Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №636/897/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/897/26 Провадження № 2/636/2306/26

Дата

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2026 року ТОВ «Споживчий центр» в особі свого представника Кузьменка М.В. звернулось до суду з позовною заявою, сформованою в підсистемі «Електронний суд», про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором(оферти) № 05.04.2025-100001381 від 05.04.2025 у сумі 30438 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 05.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений електронний кредитний договір (оферти) № 05.04.2025-100001381, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу (позичальнику) кредит, а відповідачка взяла на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти, комісії та інші передбачені договором платежі у сумі, в строки та на умовах, визначених цим договором. Позивач взяті на себе обов`язки за договором виконав у повному обсязі та надав ОСОБА_1 кредит у сумі 10 000 грн строком на 183 дні шляхом зарахування на платіжний засіб відповідачки № НОМЕР_3, вказаний нею у заявці кредитного договору (кредитної лінії). Однак ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на дату подання позову виникла заборгованість у сумі 30438 грн, з яких: 10 000 грн - тіло кредиту; 15 300 грн. - проценти за користування кредитом; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 683 грн.; неустойки -4500 грн. Зазначену заборгованість позивач просить стягнути на свою користь, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662, 40 грн. Також у позовній заяві міститься посилання на те, що відповідно до п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивач надає попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, який позивач поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 6000 грн., повідомивши, що докази понесених витрат у відповідності до ч.8 ст. 141 та ч.1 ст. 246 ЦПК України будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, оскільки за домовленістю сторін оплата правової допомоги здійснюється після винесення судом позитивного рішення за позовом.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 16.02.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

10.03.2026 через підсистему «Електронний суд» представник відповідачки адвокат Тамазликар Л.Й. подав відзив на позовну заяву, у якому просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача, стягнути з позивача витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 в сумі 5 500 грн. Відзив мотивований тим, що позивач не довів факт укладення кредитного договору саме з ОСОБА_1 та отримання нею кредитних коштів, тобто не надав первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Також не доведено, що номер картки НОМЕР_1 , на яку мали бути перераховані кошти, належить відповідачці. Крім того, спірний договір не містить особистого підпису відповідачки, а підтвердження через SMS-код не є належним доказом волевиявлення фізичної особи. Довідка BankID не підтверджує укладення спірного договору, оскільки є способом ідентифікації, а не підтвердженням волевиявлення, і не є способом підписання цивільно-правових договорів. Також звертає увагу на те, що договір з боку кредитодавця підписано КЕП ТОВ «Споживчий центр», ОСОБА_2 24922C23624140810200000001000000701F1F00 , КНЕДП "MASTERKEY" ТОВ "АРТ-МАСТЕР". Між тим відповідно до даних ЄДРЮОФОПГФ керівником ТОВ «Споживчий центр» є ОСОБА_3 .

Представник позивача 17.03.2026 надав відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги. Зазначив, що за повної відсутності будь-яких доказів з боку сторони відповідача, заперечення проти позовних вимог мають виключно декларативний характер та не спрямовані на спростування конкретних фактичних обставин, доведених позивачем належними і допустимими доказами. Позиція позивача є більш аргументованою та вірогідною на відміну від позиції представника відповідача. Спірний кредитний договір укладений сторонами в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Договір підписано стороною позивача (кредитодавця) електронним підписом та стороною відповідача - за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останньою, як фінансовий. Саме його було використано відповідачкою для підписання кредитного договору. Відповідачкою під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідачки шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті специфікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідачки, зазначений нею у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу - iPay. Вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені стороною відповідача до стягнення з позивача в сумі 5500 грн. не є співмірними зі складністю справи, у зв`язку з чим сума за надані послуги має бути зменшена до 3000 грн. Також просить розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

01.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 адвокатом Тамазликар Л.Й. подана заява про розгляд справи без участі сторони відповідача. Також в заяві міститься позиція щодо заявлених позовних вимог, яка по суті містить тіж доводи, які зазначені адвокатом у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 05.04.2025 року в електронній формі між кредитодавцем ТОВ «Споживчий центр» та споживачем ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту із зазначенням кодупiдтвердження A992.

Також 05.04.2025 року позивач та відповідачка підписали в електронній формі пропозицію про укладення кредитного договору № 05.04.2025-100001381 (оферта), яка є пропозицією укласти електронний кредитний договір, та заявку, яка є частиною кредитного договору та містить підтвердження позичальниці про прийняття пропозиції (акцепт). Основними умовами кредитного договору є наступні:

1. Дата надання/видачі кредиту 05.04.2025;

2. Сума Кредиту: 10000 грн.

3. Строк, на який надається Кредит 183 днів з дати його надання.

4. Дата повернення (виплати) кредиту 04.10.2025;

6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

7. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 2000 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

6. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,88% = (16171.96 / 10000)/ 183 ? 100%).

11. Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

15. Неустойка: 100 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Також у кредитному договорі зазначено:

18. Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ; 19. Усі терміни, не визначені цією Заявкою, мають значення, надане у пропозиції про укладення кредитного договор

22. Додатком до даного кредитного договору є інформаційне повідомлення Позичальника. Email: ІНФОРМАЦІЯ_1 Погоджений канал комунікації: смс інформування на фінансовий номер НОМЕР_2 Дата: 05.04.2025 Позичальник: ОСОБА_1 . Зазначені документи були підписані ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора Е992, який був відправлений відповідачці на її фінансовий номер телефону НОМЕР_2 .

З інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, убачається, що позичальниця ОСОБА_1 була ідентифікована через абонента-ідентифікатора АТ «Державний ощадний банк України». Зазначена інформація містить персональні дані відповідачки, зокрема її прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, РНОКПП, адресу реєстрації .

До матеріалів справи долучено копію Договору про надання послуг переказу фК-П-2024/01-2 04 2024 р, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (платіжна установа) і ТОВ «Споживчий центр» (торговець), яким визначено, що за цим Договором установа приймає на себе зобов`язання надавати Торговцю послуги з переказу коштів без рахунку, зокрема, виконувати платіжні операції з переказу Споживачам виплат в порядку, в розмірі та у строки, передбачені цим Договором (п.1.1.2).

З відповіді ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 31.12.2025 року вбачається , що

відповідно до зазначеного договору про надання послуг переказу фК-П-2024/01-2 04 2024 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 05.04.2025 14:31:12 на суму 10000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн., номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 702008400, призначення платежу: Видача за договором кредиту №05.04.2025-100001381

З наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №05.04.2025-100001381 від 05.04.2025 позичальника ОСОБА_1 вбачається, що загальна сума заборгованості становить 30438 грн, з яких: 10 000 грн - тіло кредиту; 15 300 грн. - проценти за користування кредитом; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 683 грн.; неустойки -4500 грн., які нараховані за період з 05.04.2025 по 04.10.2025.

ОСОБА_1 здійсненні платежі на погашення заборгованості за договором, а саме: 07.05.2025 на суму 2000 грн., 09.05.2025 - на суму 2862 грн., а всього на суму 4862 грн., з яких кредитодавцем зараховано на погашення тіла кредиту - 2800 грн. (відповідно 1900 грн. та 900 грн.), а залишок - на погашення комісії та штрафів.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону) такі електронні правочини, а також електронні правочини, щодо яких сторони домовилися про підписання, мають бути підписані за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Без реєстрації та здійснення входу на веб- сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 12.08.2022 у справі № 234/7297/20, від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі кредитного договору (оферти) №05.04.2025-100001381 від 05.04.2025, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти у сумі 10 000 грн шляхом безготівкового зарахування на її банківську картку НОМЕР_3 , номер якої зазначено у п. 4.1 кредитного договору. Вказаним кредитним договором були визначені його предмет, розмір кредитного ліміту, строки та умови повернення кредиту, розміри плати за користування кредитними коштами та інші умови правовідношення.

З наданих позивачем доказів убачається, що відповідачка вчинила певну сукупність дій, спрямованих на отримання кредиту у ТОВ «Споживчий кредит» , а саме: зареєструвалась в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію - ТОВ «Споживчий кредит», отримала повідомлення від ТОВ «Споживчий кредит» з одноразовим ідентифікатором, та прийняла пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого їй позивачем одноразового ідентифікатора Е992.

Особу відповідачки ОСОБА_1 було ідентифіковано та верифіковано як споживача через систему BankID НБУ (п. 18 Кредитного договору). Проходження відповідачкою ідентифікації підтверджено також інформацією, отриманою з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача.

Доказів того, що персональні дані відповідачки ОСОБА_1 (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, стороною відповідача не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій позичальниця не зверталась. Також не спростовано стороною відповідача й те, що банківська платіжна картка № НОМЕР_3 не належить ОСОБА_1 , та що остання не здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитом 07.05.2025 та 09.05.2025 року на суму 4852 грн.

Заперечуючи отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, сторона відповідача не подала виписки по рахунках відповідачки або клопотання про витребування таких доказів на спростування доказів, наданих стороною позивача. Також не було спростовано належність ОСОБА_1 фінансового номера телефону НОМЕР_2 , зазначеного в п. 22 кредитного договору, на який їй було відправлено одноразові ідентифікатори А992 і Е992 для підписання паспорта споживчого кредиту та кредитного договору.

Суд також вважає безпідставними доводи представника відповідачки на спростування факту укладення кредитного договору та розміру заборгованості у зв`язку з ненаданням позивачем первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому позивач не може надати первинні банківські документи. Зазначення представником відповідачки про те, що договір з боку кредитодавця підписано КЕП ТОВ «Споживчий центр», ОСОБА_2 24922C23624140810200000001000000701F1F00 , КНЕДП "MASTERKEY" ТОВ "АРТ-МАСТЕР", а відповідно до даних ЄДРЮОФОПГФ керівником ТОВ «Споживчий центр» є ОСОБА_3 , не може слугувати підставою вважати кредитний договір не укладеним сторонами. Кредитнирй договір (оферти) №05.04.2025-100001381 від 05.04.2025 підписаний КЕП ТОВ «Споживчий центр», а ОСОБА_2 24922C23624140810200000001000000701F1F00 , КНЕДП "MASTERKEY" ТОВ "АРТ-МАСТЕР" є кваліфікований надавач електронних довірчих послуг, які він надає у вигляді, придатному для автоматичної обробки.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що факт укладення кредитного договору (оферти) №05.04.2025-100001381 від 05.04.2025 між сторонами доведено позивачем належними і допустимими доказами, тоді як відповідачем вказаний факт не спростовано. Відповідачкою були порушені зобов`язання стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним вище кредитним договором.

Між тим суд не може у повному обсязі погодитись з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором, виходячи з наступного.

Щодо нарахування комісії

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Положеннями кредитного договору (оферти) №05.04.2025-100001381 від 05.04.2025 передбачено, що банк надавав позичальнику кредити на поточні потреби.

Таким чином, з урахуванням п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», зазначений кредитний договір відноситься до споживчого кредиту.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

На виконання вимог п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки договір кредиту (оферти) №05.04.2025-100001381 від 05.04.2025 не містить переліку додаткових та супутніх послуг ТОВ «Споживчий центр», за які встановлюється плата у вигляді комісії, встановлена у п.7 кредитного договору умова про сплату комісії є нікчемною.

Щодо нарахування неустойки.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Суд не може погодитися з аргументами представника позивача про те, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас, як зазначає представник позивача у даній справі, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказує представник позивача, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

З огляду на зазначене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення комісії у розмірі 638 грн та неустойки у розмірі 4500 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 25300 грн, з яких: 10 000 грн - тіло кредиту; 15 300 грн. - проценти за користування кредитом.

Крім того, суд враховує й сплачені ОСОБА_1 кошти на погашення заборгованості в розмірі 4862 грн., з яких кредитодавцем зараховано на погашення тіла кредиту - 2800 грн. (відповідно 1900 грн. та 900 грн.), а залишок в розмірі 2062 грн.- на погашення комісії та штрафів. Суд зараховує сплачені відповідачкою 2062 грн. на погашення заборгованості за кредитом, та вважає, що з останньої підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 23238 грн.( 25300 грн. - 2062 грн. = 23238грн.)

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Як передбачено ч. ч. 1, 2, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У наданому відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 адвокат Тамазликар Л.Й. просив стягнути на користь відповідачки витрати на правову допомогу в розмірі 5500,00 грн, що підтверджуються копією договору про надання правничої допомоги № 03/07-2025 від 03.07.2025; копією Додаткової угоди №4 від 06.03.2026 до Договору № 03/07-2025 від 03.07.2025, копією акту приймання-передачі наданої правової допомоги №4 від 10.03.2026, копією ордера АІ № 1940064 від 03.07.2025.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені стороною відповідача до стягнення з позивача в сумі 5500 грн. не є співмірними зі складністю справи, у зв`язку з чим вважає, що сума за надані послуги має бути зменшена до 3000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то суд стягує з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 2032,62 грн (23238,00 х 2662,40 / 30438).

Витрати на оплату правничої допомоги, наданої ОСОБА_1 адвокатом Тамазликар Л.Й., підлягають частковому задоволенню в розмірі 4198,99 грн (23238,00 х 5500,00 / 30438).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором(оферти) №05.04.2025-100001381 від 05.04.2025 у сумі 23238 (двадцять три тисячі двісті тридцять вісім ) гривень 00 копійок та витрати по сплаті судового збору в сумі 2032 (дві тисячі тридцять дві) гривні 62 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 4198 (чотири тисячі сто девяносто вісім) грн. 99 коп.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації : АДРЕСА_1 .

Представник відповідачки: адвокат Тамазликар Леонід Йосипович, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: 61054, м. Харків, вул.. Ізюмська, 3, ел.пошта ІНФОРМАЦІЯ_3

Суддя: І.В. Карімов