Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №492/812/26 — Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/812/26

Провадження № 2/492/850/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Череватої В.І.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Арцизького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, інша особа – ОСОБА_2 , про встановлення факту батьківства, внесення змін до актового запису -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2026 року позивачка через свого представника – адвоката Давиденко К.В. звернулася до суду з позовною заявою в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства та просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Гуєво, Суджанського району, Курської області, рф є батьком ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , в м. Арциз Болградського району Одеської області. Внести зміни до актового запису про народження № 253 від 15 жовтня 2025 року, складеного Арцизьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відносно дитини ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Арциз Болградського району Одеської області, вказавши в графі «відомості про батька» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України та змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Інші відомості залишити без змін, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання загинув ОСОБА_3 в селі Гуєво, Суджанського району, Курської області, рф у віці 25 років, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Татарбунарської міської ради, актовий запис № 125 від 25 березня 2025 року. ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_6 в місті Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області. Відповідно до ст. 133 СК України, якщо дитина народилась у подружжя дружина записується матір`ю, а чоловік – батьком дитини. З ОСОБА_3 , заявниця проживала однією сім`єю (фактичні шлюбні відносини) на момент зачаття та народження сина та проживали разом до його призову на військову службу у зв`язку з мобілізацією. На момент народження сина, ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 та Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 квітня 2025 року по справі № 515/450/23 шлюб між ними було розірвано. Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 11 листопада 2025 року по справі № 492/826/25 було задоволено позовні вимоги та встановлено батьківство ОСОБА_3 відносно ОСОБА_6 . Вказаним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області також встановлено, що ОСОБА_1 з ОСОБА_8 проживали однією сім?єю з 2020 року до моменту його мобілізації в 2025 році. На момент загибелі ОСОБА_3 , заявниця була вагітна, приблизно на 3-4 місяці. ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 в місті Арциз, Болградського району, Одеської області, актовий запис складено Арцизьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському району Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 253 від 15 жовтня 2025 року. Відомості про батька вказані на підставі статті 135 Сімейного кодексу України, тобто зі слів матері, що підтверджую витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00054175951 від 15 жовтня 2025 року. Отже, на теперішній час заявниця вимушена звернутись до суду з позовною заявою про встановлення факту батьківства. Після того як тіло ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було доставлено до міста Одеса в нього були відібрані біологічні матеріали з метою подальшого проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи для підтвердження кровного споріднення між нашим сином та загиблим. На початку березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» для проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи відносно батьківства першої дитини та одразу після народженні сина ОСОБА_9 звернулась щоб встановити батьківство і відносно нього. Згідно висновку експерта ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» лікаря судово-медичного експерта імунолога ОСОБА_10 №1295 від 06 листопада 2025 року було встановлено, що молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що загиблий військовослужбовець, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народжений заявницею - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з ймовірністю 99,9999%, таким чином, батьківство практично доведено, що зумовило звернення до суду.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_11 11 червня 2026 року з посади судді Арцизького районного суду Одеської області за поданням заяви про відставку, 18.06.2026 року, відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Арцизького районного суду Одеської області Череватій В.І.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року, справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.07.2026 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судове засідання заявниця ОСОБА_1 та її представник – адвокат Давиденко К.В. не з`явились, звернулись до суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину своєї неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.

Представник третьої особи – Арцизького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи вказані факти, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його матір`ю в свідоцтві про народження вказано ОСОБА_1 , а батьком – ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 15 жовтня 2025 року Арцизьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Запис про батька дитини ОСОБА_2 був здійснений 15 жовтня 2025 року за № 253 зі слів матері відповідно до частини першої статті 135 СК України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00054175951 від 15 жовтня 2025 року.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 11 листопада 2025 року, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Також, згідно зазначеного рішення, встановлено, що довідкою виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області підтверджено, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 з 2020 року до моменту його мобілізації 16.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Арцизьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 125.

Згідно копії Лікарського свідоцтва про смерть № 446 від 18 березня 2026 року, виданого судово-медичним експертом ДСУ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_13 , причиною смерті ОСОБА_3 є «Наскрізне поранення голови з ушкодженням шиї та кісток обличчя. Ушкодження внаслідок військових дій від вогнепальної зброї та іншої звичайної зброї.»

Як вбачається з копії сповіщення про смерть (загибель) від 17 березня 2025 року встановлено, що солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , будучи вірним Військовій присязі, мужньо виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу н.п. Гуєво, Суджанського району, Курської області, російської федерації, проявивши при цьому мужність та героїзм.

Підтвердженням того факту, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є висновок експерта № 1295 від 06.11.2025, виконаний на підставі заяви ОСОБА_1 .. Так, в ході проведення судово-медичної експертизи було досліджено зразки рідкої крові малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та біологічного матеріалу від загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою встановлення факту біологічного батьківства останнього відносно вказаної дитини. Згідно з зазначеним висновком експерта № 1295 від 06.11.2025 року, молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що загиблий військовослужбовець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженого громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з ймовірністю 99,9999 %, таким чином, батьківство практично доведене.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Вжите у зазначеній статті конвенції поняття «сімейне життя» має автономне значення і, виходячи із прецедентної практики ЄСПЛ, включає фактичні сімейні відносини, зокрема і ті, що виникли, або можуть виникнути між дітьми і їх біологічним батьком, а також ті, що виникають між партнерами, що підтримують фактичні шлюбні відносини. У разі встановлення існування сімейного зв`язку з дитиною, держава має діяти в порядку, розрахованому на надання можливості розвитку цього зв`язку і юридичні гарантії мають бути встановлені з моменту народження або якнайшвидше після інтеграції дитини до її сім`ї (Keegan v. Ireland, 44; Kroon and Others v. the Netherlands, § 30, 32).

Відповідно до змісту ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

В пункті 13 вказаної Постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно ст. 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, як досягла повноліття).

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Сімейного кодексу України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Згідно п. 9 постанови питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч. 2 ст. 55 СК України про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Таким чином, закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи; тлумачення норм ст. 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства; підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України); доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове свідоцтво про народження.

При розгляді спору щодо встановлення факту батьківства суд має виходити зі змісту ст. 130 СК України, відповідно до якої підставою для встановлення факту батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про встановлення факту батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 130 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Пунктом 15 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи Висновок судово – медичної молекулярно-генетичної експертизи № 1295 від 06.11.2025 року, вважає, доведеним факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Факт батьківства померлого ОСОБА_3 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідний позивачці для того, щоб дитина знала своє походження, а також отримувала соціальні пільги передбачені Законодавством України.

Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, який зареєстровано 14.01.2011 за № 55/18793, затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, згідно з п. 1.7 яких зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно п. 2.16.4. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

У відповідності до положень ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином факт батьківства підтверджується матеріалами справи. Вказані обставини підтверджують доводи позивачки, вказані у позовній заяві про встановлення факту батьківства.

Суд вважає, що дослідженими у судовому засіданні доказами, якими є письмові матеріали справи, підтверджується наявність сімейних зв`язків між неповнолітньою дитиною та померлим.

Таким чином, суд, з`ясувавши всі обставини справи, вважає наявність підстав, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, встановленими в судовому засіданні, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 211, 258, 259, 268, 273, 280 - 282, 295 - 300, 354 ЦПК України, ст. ст. 121, 125, 128, 130, 134, 135 СК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Арцизького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, інша особа – ОСОБА_2 , про встановлення факту батьківства, внесення змін до актового запису - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Гуєво, Суджанського району, Курської області, російська федерація є батьком ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Арциз Болградського району Одеської області.

Внести зміни до актового запису про народження № 253 від 15 жовтня 2025 року, складеного Арцизьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відносно дитини ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Арциз Болградського району Одеської області, вказавши в графі «відомості про батька» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України та змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Інші відомості залишити без змін.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 21.09.2026 року.

Суддя В.І. Черевата