Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №945/1679/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1679/26

Провадження № 2-о/945/97/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Павленко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_1 адвоката Сидоренко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Веснянська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області про встановлення факту прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2026 заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт прийняття спадщини у вигляді цілого житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 його донькою ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи вимоги, заявник зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Петрово-Солониха Миколаївського району Миколаївської області помер ОСОБА_3 (батько заявника). Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді цілого житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 . Спадщину після померлого прийняли спадкоємці першої черги: ОСОБА_4 (дружина спадкодавця), ОСОБА_5 (син спадкодавця), ОСОБА_6 (донька спадкодавця, далі-Заявник). ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та заявник прийняли спадщину після померлого ОСОБА_3 у порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), так як проживали та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 поживали та були зареєстровані за адресою спадкового майна. Свідоцтва про право на спадщину за законом не отримали. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщину після їх смерті крім заявника ніхто не прийняв. Інші спадкоємці крім заявника відсутні. В квітні 2026 року заявник звернулася до Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька. Постановою від 29.04.2026 року заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено з підстави: спадкова справ після смерті ОСОБА_3 не відкривалася, а на час його смерті у спадковому майні буди зареєстровані інші спадкоємці. Заявник з 1989 року по травень 2003 року постійно проживала однією сім`єю з спадкодавцем та матірю, доглядала хворих батьків, ремонтувала, утримувала спадкове майно, сплачувала за нього комунальні послуги. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 (мати заявника) склала заповіт, яким все майно, яке буде належати її на день смерті вона заповіла заявнику. Встановлення факту, що має юридичні значення необхідно заявнику для оформлення спадкових прав після померлого батька.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06.07.2026 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 вимоги, викладені у заяві, підтримала повністю. Надала пояснення, які за змістом відповідають заяві, додатково пояснила, що після того, як вийшла заміж переїхала з чоловіком в інше село, але через хворобу батька була змушена повернутись до с. Петрово-Солониха та проживати з батьками, доглядала спочатку батька, а потім маму. Фактично вона там прожила з 1990 по 2003 рік. Діти жили з нею, ходили до школи в сусідньому селі, в якому мешкав її чоловік.

Представник заявника адвокат Сидоренко Т.В. надала пояснення з посиланням на докази, які містяться в матеріалах справи та які, на думку заявника, доводять обґрунтованість заявлених вимог.

Представник заінтересованої особи Веснянської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. 30.07.2026 подали заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України регламентовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 16.09.2026 були допитані в якості свідків:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка надала покази, що вона є дочкою ОСОБА_1 , працює у Веснянській селищній раді соціальним працівником. Зазначила, що вона все життя прожила в цьому регіоні. Орієнтовно з 1990 року (приблизно за рік до смерті діда, який помер у березні 1991 року, мешкала в селі Петрово-Солониха разом з матір`ю, дідом і бабою. У той час дід тяжко хворів на онкологічне захворювання, мав трубку в шиї, був лежачим. Коли баба з дідом одружились в неї вже була дочка від першого шлюбу, спільних дітей було двоє, її мама та її брат, на даний час вони всі померли. Як до смерті діда так і після його смерті мама вела господарство, була корова, кури, качки. Газу в будинку не було, мати точно платила за електроенергію. Розрахунок відбувався готівкою.

Свідку на момент виникнення спірних правовідносин було 8 років.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка надала покази, що є племінницею ОСОБА_1 , працює директором ОСОБА_9 ,яківського ліцею. Вказала, що тітка ОСОБА_10 постійно мешкала поруч із батьками, зокрема десь з 1990 до 2003. В дитинстві свідок постійно приходила до них, гралась зі своєю подругою ОСОБА_11 , збирались родинами. Після смерті діда, за яким доглядала ОСОБА_1 , вона залишилась проживати зі своєю мамою, яка теж вже була у віці.

Свідку на момент виникнення спірних правовідносин було 5 років.

Від допиту інших свідків заявниця та її представник відмовились.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши покази свідків, врахувавши процесуальну позицію заявника, висловлену як письмово, так і в судовому засіданні, дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити факт прийняття спадщини у вигляді цілого житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 його донькою ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_12 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 в селі Петрово-Солониха Миколаївського району Миколаївської області, батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (мовою оригіналу, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 уклали шлюб 24.10.1981, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_15 .

На підставі договору купівлі-продажу від 14.11.1955 ОСОБА_3 , батько заявниці, придбав житловий будинок в селі Петрово-Солониха.

05.01.1990 ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

16.06.2026 складено акт про фактичне місце проживання про те, що ОСОБА_1 в період з 1989 року по травень 2003 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , допомагала по господарству та доглядала хворих батьків. Вказане засвідчено сусідами ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які проживають за адресою: АДРЕСА_3 та 7 відповідно. Акт затверджено старостою Надбузько-Киряківського старостинського округу.

Старостою Надбузько-Киряківського старостинського округу видано також довідку від 28.04.2026 № 82 про те, що батько ОСОБА_1 . ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований в селі Петрово-Солониха Миколаївського району Миколаївської області з 14 листопада 1955 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 . За цією адресою також були зареєстровані його дружина ОСОБА_4 з 1955 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5 з 1954 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Мати заявниці ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Киряківської Ради народних депутатів Миколаївського району, Миколаївської області 25.03.1992, яким заповіла все своє майно де б воно не було б і з чого б не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме права своїй дочці ОСОБА_1 .

Листом від 29.04.2026 державний нотаріус Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Ігнатенко В.С. відмовила ОСОБА_1 у прийнятті заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину та у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_18 .

На запит суду була отримана інформація про відсутність інформації у Спадковому реєстрі щодо спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_18 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_19 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_20 .

Також були отримані повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть щодо ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Інформація (документи) про смерть батька заявниці у справі відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що правовідносини щодо спадкування спірного майна виникли до набрання чинності ЦК України, до вказаних спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР (зараз і в подальшому в редакції чинній на час виникнення правовідносин - 15.03.1991), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2020 року в справі № 348/618/15-ц (провадження № 61-9592св19) вказано, що: «згідно з частинами першою, другою статті 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. За змістом статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). З урахуванням змісту статті 76 ЦПК України прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном може підтверджуватися будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року в справі № 631/1153/13-ц (провадження № 61-26750св18) зазначено, що: «згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась».

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05 березня 2021 року в справі № 585/2993/17 (провадження № 61-14279св20), від 17 жовтня 2024 року у справі № 953/17520/21 (провадження № 61-13431ск24) та інших.

Аналізуючи вказані норми, слід дійти висновку про те, що для підтвердження факту прийняття спадщини особі, яка не подала таку заяву в нотаріальну контору, необхідно доводити саме обставини, що підтверджують факт фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У справі, що розглядається, установлено, що ОСОБА_1 у строк, передбачений законом, не подавала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька та не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що вона протягом шести місяців після смерті батька вступила в управління чи володіння спадковим майном.

Керуючись ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 247, 258, 259, 264, 265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Веснянська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області, про встановлення факту прийняття спадщини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа: Веснянська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 20883438, адреса: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Весняне, вул. Центральна, 6.

Дата складення повного судового рішення 21.09.2026.

Суддя І.В. Павленко