Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №727/7652/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7652/26

Провадження № 2/727/2645/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (оферту) № 13.10.2025-100001824, за умовами якого позичальнику надано кредит (кредитну лінію) у розмірі 20 000,00 грн строком на 182 дні (з датою повернення 12 квітня 2026 року) зі сплатою процентів за користування кредитом у фіксованому розмірі 1 % за кожен день користування кредитом та комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 20 % від суми кредиту (4 000,00 грн). Оскільки відповідач кредит та проценти не повернула, позивач нарахував їй неустойку у вигляді процентів річних за статтею 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Станом на 13 травня 2026 року заборгованість відповідача, за розрахунком позивача, становить 70 400,00 грн, з яких: 20 000,00 грн – тіло кредиту; 36 400,00 грн – проценти за користування кредитом; 4 000,00 грн – комісія; 10 000,00 грн – проценти річних, нараховані на підставі статті 625 ЦК України.

Позивач просив суд стягнути із відповідача зазначену заборгованість у розмірі 70 400,00 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у розмірі 112,98 грн; розглянути справу за відсутності представника позивача в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; докази витрат на професійну правничу допомогу позивач повідомив подати додатково протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів направлялася судом на адресу місця проживання (реєстрації) відповідача, однак поштове відправлення суду повернулося до суду не врученим, з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відомості про іншу адресу місця проживання чи місцезнаходження відповідача, її офіційну електронну адресу, зареєстровану в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, чи інші засоби зв`язку в матеріалах справи відсутні. Адреса, на яку направлялася судова кореспонденція, збігається з адресою реєстрації місця проживання відповідача, отриманою позивачем з офіційного джерела (системи BankID Національного банку України) під час укладення кредитного договору, а також з адресою, зазначеною самою відповідачем як контактна під час укладення договору. Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України у разі повернення поштового відправлення із судовою кореспонденцією з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою учасник справи вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подала, доказів поважності причин його неподання суду не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавала, свою позицію щодо предмета спору не висловила.

Клопотань учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

За таких обставин, встановивши, що відповідач належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та про право подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк відзиву не подала та доказів поважності причин цього суду не повідомила, а клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило, суд, керуючись частиною п`ятою статті 279, статтею 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання.

Судом установлено, що ТОВ «Споживчий центр» є фінансовою установою, відомості про яку внесено до Державного реєстру фінансових установ, яка на професійній основі надає кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

13 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (кредитної лінії) у формі електронного правочину, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), паспорта споживчого кредиту (стандартизованої форми, що містить істотні умови кредитування) та заявки позичальника. Договором визначено такі умови кредитування: сума (ліміт) кредиту – 20 000,00 грн; дата надання кредиту – 13 жовтня 2025 року; строк кредитування – 182 дні; дата повернення кредиту – 12 квітня 2026 року; процентна ставка – фіксована незмінна ставка у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом; комісія, пов`язана з наданням кредиту, – 20 % від суми кредиту (4 000,00 грн), яка нараховується кредитодавцем в день видачі кредиту.

Установлення особи відповідача під час укладення договору здійснено через систему BankID Національного банку України (абонент-ідентифікатор – АТ «Акцент-Банк»), за результатами чого позивачем отримано підтверджені банком ідентифікаційні дані ОСОБА_1 (прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , дані паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Чернівецьким МВ УДМС України в Чернівецькій області 8 липня 2016 року, номер телефону та адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ). Договір з боку відповідача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е237», направленим на номер телефону відповідача, вказаний нею під час ідентифікації.

Видачу кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн підтверджено квитанцією до платіжної інструкції № 20374-1391-298968886 від 13 жовтня 2025 року, згідно з якою кошти перераховано через ТОВ ФК «Контрактовий дім» на платіжну картку відповідача (IBAN/номер картки НОМЕР_3 , АТ «Сенс Банк») з призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 13.10.2025-100001824».

Відповідно до наданого позивачем детального (помісячного/поденного) розрахунку заборгованості за договором станом на 13 травня 2026 року сума основного боргу (тіла кредиту) відповідачем не погашена та становить 20 000,00 грн; сума процентів за користування кредитом, нарахованих за фіксованою ставкою 1 % на добу за весь строк кредитування (182 дні), становить 36 400,00 грн; сума нарахованої комісії становить 4 000,00 грн; сума процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України за період з 13 листопада 2025 року по 21 грудня 2025 року (з обмеженням за домовленістю сторін у розмірі не більше 260,00 грн за кожен день прострочення та не більше 10 000,00 грн сукупно), становить 10 000,00 грн. Матеріали справи не містять відомостей про часткове погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором.

Електронна форма договору відповідає вимогам статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статей 5–7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: пропозиція укласти електронний договір (оферта) розміщена на веб-сайті кредитодавця, акцептована відповідачем шляхом проходження ідентифікації через систему BankID Національного банку України (яка відповідно до Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 березня 2020 року № 32, забезпечує однозначне встановлення особи фізичної особи) та підписання одноразовим ідентифікатором, отриманим на її номер телефону, що за правовими наслідками прирівнюється до власноручного підпису та письмової форми правочину (частина друга статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», абзац другий частини другої статті 639 ЦК України). Наведена у своїй сукупності система доказів (текст договору з усіма істотними умовами, дані про ідентифікацію позичальника через BankID, докази перерахування кредитних коштів саме на картку відповідача) підтверджує укладення кредитного договору № 13.10.2025-100001824 від 13.10.2025 та належне виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання кредиту.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтями 525, 526, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша статті 612 ЦК України).

Оскільки судом установлено факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання нею зобов`язань з їх повернення і сплати процентів у встановлений договором строк, а відповідач жодним чином наведені позивачем обставини не спростувала, вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором № 13.10.2025-100001824 від 13.10.2025 є обґрунтованою по суті. Разом з тим, перевіряючи заявлений до стягнення розмір заборгованості на відповідність вимогам законодавства, що регулює відносини споживчого кредитування, суд встановив таке.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено граничний розмір саме денної процентної ставки, яка обчислюється не лише з процентів у вузькому розумінні, а з усієї сукупності витрат споживача за кредитом. Відповідно до частини другої статті 8 цього Закону (на яку також посилається й сам позивач в обґрунтуванні позову) для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, до яких включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів, а також комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Денна процентна ставка обчислюється за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, де ЗВСК – загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК – загальний розмір кредиту, t – строк кредитування у днях.

Застосовуючи наведену формулу до фактично нарахованих позивачем сум, суд встановлює, що загальні витрати за спірним кредитом (ЗВСК), тобто сума нарахованих процентів (36 400,00 грн) та комісії (4 000,00 грн), становлять 40 400,00 грн, а фактична (ефективна) денна процентна ставка, розрахована на суму кредиту 20 000,00 грн за строк 182 дні, становить: (40 400,00 грн / 20 000,00 грн) / 182 дні ? 100 % ? 1,11 %, що перевищує встановлену законом граничну межу в розмірі 1 % на добу. При цьому самі нараховані проценти за користування кредитом (36 400,00 грн) без урахування комісії вже відповідають максимально можливій при заданих умовах сумі (20 000,00 грн ? 1 % ? 182 дні = 36 400,00 грн), а отже будь-яке додаткове нарахування комісії понад цю суму призводить до перевищення встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки.

За таких обставин вимога про стягнення комісії у розмірі 4 000,00 грн суперечить імперативним вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому задоволенню не підлягає. Суд зазначає, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 про відсутність підстав вважати умову кредитного договору про плату за управління кредитом нікчемною сам по собі стосувався загальних засад свободи договору та не спростовує застосування спеціальної, чіткої числової межі денної процентної ставки, встановленої пізніше прийнятими змінами до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», яку суд зобов`язаний застосувати як імперативну норму, чинну на момент укладення спірного договору.

Пунктом 18 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, введеній Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX) передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення чи скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Судом установлено, що спірна сума 10 000,00 грн нарахована позивачем саме на підставі статті 625 ЦК України як проценти річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором, тобто є видом відповідальності боржника за порушення зобов`язання, а не платою за кредит у розумінні статті 1054 ЦК України. Оскільки в Україні протягом усього періоду нарахування цієї суми (з 13 листопада по 21 грудня 2025 року) та станом на час ухвалення цього рішення діє воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 і неодноразово продовжений, до спірних правовідносин застосовуються наведені вище положення пункту 18 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до яких відповідач звільняється від відповідальності за статтею 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а нарахована сума в розмірі 10 000,00 грн підлягає списанню кредитодавцем і стягненню в судовому порядку не підлягає.

Суд звертає увагу, що наведений мораторій, встановлений Податковим кодексом України, є самостійною та відмінною від пункту 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» гарантією для позичальників у період дії воєнного стану. Виключення пункту 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року (на яке посилається позивач в обґрунтуванні позову) не скасовує і не звужує дії пункту 18 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Податкового кодексу України, який має загальний характер, не обмежений виключно договорами споживчого кредитування, і не був скасований чи змінений станом на час нарахування спірної суми та ухвалення цього рішення. Тому посилання позивача на можливість нарахування неустойки за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року, не спростовує застосування до спірних правовідносин мораторію, встановленого Податковим кодексом України.

З урахуванням установлених обставин справи та наданих позивачем доказів, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України), суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог: стягненню підлягають сума основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 20 000,00 грн та сума процентів за користування кредитом у розмірі 36 400,00 грн, а всього – 56 400,00 грн; у задоволенні вимог про стягнення комісії у розмірі 4 000,00 грн та процентів річних за статтею 625 ЦК України у розмірі 10 000,00 грн – відмовляється з підстав, викладених у пунктах 4.2 та 4.3 цього рішення.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачено судовий збір за подання цього позову в розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № СЦ00106347 від 18 травня 2026 року)..

Оскільки позовні вимоги задоволено частково – на суму 56 400,00 грн з 70 400,00 грн заявлених, тобто на 80,11 %, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 132,95 грн (2 662,40 грн ? 56 400,00 грн / 70 400,00 грн). У решті судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись принципом верховенства права, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр».

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 8, 9, 12 та Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про споживче кредитування», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 5–7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», пунктом 18 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Податкового кодексу України, статтями 2, 12, 13, 76–83, 89, 128, 133, 134, 141, 259–265, 268, 273, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

Ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 13.10.2025-100001824 від 13 жовтня 2025 року у розмірі 56 400,00 грн , з яких: 20 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 36 400,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) судові витрати у розмірі 2 132,95 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення комісії у розмірі 4 000,00 грн та процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, у розмірі 10 000,00 грн – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.М. Танасійчук