Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №755/23155/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/23155/25

Провадження №: 2/755/11821/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Єрусалімцевій О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором від 14 вересня 2024 року № 00-9962949 в розмірі 18 859,10 грн та судові витрати, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та витрат на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі - ТОВ «Макс Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9962949. Договір укладено в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором. На виконання вимог кредитного договору ОСОБА_1 надано кредитні кошти у сумі

7 800,00 грн.

17 березня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 17032025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від 14 вересня 2024 року № 00-9962949, укладеним між ТОВ «Макс Кредит» та

ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Юніт Капітал» на підставі реєстру прав вимоги від 17 березня

2025 року.

Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 вересня 2024 року № 00-9962949 у розмірі 22 109,10 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 7 800,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 11 059,10 грн, та сума заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) - 3 250,00 грн.

На підставі вказаного просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 14 вересня 2024 року № 00-9962949 у розмірі 18 859,10 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»).

В порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, задоволено клопотання про витребування доказів. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та про згоду на ухвалення заочного рішення.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження, що направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «Адресат відсутній».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 сформував правовий висновок про те, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі

№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження

№ 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

19 лютого 2026 року (вхід. № 8483) на адресу суду на виконання ухвали від 18 грудня 2025 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація, а саме: виписка щодо руху коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 14 вересня 2024 року дійсно було зарахування коштів у сумі 6 500,00 грн, а також номер телефону НОМЕР_3 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

Строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 14 вересня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 00-9962949, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума ліміту кредитної лінії складає 6 500,00 грн. Тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування - 09 вересня 2025 року. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в Періодичну дату оплати процентів, а саме 29 вересня 2024 року, та на кожний 15 день після цієї дати протягом строку кредитування.

Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в договорі. Знижена процентна ставка становить 0,85 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно на умовах сплати процентів не пізніше наступного дні за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною договором.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за умови користування кредитом виключно за Стандартною процентною ставкою на дату укладення договору становить 2422,38 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за умови користування кредитом виключно за Зниженою процентною ставкою на дату укладення договору становить 2 351,58 %.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за умови користування кредитом виключно за Стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 29 796,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту за умови користування кредитом виключно за Зниженою процентною ставкою на дату укладання договору становить 29 708,25 грн.

В додатку № 1 до кредитного договору від 14 вересня 2024 року № 00-9962949 міститься графік платежів.

Згідно з пунктом 7.3 кредитного договору, позичальник підтверджує, що йому було в чіткій та зрозумілій формі надано актуальну та достовірну інформацію, передбачено статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також інформацію про фінансову послугу та кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття позичальником свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання та ознайомлення за правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Макс Кредит», повність їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті кредитодавця.

В матеріалах справи також міститься паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1

14 вересня 2024 року електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора 19422.

Долучено до позовної заяви довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 з яким укладено договір від 14 вересня 2024 року № 00-9962949, ідентифікований ТОВ «Макс Кредит». Акцепт договору позичальником підписано 14 вересня 2024 року аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 23126, відправленого на номер телефону НОМЕР_3 .

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Як встановлено судом, договір від 14 вересня 2024 року № 00-9962949 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідачем не спростовано факту укладення договору від 14 вересня 2024 року № 00-9962949, власного розрахунку заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі

№ 243/11704/15-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.

З матеріалів справи судом встановлено таке.

17 березня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Макс Кредит» було укладено Договір факторингу № 17032025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого фактор зобов`язувався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого актор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 17 березня 2025 року до Договору факторингу від

17 березня 2025 року № 17032025-МК/ЮнітКапітал, до позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 вересня 2024 року № 00-9962949 в сумі 18 859,10 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 7 800,00 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам - 11 059,10 грн.

Також до матеріалів справи долучено Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 17 березня 2025 року № 17032025-МК/ЮнітКапітал.

Вказаний договір факторингу підтверджує належний перехід прав вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «Юніт Капітал».

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором від 14 вересня 2024 року

№ 00-9962949 на суму 18 859,10 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу

- 7 800,00 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам - 11 059,10 грн.

На підтвердження належного виконання первісним кредитором зобов`язань за договором від

14 вересня 2024 року № 00-9962949 позивачем надано лист-підтвердження ТОВ «ПрофітГід», з якого вбачається, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів від

28 липня 2023 року та на підставі платіжних інструкцій (замовлень) відправника, ТОВ «ПрофітГід»

14 вересня 2024 року здійснено успішний переказ грошових коштів у сумі 6 500,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_4 , номер платіжної інструкції - 125901132, номер транзакції - 42627-27834-89454.

Відповідно до наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки руху коштів від 06 лютого 2026 року по картці № НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , вбачається, що 14 вересня 2024 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти у розмірі 6 500,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем факту отримання коштів за кредитним договором не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості у повному розмірі суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Макс Кредит» вбачається, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань з повернення грошових коштів за договором від

14 вересня 2024 року № 00-9962949 утворилась заборгованість у розмірі 18 859,10 грн, з яких: 6 500,00 грн - заборгованість по основному боргу, 11 059,10 грн - заборгованість по відсоткам, 1 300,00 грн - сума заборгованості за нарахованими комісіями. Також міститься інформація, що штрафні санкції згідно умов договору становлять 3 250,00 грн. Розрахунок проведено за період з 14 вересня 2024 року по 17 березня 2025 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 22 109,10 грн, та складається із заборгованості за тілом кредиту

- 7 800,00 грн, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 11 059,10 грн, заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) - 3 250,00 грн. Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 14 вересня 2024 року № 00-9962949 у розмірі 18 859,10 грн.

Водночас, позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Макс Кредит» надало відповідачу в кредит грошові кошти саме у сумі 7 800,00 грн, як це зазначено у позовній заяві.

З урахуванням того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що на виконання умов кредитного договору від 14 вересня 2024 року № 00-9962949, ТОВ «Макс Кредит» надало ОСОБА_1 грошові кошти в кредит у сумі 6 500,00 грн, з відповідача підлягає сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 500,00 грн.

Стосовно вимоги про стягнення відсотків за користування позикою суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті

625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вказані висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статті 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

З наданих позивачем розрахунків, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося в межах погодженого строку кредитування відповідно до умови договору від 14 вересня 2024 року № 00-9962949, а саме за період з 14 вересня 2024 року по 17 березня 2025 року.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у розмірі 11 059,10 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, відповідачем розрахунку заборгованості не спростовано, власного розрахунку не надано. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору, відповідним правом останній не скористався.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття

79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення судових витрат суд зазначає таке.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Соломко О.В., до матеріалів справи долучено: копію довіреності від 10 вересня 2025 року на представництво ТОВ «Юніт Капітал», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24 квітня 2012 року № 4956, договір про надання правничої допомоги від

19 жовтня 2018 року серії КС № 7073/10, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» з додатком № 1, що становить протокол погодження вартості послуг до договору, Додаткову угоду від 11 вересня 2025 року № 25770865185 до договору про надання правничої допомоги від 10 вересня 2025 року № 10/09/25-02, Акт прийому-передачі наданих послуг від 01 жовтня 2025 року на суму 7 000,00 грн.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження

№ 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд вважає завищеною визначену адвокатом вартість правничої допомоги в даній справі, виходячи зі змісту та смислового наповнення позовної заяви, а також обсягу додатків до неї та вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, що підлягає компенсації другою стороною, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості суд враховує, що виходячи з предмету спірних правовідносин дана справа не є складною, відноситься до категорії спорів, щодо якої існує стала судова практика, отже надання правничої допомоги в такій справі не потребує значного часу як для формування правової позиції сторони позивача, так і для збирання доказів та складання процесуальних документів.

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена позивачем сума в розмірі 7 000,00 грн є надмірною, а такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, має бути зменшений до 3 000,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжної інструкції від 24 жовтня 2025 року № 28771 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 2 255,42 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 517, 526, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором від 14 вересня 2024 року № 00-9962949, а саме заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 6 500,00 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 11 059,10 грн, що разом складає - 17 559,10 грн (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 10 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 255,42 грн (дві тисячі двісті п`ятдесят п`ять гривень 42 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, м. Київ, 01133.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 21 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова