Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №490/3141/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2996/2026 Справа № 490/3141/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі - Романовій К.Т., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що відносини між подружжям припинені внаслідок несумісності характерів, різних поглядів на життєві проблеми та шляхи їх вирішення. Фактичні шлюбні відносини сторонами припинені з листопада 2025 року.

Також позивачка вказує, що у шлюбі дітей в сторін немає, майновий спір відсутній. За такого, просила позов задовольнити, шлюб розірвати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2026 року дану справу передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді Гуденко О.А. від 16.04.2026 року відкрито провадження по справі та ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.06.2026 року від відповідача до суду надійшла заява, в якій просив суд надати строк для примирення терміном на 6 місяців.

16.06.2026 року позивачкою подано заяву, в якій та заперечувала про надання строку для примирення та просила суд позов задовольнити, розглядати справу за її відсутності, а шлюб розірвати.

За клопотанням відповідача справу було відкладено до 21.09.2026 року - строком на три місяці для надання сторонам строку для примирення.

Станом на момент розгляду справи до суду не надійшло жодних заяв чи повідомлень про досягнення примирення між сторонами.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

18 лютого 2015 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що 18 лютого 2015 року складено відповідний актовий запис №83, що підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 18 лютого 2015 року.

Від шлюбу сторони дітей не мають.

Шлюб це добровільний, рівноправний, сімейний союз жінки та чоловіка спрямований на створення сім`ї та зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст.112 Сімейного Кодексу України, шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхньої дитини, що мають істотне значення.

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, хто одружується.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї, як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз, не може мати місце.

Принцип добровільності шлюбу закріплений у ст. 51 Конституції України у відповідності до якого шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

За такого, в сім`ї склалися ненормальні взаємовідносини внаслідок несумісності характерів, різних поглядів на життєві проблеми та шляхи їх вирішення. Подружні стосунки припинені та в теперішній час не підтримуються.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

При вирішенні позову про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

За таких обставин, у суду немає підстав для вжиття додаткових заходів для примирення подружжя, оскільки це буде суперечити моральним засадам суспільства і інтересам одного з подружжя, а тому відповідно до ст. 109 Сімейного Кодексу України, такий шлюб розривається судом.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

За такого, суд вважає, що сім`я розпалась, відновлення її неможливе та недоцільне, а тому позов підлягає задоволенню, а шлюб на підставі ст. 112 СК України - розірванню.

Частиною третьою статті 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути сплачений нею судовий збір, згідно платіжної інструкції №2.611513513.1 від 09.04.2026 року, у розмірі 1331,20 грн.

Щодо заявленої позивачки вимоги про зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Разом з тим, як вбачається із свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , дошлюбним прізвищем позивачки є « ОСОБА_3 », при цьому будь-які відомості про іменування позивача дошлюбним прізвищем « ОСОБА_4 » у матеріалах справи відсутні.

При цьому суд звертає увагу, що дошлюбне прізвище - це прізвище, яким чоловік та/або дружина іменувались до реєстрації шлюбу.

Натомість дівоче прізвище це те прізвище, яким жінка була іменована при народженні та яке записане у її свідоцтві про народження.

Відтак поняття дошлюбне прізвище та дівоче прізвище не є тотожними поняттями та, ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд вправі відновити саме дошлюбне прізвище позивача, тобто те прізвище, яке було надано особі до укладення указаного шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація зміни імені (прізвища, імені, по батькові) проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою фізичної особи, яка досягла віку, встановленого законом, за місцем її проживання за наявності в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану відповідних актових записів цивільного стану та відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.

Відтак за умови, що дошлюбне прізвище сторони не збігається з її дівочим прізвищем, така особа не позбавлена права на звернення до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану з заявою про зміну імені -що є підставою для залишення вимоги про відновлення дошлюбного прізвища позивача « ОСОБА_4 » без задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 105, 110, 112 СК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований 18 лютого 2026 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що 18 лютого 2015 року складено відповідний актовий запис №83 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , сплачений судовий збір у сумі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Гуденко