Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №752/13250/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13250/26

Провадження № 2/752/11541/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в місті Києві, в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 600 Євро, щомісячно, починаючи з 01 серпня 2023 року і до повноліття дитини.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з відповідачем перебувала у шлюбі з 05 серпня 2017 року, від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року (справа № 757/23704/25) шлюб було розірвано.

Повідомляє, що дитина проживає разом із матір`ю в м. Києві, відповідач проживає у Королівстві Іспанія. Вказує, що перед початком війни сім`я виїхала до Королівства Іспанія, де проживали разом. Відповідач влаштувався на роботу лікарем-стоматологом до Clinica dental Dr.Carlos Pino Rosales, має стабільний заробіток у розмірі більше 2 700 Євро, про що свідчить стиль його життя та підтверджується світлинами із соціальних мереж.

Водночас, позивачка повернулось до м. Києва, відносини з відповідачем були припинені з серпня 2023 року, з цього часу відповідач не надає коштів на утримання дитини. У позові вказується, що позивачка очікує понесення судових витрат на правову допомогу.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 33,34).

Примірник позову з додатками надсилався відповідачу за останнім відомим місцем реєстрації, на адресу суду повернувся конверт із причиною повернення «адресат відсутній» (а.с. 39).

Судом 31 липня 2026 року на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про повідомлення відповідача про розгляд справи (а.с. 37).

Згідно з положеннями ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі положень ст.274-279 ЦПК України та відсутністю заперечень відповідача, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року (справа 757/23704/25-ц) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 серпня 2017 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом № 2145, розірвано (а.с.8,9).

Відповідно до витягу про актовий запис про народження, Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 08 січня 2020 року складено актовий запис № 44 про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 08 січня 2020 року (а.с.10,11).

Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади, дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позивачка ОСОБА_1 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12,13).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

За змістом статті 180 Сімейного Кодексу (далі - СК) України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачкою заявлено вимоги про стягнення з відповідача аліментів у розмірі від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 600 Євро, щомісячно, вказуючи, що відповідач проживає у Королівстві Іспанія і працює лікарем-стоматологом, має дохід більше 2700 Євро на місяць.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої ст.5 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою ст. 5 Закону № 2473, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що «гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України».

Суд ураховує, що можливість стягнення аліментів в іноземній валюті передбачена у випадку, якщо між сторонами укладено договір про сплату аліментів, в тому числі і тому випадку коли батько або мати виїжджає за кордон (постанова Верховного Суду у справі № 522/4045/13 від 18 вересня 2019 року), водночас у вказаній справі такий письмовий договір відсутній, як і докази проживання відповідача за кордоном, а тому наявні підстави для стягнення аліментів у національній грошовій одиниці, яка в подальшому буде конвертована у євро у випадку звернення рішення суду до примусового виконання відповідно до Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року, порядок виконання якої визначається Інструкцією про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 вересня 2017 року № 2904/5 , або згідно із приписами Конвенції про визнання і виконання рішень стосовно зобов`язань про утримання 1973 року.

Позивачкою долучено до позовної заяви проєкт договору між батьками про розмір аліментів, визначення місця проживання дитини стосовно сина ОСОБА_3 , який, водночас, не містить підпису сторін (а.с. 24, 25).

Крім того, стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач проживає та працює лікарем-стоматологом в іншій країні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний розмір аліментів в силу положень ст.182 СК України (в редакції Закону № 2037-УШ від 17 травня 2017 року), яка чинна на час вирішення спору на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 року» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема для дітей віком від 6 років до 18 років становить 3 512 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним визначити розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача, про що просить позивачка, у розмірі 1/4 частки від доходу її батька, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У частині вимог стягнення аліментів не менше 600 Євро щомісячно -відмовити за недоведеністю.

Стаття 191 СК України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відтак, стягнення аліментів слід розпочати з дня, коли позивачка звернулась із позовом до суду - 21 травня 2026 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

У відповідності до ст. ст.141,430 ЦПК України, суд стягує з відповідача 1 331,20 грн судового збору на користь держави, рішення в частині стягнення аліментів підлягає виконанню негайно, але у межах платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,268,274,279, 430,354 Цивільного процесуального Кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 травня 2026 року та до повноліття дитини - до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць, відповідно до вимог статті 430 частини 1 пункт 1 Цивільного процесуального Кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя А.В. Слободянюк