Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №644/11289/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/11289/25

Провадження № 2/644/880/26

21.09.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21 вересня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Зайцевої М.С., за участю секретаря – Селіхової А.В., позивачки- ОСОБА_1 , представника позивачки- ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Дворічанська селищна військова адміністрація Куп`янського району, Харківської області, Третя Харківська міська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та про встановлення факту не проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини, визнання особи такою, що не прийняла спадщину,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після її померлої матері ОСОБА_4 тривалістю 3 (три) місяці. Встановити факт не проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 за однією адресою по АДРЕСА_1 . Визнати ОСОБА_3 особою, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову посилається на те, що вона є рідною донькою ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ), померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя, з 08 вересня 1996 року, матір знаходилась в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . Після смерті матері відкрилась спадщина. Спадкоємцями першої черги спадкування є: вона, донька ОСОБА_4 - ОСОБА_1 ; син ОСОБА_4 – ОСОБА_6 (інвалід ІІІ групи); чоловік ОСОБА_4 – ОСОБА_3 (пенсіонер), відповідач у справі. Інших спадкоємців не має. 25 жовтня 2010 року мати ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якого заповідала їй, три земельні ділянки, що розташовані на території села Богданівське Куп`янського (раніше Дворічанського) району Харківської області, зокрема: ділянка площею 4,7400 га кадастровий номер 6321881000:05:000:0147; ділянка площею 0,1003 га кадастровий номер 6321881000:01:000:0431; ділянка площею 1,4999 га кадастровий номер 6321881000:06:001:0256; цільове призначення земельних ділянок – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначений заповіт є чинним, ніким не оскаржений, не скасований та не змінений. Спадковим майном є вищевказані земельні ділянки, які успадковуються за заповітом та частина автомобілю RЕNАULТ LОGАN державний номер НОМЕР_1 (2012 року випуску, дата реєстрації 29.05.2012), який успадковується за законом. Зазначений автомобіль придбаний під час зареєстрованого шлюбу з чоловіком ОСОБА_3 , зареєстрований на відповідача та є спільним майном подружжя. Вона на протязі 6-ти місяців з дня смерті матері з поважних причин не змогла своєчасно звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тому 27.11.2024 року отримала від державного нотаріуса 4-ї Харківської міської державної нотаріальної контори Козєєвої С.М., яка виконувала обов`язки державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області, постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Спадкоємець ОСОБА_6 , який міг би мати право на обов`язкову частку у спадщині як інвалід ІІІ групи, відмовився від неї, про що надав державному нотаріусу 4-ї Харківської міської державної нотаріальної контори Козєєвій С.М. заяву. З першого дня повномасштабного вторгнення РФ в Україну село Богданівське Куп`янського (раніше Дворічанського) району, в якому жила та була зареєстрованою по АДРЕСА_1 матір ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_3 було окуповано ворожими військами і до цього часу теж знаходиться в окупації. ОСОБА_3 в серпні-вересні 2022 року, виїхав до РФ, залишивши матір одну на призволяще долі, без грошей, без підтримки, усвідомлюючи, що діти не мають можливості їй допомогти, а сама вона не спроможна подбати про себе через хворобу. 10 серпня 2022 року волонтерам вдалось вивезти матір в м. Харків в дуже пригніченому психологічному та фізичному стані, майже не ходячою, де вона оселилась у свого сина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 і 02.09.2022 року за цією ж адресою зареєструвалась як ВПО, що підтверджується довідкою № 6331-5002082388. Таким чином, підтвердженим місцем проживання спадкодавця ОСОБА_4 з 10 серпня 2022 (документально з 02.09.2022) по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 є АДРЕСА_1 , де зареєстрований відповідач. Окрім зазначеної довідки факт проживання матері в м. Харкові останні 6 місяців до смерті вбачається з медичних документів, наданих різними лікувальними закладами, які підтверджують її знаходження поза межами села Богданівське. Факт не проживання ОСОБА_4 на день її смерті разом з ОСОБА_3 і, як наслідок, визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що не прийняв спадщину фактично, підлягає встановленню судом, оскільки нотаріусом ОСОБА_7 зроблені інші висновки.

Ухвалою суду від 08.12.2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, зазначила, що у зв`язку з повномасштабною війною, введенням у країні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, вона разом з дітьми була вимушена 13.03.2022 виїхати до Німеччині. В Німеччині, через рецидивуючі епізоди тахікардії, в період 22-24 листопада 2022 була госпіталізована в стаціонар клініки кардіології та інтенсивної терапії внутрішніх хвороб та обстежена в Академічній клініці Лудвіг-Максиміліанського університету Мюнхена, де отримала операцію на серці. Після проведеної операції через 2 тижні було назначено додаткове обстеження, після цього, 14.01.2023 відбулось повторне звернення до клініці у зв`язку з ускладненнями пост операційного періоду і ще через 2 тижні також був призначений повторний огляд лікарів. Отже, на момент смерті матері 05.02.2023 року вона ще не була остаточно вилікувана і потребувала тривалої реабілітації. Після повернення до України вона одразу звернулася до нотаріуса. Відповідач ОСОБА_3 одразу після зайняття села російськими військами на їх пропозицію став співпрацювати з ними та зайняв посаду у Дворічанській дільниці Куп`янської філії ПАТ "Харківгаз", за що отримував зарплатню в російських рублях. Матір не працювала ще до війни, оскільки раніше, в 2011 році перенесла ішемічний інсульт. Під час окупації мати перебувала в лікарні, потім її виписали та направили додому. В серпні 2022 року ОСОБА_3 , розуміючи свою відповідальність перед державою за колабораціоністську діяльність, на автомобілі, який належить подружжю, виїхав до РФ, тобто втік від правосуддя, залишивши матір одну на призволяще долі, без грошей, без підтримки. Спочатку ОСОБА_3 жив в Бєлгородській області, а потім переїхав до Сибіру, де і мешкає по цей час, про що відомо з його телефонних дзвінків до колишніх односельчан. 10 серпня 2022 року волонтерам вдалось вивезти матір в м. Харків, де вона оселилась у свого сина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 і 02.09.2022 за цією ж адресою зареєструвалась як ВПО, що підтверджується довідкою № 6331-5002082388. Таким чином, підтвердженим місцем проживання спадкодавця ОСОБА_4 з 10 серпня 2022 (документально з 02.09.2022) по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 є АДРЕСА_1 , де зареєстрований відповідач. Окрім зазначеної довідки факт проживання матері в м. Харкові останні 6 місяців до смерті вбачається з медичних документів, наданих різними лікувальними закладами, які підтверджують її знаходження поза межами села Богданівське. Отже, матір з 10.08.2022 року по 05.02.2023 року не проживала з відповідачем ОСОБА_3 .

Представник позивачки підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.

Представник третьої особи- Дворічанська селищна військова адміністрація Куп`янського району, Харківської області, в судове засідання не прибув, подав заяву з проханням справу розглядати за відсутністю представника.

Представник третьої особи- Третя Харківська міська державна нотаріальна контора, в судове засідання не прибув, подав заяву з проханням слухати справу без участі представника, при розгляді справи покладається на розсуд суду.

Приймаючи до уваги викладене, що позивачка та її представник заперечень проти заочного розгляду справи не надали, що судом ухвалено про заочний розгляд справи, то в відповідності до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, складено актовий запис №1917 та видано свідоцтво про смерть.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, спадкоємцями першої черги є донька ОСОБА_1 ; син ОСОБА_4 – ОСОБА_6 (інвалід ІІІ групи); чоловік ОСОБА_4 – ОСОБА_3 (пенсіонер), відповідач у справі. Інших спадкоємців не має.

За життя 25.10.2010 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповідала ОСОБА_1 три земельні ділянки, що розташовані на території села Богданівське Куп`янського (раніше Дворічанського) району Харківської області, зокрема: ділянка площею 4,7400 га кадастровий номер 6321881000:05:000:0147; ділянка площею 0,1003 га кадастровий номер 6321881000:01:000:0431; ділянка площею 1,4999 га кадастровий номер 6321881000:06:001:0256; цільове призначення земельних ділянок- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Заповіт посвідчений 25.10.2010 секретарем виконавчого комітету Жовтневої сільської ради Дворічанського району Харківської області, зареєстрованого в реєстрі за №192.

06.12.2010 року заповіт зареєстрований у Спадковому реєстрі за номером: 50420170, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру від 27.11.2024 за № 79318751, згідно з яким цей заповіт є чинним.

27.11.2024 року у Куп`янській державній нотаріальній конторі Харківської області заведено спадкову справу № 553/2024 до майна померлої ОСОБА_4 . Спадкова справа заведена на підставі заяви доньки померлої ОСОБА_1 про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Харківської області Козєєвої С.М. від 27.11.2024 року у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовлено. Підставою для відмови стало те, що ОСОБА_1 не була зареєстрована разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 та не подала заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, факт прийняття спадщини дочкою ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_4 не встановлений. Згідно з довідкою Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області від 14 жовтня 2024 року за №1870, спадкодавець ОСОБА_4 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею був зареєстрований чоловік ОСОБА_3 .

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини позивачка посилається на те, у зв`язку з повномасштабною війною, введенням у країні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією рф проти України, вона разом з дітьми була вимушена 13.03.2022 року виїхати до Німеччині. В Німеччині, через рецидивуючі епізоди тахікардії, в період 22-24 листопада 2022 року була госпіталізована в стаціонар клініки кардіології та інтенсивної терапії внутрішніх хвороб та обстежена в Академічній клініці Лудвіг-Максиміліанського університету Мюнхена, де отримала операцію на серці. Після проведеної операції через 2 тижні було назначено додаткове обстеження, після цього, 14.01.2023 року відбулось повторне звернення до клініці у зв`язку з ускладненнями пост операційного періоду і ще через 2 тижні також був призначений повторний огляд лікарів. Отже, на момент смерті матері 05.02.2023 року вона ще не була остаточно вилікувана і потребувала тривалої реабілітації. Після повернення до України вона одразу звернулася до нотаріуса.

Суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, оскільки на час смерті матері- 05.02.2023 року вона перебувала в Німеччині на лікуванні через хворобу серця. Після проведеної операції потребувала додаткового обстеження та постійного огляду лікарів. Велика відстань між країнами, безпекова ситуація, яка склалася в Харківській області та яка входить до зони можливих бойових дій, дійсно створювали значні труднощі щодо оформлення документів для прийняття спадщини. З урахуванням введеного в Україні воєнного стану, хвороби позивачки, її тривалої реабілітації в Німеччині, суд вважає, що у позивачки виникли об`єктивні та істотні труднощі для своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 року у справі № 369/6254/19-ц, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.

Також суд зауважує, що наслідки пропущення позивачкою строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивачка втратить право на спадкування майна, яке залишилося після смерті спадкодавця.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, що позивачка з поважних причин пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд позов задовольняє і визначає позивачці додатковий строк в три місяці з моменту набрання законної сили даним судовим рішенням для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вимог позивачки про встановлення факту не проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини, визнання особи такою, що не прийняла спадщину, суд зазначає наступне.

Позивачка просить встановити факт не проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 за однією адресою по АДРЕСА_1 . Визнати ОСОБА_3 особою, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, способи захисту цивільних прав та інтересів, передбачені статтею 16 ЦК України, не є вичерпними, однак обрання особою певного способу захисту має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, а також забезпечувати його реальне поновлення. Суд, розглядаючи справу, зобов`язаний встановити, чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто таким, що призводить до відновлення порушеного права та узгоджується із положеннями закону, які регулюють спірні правовідносини. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, суд не повинен обмежуватися лише формальним застосуванням норм права, а має виходити з того, чи забезпечує обраний спосіб захисту реальне поновлення порушених прав та інтересів позивача, чи не призводить до порушення прав інших осіб, чи відповідає він змісту правовідносин, що виникли між сторонами, та чи не є він декларативним, тобто таким, що не створює жодних юридичних наслідків для позивача.

У даній справі позивачка, звертаючись до суду, фактично просить встановити юридичний факт не проживання відповідача разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнати його таким, що не прийняв спадщину. Разом з тим, наведені вимоги не створюють для позивачки жодних самостійних правових наслідків у вигляді набуття права власності на спадкове майно, оскільки встановлення факту не проживання відповідача та визнання його таким, що не прийняв спадщину, саме по собі не призводить до автоматичного переходу права власності на спадкове майно до позивача. Факт не проживання іншого спадкоємця зі спадкодавцем та його неприйняття спадщини можуть бути встановлені виключно в межах позовного провадження про визнання права власності на спадщину, оскільки саме таке рішення безпосередньо впливає на обсяг спадкових прав позивача та створює для нього реальні правові наслідки у вигляді визнання за ним права власності на відповідну частку у спадковому майні.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, ефективним способом захисту прав позивача у спорах про спадкування є визнання права власності на спадкове майно, а не встановлення факту не проживання іншого спадкоємця зі спадкодавцем або визнання особи такою, що не прийняла спадщину.

Так, у постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 (провадження № 61-9235св22) зазначено, що вимога про визнання особи такою, що не прийняла спадщину, не є належним способом захисту, оскільки не призводить до відновлення порушених прав позивача, а лише констатує певний юридичний факт, який може бути встановлений у межах іншого позовного провадження. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 751/344/23 (провадження № 61-15493св23), де суд касаційної інстанції наголосив, що встановлення факту непроживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання його таким, що не прийняв спадщину, не є самостійним способом захисту, а підлягає встановленню при розгляді позову про визнання права власності на спадщину, де ці факти входять до предмета доказування.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18 (провадження № 61-403св19) звернув увагу на те, що вимога про визнання особи такою, що не прийняла спадщину, не може розглядатися як окремий спосіб захисту, оскільки така вимога не відновлює порушеного права позивача, а лише усуває невизначеність у складі спадкоємців, що може бути досягнуто шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на спадкове майно. З огляду на викладене, суди повинні відмовляти у задоволенні таких вимог, якщо позивач не доведе, що обраний ним спосіб захисту є ефективним та призводить до реального поновлення його порушених прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-42гс20) та від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-31цс21) суд касаційної інстанції наголосив, що встановивши те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, повинен відмовити у задоволенні позову незалежно від доведеності чи недоведеності фактичних обставин справи, оскільки правильне визначення способу захисту є обов`язком позивача, а суд не може виходити за межі заявлених вимог та обирати за позивача інший, ефективніший спосіб захисту.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту не проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини, визнання особи такою, що не прийняла спадщину, оскільки позивачка обрала неналежний спосіб захисту, відсутні підстави для задоволення позовних вимог незалежно від доведеності чи недоведеності фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) додатковий строк в три місяці з моменту набрання законної сили даним судовим рішенням для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Головуючий: