавця одноразовий ідентифікатор (алфавітно-цифрова послідовність, otp-пароль), який відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» використовується з метою підписання електронного договору.

20 жовтня 2023 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 15535206-1 до кредитного договору від 05 жовтня 2023 року № 15535206, відповідно до якої сторони дійшли до згоди внести зміни до кредитного договору, а саме: термін повернення кредиту після закінчення продовженого строку користування кредитом - 18 січня 2024 року, проценти з 1-го по 15-й день користування кредитом - 2,0000% в сумі 2 400,00 грн, термін оплати - 04 листопада 2023 року, проценти з 16-го по 90-1 день користування кредитом - 3,5000 % в сумі 21 000,00 грн, термін оплати

- 18 січня 2024 року. Орієнтовна реальна річна процентна ставка протягом продовженого строку складає 54 972,90 %, орієнтовна загальна вартість кредиту протягом продовженого строку складає 31 400,00 грн.

20 жовтня 2023 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 15535206-1 до кредитного договору від 05 жовтня 2023 року № 15535206, відповідно до якої сторони дійшли до згоди внести зміни до кредитного договору, а саме: термін повернення кредиту після закінчення продовженого строку користування кредитом - 18 січня 2024 року, проценти з 1-го по

15-й день користування кредитом - 2,0000% в сумі 2 400,00 грн, термін оплати - 04 листопада 2023 року, проценти з 16-го по 90-й день користування кредитом - 3,5000 % в сумі 21 000,00 грн, термін оплати

- 18 січня 2024 року. Орієнтовна реальна річна процентна ставка протягом продовженого строку складає 54 972,90 %, орієнтовна загальна вартість кредиту протягом продовженого строку складає 31 400,00 грн.

В Додатку № 1 до додаткової угоди від 20 жовтня 2023 року № 15535206-1 до кредитного договору від 05жовтня 2023 року міститься графік платежів за кредитом.

03 листопада 2023 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 15535206-2 до кредитного договору від 05 жовтня 2023 року № 15535206, відповідно до якої сторони дійшли до згоди внести зміни до кредитного договору, а саме: термін повернення кредиту після закінчення продовженого строку користування кредитом - 01 лютого 2024 року, проценти з 1-го по 15-й день користування кредитом - 2,0000% в сумі 2 400,00 грн, термін оплати - 18 листопада 2023 року, проценти з 16-го по 90-й день користування кредитом - 3,5000 % в сумі 21 000,00 грн, термін оплати

- 01 лютого 2024 року. Орієнтовна реальна річна процентна ставка протягом продовженого строку складає 56 245,40 %, орієнтовна загальна вартість кредиту протягом продовженого строку складає 31 400,00 грн.

В Додатку № 1 до додаткової угоди від 20 жовтня 2023 року № 15535206-2 до кредитного договору від 05 жовтня 2023 року міститься графік платежів за кредитом.

20 листопада 2023 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 15535206-3 до кредитного договору від 05 жовтня 2023 року № 15535206, відповідно до якої сторони дійшли до згоди внести зміни до кредитного договору, а саме: термін повернення кредиту після закінчення продовженого строку користування кредитом - 18 лютого 2024 року, проценти з 1-го по

15-й день користування кредитом - 2,0000% в сумі 2 400,00 грн, термін оплати - 05 грудня 2023 року, проценти з 16-го по 90-1 день користування кредитом - 3,5000 % в сумі 21 000,00 грн, термін оплати - 18 лютого 2024 року. Орієнтовна реальна річна процентна ставка протягом продовженого строку складає 60 428,70 %, орієнтовна загальна вартість кредиту протягом продовженого строку складає 31 400,00 грн.

В Додатку № 1 до додаткової угоди від 20 жовтня 2023 року № 15535206-3 до кредитного договору від 05жовтня 2023 року міститься графік платежів за кредитом.

06 грудня 2023 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 15535206-4 до кредитного договору від 05 жовтня 2023 року № 15535206, відповідно до якої сторони дійшли до згоди внести зміни до кредитного договору, а саме: термін повернення кредиту після закінчення продовженого строку користування кредитом - 05 березня 2024 року, проценти з 1-го по

15-й день користування кредитом - 2,0000% в сумі 2 400,00 грн, термін оплати - 21 грудня 2023 року, проценти з 16-го по 90-1 день користування кредитом - 3,5000 % в сумі 21 000,00 грн, термін оплати - 05 березня 2024 року. Орієнтовна реальна річна процентна ставка протягом продовженого строку складає 62 475,20 %, орієнтовна загальна вартість кредиту протягом продовженого строку складає 31 400,00 грн.

В Додатку № 1 до додаткової угоди від 20 жовтня 2023 року № 15535206-4 до кредитного договору від 05 жовтня 2023 року міститься графік платежів за кредитом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Як встановлено судом, договір від 05 жовтня 2023 року № 15535206 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідачем не спростовано факту укладення кредитного договору від 05 жовтня 2023 року

№ 15535206, власного розрахунку заборгованості не надано.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

До матеріалів справи позивачем долучено повідомлення від 26 березня 2024 року № 26 про відступлення права вимоги за кредитним договором від 05 жовтня 2023 року № 15535206 укладеним між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 .

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від

23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі

№ 243/11704/15-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.

З матеріалів справи судом встановлено таке.

26 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» укладено Договір факторингу № 2603, відповідно до умов якого фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за основними зобов`язаннями в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається після підписання сторонами Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (Додаток № 1) та сплати фактором клієнту суми фінансування, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів на набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Додатку № 1 до договору факторингу від 26 березня 2024 року № 2603, що містить реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від

05 жовтня 2023 року № 15535206 у розмірі 25 324,16 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість по основному боргу, 17 324,16 грн - заборгованість по відсоткам.

Відповідно до складеного ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» розрахунку заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2023 року № 15535206 станом на 26 березня 2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 25 324,16 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість по основному боргу, 17 324,16 грн - заборгованість по відсоткам. Розрахунок проведено за період 06 жовтня 2023 року по 05 березня 2024 року (включно).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованості ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2023 року № 15535206 становить 25 324,16 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість по основному боргу, 17 324,16 грн - заборгованість по відсоткам. Також з розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачем в рахунок заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2023 року № 15535206 здійснено платежі в загальному розмірі 10 280,00 грн.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що 26 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» укладено Договір факторингу № 2603, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором від 05 жовтня 2023 року № 15535206.

Таким чином, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від

05 жовтня 2023 року № 15535206 на суму 25 324,16 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту

- 8 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 17 324,16 грн.

На підтвердження належного виконання первісним кредитором зобов`язань за договором від

05 жовтня 2023 року № 15535206 позивачем надано копію квитанції № 661063686, відповідно до якої

05 жовтня 2023 року відправником - «Бі Ел Джи Мікрофінанс», успішно сплачено на номер картки НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 8 000,00 грн, призначення платежу: кредитні кошти від Cashpoint згідно договору 15535206.

Суд враховує, що переказ грошових коштів вчинено на зазначений в кредитному договорі картковий рахунок. Заперечень стосовно належності вказаної банківської картки відповідачем не заявлено, факт перерахування грошових коштів на банківську картку не спростовано.

Судом встановлено, що відповідачем факту отримання коштів за кредитним договором не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано.

Відповідно до складеного ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» розрахунку заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2023 року № 15535206 станом на 26 березня 2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 25 324,16 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість по основному боргу, 17 324,16 грн - заборгованість по відсоткам. Розрахунок проведено за період 06 жовтня 2023 року по 05 березня 2024 року (включно).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованості ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2023 року № 15535206 становить 25 324,16 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість по основному боргу, 17 324,16 грн - заборгованість по відсоткам.

Водночас, відповідачем не спростовано факту укладення кредитного договору від 05 жовтня

2023 року № 15535206 та отримання грошових коштів від ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» на умовах, передбачених таким договором.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) у розмірі 8 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення відсотків за користування позикою суд зазначає таке.

Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості, вбачається, що в межах погодженого сторонами строку кредитування позикодавцем нараховано відсотки за користування позикою відповідно до процентної ставки зазначеної в кредитному договорі від 05 жовтня 2023 року № 15535206.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті

625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вказані висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статті 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

При цьому, відповідачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками не спростовано, власного розрахунку не надано, відповідним правом остання не скористалася.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 17 324,16 грн також підлягає задоволенню, оскільки нарахування процентів здійснювалося відповідно до погоджених сторонами умов кредитування.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття

79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві представник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» - адвокат Бачинський О.М., серед іншого, заявив вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Бачинським О.М., до матеріалів справи долучено:

1.Договір про надання правової допомоги від 07 березня 2025 року № 250307-2Ш, пунктом

4.2. якого передбачено, що у разі задоволення позовних вимог в повному обсязі, клієнт - ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» зобов`язується сплатити адвокату Бачинському О.М. винагороду у розмірі 7 000,00 грн;

2.Розрахунок суми судових витрат у справі за позовом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 , який складається: з судового збору - 2 422,40 грн; суми витрат на правничу допомогу, яку очікує понести позивач - 7 000,00 грн, яка включає в себе: оплата послуг адвоката за аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви; збирання доказів долучених до позовної заяви; за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи;

3.Копія свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю від 24 травня 2019 року серії ЛВ № 001477.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 жовтня 2018 року в справі № 569/17904/17, - «На підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо».

Крім того, у своїй постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Відповідно до пунктів. 4.6 - 4.7 Договору про надання правової допомоги від 07 березня 2025 року № 250307-2Ш, встановлено, що клієнт зобов`язується здійснити оплату наданої адвокатом правової допомоги впродовж 10 днів з моменту постановлення судом рішення суду. За результатами надання правової допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної зі Сторін (Сторонами). Акт надсилається клієнту поштою (електронною поштою, передається особисто). На письмову вимогу клієнта, адвокат може надавати Акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Акти виконаних робіт, акти приймання-передачі наданих послуг у матеріалах справи відсутні, що унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу судом з метою розподілу.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду 27 липня 2021 року у справі

№ 671/1957/20.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи стороною позивача не було подано до суду жодних доказів на підтвердження витрат, понесених на надання правничої допомоги, а тому суд дійшов висновку, що будь-які правові підстави для їх компенсації за рахунок відповідача на час ухвалення рішення відсутні.

Відповідно до вимог статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки вимога про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу була заявлена разом з позовними вимогами, суд не тільки має право, а й зобов`язаний вирішити усі вимоги позивача, зазначені в позовній заяві, в тому числі і вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу.

Враховуючи, що на момент ухвалення рішення, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту надання правової допомоги та понесених позивачем витрат у зв`язку з отриманням адвокатських послуг, у задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу слід відмовити.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що реалізація останнім вимог пунктів 4.2, 4.6 та 4.7 Договору про надання правової допомоги від 07 березня 2025 року № 250307-2Ш, фактично могла полягати в поданні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу, яка могла бути подана на протязі п`яти днів після ухвалення рішення, за умови, якщо сторона зробила відповідну заяву до закінчення судових дебатів (стаття 141 ЦПК України).

Разом з тим, позивач, будучи обізнаним з вимогами зазначених пунктів договору, а також про те, що відповідні акти виконаних робіт не складені, заявив вимогу про стягнення не підтверджених витрат на правову допомогу разом з позовними вимогами, яку суд зобов`язаний був вирішити в рішенні.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати, а саме: витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 11 березня 2023 року № 1192 про оплату судового збору на суму 2 422,40 грн.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 517, 526, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором від 05 жовтня 2023 року

№ 15535206, що складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8 000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 17 324,16 грн, що разом становить - 25 324,16 грн (двадцять п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні 16 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42655697, адреса місцезнаходження: вул. Степана Бандери, буд. 87, офіс 54, м. Львів, 79013.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 21 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова