Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №487/5802/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 20 вересня 2026 р.

Справа: №487/5802/25

Суддя: Гаврасієнко В. О.

Справа № 487/5802/25

Провадження № 2/487/2638/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Радченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №02618-01/2024 в розмірі 18705,00 грн, Кредитним договором №47161-12/2023 в розмірі 29000,00 грн, за Кредитним договором №44600-12/2023 в розмірі 10875,00 грн, за Кредитним договором №14062-01/2024 в розмірі 11625,00 грн, у загальному розмірі 70202,00 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04 січня 2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №02618-01/2024, відповідач отримала кредит. 28.05.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп»» та «ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №28052024, у відповідності до умов якого, ТОВ ««Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ ««Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 28052024 від 28.05.2024, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18705,00 грн.

Крім того, 30 грудня 2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №47161-12/2023, відповідач отримав кредит. 20.06.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та «ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20062024, у відповідності до умов якого, ТОВ ««Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ ««Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 20062024 від 20.06.2024, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 29000,00 грн.

Крім того, 28 грудня 2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №44600-12/2023, відповідач отримав кредит. 24.05.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та «ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24052024, у відповідності до умов якого, ТОВ ««Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ ««Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 24052024 від 24.05.2024, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 10875,00 грн.

Крім того, 10 січня 2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №14062-01/2024, відповідач отримав кредит. 24.05.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та «ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24052024, у відповідності до умов якого, ТОВ ««Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ ««Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.

Всупереч умов кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової на вимоги відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за Кредитним договором №02618-01/2024 в розмірі 18705,00 грн, Кредитним договором №47161-12/2023 в розмірі 29000,00 грн, за Кредитним договором №44600-12/2023 в розмірі 10875,00 грн, за Кредитним договором №14062-01/2024 в розмірі 11625,00 грн, яку позивач і просив стягнути з відповідача. Крім того, просив стягнути із відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволені, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами №02618-01/2024 в розмірі 18705,00 грн, №47161-12/2023 в розмірі 29000,00 грн, №44600-12/2023 в розмірі 10875,00 грн, №14062-01/2024 в розмірі 11625,00 грн, а всього 70205,00 грн.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 рокускасовано заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2025 року, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі.

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року закрито підготовче провадження по цивільній справі, призначити справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, у позовній заяві просив провести розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач до судового засідання не з`явилась, надала до суду заяву, у якій надала суду наступні пояснення по суті позовних вимог. Вказувала, що визнала наявність кредитної заборгованості в частині основного боргу (тіла кредиту). Проте вважає нараховані позивачем відсотки 47505 грн., щ в два рази перевищують тіло кредиту 22700 грн надмірними та неспівмірними. На підставі ч.3, ст.509 ЦК України просила суд застосувати принципи справедливості, добросовісності та розумності і зменшити суму нарахованих відсотків. Щодо майнового стану зазначала, що на даний час вона перебуває у тяжкому фінансовому становищі та не мА стабільного доходу та не перебуває у шлюбі. Також повідомляла суд, що триває судовий спір щодо заборгованості, яка виникла внаслідок її попередньої діяльності як ФОП, що додатково її платоспроможність. Просила розглядати справу за її відсутністю, прийняти справедливе рішення, здійснивши перегляд та зменшення розміру нарахованих відсотків та встановити у рішенні графік розстрочення виконання зобов`язань.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, 04 січня 2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №02618-01/2024, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 8700,00 грн, строком на 100 днів, процентна ставка 2,50 % в день, що становить 912,50 % річних, дата повернення кредиту 12.04.2024 року.

30 грудня 2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №47161-12/2023відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 8000,00 грн, строком на 120 днів, процентна ставка 2,50 % в день, що становить 912,50 % річних, дата повернення кредиту 27.04.2024 року.

28 грудня 2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №44600-12/2023, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 3000,00 грн, строком на 120 днів, процентна ставка 2,50 % в день, що становить 912,50 % річних, дата повернення кредиту 25.04.2024 року.

10 січня 2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №14062-01/2024відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 3000,00 грн, строком на 120 днів, процентна ставка 2,50 % в день, що становить 912,50 % річних, дата повернення кредиту 08.05.2024 року.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

28.05.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп»» та «ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №28052024, у відповідності до умов якого, ТОВ ««Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ ««Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.

30 грудня 2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №47161-12/2023, відповідач отримав кредит. 20.06.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та «ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20062024, у відповідності до умов якого, ТОВ ««Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ ««Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.

28 грудня 2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №44600-12/2023, відповідач отримала кредит. 24.05.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та «ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24052024, у відповідності до умов якого, ТОВ ««Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ ««Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.

24.05.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та «ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24052024, у відповідності до умов якого, ТОВ ««Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ ««Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною першою статті 1082 ЦК України передбачено зобов`язання боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, судом було встановлено, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками у порядку та розмірах, передбачених кредитними договорами. Зазначені обставини відповідачем не заперечуються та підтверджуються дослідженими судом матеріалами справи.

Щодо прохання відповідача застосувати принципи справедливості, добросовісності та розумності і зменшити суму нарахованих відсотків, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторонни є вільними в укладенні договору, виборі контрагентата визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловогообороту, вимог розумності та справедливості.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При цьому ч.ч.1, 2, п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, у даному випадку умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались, договори є дійсними, заперечень щодо укладення договору та перерахування коштів позикодавцем на його виконання відповідачем не вказано.

Слід зауважити, що нарахування відсотків проводилося за правомірне користування кредитними коштами, а не відсотків компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором чи штрафних санкцій.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що, укладаючи кредитний договір, позичальник самостійно та добросовісно надав оцінку запропонованим умовам кредитування, зважив на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на період укладення договору, вважав їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту у відповідні строки та зі сплатою визначених відсотків за користування кредитними коштами.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, де судом враховано, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Суди вказали, що кредитні договори укладені на визначений термін, за якими позивач повинна сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд констатує, що відповідач, посилаючись на вказані положення не зазначила дійсних обставини, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору, вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи відповідача спростовуються самим змістом договорів, в яких чітко зазначено всі умови, зокрема строк кредиту, який не продовжувався позивачем, а залишився незмінним з моменту укладення договору.

Таким чином, суд не вбачає підстав для зменшення відсотків на підставі ч.3 ст.509 ЦК України.

Щодо доводів відповідача про розстрочення рішення суду внаслідок його скрутного матеріального становища, суд звертає увагу відповідача на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Тобто подання такої заяви можливе після постановлення судом відповідного рішення.

Окрім того, частиною 3 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення рішення суду може бути застосована судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.

Фактично підстави наведені відповідачем у судовому засіданні ґрунтуються на твердженнях про наявність у нього скрутного матеріального становища та не підкріплені належними, допустимими та достатніми доказами.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення; наявність підстави для розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Згідно висновку Верховного Суду, висловленому в постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 2-1230/11/ провадження № 61-33465 св18, відповідно до якої системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Окремо, в контексті доводів сторони стосовно розстрочки виконання зобов`язання, суд звертає увагу на те, що навіть у випадку набрання рішенням про стягнення заборгованості законної сили, відповідач вправі звернутись до стягувача з клопотанням не пред`являти до примусового виконання відповідний виконавчий документ, а узгодити порядок добровільного виконання рішення суду.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким товариство надало клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору і з останнього на користь товариства слід стягнути заборгованість у визначеному розмірі.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ґрунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 514, 516, 524, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами №02618-01/2024 в розмірі 18705,00 грн, №47161-12/2023 в розмірі 29000,00 грн, №44600-12/2023 в розмірі 10875,00 грн, №14062-01/2024 в розмірі 11625,00 грн, а всього 70205,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: м. Київ, вул.Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, ІВАN № НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк»;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 21.09.2026 року.

Суддя В.О. Гаврасієнко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua