Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №946/585/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/585/26

Провадження № 2/946/2454/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Бортейчука Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» звернулось до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «КБ «Надра», надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі за текстом - Позичальник/Боржник/Відповідач) укладено кредитний договір № ОД14/04/2008/840-К/138 (надалі за текстом – Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 47 000 (сорок сім тисяч) доларів США, строком до 03 квітня 2023 р.

04 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором № ОД14/04/2008/840-К/138, укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрований в реєстрі за №3032 (далі - Договір іпотеки), на підставі якого в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, Іпотекодавцем передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1388 гектарів, у межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, кадастровий номер - 4820982201:05:000:0192.

У зв`язку із припиненням виконання кредитних зобов`язань боржником, ПАТ «КБ «Надра» y відповідності до норм чинного законодавства України отримано виконавчий документ, а саме виконавчий напис № 8310, який вчинено 23 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 99 760 (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот шістдесят) доларів США 44 центи.

У зв`язку з ліквідацією ПАТ КБ «НАДРА», 30 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» (далі - ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», Стягувач, Кредитор, Позивач, Товариство) укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N217215_ПВ, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. за реєстровим № 2891, згідно якого до ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло прав вимоги за Кредитним договором №ОД14/04/2008/840-К/138 від 04 квітня 2008 року, права Іпотекодержателя за Договором іпотеки, укладеним у забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань Позичальника.

Таким, чином 30 квітня 2020 року всі права вимоги за Кредитним договором № ОД 14/04/2008/840-К/138 від 04 квітня 2008 року, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , а також за Договором іпотеки, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , перейшли до ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» у порядку правонаступництва.

12 вересня 2018 року Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57205855 відносно боржника ОСОБА_1 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Верповського О.В. №8310 від 23.10.2014 року про стягнення заборгованості за рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку переданого в іпотеку майна (земельна ділянка площею 0,1388 га, у межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4820982201:05:000:0192, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку), в розмірі: 99 760 (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот шістдесят) доларів США 44 центи.

10 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з чим позивач вважає, що має право стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості на підставі статті 625 ЦПК України, оскільки ним не виконано зобов`язання за Кредитним договором №ОД14/04/2008/840-К/138 від 04 квітня 2008 року, а також не виконано вимоги виконавчого напису №8310 від 23 жовтня 2014 року.

Отже, позивач просить задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 18.08.2017 р. по 01.03.2020 р. у розмірі 7 599,55 дол. США., а також стягнути сплачений судовий збір у сумі 4 931,35 грн.

29.04.2026 року від Представник позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності.

Згідно відповіді з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області від 15.03.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.44)

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.03.2026 року було відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.45).

Укрпоштою надіслано відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позову з додатком, проте поштовий конверт повернувся із довідкою про невручення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

31.03.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павлова В.І. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справив електронному вигляді.

01.05.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павлова В.І. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву а такий строк поновити, крім того зазначив, що у провадженні Ізмаїльського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа № 946/585/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних в сумі 7 599,55 дол. США (сім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять доларів США п`ятдесят п`ять центів).

Відповідач повністю заперечує щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки

За змістом цієї норми зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та

інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Так, підстави виникнення цивільних прав та обов`язків наведені в частині другій

статті 11 ЦК України, серед яких законодавець розрізняє: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11 ЦК України). Тобто на підставі рішення суду цивільні права та обов`язки можуть виникати лише в конкретних випадках, визначених актами цивільного законодавства. Водночас, за загальним правилом, цивільні права та обов`язки виникають з юридичних фактів, найпоширенішими з яких є правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Сторони укладають правочин з метою врегулювання певних правовідносин, що визначає виникнення у них цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Такі висновки викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15 (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15 (провадження № 14-16цс18).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). У главі 50 ЦК України визначено підстави припинення зобов`язання, а в частині першій статті 598 цієї глави обумовлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов`язання визначені, зокрема, в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

У Законі України "Про виконавче провадження" поняття "виконавче провадження" розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 грудня 2012 року у справі № 18- рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників спірних правовідносин та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій.

За статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").

Тобто за межами цього строку (строку пред`явлення виконавчого документа до виконання) виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.

Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим.

Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання.

Кредитор не може повторно пред`явити виконавчий документ на виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. Боржник вже не зобов`язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення.

Однак це не виключає можливого погашення боргу боржником добровільно, що не буде вважатися безпідставно отриманим майном.

У такій ситуації зобов`язання не є задавненим у класичному розумінні, оскільки позовна давність застосовується до звернення з позовом, а тут уже є судове рішення, яке набрало законної сили.

Водночас втрата права на примусове виконання судового рішення, припинення можливості його реалізації через пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання і відмову у його поновленні судом свідчить про неможливість захисту такої вимоги в примусовому порядку.

У зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовою суду в його поновленні право стягувача на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а можливість виконання такого рішення - припиненою.

Сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Відмова в поновленні строку судом означає остаточність правової ситуації, відсутність будь-яких подальших процесуальних механізмів виконання судового рішення, а отже, відносини щодо примусового виконання стають стабільними.

З наведеного вбачається, що хоча формально позовна давність не застосовується, фактично зобов`язання втрачає юридичну примусовість, вимога за цим зобов`язанням стає такою, що не може бути захищена в примусовому порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувану можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права.

Cплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа.

Суд гарантує право на справедливий суд, як стягувачу, так і боржнику, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у такому випадку правомірно протягом тривалого періоду міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення та притягнення до відповідальності за його невиконання.

У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.

За протилежним (іншим) підходом буде складатися нерозумна ситуація, за якою після втрати права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу і припинення можливості його реалізації, зокрема у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа для виконання і відмови в поновленні цього строку судом, за обставин неможливості виконання захисту основної вимоги (про стягнення основної суми боргу) кредитор зберігатиме можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, що суперечитиме принципу правової визначеності.

Оскільки стадія примусового виконання щодо основного зобов`язання завершилася, реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання, а тому немає правової підстави для стягнення похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України.

Реалізація своїх процесуальних прав у цьому випадку залежить виключно від волі самого кредитора (позивача, стягувача).

Надання стягувачу можливості постійно пред`являти вимоги до боржника про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на вимогу, яка не може бути примусового виконана суперечить принципу правової визначеності, який в свою чергу є складовими елементом принципу верховенства права.

Як зазначено Верховним Судом у постанові Великої Палати від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 (провадження № 14-63цс25): "з урахуванням власних висновків у цій справі Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, правильно виходили з того, що у зв`язку зі спливом строку, наданого законом для пред`явлення виконавчого листа до виконання, відмовою суду у поновленні цього строку і у видачі дубліката виконавчого листа, немає і обов`язку відповідача у грошовому зобов`язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України".

Вважає, що позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних є необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

06.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, у провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області перебуває

цивільна справа № 946/585/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» (далі – ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», Товариство, Позивач) до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2026 року у справі № 946/585/26 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та визначено строк для подання позивачем відповіді на відзив, а саме п`ять днів з дня отримання відзиву.

Звертають увагу суду на те, що відзив на позовну заяву у справі № 946/585/26 був отриманий Товариством 01 травня 2026 року через електронний кабінет користувача в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

У зв`язку з чим, Товариство має право подати відповідь на відзив в строк до 06 травня 2026 року включно. Тобто, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» дотримано встановлених строків звернення до суду із відповіддю на відзив. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (надалі за текстом – ЄСПЛ) у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін – одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до статті 179 ЦПК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.

ПО-ПЕРШЕ, представник відповідача – адвокат Павлов В`ячеслав Ігорович – у своєму відзиві фактично сам підтверджує правомірність заявлених позовних вимог, оскільки прямо зазначає, що «нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання», а також що таке нарахування «має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника». Крім того, зазначає, що «наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника», а також що «борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати» і «це не виключає можливого погашення боргу боржником добровільно», чим фактично підтверджує існування зобов`язання та обов`язку відповідача.

Таким чином, зі змісту відзиву вбачається, що представник відповідача не заперечує, що спірні нарахування входять до складу грошового зобов`язання, мають компенсаційний характер, а також спрямовані на відшкодування матеріальних втрат кредитора та компенсацію за неналежне виконання зобов`язання, і фактично зводить свої заперечення виключно до доводів про «сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання».

ПО-ДРУГЕ, представник відповідача у відзиві, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23, зазначає, що у разі втрати можливості примусового виконання судового рішення «немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України», а також прямо вказує, що «до відповідних грошових вимог… не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України», оскільки у такому випадку стягнення 3% річних та інфляційних втрат нараховувалося б на вимогу, яка не підлягає примусовому виконанню, що, на думку відповідача, суперечить принципу правової визначеності.

Однак Товариство зауважує, що строк на пред`явлення виконавчого напису, вчиненого 23 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим № 8310, на даний момент не пропущено, оскільки, як було зазначено у позовній заяві, 10 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, варто зазначити, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час. 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 102, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання. Воєнний стан запроваджений в Україні 24 лютого 2022 року наразі не припинено та не скасовано.

З огляду на викладене, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану перервалися. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22, від 03 серпня 2023 року у справі №420/10415/22, від 09 листопада 2023 року у справі № 0440/5997/18, від 19 червня 2024 року у справі № 278/6265/13.

Тобто на підставі вищевказаного можна дійти висновку, що строк на пред`явлення виконавчого напису вчиненого 23 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим № 8310 на даний момент не пропущено.

ПО-ТРЕТЄ, щодо твердження Відповідача, що судові витрати відповідача складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Товариство зазначає, що вказані доводи є необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не відповідають вимогам процесуального закону щодо доведення та розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання

послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Отже з огляду на викладене, та як вже було зазначено вище, заявлені Відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн є недоведеними належними та допустимими доказами, оскільки не підтверджені документально в частині фактичного понесення, обсягу наданих послуг, витраченого часу та детального розрахунку, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх врахування при вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 2 ст. 281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

За приписами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст.ст.526, 530 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 висловлено правову позицію, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не-спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що 04 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «КБ «Надра», надалі - Банк) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ОД14/04/2008/840-К/138, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 47 000 (сорок сім тисяч) доларів США, строком до 03 квітня 2023 р. (а.с. 8-16)

В подальшому, 04 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором № ОД14/04/2008/840- К/138, укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрований в реєстрі за №3032, на підставі якого в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, Іпотекодавцем передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1388 гектарів, у межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, кадастровий номер - 4820982201:05:000:0192. (а.с.17-18)

У зв`язку із припиненням виконання кредитних зобов`язань боржником, ПАТ «КБ «Надра» отримано виконавчий напис № 8310, який вчинено 23 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 99 760 (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот шістдесят) доларів США 44 центи.

30 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N217215_ПВ, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. за реєстровим № 2891, згідно якого до ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло прав вимоги за Кредитним договором №ОД14/04/2008/840-К/138 від 04 квітня 2008 року, права Іпотекодержателя за Договором іпотеки, укладеним у забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань Позичальника. (а.с. 23-27)

12 вересня 2018 року Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57205855 відносно боржника ОСОБА_1 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Верповського О.В. №8310 від 23.10.2014 року про стягнення заборгованості за рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку переданого в іпотеку майна (земельна ділянка площею 0,1388 га, у межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4820982201:05:000:0192, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку), в розмірі: 99 760 (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот шістдесят) доларів США 44 центи.(а.с.19-20)

10 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».(а.с.21-22)

Суд зазначає, що нарахування трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України має компенсаційний, а не штрафний характер, є способом захисту майнового права кредитора та полягає у відшкодуванні втрат від знецінення грошових коштів і компенсації за користування ними боржником.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, зокрема від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, від 03 жовтня 2023 року у справі № 366/203/21, від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19, зазначала, що інфляційні втрати та три проценти річних нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, а зобов`язання зі сплати інфляційних втрат і трьох процентів річних є акцесорним (додатковим) щодо основного зобов`язання, залежить від нього та поділяє його долю.

Як раніше було встановлено судом, ПАТ «КБ «Надра» отримано виконавчий напис № 8310, який вчинено 23 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 99 760 (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот шістдесят) доларів США 44 центи.

Саме на цю суму нараховувано три проценти річних та інфляційні втрати за період з 18.08.2017 року по 01.03.2020 року.

Разом із тим, як установив суд, після видачі виконавчого напису № 8310, який вчинено 23 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 99 760 (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот шістдесят) доларів США 44 центи, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57205855 відносно боржника ОСОБА_1 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Верповського О.В. №8310 від 23.10.2014 року про стягнення заборгованості за рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку переданого в іпотеку майна (земельна ділянка площею 0,1388 га, у межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4820982201:05:000:0192, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку), в розмірі: 99 760 (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот шістдесят) доларів США 44 центи. та 10.04.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Надалі виконавчий документ до виконання повторно не пред`являвся.

Докази відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 8310, який вчинено 23 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 99 760 (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот шістдесят) доларів США 44 центи та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин основна вимога позивача про примусове виконання грошового зобов`язання, підтверджена виконавчим написом, не може бути реалізована у примусовому порядку, а можливість стягнення за виконавчим документом є вичерпаною.

Неперебування виконавчого листа на виконанні в органах державної виконавчої служби у поєднанні з відсутністю судового рішення про поновлення строку для його пред`явлення до виконання виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки ця норма підлягає застосуванню у разі наявності грошового зобов`язання, яке підлягає виконанню.

Вищевказана правова позиція стверджується постановою Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі №753/1527/22.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних слід відмовити за безпідставністю.

Що стосується питання стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., суд доходить наступного висновку.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Разом з тим, жодних доказів оплати витрат на правничу допомогу та доказів обсягу наданих послуг відповідачем надано не було.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У порядку ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Суддя: Ю.Ю.Бортейчук