Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №727/8050/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8050/26

Провадження № 2/727/2757/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (далі - ТОВ «Клай Інвест», первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 273931, за умовами якого позичальнику надано фінансовий кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 90 днів (до 29 березня 2025 року включно) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу. 19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» (клієнт) та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 19122025/1, за яким право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором відступлено позивачу. Оскільки відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів у встановлений строк не виконала, за нею станом на 20 лютого 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 4 547,20 грн, з якої: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 547,20 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь зазначену заборгованість у розмірі 4 547,20 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн, а розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Учасники справи не заявляли клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін; позивач прямо просив здійснювати розгляд справи за відсутності свого представника. За таких обставин, керуючись частиною п`ятою статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3 липня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_1 зазначила, що не заперечує проти стягнення заборгованості за кредитним договором у разі підтвердження її належними та допустимими доказами і не має наміру ухилятися від виконання договірних зобов`язань. Водночас відповідач заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 15 500,00 грн, вважаючи їх явно завищеними та неспівмірними з ціною позову (4 547,20 грн), складністю справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не потребує проведення експертиз, допиту свідків чи дослідження значного обсягу доказів і має типовий, шаблонний характер, властивий позовам фінансових установ у подібних спорах. Відповідач просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумного та співмірного розміру.

6 липня 2026 року позивач подав заяву про розподіл (компенсацію) судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій зазначив, що фактичний розмір гонорару за надану правничу допомогу становить 15 500,00 грн, що підтверджується актом про отримання правової допомоги від 30 червня 2026 року, рахунком від 30 червня 2026 року № 30.06.2026-30 та платіжною інструкцією від 30 червня 2026 року № 4662 про перерахування зазначеної суми на рахунок адвокатського бюро «Пархомчук та партнери». Позивач просив стягнути ці витрати з відповідача в повному обсязі.

7 липня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив доводи відповідача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, послався на умови договору про надання правової допомоги від 9 квітня 2026 року, детальний опис виконаних адвокатом робіт та практику Верховного Суду щодо порядку підтвердження розміру таких витрат, і просив стягнути заявлені судові витрати у повному обсязі, а позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.

Судом установлено, що 30 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» (код ЄДРПОУ 42146903) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено кредитний договір № 273931 у формі електронного правочину. Договір складається з Правил надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту (публічна пропозиція (оферта), розміщена на сайті товариства www.cly.com.ua), Індивідуальної частини договору та Додатка № 1 до нього (графік платежів).

Відповідно до індивідуальної частини договору позичальнику надано фінансовий кредит у розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, строком на 90 днів - до 29 березня 2025 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу (262,8 % річних, тип ставки - фіксована). Пунктом 3.3 договору передбачено, що обчислення процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом - з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості включно, на залишок заборгованості за кредитом. Пунктом 1.4 договору встановлено комісію за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту в розмірі 25 % від суми кредиту (1 000,00 грн), яку, як убачається з позовної заяви та виписки з особового рахунку, позивач до стягнення не заявляє (0,00 грн).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Клай Інвест», відповідач як позичальник пройшла процедуру ідентифікації та підписала договір одноразовим ідентифікатором «KL4918», надісланим 30 грудня 2024 року на її номер телефону НОМЕР_2 , що збігається з номером телефону відповідача, зазначеним нею особисто у відзиві на позовну заяву та відповіді на нього. Кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн перераховано на картковий рахунок відповідача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 , що підтверджується інформаційною довідкою про перерахування коштів та відомостями Додатка № 1 до договору (графік розрахунків), у якому зазначено ті самі реквізити рахунку та ідентифікатор електронного підпису відповідача.

Суд зазначає, що зазначений правочин вчинено в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису, а електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями і підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина друга статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). Наявність в матеріалах справи кредитного договору з усіма істотними умовами (сума, строк, процентна ставка), довідки про ідентифікацію позичальника та доказів фактичного перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача у своїй сукупності підтверджує укладення кредитного договору № 273931 від 30.12.2024 та реальне виконання первісним кредитором свого обов`язку з надання кредиту (частина перша статті 1046, стаття 1049 ЦК України).

19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» (клієнт) та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 19122025/1, за умовами якого клієнт відступив факторові за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких наведено у реєстрі прав вимоги (додаток № 1 до договору факторингу), а фактор зобов`язався сплатити клієнту суму фінансування. Пунктом 4.1 договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. Факт відступлення позивачу права вимоги саме до відповідача підтверджується також вимогою про виконання зобов`язань за кредитним договором від 17 березня 2026 року, надісланою позивачем безпосередньо відповідачу, в якій детально викладено підстави переходу права вимоги (договір факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025), реквізити кредитного договору № 273931 від 30.12.2024 та розмір заборгованості (4 547,20 грн), що збігається із сумою, заявленою до стягнення в цій справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Заміна кредитора у зобов`язанні відповідача жодним чином не оспорюється: у відзиві на позовну заяву відповідач визнала факт існування кредитних правовідносин та не заперечувала проти стягнення заборгованості за умови підтвердження її належними доказами. З огляду на викладене суд визнає доведеним, що позивач є належним кредитором (стягувачем) за спірним зобов`язанням.

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 273931, наданою позивачем та підписаною директором ТОВ «ФК «Венера Фінанс», станом на 20 лютого 2026 року заборгованість відповідача становить 4 547,20 грн, з якої: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 547,20 грн; заборгованість за комісією, пенею та штрафами - 0,00 грн. Матеріали справи не містять відомостей про часткове погашення відповідачем заборгованості за спірним договором.

Оцінюючи розмір заявлених до стягнення процентів, суд ураховує, що узгоджена сторонами денна процентна ставка (0,72 %) та фактично нарахована сума процентів (547,20 грн) є значно меншими за максимально можливу суму процентів, яка могла бути нарахована за повний строк кредитування (90 днів) згідно з графіком платежів (додаток № 1 до договору) і становить 2 592,00 грн, а також не перевищують подвійного розміру одержаної відповідачем суми кредиту (8 000,00 грн). За таких обставин розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є арифметично вірним, відповідає умовам кредитного договору та не суперечить обмеженням, встановленим законодавством про споживче кредитування (детальніше - у розділі 6 цього рішення). Відповідач розрахунок заборгованості по суті не оспорювала.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних процентів.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша статті 612 ЦК України), а порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом (стаття 610 ЦК України).

Оскільки судом установлено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів у строк, встановлений договором, а розмір заборгованості підтверджений належними та допустимими доказами і по суті не спростований відповідачем, вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором № 273931 від 30.12.2024 у розмірі 4 547,20 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням установлених обставин справи, наданих сторонами доказів, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України), а також враховуючи позицію відповідача, яка не заперечувала проти стягнення заборгованості за умови підтвердження її належними доказами, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 273931 від 30.12.2024 у розмірі 4 547,20 грн, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за подання цього позову сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1223 від 21 квітня 2026 року. Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір у зазначеному розмірі покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною першою статті 15, статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги від 9 квітня 2026 року, укладений з адвокатом Пархомчуком С.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10, видане Радою адвокатів Київської області 18 липня 2019 року); акт про отримання правової допомоги від 30 червня 2026 року з детальним описом наданих послуг (консультація - 0,5 год.; складення та подання позовної заяви, підготовка доказів, моніторинг судової практики - 3 год.; інші клопотання, заяви, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень - 1,5 год.; канцелярські витрати - 500,00 грн) на загальну суму 15 500,00 грн; рахунок від 30 червня 2026 року № 30.06.2026-30; платіжну інструкцію від 30 червня 2026 року № 4662 про перерахування зазначеної суми на рахунок адвокатського бюро «Пархомчук та партнери». Отже, факт та розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 15 500,00 грн підтверджено належними доказами в розумінні частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Разом з тим сама лише наявність договору про надання правової допомоги та доказів її оплати не є безумовною підставою для стягнення всієї заявленої суми з іншої сторони. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (пункт 2 частини третьої статті 141 ЦПК України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявила клопотання про зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтувавши його неспівмірністю із ціною позову (4 547,20 грн), яку заявлені витрати (15 500,00 грн) перевищують більш ніж у три рази, а також типовим (шаблонним) характером спору, що не потребував значного обсягу правничої роботи.

Оцінюючи наведені доводи, суд враховує, що є незначної складності, розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судових засідань, не потребувала витребування додаткових доказів, призначення експертиз, допиту свідків чи вирішення спірних процесуальних питань; позовна заява ґрунтується на стандартному пакеті документів (кредитний договір, довідка про ідентифікацію, виписка з рахунку, договір факторингу), який позивач - фінансова компанія, що на професійній основі здійснює діяльність з надання (стягнення) споживчих кредитів, - використовує в аналогічних справах на постійній основі, а тому підготовка позовної заяви не потребувала значних інтелектуальних чи часових затрат, не властивих типовій справі цієї категорії. Ціна позову є незначною (4 547,20 грн), спір не становить особливої складності чи суспільного значення, не стосується публічного інтересу і не міг вплинути на репутацію сторін. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу (15 500,00 грн) перевищує ціну позову більш ніж у 3,4 раза, що свідчить про очевидну непропорційність заявлених витрат предмету спору.

Враховуючи наведене, зважаючи на принципи розумності, справедливості та пропорційності судових витрат предмету спору, а також на практику Верховного Суду, згідно з якою розмір витрат на правничу допомогу має відповідати критеріям розумності його розміру, виходячи з конкретних обставин справи та поведінки сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу. Визначаючи розумний розмір таких витрат, суд бере до уваги обсяг фактично необхідної роботи для звернення з таким стандартним позовом (складення позовної заяви на основі наявного пакета документів, направлення її до суду, ознайомлення з відзивом та підготовка відповіді на відзив), незначну складність і ціну позову, а також те, що частина заявлених послуг (моніторинг судової практики, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень, інші клопотання) не була обумовлена дійсною потребою в цій справі, яка не супроводжувалася процесуальними ускладненнями. З огляду на викладене суд вважає розумним, співмірним та достатнім для компенсації розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, а в частині стягнення решти заявлених витрат у розмірі 10 500,00 грн (15 500,00 грн - 5 000,00 грн) - відмовляє за їх неспівмірністю.

Керуючись принципом верховенства права, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Венера Фінанс» у повному обсязі в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору, а також про часткове задоволення заяви позивача про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1046, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 8, 16, 21 та Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про споживче кредитування», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 5-7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», пунктом 18 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Податкового кодексу України, статтями 2, 12, 13, 76-83, 89, 133, 134, 137, 141, 259-265, 268, 273, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

Ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) заборгованість за кредитним договором № 273931 від 30 грудня 2024 року у розмірі 4 547,20 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 547,20 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» про розподіл (компенсацію) судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи - задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.М. Танасійчук