Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №755/9709/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 755/9709/25

провадження № 2/753/2906/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Комаревцевої Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк О.В.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення грошових коштів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, збитків, завданих кримінальним правопорушенням.

У подальшому позовні вимоги були уточнені та позов заявлено також до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на її користь матеріальну шкоду у розмірі 75 000,00 доларів США, що станом на 19.05.2025 за офіційним курсом НБУ 41,4983 грн за 1 долар США становить 3 112 372,50 грн, моральну шкоду у розмірі 400 000,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 360 000,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Дніпровським районним судом м. Києва розглядалася кримінальна справа № 1-1000/2011 за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Позивач зазначає, що була потерпілою у зазначеному кримінальному провадженні. За її доводами, внаслідок спільних дій відповідачів її було переконано передати грошові кошти для інвестування у компанію JC & AA King's Capital Limited, від імені якої діяв ОСОБА_5 .

На підтвердження передання коштів позивач посилається на інвестиційні договори № 7036 та № 7038 від 12.07.2008, відповідно до яких вона передала грошові кошти у розмірі 35 000,00 доларів США та 40 000,00 доларів США, а всього 75 000,00 доларів США.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року у справі № 1-1000/2011 відповідачів звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а провадження у кримінальній справі закрито. Цивільний позов ОСОБА_1 , заявлений у межах кримінального провадження, залишено без розгляду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, збитків, завданих кримінальним правопорушенням, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У подальшому позивачем подано уточнену позовну заяву, у якій відповідачами також зазначено ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а предмет позову визначено як стягнення грошових коштів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

18 лютого 2026 року представником відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подано відзив на позовну заяву, у якому сторона відповідачів заперечила проти задоволення позовних вимог.

У відзиві представник відповідачів зазначив, що кримінальна справа № 1-1000/2011 щодо відповідачів була закрита постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2023 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, що не є реабілітуючою підставою, однак саме по собі не встановлює автоматично вини відповідачів у цивільному процесі та не звільняє позивача від обов`язку довести всі елементи цивільно-правової відповідальності. Представник відповідачів послався на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 грошових коштів від ОСОБА_1 , не доведено укладення між ними та позивачем будь-яких договорів, а також не підтверджено платіжними документами перерахування або передання їм коштів. Крім того, у відзиві зазначено, що позивач не конкретизує, які саме дії вчиняв кожен із відповідачів, які саме умови були створені кожним із них, та в чому полягає причинний зв`язок між діями ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та заявленою позивачем шкодою. Окремо представник відповідачів заперечив проти застосування солідарної відповідальності, вказуючи, що позивачем не доведено спільності дій відповідачів, їх спільного наміру та неподільності шкоди у розумінні ст. 1190 ЦК України. Також у відзиві представник відповідачів заперечив проти стягнення моральної шкоди у розмірі 400 000,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 360 000,00 грн, вважаючи такі вимоги недоведеними, необґрунтованими та похідними від основної вимоги про стягнення матеріальної шкоди.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 19 травня 2026 року, підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2026 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 задоволено частково: поновлено строк для подання доказу та долучено до матеріалів справи копію обвинувального висновку у кримінальній справі № 10-16884 / № 1-1000/2011. У задоволенні клопотання в частині повернення справи до стадії підготовчого провадження відмовлено. Відповідачам надано строк для подання письмових пояснень та заперечень щодо долученого доказу.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити. Пояснила, що передані нею кошти дотепер не повернуті, а тривалий розгляд кримінального провадження, невідшкодування завданої шкоди та необхідність упродовж значного часу захищати свої права негативно позначилися на її психологічному та фізичному стані. Зазначила, що у 2002 році стала прихожанкою церкви, оскільки на той час мала проблеми зі здоров`ям і шукала духовної підтримки. За її словами, з 2004 року в церкві почали проводити навчання з фінансових питань, під час яких йшлося про необхідність будівництва церков та реабілітаційних центрів, а згодом прихожан стали переконувати в доцільності отримання кредитів. Позивач пояснила, що прихожани довіряли пастору ОСОБА_6, який запевняв, що кредитування сприятиме виходу зі складної фінансової ситуації та досягненню поставлених церквою цілей. ОСОБА_1 повідомила, що під впливом таких переконань та довіри до духовного наставника оформила кредит під заставу належної їй квартири, при цьому її чоловік і дочки виступили поручителями. Особлива довіра позивача до пастора була зумовлена також тим, що її племінник, який мав наркотичну залежність, пройшов реабілітацію та, за переконанням позивача, подолав залежність завдяки вірі й допомозі церкви. Позивач наголосила, що за звичайних обставин і без відповідного впливу кредиту не оформлювала б. У подальшому, як пояснила ОСОБА_1 , вона усвідомила, що її довірою та довірою інших прихожан було зловжито, а надані їм відомості не відповідали дійсності. На її переконання, органи прокуратури під час кримінального провадження не забезпечили належного захисту прав потерпілих, унаслідок чого вона протягом тривалого часу не отримала відшкодування завданої їй майнової та моральної шкоди.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на матеріали кримінальної справи, постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2023, ухвалу Київського апеляційного суду від 12.11.2024, інвестиційні договори, інформаційні довідки, висновок судово-психологічної експертизи та медичні документи. Пітримав пояснення позивача надіні суду. Пояснив, що витрати на правничу допомогу будуть подані окремою заявою після ухвалення рішення.

Представник відповідачів ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечувала. Зазначала, що кримінальне провадження закрите у зв`язку із закінченням строків давності, обвинувального вироку щодо відповідачів немає, а сама постанова про закриття кримінальної справи не встановлює автоматично цивільно-правову відповідальність відповідачів. Також зазначала, що позивачем не доведено отримання грошових коштів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не конкретизовано дії кожного відповідача щодо позивача, не доведено наявності підстав для солідарного стягнення, розміру моральної шкоди та витрат на правничу допомогу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 89 ЦПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, постанова суду про закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності має значення для цивільної справи, однак не звільняє позивача від обов`язку довести всі елементи цивільно-правової відповідальності, зокрема: наявність шкоди, протиправність поведінки кожного відповідача саме щодо позивача, причинний зв`язок між діями кожного відповідача та завданою шкодою, вину, а також підстави саме солідарної відповідальності.

Суд враховує, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року у справі № 1-1000/2011 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а провадження у кримінальній справі щодо них закрито. Цивільний позов ОСОБА_1 , заявлений у межах кримінальної справи, залишено без розгляду.

Із мотивувальної частини зазначеної постанови вбачається, що відповідачі своєї вини у пред`явленому обвинуваченні не визнали, однак надали згоду на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Суд у постанові окремо зазначив, що така згода не є тотожною визнанню вини та не може сама по собі підтверджувати винуватість особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Під час постановлення рішення про закриття кримінальної справи докази на підтвердження чи спростування обвинувачення по суті судом не досліджувалися та не оцінювалися, фактичні обставини заволодіння коштами ОСОБА_1 і причетність до цього кожного з відповідачів судом не встановлювалися.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року в частині закриття кримінальної справи та залишення цивільних позовів без розгляду залишено без змін. Суд апеляційної інстанції також роз`яснив потерпілим право пред`явити вимоги про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Отже, вказані судові рішення підтверджують процесуальні обставини пред`явлення відповідачам обвинувачення, їх звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та залишення цивільного позову ОСОБА_1 без розгляду. Водночас вони не встановлюють, що дії, описані в обвинувальному висновку, були вчинені відповідачами, а також не встановлюють вини кожного відповідача, причинного зв`язку між його поведінкою та шкодою, завданою позивачу.

Нереабілітуючий характер підстави закриття кримінальної справи не позбавляє ОСОБА_1 права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства, однак не звільняє її від обов`язку довести передбачені законом підстави цивільно-правової відповідальності кожного відповідача.

Долучений до справи обвинувальний висновок містить сформульоване органом досудового слідства обвинувачення щодо створення та діяльності організованої групи, розподілу ролей між її учасниками, залучення коштів вкладників і подальшого розпорядження ними. Однак обвинувальний висновок є процесуальним документом сторони обвинувачення, а викладені в ньому обставини не були підтверджені обвинувальним вироком або іншим судовим рішенням, яким кримінальне обвинувачення вирішено по суті.

Тому обвинувальний висновок оцінюється судом як письмовий доказ за правилами ст. 89 ЦПК України у взаємному зв`язку з іншими матеріалами справи, але сам по собі не може бути достатнім доказом протиправності поведінки, вини та цивільно-правової відповідальності кожного з відповідачів.

Інвестиційними договорами № 7036 та № 7038 від 12 липня 2008 року підтверджується, що ОСОБА_1 передала для інвестування компанії JC & AA King's Capital Limited відповідно 35 000,00 доларів США та 40 000,00 доларів США, а всього 75 000,00 доларів США. Умовами договорів передбачено, що підписи сторін підтверджують факт передання та отримання відповідних сум. Отже, факт передання позивачем компанії грошових коштів у загальному розмірі 75 000,00 доларів США суд вважає підтвердженим.

Водночас стороною цих договорів, яка прийняла на себе зобов`язання щодо розміщення, управління та повернення коштів, зазначено компанію JC & AA King's Capital Limited. Жоден із відповідачів як фізична особа стороною договорів не визначений та особистого зобов`язання щодо повернення ОСОБА_1 коштів на себе не приймав.

Щодо ОСОБА_5 суд установив, що саме він підписав обидва інвестиційні договори від імені JC & AA King's Capital Limited як представник компанії. Ця обставина підтверджує його участь в оформленні договірних відносин із позивачем, однак сама по собі не доводить, що кошти були передані ОСОБА_5 у його особисту власність, що він ними заволодів або розпорядився ними у власних інтересах. Інших доказів, які б незалежно від змісту обвинувального висновку підтверджували такі обставини, суду не надано.

Стосовно ОСОБА_4 обвинувальний висновок містить твердження органу досудового слідства про виконання ним організаційних та управлінських функцій у діяльності відповідних юридичних осіб. Проте ОСОБА_4 не підписував договорів із ОСОБА_1 , безпосереднє передання йому позивачем коштів не підтверджено, а доказів конкретних розпоряджень або дій ОСОБА_4 , унаслідок яких саме кошти ОСОБА_1 вибули з її володіння та не були повернуті, матеріали справи не містять.

Щодо ОСОБА_6 позивач пояснила, що довіряла йому як духовному наставнику та під впливом його проповідей і висловлювань щодо інвестування оформила кредит під заставу квартири і передала кошти компанії. Такі пояснення підтверджують суб`єктивне сприйняття позивачем відповідних подій, її довіру до ОСОБА_6 та мотиви прийняття нею фінансового рішення, однак підлягають оцінці у сукупності з об`єктивними доказами.

Висновок судово-психологічної експертизи № 1479 від 09 лютого 2010 року містить висновки про застосування під час досліджених проповідей методів переконання, навіювання та психологічного впливу, здатних послаблювати самостійність прийняття рішень. Проте експертиза проводилася за матеріалами відеозаписів та інших матеріалів кримінальної справи, а не шляхом індивідуального психологічного дослідження ОСОБА_1 . Експертизою не встановлено, які саме досліджені проповіді відвідувала позивач, який конкретний вплив вони справили саме на неї та чи перебував такий вплив у безпосередньому причинному зв`язку з укладенням нею договорів № 7036 і № 7038. Не встановлює експертиза і факту отримання ОСОБА_6 коштів позивача.

Щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 матеріали справи не містять договорів, розписок, платіжних документів, листування або інших доказів безпосередньої взаємодії цих відповідачів із ОСОБА_1 . Позивач не довела, що вони особисто переконували її укласти інвестиційні договори, отримували від неї кошти або давали розпорядження стосовно коштів, переданих нею компанії. Наведені в обвинувальному висновку твердження про їх участь у розпорядженні коштами та діяльності організованої групи не були перевірені судом у кримінальній справі й не підтверджені іншими належними доказами в цій цивільній справі.

Інформаційні довідки з державних реєстрів можуть підтверджувати належність відповідачам відповідного майна та мати значення для вирішення питань забезпечення позову, однак не підтверджують отримання ними коштів ОСОБА_1 , протиправність їхньої поведінки або причинний зв`язок із заявленою шкодою.

Надана довідка про офіційний курс гривні до долара США підтверджує арифметичний розрахунок гривневого еквівалента 75 000,00 доларів США станом на 19 травня 2025 року, однак не доводить підстав покладення обов`язку з відшкодування цієї суми саме на відповідачів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено передання позивачем компанії JC & AA King's Capital Limited 75 000,00 доларів США та неповернення цих коштів позивачу. Проте предметом цього спору є не стягнення заборгованості з компанії за інвестиційними договорами, а покладення деліктної, у тому числі солідарної, відповідальності на п`ятьох фізичних осіб. Для задоволення таких вимог необхідно встановити протиправну поведінку кожного відповідача, його участь у завданні шкоди, причинний зв`язок і передбачені законом підстави солідарної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для покладення цивільно-правової відповідальності необхідним є встановлення сукупності умов: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини особи.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість покладення на особу обов`язку з відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Для застосування солідарної відповідальності необхідно встановити, що шкода завдана спільними діями кількох осіб, які були взаємопов`язаними та спрямованими на досягнення спільного результату, а завдана шкода є наслідком саме таких спільних дій.

Однак доказів, які дозволяли б установити узгодженість дій усіх відповідачів саме стосовно ОСОБА_1 , їх спільний результат та причинний зв`язок між діями кожного з них і втратою позивачем 75 000,00 доларів США, суду не надано. Саме лише пред`явлення особам спільного кримінального обвинувачення не є достатнім для застосування ст. 1190 ЦК України.

Оцінюючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги пояснення ОСОБА_1 про тривале неповернення коштів, загрозу втрати заставленої квартири, необхідність багаторічного захисту своїх прав, відчуття обману та погіршення фізичного й психологічного стану.

Виписки з медичної картки підтверджують наявність у позивача гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця та інших хронічних захворювань, проходження нею лікування і медичного спостереження. Разом із тим із цих документів вбачається, що позивач перебувала під медичним наглядом із 1998 року, тобто до укладення інвестиційних договорів. Медичні документи не містять висновку про те, що виникнення або загострення захворювань було спричинене конкретними діями когось із відповідачів.

Отже, надані докази підтверджують переживання позивача та наявність у неї захворювань, але не доводять необхідної сукупності умов для покладення на кожного з відповідачів обов`язку відшкодувати моральну шкоду, а також не обґрунтовують заявлений розмір такої шкоди у сумі 400 000,00 грн.

Суд не ставить під сумнів, що неповернення значної суми коштів та тривалий судовий захист могли спричинити позивачу істотні переживання. Однак відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України для стягнення моральної шкоди має бути доведено не лише наявність страждань, а й протиправність поведінки конкретного заподіювача та причинний зв`язок між його діями і такими стражданнями. Ці обставини щодо кожного з відповідачів належними та достатніми доказами не підтверджені.

Таким чином, досліджені докази не утворюють достатньої та взаємопов`язаної сукупності, яка б давала підстави встановити передбачені ст. 1166 ЦК України умови цивільно-правової відповідальності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також підстави їх солідарної відповідальності відповідно до ст. 1190 ЦК України.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1190 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення грошових коштів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.