Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №714/1000/26 — Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2/714/481/26

ЄУН : 714/1000/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2026 р. м. Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі :

головуючого-судді Єфтемій С.М.

за участю: секретаря судових засідань Постевка Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай), -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача - адвокат Козачук С.А. звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, до складу якої входить право на земельну частку (пай) розміром 2,26 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності Відкритого акціонерного товариства «Зоря» що знаходиться в с. Лунка Герцаївського (нині Чернівецького) району Чернівецької області.

Матір позивачки ОСОБА_2 на момент смерті проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 . Разом із спадкодавцем на час її смерті також проживали позивачка ОСОБА_1 та її діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Позивачка як єдиний спадкоємець за законом спадщину після смерті матері прийняла своєчасно та звернулася до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на зазначене нерухоме майно. Втім нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо вказаної земельної частки (пай) було відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючого документу на вказане майно.

З посиланням на те, що сертифікат на право на земельну частку пай був утрачений, а надати його дублікат неможливо, оскільки його виготовлення передбачено в одному екземплярі, з урахуванням того, що спадщину після смерті ОСОБА_2 позивачка прийняла вчасно, то просить визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) у землі колективної власності Відкритого акціонерного товариства «Зоря» у розмірі 2,26 умовних кадастрових гектарів, яке належало померлій відповідно до Сертифікату серії ЧВ № 0190586 від 22 липня 1998 року, виданого на підставі розпорядження Герцаївської районної державної адміністрації № 218-р від 17 червня 1998 року.

Позивачка та її представник - адвокат Козачук С.А. в судове засідання не з`явилися. Втім, представник позивачки подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує які просив задовольнити.

Герцаївська міська рада Чернівецького району Чернівецької області будучи належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду, в судове засідання свого представника не направила. Однак в матеріалах справи міститься лист щодо розгляду справи у їх відсутності. Проти задоволення вимог позивачки не заперечують.

Дослідивши письмові матеріали, слід зазначити про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати : чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 22 лютого 2022 року в справі № 761/36873/18 (пункт 9.21) та інших.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Лунка Герцаївського (нині - Чернівецького) району Чернівецької області померла ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_1 .

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом статті 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину : 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном ; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4, якщо позивач вступив в управління та володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно.

Згідно із пунктом 113 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Зазначене кореспондується з пунктами 3.3, 3.4 Розділу 1 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя від 29 січня 2009 року, якими визначено, що ЦК УРСР 1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини. Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_1 23 травня 2024 року звернулася до приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Єнакаке Ю.А. із заявою про прийняття спадщини за законом щодо майна яке залишилося після смерті матері, а саме, права на земельну частку (пай) розмірами 2.26 га в умовних кадастрових гектарах яка перебуває у колективній власності Відкритого акціонерного товариства «Зоря», що знаходиться в с. Лунка Чернівецького (колишнього Герцаївського) району яке належала спадкодавцю на підставі Сертифіката серії ЧВ № 0190586 від 22 липня 1998 року, виданого на підставі розпорядження Герцаївської районної державної адміністрації № 218-р від 17 червня 1998 року.

За даними Герцаївської міської ради Чернівецького району (довідка № 136 від 0.12.2025 року), ОСОБА_1 - позивачка, вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті матері ОСОБА_2 (доглядає за будинком, обробляє земельну ділянку).

Оцінюючи вищенаведені докази у їх сукупності, суд з достатньою повнотою встановлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 із заявою до нотаріальної контори звернувлася лише ОСОБА_1 , було відкрито спадкову справу за № 42/2024. Будь-яких інших осіб до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не зверталися.

Отже, ОСОБА_1 фактично вступила у володіння спадковим майном після смерті матері ОСОБА_2 на час смерті матері і понині користується будинком для свого проживання, обробляє земельну ділянку, що відповідає вимогам статті 549 ЦК УРСР.

Таким чином, з урахуванням норм статей 548, 560, 561 ЦК УРСР, ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті матері ОСОБА_2 щодо усіх прав і обов`язків, що належали останній на момент відкриття спадщини.

За положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку (постанова Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17 (провадження № 61-13688св21).

Звертаючись до суду із вказаним позовом, представник позивачки Козачук С.А. зазначив у позовній заяві, що через втрату Сертифіката серії ЧВ № 0190586 від 22 липня 1998 року, який був виданий на підставі розпорядження Герцаївської районної державної адміністрації № 218-р від 17 червня 1998 року та належав померлій ОСОБА_2 позивачка не може оформити право на спадщину.

Як випливає з листа відповіді Чернівецької районної військової адміністрації Чернівецької області від 11.04.2024 року № В-293.24 адресований позивачці, у книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) що видавалися Герцаївською РДА ВАТ «Зоря», наявний запис № 44 про реєстрацію сертифікату серії ЧВ № 0190586 на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 . Підставою цьому слугувало розпорядження Герцаївської районної державної адміністрації № 218-р від 17 червня 1998 року.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 15.10.2024 року №29-24-0.21-3346/2-14 будь-які записи про те, що на ім`я ОСОБА_2 видавалися правовстановлюючі документи на земельні ділянки відсутні.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, оскільки за приписами ст.ст. 1217, 1218 ЦК України та ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94 спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців), то право на земельну частку успадковується спадкоємцями.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (зазначено вище : постанова Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17 (провадження № 61-13688св21).

Ураховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскільки на момент смерті ОСОБА_2 останній належало земельна частка (пай) загальною площею 2,26 умовних кадастрових гектара, яку успадкувала її донька - позивачка ОСОБА_1 але не може оформити своїх прав з підстав відсутності (втрати) правовстановлюючого документа на спірну земельну частку (пай), то її вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай), розміром 2,26 умовних кадастрових гектарів яка перебуває у колективній власності ВАТ «Зоря», що в с. Лунка Чернівецького ( колишнього Герцаївського) району Чернівецької області.

Керуючись ст.ст. 3 12, 13, 89, 259, 264, 265, 280, 282, 293, 315 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом площею 2,26 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) яка перебуває у колективній власності ВАТ «Зоря», що в с. Лунка Чернівецького (колишнього Герцаївського) району Чернівецької області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧВ № № 0190586, виданого на ім`я ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лунка Герцаївського (нині Чернівецького) району Чернівецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-и днів з дня його проголошення, а у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено «21» вересня 2026 року.

Суддя :