Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №336/11781/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 336/11781/25

запорізький апеляційний суд

Провадження №33/807/914/26Головуючий у 1-й інстанції Звєздова Н.С.

Єдиний унікальний №336/11781/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

Категорія – ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі ОСОБА_1 і його захисника Лихосенка Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Лихосенка Євгена Олександровича на постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ),

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.122-2 КУпАП закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи передбачених ст.38 КУпАП строків,

ВСТАНОВИВ

Згідно з постановою суду, 12.11.2025 року о 22 год. 14 хв. по вул.Пархоменка, 4 у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai і40» і.н.з. «ДЕНЧІК» в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

Крім того, 12.11.2025 року о 22 год. 14 хв. по вул.Пархоменка, 4 у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Hyundai і40» і.н.з. «ДЕНЧІК» не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку було здійснено шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольорів, чим порушив вимоги п.2.4 Правил дорожнього руху України.

Суддя, встановивши наявність в діях ОСОБА_1 ознак передбаченого ст.122-2 КУпАП адміністративного правопорушення, на підставі п.7 ст.247 КУпАП закрила провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в цій частині у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи передбачених ст.38 КУпАП строків.

ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

В апеляційній скарзі захисник Лихосенко Є.О. просив скасувати постанову суду першої інстанції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративних правопорушень.

Свої вимоги мотивував тим, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ній обставини суперечать наявному в матеріалах справи відеозапису.

ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає.

Змістом відеозапису події зафіксовано, що ОСОБА_1 за кермом автомобіля «Hyundai і40» не перебував. Вказаним транспортним засобом керувала інша особа – ОСОБА_2 . Тобто водієм у розумінні Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не був.

Відтак, на переконання захисника, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Вказані обставини у свою чергу свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу інкримінованих йому адміністративних правопорушень.

Заслухавши ОСОБА_1 і його захисника Лихосенка Є.О., які підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №511372 від 12.11.2025 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 у зазначений час керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння;

- акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820», в якому перелічено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, зазначено позитивний результат з показником 0,62 ‰ алкоголю, з яким ОСОБА_1 погодився;

- роздруківці результатів приладу «Alcotest Drager 6820», серійний номер ARHК-0046, тест №3345, з яких вбачається, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, а результат тестування склав 0,62 ‰ алкоголю;

- долученим до матеріалів справи відеозаписом.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

З огляду на положення ч.7 ст.294 КУпАП, а також враховуючи, що у прохальній частині апеляційної скарги захисника заявлено вимогу про скасування оскаржуваної постанови судді лише в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, постанова судді в іншій частині не оскаржена і апеляційним судом не переглядалась.

Щодо заявлених вимог захисника апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування заявлених вимог захисник посилається виключно на відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Проте, на переконання апеляційного суду, такі аргументи не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, за результатами розгляду даної справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції надано оцінку зібраним доказам як окремо, так і в їх сукупності.

В оскаржуваному судовому рішенні максимально детально із зазначенням часових позначень описано наявний відеозапис події за участі ОСОБА_1 , в тому числі й в частині встановлення факту керування ним транспортним засобом. Вказано те, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai і40» і.н.з. «ДЕНЧІК» не виконав вимоги працівників поліції щодо законної зупинки транспортного засобу, яку було здійснено шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольорів. Працівники поліції здійснювали переслідування транспортного засобу «Hyundai і40» і.н.з. «ДЕНЧІК». Також зазначено, що водій керував вказаним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Наявний в матеріалах провадження відеозапис є належним та допустимим у розумінні ст.251 КУпАП, узгоджується з іншими зібраними доказами.

Апеляційний суд зауважує, що версію сторони захисту про те, що ОСОБА_1 вказаним автомобілем не керував, суд першої інстанції розцінив, як таку, що спрямована на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене ним правопорушення.

Суд першої інстанції, надаючи юридичну оцінку заявленій позиції сторони захисту, у постанові слушно конкретизував зміст наявного в матеріалах справи відео, на якому об`єктивно відображено, що пасажирка належного ОСОБА_1 автомобіля зазначає працівникам поліції, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_3 , а не дівчина ОСОБА_4 , яка вказувала, що за кермом перебувала саме вона.

Зміст дослідженого апеляційним судом відеозапису відповідає наведеному опису. Переконливих доказів на спростування зафіксованих на відеозаписові обставин апеляційна скарга захисника не містить.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив та в оскаржуваній постанові зазначив, що під час події від 12.11.2025 року транспортним засобом «Hyundai і40» і.н.з. «ДЕНЧІК» керував водій ОСОБА_1 .

З чим погоджується й апеляційний суд та зауважує, що оскаржувана постанова судді містить обґрунтовані мотиви, покладені в основу такого твердження.

Апеляційний суд додатково зазначає, що до апеляційної скарги не додано та під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення не встановлено переконливих аргументів на підтвердження факту керування транспортним засобом «Hyundai і40» і.н.з. «ДЕНЧІК» під час події від 12.11.2025 року по вул.Пархоменка, 4 у м.Запоріжжі особою, на яку посилається сторона захисту.

Навпаки сукупність досліджених апеляційним судом доказів свідчить про доведеність факту керування транспортним засобом «Hyundai і40» і.н.з. «ДЕНЧІК» саме ОСОБА_5 , який до того ж є власником цього автомобіля та під час події, що сталася у нічний час доби перебував на значній відстані від свого місця проживання, що становить близько 16 кілометрів.

ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду не заперечував, що того вечора він дійсно приїхав на вказаному автомобілі до розважального закладу, де перебувала його знайома Оксана з метою забрати її звідти. Одразу після тривалого переслідування поліцейськими вказаного автомобіля і його зупинки, на відео було зафіксовано, як ОСОБА_1 , перебуваючи біля водійських дверей свого автомобіля, одразу підняв свої руки до гори, засвідчуючи тим самим поліцейським відсутність у нього наміру чинити якийсь опір чи залишити місце зупинки. Ні поряд з ним ні на водійському сидінні автомобіля інших сторонніх осіб не зафіксовано.

Вказані обставини переконливо свідчать, що саме власник автомобіля ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля і був його водієм.

У зв`язку наведеним, у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини дійсно мали місце.

Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги захисника про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.

Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанову прийнято судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Лихосенка Євгена Олександровича залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27 травня 2026 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Гончар