Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №644/7221/21 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження 1-кп/641/240/2026 Справа № 644/7221/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові в режимі відеоконференції, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № № 12021221180000649 від 17.07.2021 за обвинуваченням :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, розлученого, має малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, без зареєстрованого місця проживання, фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

17.07.2021 близько 15:51, ОСОБА_5 , знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Косарєво, буд. 46, біля 4-го під`їзду, підійшов до раніше йому незнайомої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та оцінивши обстановку, яка склалась сприятливою для вчинення кримінального правопорушення, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення суспільних відносин у сфері власності та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, діючи з умислом спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, шляхом ривку зірвав з вух потерпілої ОСОБА_7 дві золоті сережки 583 проби, вагою 3,53 грами, вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №2893 від 24.07.2021 складає 4383 гривні 55 копійок, спричинивши останній тілесні ушкодження, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 09/1177-С/2021 від 19.07.2021 у вигляді: садно на лівій вушній раковині, яке відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після чого ОСОБА_5 з викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 4383 гривень 55 копійок.

У судовому засіданні ОСОБА_5 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю, щиро покаявся та пояснив суду, що дійсно влітку 2021 він знаходився за адресою: АДРЕСА_2 та зірвав з вух потерпілої золоті сережки, з метою отримання грошей . Просив суворо не карати.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_5 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.

В судове засідання потерпіла ОСОБА_7 не з`явилась, до суду надійшов Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, згідно якого остання померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Враховуючи, що ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінального правопорушення, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 поза розумним сумнівом знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працевлаштований , раніше не судимий.

Обставиною, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ч.1 ст.67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Частиною 1 ст.69-1 КК України встановлено, що за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

За таких обставин, для досягнення мети покарання визначеної ст. 50 КК України, з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 мінімальне покарання в межах санкції ч.2 ст. 186 КК України, у вигляді позбавлення волі, що відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком.

Відповідно до ст. 72 КК України слід зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання, строк попереднього ув`язнення з 17.07.2021 по 04.03.2022, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов у справі відсутній .

Відомості щодо накладення арешту на майно, матеріали справи не містять.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 ( ЧОТИРИ ) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з іспитовим строком - 1 (ОДИН) рік, зобов`язавши відповідно до ст.76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання, строк попереднього ув`язнення з 17.07.2021 по 04.03.2022 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази:

- золоті сережки, проби 583, вагою близько 8 грамів, з червоним камнем –вважати повернутими за належністю потерпілій ОСОБА_7 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя - ОСОБА_1