Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №373/1014/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 373/1014/26

Провадження № 2/487/3577/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючої судді Скоринчук К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У Заводський районний суд м. Миколаєва на підставі ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва про направлення справи на розгляді іншого суду за підсудністю надійшли матеріали позовної заяви ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 13 880,50 грн та судових витрат.

Позов мотивований тим, що 05.10.2019 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» був укладений кредитний договір № 184729 (надалі – Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 3 400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності.

У позові вказував, що відповідно до умов кредитного договору невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», які розміщені на сайті www.credit7.ua.

Вказав, що ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.

У позові представник пояснив, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не створює окремий рахунок для Клієнта, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до такого рахунку аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. Кредитор не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS.

Позивач зазначив, що 16.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал» укладений Договір факторингу № ККЛУ-16112020. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 184729 від 05.10.2019, що укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем.

Внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 13 880,50 грн та складається з: 3400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8 780,50 грн - заборгованість за процентами; 1 700,00 грн - заборгованість за штрафом.

Оскільки термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, позивач звернувся в суд з цим позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 20.07.2026 провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Заводського районного суду міста Миколаєва заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов.

Копію ухвали надіслано сторонам.

Відповідач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Сікорську І.С. скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову. Вважав, що позивачем не доведений факт укладання кредитного договору, отримання коштів відповідачем. Також вважав, що позивачем були неправомірно нараховані відповідачу відсотки за користування кредитними коштами, оскільки останній є військовослужбовцем та на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» мав бути звільнений від їх сплати, у тому числі заборгованість за відсотками, нарахованими понад встановлений у договорі строк.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що кредитний договір з відповідачем був укладений в електронному виді, що відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», та кожний примірник названого електронного документа є оригіналом такого документа. Кошти були перераховані відповідачу на розрахунковий рахунок, вказаний останнім у кредитному договорі та який перед укладанням кредитного договору останній верифікував і підтвердив. Позивач вказував, що відповідачем були здійснені платежі на часткове погашення заборгованості, а тому, на його думку, це свідчить про визнання відповідачем боргу. Вважав, що нараховані позивачем відсотки за користування кредитними коштами та за прострочення виконання зобов`язання ґрунтуються на умовах укладеного договору, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що відповідач у встановлений судом строк клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав та у своєму відзиві на позовну заяву просив розглядати справу у відсутності сторони відповідача, суд, згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 05.10.2019 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 ,було укладено Договір № 184729 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає відповідачу кредит у розмірі 3 400,00 грн строком на 25 днів зі сплатою процентів за користування позикою: акційна процентна ставка становить 0,01% від суми позики за кожен день користування позикою (3,65 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору; стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних). Визначили, що у випадку прострочення Клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна ставка відповідно до п. 3.4., 3.5. цього Договору.

У договорі визначили й інші умови, зокрема, щодо взаємних прав та обов`язків, порядку повернення позики, відповідальності сторін тощо.

Договір укладено в електронній формі й підписано електронним підписом позичальника 05.10.2019 о 21 год. 10 хв., що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «Н891», про що вказано розділі 8 «Реквізити та підписи сторін», графі « Клієнт» Договору № 184729 від 05.10.2019, а також у Довідці про ідентифікацію (а.с. 35, 38).

Перерахування кредитних грошових коштів позичальнику підтверджується інформаційний листом ТОВ «ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (надавача послуг з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків) за вихідним номером 6525-ВП від 08.01.2026 про перерахування коштів 05.10.2019 на суму 3400,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації unknow, номер транзакції в системі WayForPay - Credit7- 184729-0 (а.с. 38).

Також факт виконання Товариством обов`язку за Договором щодо перерахування коштів підтверджений наданою на підставі ухвали суду про відкриття та витребування доказів інформації, з якої слідує, що у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я відповідача ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_2 та на вказану картку 05.10.2019 відбулося зарахування грошових коштів в сумі 3 400,00 грн.

З матеріалів справи також слідує, що 30.10.2019 і 24.11.2019 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 були підписані Додаткові договори до Договору № 184729 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, про продовження строку користування позикою на строк, визначений у них. У названих Додаткових догодах також було обумовлено зміну процентної ставки за користування позикою та встановлення її на рівні 1,60% від суми позики за кожен день користування позикою (584,00% річних) у межах строк у повернення позики (а.с. 35-37).

Як слідує з наданого позивачем розрахунку за Договором №184729 від 05.10.2019, станом на 17.11.2020 загальний розмір заборгованості складає 13 880,50 грн, як складається з: 3400,00 грн – борг за тілом кредиту; 8780,50 грн - заборгованість за процентами; 1700,00 грн – борг за штрафом.

Судовим розглядом також встановлено, що 16.11.2020 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № ККЛУ-16112020, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» передав (відступив) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» права вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13 880,50 грн, з яких: 3400,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 2966,50 грн – залишок по відсоткам; 5814,00 грн – залишок по простроченим відсоткам; 1700,00 грн – штраф/пеня (а.с. 46).

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 вищевказаного Закону зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд зазначає, що у контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем. Відповідач не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення кредитних договорів від його відповідача, останнім суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність укладених договорів.

Що стосується доводів відповідача про відсутність доказів надання (перерахування) відповідачу кредитних коштів, суд виходить з наступного.

Первісний кредитор ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» є фінансовою, а не банківською установою. Зважаючи на положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Наданий позивачем інформаційний лист ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» містить інформацію про перерахування коштів на банківську картку визначену відповідачем в договорі кредиту, підтвердження зарахування позичених коштів на картку відповідача також підтверджено повідомленням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 23.07.2026, що на переконання суду у сукупності з іншими доказами, такими як укладений кредитний договір та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачу.

Вимога відповідача про надання саме банківської виписки є помилковою, оскільки платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему, і відповідний інформаційний лист є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію.

Також, враховуючи умови надання кредитних коштів, суд вважає за необхідне зазначити, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів, мав можливість представити суду по такому рахунку виписку. Між тим, правом надання таких доказів відповідач також не скористався.

Отже, доводи відповідача про недоведеність укладення кредитного договору та перерахування коштів є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, суд враховує ту обставину, що відповідач фактично не заперечує факт отримання ним кредитних коштів і лише вважає, що факт надання таких коштів не підтверджений належними доказами позивачем, а тому такі доводи відповідача є суперечливими відносно висловленої ним позиції.

Що стосується заперечень відповідача про відсутність у позивача права вимоги до відповідача у зв`язку з відсутністю доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, суд зазначає таке.

За змістом договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 клієнтом, яким є первісний кредитор, передано за плату факторові право грошової вимоги до боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим Договором, фактор заміняє клієнта у кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за Кредитними договорами (п. 1.1., 1.2. Договору факторингу).

16.11.2020 первісний кредитор, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», як клієнт, та позивач, як фактор, підписали Акт приймання-передачі реєстру боржників від 16 листопада 2020 року до Договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16 листопада 2020 року, згідно з яким був переданий реєстр боржників, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору.

В матеріалах справи також міститься платіжна інструкція за номером документа 20164 від 18.11.2020 про перерахування коштів як плату за переуступку права вимоги згідно з п.7.1 договору факторінгу №ККЛУ-16112020 від 16.11.2020.

За такого, суд доходить висновку, що доводи відповідача про його сумніви стосовно дійсності та правомочності укладеного договору факторингу та набуття позивачем права вимоги до нього не заслуговують на увагу, оскільки спростування презумпції правомірності правочинів відбувається лише у двох випадках: коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності); та якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. В іншому ж випадку, коли правочини не визнані судами недійсними, діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення «favor contractus», за змістом якого всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності цих договорів (правочинів) враховані на користь їх дійсності, чинності та виконуваності.

Разом з тим, що стосується розміру заборгованості, який пред`явлений до стягнення відповідачу, суд вважає частково слушними зауваження відповідача щодо відсутності підстав для нарахування йому процентів за користування кредитом, виходячи з наведеного.

Посилаючись як на підставу звільнення відповідача від сплати заборгованості за відсотками за користування кредитом, останній посилався на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проте, зазначаючи норму Закону, яка була прийнята пізніше, ніж був укладений Договір про надання коштів у позику між сторонами.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діяла на час укладання між сторонами Договору про надання коштів у позику, тобто станом на 05.10.2019, звільнялися від нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом військовослужбовці з початку і до закінчення особливого періоду, а резервісти та військовозобов`язані – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.

За змістом частин 1 та 2 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до пункту 5 Указу Президента України №303/2017 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» національну економіку України переведено на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь повна готовність, та дію цього Указу не припинено станом на час розгляду справи, більш того з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

На підтвердження свого статусу відповідач надав суду Витяг з послужного списку про проходження дійсної військової служби у Збройних Силах ОСОБА_1 , з якого слідує, що відповідач був призваний на військову службу з 03.04.2014 та у період укладення ним з первісним кредитором Договору про надання коштів у позику, зокремаз 20.03.2018 до 14.12.2020, проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 на посаді командира роти охорони батальйону охорони. Також була надана Довідка форми 5 від 23.07.2026 про перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі за контрактом у військовій частині та копія посвідчення офіцера серії НОМЕР_4 .

За такого, суд доходить висновку, що перелічені обставини свідчать про те, що на час укладання між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 . Договору № 184729 про надання коштів у позику, відповідач був і є військовослужбовцем з початку введення на території України особливого періоду, а тому у кредитора відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитом. Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в сумі 8 780,50 грн (згідно з розрахунком заборгованості) задоволенню не підлягають.

З цих же підстав не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за штрафом в розмірі 1 700,00 грн.

Як було встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 отримав у позику грошові кошти в сумі 3400,00 грн, які, відповідно до укладеного між сторонами договору, підлягають поверненню. Як слідує з розрахунку заборгованості та не заперечувалося самим позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив, відповідачем у добровільному порядку були внесені кошти на погашення заборгованості у загальному розмірі 1 368,50 грн. Такі кошти були зараховані кредитором на погашення заборгованості за відсотками. Проте, беручи до уваги встановлені судом обставини щодо відсутності підстав для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом на підставі ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), такі кошти, на думку суду, мають бути зараховані на погашення заборгованості за тілом кредиту, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню залишок боргу за тілом кредиту в розмірі 2 031,50 грн (3 400,00 грн – 1368,50 грн).

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 389,66 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу позивач надав суду: договір про надання правничої (правової) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та адвокатським об`єднанням «Апологет»; Акт № 1202 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026, в якому вказано, що загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 8 000,00 грн; детальний опис наданих послуг до Акту № 1202 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 09.03.2026; ордер на надання правничої допомоги від 02.07.2025.

Квитанцію на підтвердження оплати послуг адвоката суду не надано проте, з цього приводу суд вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Ураховуючи складність цієї справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, долучених доказів щодо цих витрат, а також беручи до уваги те, що позовні вимоги позивача задоволені частково (на 14,64%), суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 171,20 грн

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 184729 про надання коштів у позику від 05.10.2019 у розмірі 2 031,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судові витрати по сплаті судового збору у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог в сумі 389,66 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судові витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 1 171,20 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ", код ЄДРПОУ: 35234236, МФО: 300614, рахунок № НОМЕР_5 в АТ “Креді Агріколь Банк”, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: К.М. Скоринчук