Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №390/360/26 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Справа № 390/360/26

Провадження № 2/390/1217/26

Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Бойко І.А.,

при секретарі – Погрібній А.Р.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 , в якому просить стягнути з останнього аліменти на свою користь на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення сином повноліття. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач з липня 2025 не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, вона одна не зможе забезпечити належний рівень життя дитини необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, а тому просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача – адвокат Лапіна І.В. у відзиві на позов зазначила, що відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що твердження позивачки про його ухилення від утримання сина не відповідають дійсності. Дитина проживає з матір`ю за спільною домовленістю сторін, а відповідач добровільно виконував обов`язок щодо її утримання.

Після припинення фактичних шлюбних відносин сторони домовилися про добровільне утримання відповідачем сина без звернення до суду. На виконання цієї домовленості відповідач у 2025 році передав позивачці загалом 460000 грн - як кошти на утримання дитини наперед. На підтвердження цих обставин відповідач посилається на аудіозаписи розмов та показання осіб. Таким чином, відповідач вважає, що належно і добровільно виконував батьківський обов`язок, а твердження про його відмову від утримання дитини є безпідставними. Позивачка, на думку відповідача, не надала доказів повного утримання дитини виключно за власний рахунок, ухилення відповідача від її утримання або недостатності наданих ним коштів. За таких обставин він вважає, що відсутні підстави для примусового стягнення аліментів.

У відповіді на відзив на позов представник позивача – адвокат Жеребенко О.В. заперечила факт отримання позивачкою від відповідача 460 000 грн на утримання дитини та існування домовленості про сплату аліментів наперед. Сторона позивача зазначає, що відповідач не надав належних, допустимих і достатніх доказів передачі коштів, а посилання на аудіозаписи є необґрунтованим, оскільки не підтверджено час, учасників розмови, цілісність запису та законність його отримання. На думку позивачки, такий доказ отриманий із порушенням права на приватність і телефонні розмови та тому не може бути врахований судом. Позивачка також вказує, що письмового чи нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів не укладалося, а інших доказів виконання відповідачем обов`язку з утримання дитини матеріали справи не містять. Відтак вона вважає доведеним факт невиконання відповідачем обов`язку з утримання сина та просить задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Жеребенко О.В. позов підтримала, просила його задовольнити повністю.

Представник відповідача - адвокат Лапіна І.В. позов заперечила, з тих підстав, що позивач не надала жодних доказів здійснення утримання сина своїми коштами. Не надано доказів, і не зазначено розмір витрат, які позивач витрачає на дитину. Натомість відповідач надав докази матеріального забезпечення сина. Він забезпечив житлом дитину. У середині місяця минулого року відповідач особисто передав дитині 60000 грн для придбання необхідних речей. Це підтвердила сама позивачка на аудіозаписах. Відповідач не ухиляється від свого обов`язку утримувати сина та належним чином його виконує, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши всі перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд установив, що відповідач є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).

З довідки № 17 від 11.02.2026, яку видала голова квартального комітету № 12 Фортечного району м.Кропивницького ОСОБА_6 , ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з липня 2025 року. До складу її сім`ї входить син - ОСОБА_5 , 2015 р.н. (а.с.8).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00058560524 від 23.05.2026 вбачається, що в період з 14.03.2008 ОСОБА_5 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , який був розірваний за рішенням суду від 23.12.2014 (а.с.44).

Відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда з ОСОБА_8 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 травня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.54).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 ЦПК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.51 Конституції України «Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків». Згідно із ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради від 27.01.1991 р., держави учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Надаючи оцінку твердженням сторони відповідача щодо сплати грошових коштів в якості аліментів на утримання їх спільного сина безпосередньо позивачці, суд зазначає таке.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

На підтвердження своєї позиції сторона відповідача посилається на аудіорозмови між сторонами, які фіксують факт отримання позивачкою грошей на утримання їх дитини.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 05.08.2025 по справі № 390/2379/24 на підтвердження виконання свого обов`язку зі сплати аліментів боржник мав би надати докази отримання нею коштів саме в рахунок сплати аліментів у встановленому судом розмірі. В той же час у наданих ним дублікатах чеків не зазначено, що переказані ним кошти сплачуються саме у якості аліментів на утримання дітей.

Отже першочергове значення мають документи із чітким призначенням платежу, зокрема: платника, отримувача, час, сума, призначення платежу, період сплати. Саме такі документи дозволяють встановити, що гроші передавалися з метою виконання аліментного обов`язку.

У розглядаємій справі сторона відповідача не надала належні, допустимі та достовірні докази на сплату коштів позивачу у сумі 460000 грн за призначенням в якості аліментів на утримання свого сина ОСОБА_5 .

Так само сторона відповідача не навела доказів існування договору про утримання дитини, засвідченого нотаріально, та який містить визначення розміру та порядок сплати аліментів, а також виконання такого договору платником аліментів.

Докази укладення відповідачем будь-якого договору в інтересах свого сина ОСОБА_5 з метою забезпечення цієї дитини житлом, або вчинення відповідачем юридично значимих дій, спрямованих на укладення таких договорів, зокрема передачі грошей, сторона відповідача суду не надала.

Долучені до відзиву аудіозаписи суд не досліджував, за відсутності належного обґрунтування сторони відповідача такого дослідженні та їх відповідності критеріям, визначеним ст.100 ЦПК України щодо електронних доказів.

Крім того, сторона відповідача зазначає, що відповідач вже є платником аліментів у розмірі 1/4 частини своїх доходів на дитини від попереднього шлюбу, а присудження аліментів на сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 призведе до стягнення аліментів у сукупному розмірі 1/2, що суперечить приписам ч.5 ст.183 СК України.

Проте суд відхилялє такі аргументи, оскільки частина 5 ст. 183 СК України має інший предмет правового регулювання та містить норми права та межі розміру присуджуваних аліментів в рамках наказного провадження.

У той же час, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення аліментів, під час присудження яких ч. 5 ст. 183 СК України не є імперативною.

Крім того, суд зважає на той факт, що стягнення аліментів з відповідача за рішенням суду № 404/4395/14-ц присуджено до 06.05.2026.

Доводів щодо об`єктивної неможливості відповідачем сплачувати аліменти в частині 1/4 від свого доходу сторона відповідача не навела.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, а також, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

Відповідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.4-5, 77-81, 89, 95, 141, 235, 258-259, 263-265, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про стягнення аліментів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 17.02.2026 і до досягнення дитиною ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає виконанню негайно у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його виготовлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя І.А. Бойко