Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №522/11213/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11213/26

Провадження №3/522/4038/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року місто Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Коваленко В.М., за участю секретаря Бабалунги О.М., захисника Резуненко Д.С. (в режимі відеоконфіренції), особи, ка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 (в режимі відеоконфіренції), розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

06.06.2026 року о 00.37 годин в м. Одеса, вул. Генуєзька, 3Б, ОСОБА_1 керував транспортним засобом (електросамокатом) без д.н.з. з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від огляду на стан сп`яніння в установленому законодавством порядку в медичному закладі відмовився в порушення п. 2.5 ПДР (висновок лікаря 001124 від 06.06.2026). Від керування транспортним засобом відсторонений.

Адвокат Резуненко Д.С. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечували проти притягнення останнього до адміністративної відповідальності та просили закрити провадження за справою у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надавши письмові пояснення та посилаючись на наступне.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, законних підстав для зупинки не було, огляд було проведено з порушеннями, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду, а навпаки висловлював згоду пройти огляд. ОСОБА_1 не зміг здачу сечу, що не свідчить про його відмову від проходження медичного огляду. Медичними працівниками не було здійснено відбір крові для лабораторного дослідження, а отже медичний огляд був проведений не в повному обсязі та з істотним порушенням порядку.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з установленою практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 № 1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.

Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Однак, при цьому, норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіброскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису, ОСОБА_1 керував електросамокатом, який має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей.

З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху, офіційно визнається транспортним засобом, за керування яким з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 130 КУпАП.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735.

Відповідно до зазначеної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Матеріалами справи доведено поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженими судом під час розгляду справи належними та допустимими доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 685165 від 06.06.2026 року;

- довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія;

- довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню;

- висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.06.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 в присутності поліцейського відмовляється та ухиляється від проходження медичного обстеження в повному обсязі в присутності 2-х поліцейських;

- відеозаписами з нагрудних камер співробітників УПП, на яких зафіксовано обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що вказані вище докази узгоджуються із даними, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, який є документом, що засвідчує факт неправомірних дій і в силу статті 251 КУпАП вважається належним доказом цього.

Твердження сторони захисту щодо відсутності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з наведених вище підстав не заслуговують на увагу, оскільки вони були спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, відповідно до дослідженого відеозапису, на диску № 1, відеозапис № 2 вбачається, що 06.06.2026 о 00.37 годин ОСОБА_1 керує транспортним засобом, а саме електросамокатом. Попереду нього стоїть дівчина. Проте, саме ОСОБА_1 тримає кермо та керує транспортним засобом.

На відеозапису на диску № 1, відеозапис № 1 вбачається, що о 00.39 годин, під час розмови з співробітником полці, ОСОБА_1 повідомляє, що вживав алкогольні напої. Поруч стоїть електросамокат з увімкненими фарами.

Співробітник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 починає сперечатися з ними та вимагає, показати йому докази того, що він керував транспортним засобом.

Співробітник поліції намагається показати ОСОБА_1 відео на якому зафіксовано, що саме він керував транспортним засобом, проте останній відмовляться та каже, що відеозапис, зроблений на телефон не є доказом.

На неодноразові пропозиції співробітників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер або в медичному закладі, ОСОБА_1 каже, що він не керував транспортним засобом, а тому немає підстав для проходження огляду. Вимагає надати докази, що саме він керував транспортним засобом, проте на неодноразові спроби співробітників поліції надати відповідний відеозапис, ОСОБА_2 відмовляється його оглядати.

О 00.50 годин співробітник поліції пропонує ОСОБА_1 проїхати до паркінгу, на що він відповідає, що не бажає туди їхати та буде та каже, що буде залишатись на тому місці, де його зупинили.

О 00.53 на питання співробітника поліції ОСОБА_1 говорить, що на самокаті рухалась «людина», проте не каже хто саме.

О 00.54 під час розмови з співробітниками поліції ОСОБА_1 каже, що «їхав з Аркадії, де відпочивав, а співробітники поліції його зупинили».

У подальшому співробітники поліції неодноразово пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер або в медичному закладі, на що ОСОБА_1 починає сперечатися, вимагає показати йому докази того, що він керував транспортним засобом. При цьому відмовляється переглянути відеозапис, на якому зафіксовано даний факт, каже що запис на телефон не є належним доказом та оскільки доказів його керування не має, а тому немає підстав для проходження огляду.

О 00.56 співробітник поліції роз`яснює ОСОБА_1 ст. 268 КУпАП.

О 01.04 співробітник поліції повідомляє, що буде складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, після чого ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

О 01.23 годині, приїхавши до медичного закладу, на пропозицію співробітника поліції пройти до кабінету для проведення огляду, ОСОБА_1 говорить, що не може йти, оскільки у нього кружиться голова. Співробітник поліції пропонує викликати швидку допомогу, проте ОСОБА_1 відмовляється. Співробітник поліції неодноразово пропонує ОСОБА_1 зайти до кабінету для проведення огляду, на що ОСОБА_1 повідомляє, що не може, оскільки погано себе почуває та не може зараз йти.

О 01.37 ОСОБА_1 при розмові з лікарями та співробітниками поліції починає сперечатись, говорить, що не буде проходити огляд за допомогою алкотеста «Драгер», а буде здавати лише сечу. Але, з фізіологічних причин він не може її зараз здати та йому потрібна вода, а її в медичному закладі немає.

Співробітники поліції повезли ОСОБА_1 на АЗС для того, що він придбав воду. Але, по приїзду туди, ОСОБА_1 зазначив, що не може купити воду, оскільки не має грошей. Постійно сперечається з співробітниками поліції та каже, що треба зачекати, доки йому скинуть на картку гроші на воду, та не знає скільки потрібно чекати, годину чи півтори години, та каже, що готовий повернутись до медичного закладу, але не знає, коли він фізіологічно зможе здати аналіз сечі.

О 02.18 повернувшись до медичного закладу ОСОБА_1 відмовляється проходити огляд за допомогою алкотеста Драгер, говорить, що буде здавати сечу, но не знає, коли він зможе це зробити фізіологічно, сперечається з лікарями та відмовляється надавати документи, які підтверджують особу.

На протязі тривалого часу на пропозиції лікарів та співробітників поліції пройти огляд за допомогою приладу Драгер, ОСОБА_1 відмовляється та каже, що буде здавати сечу, але зараз цього зробити не може.

0 02.43 лікар знову пропонує пройти огляд за допомогою приладу Драгер, проте ОСОБА_1 відмовляється та каже, що буде здавати сечу, але зараз не може цього зробити. Лікар зазначає, що на той момент пройшло півтори години з моменту прибуття до медичного закладу та фіксує у присутності понятих, що ОСОБА_1 ухиляється від здачі біологічного середовища та складає висновок.

На диску № 2 зафіксовано, що о 02.55 під час спілкування з співробітниками поліції ОСОБА_1 підтверджує, що він разом з дівчиною їхали на самокаті з Аркадії.

На протязі всього спілкування з ОСОБА_1 співробітники поліції поводити себе ввічливо, роз`яснили останньому його права та безліч разів пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому, ОСОБА_1 на протязі всього часу, понад дві години, вчиняв маніпулятивні дії. Поведінка водія очевидно була направлена на затягування часу та уникнення проходження огляду. Водночас об`єктивних перешкод для проходження огляду водієм як на місці, так і в медзакладі, не було.

Суд вважає, що вказані вище докази узгоджуються із даними, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, який є документом, що засвідчує факт неправомірних дій і в силу статті 251 КУпАП вважається належним доказом цього.

Аналізуючи вказані обставини, суд пов`язує наявність вимоги працівника поліції пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння і результат – непроходження водієм ОСОБА_1 на вимогу поліцейського такого огляду, як ухилення (бездіяльність) – тобто фактичну відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Із аналізу наведених доказів та норм законодавства слід зробити висновок, що водій транспортного засобу має право відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння, про що складається відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, така відмова фіксується із застосуванням технічних засобів відеозапису, що передбачено нормами ст. 266 КУпАП.

За таких обставин, суд відповідно до вимог ст. 245 КУпАП всебічно, повно, об`єктивно з`ясувавши всі обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, дослідивши безпосередньо у судовому засіданні докази, поза розумним сумнівом дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, не встановлено.

Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, Суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, приймаючи до уваги відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують адміністративну відповідальність, Суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн 00 коп. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На думку суду таке стягнення є достатнім для виховання вищезазначеної особи, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як нею, так і іншими особами.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП та статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року№ 3674-VI із особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню на користь держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, 130, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови-не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту прокурора без задоволення.

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена протягом десяти діб з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Суддя: