Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №523/16899/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/16899/26

Провадження №1-кп/523/1837/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 року Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури

у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4

за участю обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Пересипського районного суду міста Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12026162490000799 від 8.05.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Приморське Білгород – Дністровського (раніше Татарбунарського) району Одеської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді лінійного наглядача відділення зв`язку взводу зв`язку 1 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»; раніше судимого:

- 25.03.2024 року Суворовським районним судом м. Одеси за ст.ст.185 ч.4; 15 ч.3, 185 ч.4, 360 ч.1, 70 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки.

- 04.06.2024 року Суворовським районним судом м. Одеси за ст.ст.263 ч.1, 71 ч.1 КК України до 5 років 1 дня позбавлення волі.

Зареєстрованого за адресом: АДРЕСА_1 .

Фактично проживаючого за адресом: АДРЕСА_2

у скоєнні злочинів, передбачених ст.185 ч.4 КК України, -

Встановив:

5.04.2026 року у вечірній час доби, ОСОБА_5 , будучи достовірно обізнаним, що на території України оголошений воєнний стан відповідно Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_6 за №64/2022 від 24.02.2022 року та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" за №2102-ІХ від 24.02.2022р. у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, продовженого Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» за №133/2022 від 14.03.2022р., №259/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р., №757/2022 від 7.11.2022р., №58/2023 від 6.02.2023р., №254 від 1.05.2023р., №451 від 26.07.2023р., №734 від 6.11.2023р., №49 від 5.02.2024р., №271/2024 від 6.05.2024р., №469/2024 від 23.07.2024р., №740/2024 від 28.10.2024р., №26/2025 від 14.01.2025 року, №235/2025 від 15.04.2025 року; №478/2025 від 14.07.2025 року, №793/2025 від 20.10.2025 року, №40/2026 від12.01.2026р., Законами України №2119-ІХ від 15.03.2022р., №2212-ІХ від 21.04.2022р., №2263-ІХ від 22.05.2022р., №2500-IX від 15.08.2022р., №2738-IX від 16.11.2022р., №2915-IX від 7.02.2023р., №3057-IX від 2.05.2023р., №3275-IX від 27.07.2023р., №3429-IX від 8.11.2023р., №3429-IX від 8.11.2023р., №3564-IX від 6.02.2024р., №3684-IX від 8.05.2024р., №3891-IX від 23.07.2024р., №4024-ІХ від 29.10.2024р., №4220-IX від 15.01.2025р., №4356-ІХ від 16.04.2025р., №4524-ІХ від 15.07.2025р., №4643-ІХ від 21.10.2025р., №4757-IX від 14.01.2026р., набувши з 16.02.2026 року статусу військовослужбовця за призивом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді лінійного наглядача відділення зв`язку взводу зв`язку 1 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.9, 11, 12, 14, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , діючи навмисно, повторно, маючи корисливий намір направлений на заволодіння чужим майном в умовах воєнного стану, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, перелізши через паркан опинився на подвір`ї вказаного домоволодіння, після чого шляхом зняття з дверей незамкнутого підвісного замка проник до підвального приміщення, звідки таємно викрав чотири автомобільні диски «BBS LM r19 5*112 шириною 8.5» срібного кольору вартістю 215164 грв, належних ОСОБА_7 , після чого покинув місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим своїми протиправними діями спричинивши потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди матеріальної шкоди на загальну суму 215164 гривень.

Крім цього, 12.04.2026 року, у вечірній час доби, ОСОБА_5 , будучи достовірно обізнаним, що на території України оголошений воєнний стан, являючись військовослужбовцем за призивом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді лінійного наглядача відділення зв`язку взводу зв`язку 1 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.9, 11, 12, 14, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, прибув до будинку АДРЕСА_3 , діючи навмисно, повторно, маючи корисливий намір направлений на заволодіння чужим майном в умовах воєнного стану, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, перелізши через паркан опинився на подвір`ї вказаного домоволодіння, після чого шляхом зняття з дверей незамкнутого підвісного замка проник до підвального приміщення, звідки таємно викрав два автомобільні диски «AZEV r20 5*112 шириною 8.5» срібного кольору вартістю 27442 гривень та два автомобільні диски «AZEV r20 5*112 шириною 9.5» срібного кольору вартість яких складає 41938 гривень, належних ОСОБА_7 , після чого покинув місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим своїми протиправними діями спричинивши потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди матеріальної шкоди на загальну суму 69380 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що напочатку квітня 2026 року у вечірній час, проходив по вул. Бахмутській у м. Одеса, побачив на подвір`ї одного з домоволодінь не зачинений підвал, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан, зняв з дверей замок, зайшов всередину приміщення, звідки виніс чотири автомобільних диски срібного кольору, потім продав. Приблизно через тиждень знову повернувся до того ж самого будинку, також переліз через огорожу, зайшов до підвалу, забрав чотири автомобільні диски, після чого покинув місце скоєння злочину, надалі майно продав, отримані кошти витратив на власний розсуд.

Вину у скоєнні кримінального правопорушення визнає повністю, усвідомлюючи протиправність своїх дій, що скоїв крадіжку у період дії оголошеного воєнного стану, дав покази, які співпадають з пред`явленим обвинуваченням, не оспорюючи кваліфікацію дій, підтвердивши, що викладені в обвинувальному акті обставини відповідають дійсності. Причину вчинення кримінального правопорушення пояснив скрутним матеріальним становищем, цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 визнає повністю, висловлюючи щире каяття.

Обсяг доказів, які були досліджені у судовому засіданні сторона обвинувачення вважала достатнім, тому відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд, за відсутністю заперечень учасників судового провадження та за відсутністю клопотань щодо доповнення судового розгляду, дослідження інших доказів в повному обсязі, а саме допит представника потерпілого, свідків, повне оголошення матеріалів кримінального провадження не проводив, оскільки отримані у судовому засіданні свідчення обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам скоєного кримінальних правопорушень в обсязі пред`явленого обвинувачення, та докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування ніким із учасників процесу не оспорюються.

Покази обвинуваченого дані у ході судового засідання є добровільними, послідовними, тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту пред`явленого обвинувачення, у зв`язку з чим показання ОСОБА_5 суд визначає допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України.

При цьому судом з`ясовано правильність розуміння ОСОБА_5 змісту вказаних обставин, відсутність сумнівів у добровільності його позицій та роз`яснено про правові наслідки, а саме позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5 своїми діями скоїв умисні злочини, передбачені ст.185 ч.4 КК України та його дії правильно кваліфіковані за кваліфікуючими ознаками, як таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, вчинена повторно, в умовах воєнного стану та його вина повністю доказана.

Відповідно до положень ст.50 ч.2 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Разом з цим суд враховує положення ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом якої злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

За правилам ст.65 ч.2 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується загальними засадами призначення покарання, зазначеними в ст.65 КК України, а саме враховує характер та ступінь тяжкості, суспільну небезпечність скоєних ним кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності серед іншого за вчинення злочинів майнової спрямованості, маючи не зняту та непогашену судимість скоїв нове аналогічне корисне кримінальне правопорушення, що характеризує його як особу схильну до скоєння злочинів, крім цього є засудженою особою за попереднім вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 4.06.2024 року та відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, є військовослужбовцем, що знайшло своє документальне підтвердження у ході судового засідання, як вбачається не має утриманців, міцних соціальних зв`язків, також суд враховує спосіб життя обвинуваченого, поведінку під час судового провадження, добровільне зізнання у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, негативне ставлення до скоєного, відсутність тяжких наслідків, наявність матеріальних претензій у зв`язку з невідшкодуванням завданого збитку.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому згідно ст.66 ч.1 п.1 КК України суд відносить щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.

Крім цього, вивченням наданих до суду матеріалів встановлено, що у ході досудового розслідування речові докази не долучалися, однак здійснювалось залучення експертів для проведення транспортно-товарознавчої експертизи за №3065-34-26 від 17.07.2026р за експертною спеціалізацією 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», у зв`язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, загальна сума яких складає 18320,40 гривень, що підтверджується довідкою – розрахунком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, Херсонське відділення.

Матеріали кримінального провадження досудового розслідування за №12026162490000799 від 8.05.2026 року до обвинувального акту прокурором не долучались, суду лише були надані характеризуючи матеріали відносно ОСОБА_5 та документи щодо судових витрат.

Також з`ясовано, що під час досудового розслідування разом з обвинувальним актом в рамках даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_7 був пред`явлений до ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення на її користь спричиненого матеріального збитку у розмірі 131129,01 гривень.

За змістом положень ст.128 ч.1, 5 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ст.129 ч.1 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.

Вказана потерпілою стороною сума матеріального збитку не виходить за межі пред`явленого обвинувачення, документально доказана зокрема висновком експертизи, не заперечувалася обвинуваченим, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне позивні вимоги позивача в частині компенсації не відшкодованої матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі, а саме у сумі 131129,01 гривень.

Таким чином, на підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, оцінюючи обставини, спосіб та мотивацію вчинених злочинів, характер та ступінь тяжкості, а також суспільну небезпеку скоєних діянь, які відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, враховуючи особу обвинуваченого, який у судовому засіданні вину визнав повністю, усвідомив протиправність своїх дій, приймаючи до уваги спосіб його життя, відсутність міцних соціальних зв`язків, негативне ставлення до скоєного, ту обставину, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності між іншим за скоєння злочинів аналогічної спрямованості, засуджений вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 4.06.2024 року, зважаючи на думку прокурора щодо призначення міри покарання, вважає, що міра покарання у вигляді позбавлення волі з урахуванням вимог ст.70 ч.4 КК України, відповідно яких призначається покарання за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, а саме вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 4.06.2024 року, який набрав чинності, що на думку суду є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину із застосуванням правил складення покарань передбачених ст.72 КК України, яка діє на час ухвалення вироку, тобто з розрахунку один день попереднього ув`язнення одному дню позбавлення волі.

Також при призначенні покарання суд приймає до уваги, що інкриміновані ОСОБА_5 злочини є тотожними, усі вчинені проти власності та не мають самостійної окремої санкції за епізодами злочинної діяльності, тобто підпадають під дію однієї і тієї ж частини статті закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст.185 ч.4 КК України та не утворюють тієї сукупності злочинів, які дають підстави для застосування ч.1 ст.70 КК України.

Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, суд приймає до уваги ту обставину, що під час досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження за №12026162490000799 від 8.05.2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід не обирався.

Враховуючи прийняте судом рішення щодо призначення обвинуваченому міри покарання у вигляді позбавлення волі, приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 відбуває покарання за скоєння іншого злочину за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 4.06.2024 року за ст.263 ч.1 КК України до 5 років одного дня позбавлення волі, оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд вважає за необхідне обрати в рамках даного кримінального провадження за №12026162490000799 від 8.05.2026 року відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З метою не погіршення становища обвинуваченого, суд вважає за необхідне за наслідком судового провадження в строк відбування покарання ОСОБА_5 остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахувати частково відбуте ним покарання за попереднім вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 4.06.2024 року, відповідно якому ОСОБА_5 утримується під вартою з 03.08.2026 року.

Дана позиція визначена в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду за №766/39/17 від 1.06.2020 року.

Керуючись ст.70 ч.4, 72 КК України, ст.ст.100, 124, 128, 349, 369-371, 373-374, 395 КПК України, суд, -

Ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.185 ч.4 КК України, призначивши йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України за сукупності кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком, а також за попереднім вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 04.06.2024 року, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді п`яти років одного місяця позбавлення волі, за підстав викладених в мотивувальній частині вироку.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках даного кримінального провадження за №12026162490000799 від 8.05.2026 року до набрання вироком законної сили запобіжній захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках зазначеного кримінального провадження за №12026162490000799 від 8.05.2026 року обчислювати з моменту набрання цим вироком законної сили.

Разом з цим, відповідно до ст.ст.70 ч.4, 72 КК України зарахувати в строк відбування призначеного остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частково відбуте ним покарання за попереднім вироком Суворовського районного суду м. Одеси за №523/8956/24 від 04.06.2024 року, а саме період часу з 03.08.2026 року (тобто з моменту фактичного затримання особи за попереднім вироком відповідно довідки про затримання, датованої 03.08.206р) по день набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за підстав, викладених в мотивувальній частині вироку.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати у загальній сумі 18320,40 гривень, пов`язаних із залученням експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, Херсонське відділення, для проведення транспортно-товарознавчої експертизи під час досудового розслідування

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення на її користь з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , невідшкодованої матеріальної шкоди у сумі 131129,01 гривень - задовольнити у повному обсязі за підстав, викладених в мотивувальній частині вироку.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , невідшкодованого матеріального збитку у розмірі 131129,01 гривень.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя: ОСОБА_8