Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №503/1195/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1195/26

Провадження № 1-кп/503/139/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Кодима

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026166180000211 від 22.07.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Магнітогорська Челябінської області, російської федерації, громадянина України, українця, з середньою освітою, розлученого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , на посаді телефоніста телефонного відділення 2 дорожньо-комендантської роти, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 27.06.2024 року вироком Кодимського районного суду Одеської області за ст. 390-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік;

- 12.08.2024 року вироком Кодимського районного суду Одеської області за ст. 390-1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, з частковим приєднанням на підставі ст. 71, 72 КК України невідбутої частини покарання у виді пробаційного нагляду за вироком Кодимського районного суду Одеської області від 27.06.2024 року та визначенням остаточного покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік і 2 місяці, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування остаточно призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік і 6 місяців;

- 09.01.2025 року вироком Кодимського районного суду Одеської області за ст. 1261 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік і 6 місяців, з приєднанням на підставі ст. 70 ч.4 КК України за вироком Кодимського районного суду Одеської області від 12.08.2024 року та визначенням остаточного покарання у виді обмеження волі на строк 2 рік і 6 місяців, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування остаточно призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки;

- вироком Кодимського районного суду Одеської області від 17.06.2026 року за ст.390-1 КК України до покарання у вигляді 1 року і 7 місяців обмеження волі, з частковим приєднанням на підставі ч.1 ст.71 КК України невідбутого покарання за попереднім вироком Кодимського районного суду Одеської області від 09.01.2025 року та призначенням остаточного покарання, за сукупністю вироків, у вигляді обмеження волі на строк 3 роки,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник - адвокат ОСОБА_6 ,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним внаслідок згоди підозрюваного та потерпілого із встановленими досудовим розслідуванням обставинами:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на посаді телефоніста телефонного відділення 2 дорожньо-комендантської роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», відносно якого 07 лютого 2026 року Кодимським районним судом Одеської області ухвалено рішення у справі № 503/148/26, яким останньому винесено обмежувальний припис терміном 6 (шість) місяців та визначено заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього наступні обов`язки: заборона ОСОБА_3 перебувати у місці проживання з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 ; заборона ОСОБА_3 наближатись на відстань 50 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи ОСОБА_5 ; заборона ОСОБА_3 особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_5 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з постраждалою особою ОСОБА_5 ; заборона ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_5 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, та будучи 15.02.2026 року письмово ознайомлений з вищевказаним рішенням суду, умовами обмеження, обов`язками та юридичними наслідками у разі їх порушення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, нехтуючи обов`язковим приписом та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя, по забезпеченню виконання рішення суду, маючи фізичну можливість виконувати рішення Кодимського районного суду Одеської області від 07 лютого 2026 року (справа №503/148/26), порушуючи встановлені заборони, 21.07.2026 року приблизно о 15 годині 20 хвилин прийшов на територію домоволодіння ОСОБА_5 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де почав спілкуватись з ОСОБА_5 , та вимагати відчинити йому двері житлового будинку, де остання проживає, при цьому виражався нецензурною лайкою, чим порушив вимоги обмежувального припису.

Прокурор, у змісті обвинувального акту, звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_3 подав письмову заяву в порядку, передбаченому пунктом 1 ч.3 ст. 302 КПК України, складену ним в присутності захисника адвоката ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Потерпіла ОСОБА_5 подала письмову заяву в порядку, передбаченому пунктом 2 ч.3 ст. 302 КПК України, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

За результатом вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріали суд не вважає за необхідне призначати розгляд обвинувального акта в даному кримінальному провадженні у судовому засіданні та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження відповідно до ч.3 ст. 382 КК України.

Ураховуючи виконання, під час досудового розслідування кримінального проступку у формі дізнання, вимог ст. 302 КПК України, то суд вважає, що є підстави, передбачені ч.1 ст. 382 КК України, для ухвалення вироку.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 382 КПК України суд вважає необхідним зазначити встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на посаді телефоніста телефонного відділення 2 дорожньо-комендантської роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», відносно якого 07 лютого 2026 року Кодимським районним судом Одеської області ухвалено рішення у справі № 503/148/26, яким останньому винесено обмежувальний припис терміном 6 (шість) місяців та визначено заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього наступні обов`язки: заборона перебувати у місці проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 ; заборона ОСОБА_3 наближатись на відстань 50 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи ОСОБА_5 ; заборона ОСОБА_3 особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_5 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з постраждалою особою ОСОБА_5 ; заборона ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_5 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб», та будучи 15.02.2026 року письмово ознайомлений з вищевказаним рішенням суду, умовами обмеження, обов`язками та юридичними наслідками у разі їх порушення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, нехтуючи обов`язковим приписом та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя, по забезпеченню виконання рішення суду, маючи фізичну можливість виконувати рішення Кодимського районного суду Одеської області від 07 лютого 2026 року (справа №503/148/26), порушуючи встановлені заборони, 21.07.2026 року приблизно о 15 годині 20 хвилин прийшов на територію домоволодіння ОСОБА_5 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де почав спілкуватись з ОСОБА_5 , та вимагати відчинити йому двері житлового будинку, де остання проживає, при цьому виражався нецензурною лайкою, чим порушив вимоги обмежувального припису.

Суд дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікує за ст. 390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого в розумінні ст.66 КК України, та зазначеною у змісті обвинувального акту, суд визнає щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого в розумінні ст.67 КК України та вказаною у змісті обвинувального акту, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

Відповідно до наявних у суду відомостей, обвинувачений ОСОБА_3 у лікарів психіатра та нарколога на обліку не перебуває, за місцем несення військової служби характеризується посередньо.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_3 має непогашені і незняті судимості за раніше вчиненні кримінальні правопорушення, в тому числі за вчинення тотожних кримінальних правопорушень, а також вчинив нове кримінальне правопорушення під час іспитового строку звільнення від відбування покарання з випробуванням, за місцем проживання характеризуються негативно.

Згідно зі статтею 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими так й іншими особами.

Згідно абзацу 2 пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (надалі за текстом Постанова Пленуму), у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК (2341-14).

Згідно ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При цьому, суд враховує, що обставинами, які негативно характеризують особу обвинуваченого є те, що він за короткий період часу тричі вчинив аналогічні кримінальні правопорушення, майже за однакових обставин, належних висновків для себе не зробив при наявності такої можливості, на шлях виправлення не став, а даний кримінальний проступок вчинив під час встановленого іспитового строку за вироком Кодимського районного суду від 09.01.2025 року (до набуття вироком Кодимського районного суду Одеської області від 17.06.2026 року за ст.390-1 КК України законної сили, а саме до 28.07.2026 року).

При призначенні міри покарання ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є проступком, особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення аналогічних кримінальних проступків, наявність обставини, що пом`якшує його покарання, що в розумінні ст.66 КК України є щире каяття, та обставини, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя відповідно до ст.67 КК України, у зв`язку з чим прийшов до висновку, що ОСОБА_3 слід призначити міру покарання у виді обмеження волі на максимальний строк, передбачений у межах санкції згаданої статті Особливої частини КК України, яке на думку суду, за вищевказаних судом обставин, є необхідним й достатнім як для кари обвинуваченого так і для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Після чого, з врахуванням вимог ч.1 ст. 71 КК України та положень абзацу 2 пункту 10 Постанови Пленуму, визначити остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання у виді обмеження волі за попереднім вироком Кодимського районного суду Одеської області від 17.06.2026 року, загальний строк якого не буде перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в ч.2 ст. 61 Загальної частини КК України, але буде більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутого покарання за попереднім вироком.

Суд вважає, що саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання немає.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись ст. 369-374, 381-382 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Кодимського районного суду Одеської області від 17.06.2026 року, призначивши ОСОБА_3 за сукупністю вироків остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Речові докази: DVD-R диск із записаним на ньому відео з нагрудного відео реєстратора інспектора СРПП ВПД №1 Подільського РУП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , що було знято в період часу з 16.15 до 16.30 15.02.2026 року під час ознайомлення ОСОБА_3 з рішенням Кодимського районного суду в кабінеті ВПД №1 Подільського РУП, - залишити зберігати у матеріалах кримінального провадження №12026166180000211.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через суд, який його ухвалив Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У відповідності до ч.1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1