Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №348/2082/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2082/26

21 вересня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районнй суд Івано-Франківської області

в складі головуючої-судді: Міськевич О.Я.,

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.,

представника позивача: Грабовецького О.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

17.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2023 р. по справі № 348/1795/23 було вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , заборгованість за договорами позики грошових коштів в сумі 163687,55 грн., яка складається з: основної суми заборгованості 150025,00 грн., 3 % річних – 13662,25 грн., а також судові витрати, понесені відповідачем на оплату судового збору в сумі 1636,88 грн., а всього 165324 грн. 43 коп. Вказане судове рішення набрало законної сили 28.12.2023 р.

15.01.2024 р. Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області в межах вказаної справи було видано виконавчий лист для виконання якого 18.01.2024 р. приватним державним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Безруким О.В. було відкрито виконавче провадження № 73900947 та накладено арешт на грошові кошти (постанова від 06.02.2024 р.) та майно (постанова від 06.02.2024 р.) боржника ОСОБА_2 .

Згідно відповіді Приватного державного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В., станом на 10.07.2026 р. залишок заборгованості згідно виконавчого документа становить 163900,46 грн., що в даному випадку дає підстави стверджувати, що ОСОБА_2 не має намірів виконувати судове рішення.

Посилаючись на положення ст.ст.526, 610, 625 ЦК України, зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказує, що розрахунок суми 3 % річних від простроченої заборгованості за 911 днів (період з 29.12.2023 р. по 26.06.2026 р.) складає 12378,94 грн., згідно наступного розрахунку: 163900,46 грн. х 3% : 365 х кількість днів прострочки = 12272,32 грн.

Також зазначає, що відповідно розрахунку інфляційних втрат від простроченої заборгованості за 911 днів (період з 29.12.2023 р. по 26.06.2026 р.), інфляційне збільшення складає - 45582,63 грн. (згідно наведеного у позовних вимогах розрахунку).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, сторона позивача звертає увагу, що відповідач по справі обізнана про грошове зобов`язання, оскільки рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2023 року в справі № 348/1795/23, з неї на користь позивача, було стягнуто заборгованість в сумі 165324,43 грн. за договором позики, а тому з огляду на те, що відповідач порушила грошове зобов`язання з виплати грошових коштів, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Наголошує, що оскільки ОСОБА_2 має невиконане грошове зобов`язання перед ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, наявні усі підстави звернути до суду із позовною заявою про стягнення коштів в порядку ст. 625 ЦК України.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Стислий виклад позиції сторін:

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45582,63 грн. інфляційних втрат та 12272,32 грн. трьох відсотків річних за період з 29.12.2023 р. по 26.06.2026 р., а всього 57854,95 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не прибула, про час і місце слухання справи повідомлялася завчасно належним чином, рекомендованою кореспонденцією, СМС-повідомленнями та у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Заяви про слухання справи у її відсутності не поступало. Тому зі згоди сторони позивача суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики було залишено без руху.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23.07.2026 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Станом на день винесення рішення відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч.8 ст.178 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Судом встановлено, що згідно рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2023, ухваленого в порядку заочного розгляду справи, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договорами позики грошових коштів в сумі 163687,55 грн., яка складається з: основної суми заборгованості 150025,00 грн., 3 % річних - 13662,25 грн., а також судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в сумі 1636,88 грн., а всього 165324 грн. 43 коп. Дане рішення набрало законної сили 28.12.2023 (а.с.7-8).

На виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили, 15.01.2024 Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області було видано виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 зазначеної вище заборгованості за договорами позики та судових витрат загальною сумою 165324 грн. 43 коп. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - до 28.12.2026 (а.с.5).

З метою виконання вказаного виконавчого листа, за заявою ОСОБА_1 , відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. від 18.01.2024, було відкрито виконавче провадження ВП № 73900947 (а.с.17).

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. про арешт коштів боржника від 06.02.2024, постановлено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 182057,79 гривня (UAH) (а.с.15).

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. про арешт майна боржника від 06.02.2024, постановлено накласти арешт на все майно, що належить боржнику: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 182057,79 гривня (UAH) (а.с.16).

Як вбачається із відповіді приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. за №01-29/9158 від 10.07.2026 на звернення позивача ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні ВП № 73900947, що перебуває у нього на виконанні з примусового виконання виконавчого листа № 348/1795/23, виданого 15.01.2024 року, 11.08.2025 року стягнуто 1423,97 грн., станом на 10.07.2026 року залишок заборгованості згідно виконавчого документа становить 163900,46 грн. (а.с.14).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 3% річних та інфляційних втрат за прострочений період, проведеного позивачем від 26.06.2026 та долученого ним до матеріалів справи, період заборгованості: 29.12.2023 по 26.06.2026 – 911 днів; сума заборгованості: 163900,46 грн., інфляційне збільшення складає - 45582,63 грн., сума 3% річних від простроченої заборгованості становить - 12272,32 грн. (а.с.18-19).

Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно п.9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як перевірено судом, згідно рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2023, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики грошових коштів в сумі 163687,55 грн., яка складається з: основної суми заборгованості 150025,00 грн., 3 % річних - 13662,25 грн., а також судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в сумі 1636,88 грн., а всього 165324 грн. 43 коп. Дане рішення набрало законної сили 28.12.2023, що підтверджується відміткою на копії зазначеного рішення суду.

Крім того, ч.3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Суд перевірив факт набрання рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2023 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що вказане судове рішення набрало законної сили 28.12.2023 (реєстраційний номер рішення: 115179640).

Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставина стягнення відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 заборгованості за договором позики грошових коштів в сумі 163687,55 грн., яка складається з: основної суми заборгованості 150025,00 грн., 3 % річних - 13662,25 грн. та судових витрат, пов`язаних з оплатою судового збору в сумі 1636,88 грн., а всього 165324 грн. 43 коп., встановлена рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2023 у справі № 348/1795/23, що набрало законної сили, а тому ця обставина під час розгляду даної цивільної справи доказуванню не підлягає.

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. від 18.01.2024, було відкрито виконавче провадження ВП № 73900947 із примусового виконання виконавчого листа №348/1795/23, виданого 15.01.2024 Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області.

Із відповіді приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. за №01-29/9158 від 10.07.2026 на звернення позивача ОСОБА_1 , вбачається, що у виконавчому провадженні ВП № 73900947, яке перебуває у нього на виконанні з примусового виконання виконавчого листа № 348/1795/23, виданого 15.01.2024 року, 11.08.2025 року стягнуто 1423,97 грн., станом на 10.07.2026 року залишок заборгованості згідно виконавчого документа становить 163900,46 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 3% річних та інфляційних втрат за прострочений період, проведеного позивачем від 26.06.2026 та долученого ним до матеріалів справи, період заборгованості: 29.12.2023 по 26.06.2026 – 911 днів; сума заборгованості: 163900,46 грн., інфляційне збільшення складає - 45582,63 грн., сума 3% річних від простроченої заборгованості (штрафних санкцій) становить - 12272,32 грн.

Суд констатує, що як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків стаття 11 ЦК України визначає договори та інші правочини.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,встановлених договором,а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України (ч.1 ст.1050 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу вказаної норми матеріального права суд дійшов висновку, що нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд також звертає увагу, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), що узгоджується з правовим висновком щодо застосування положень ст.625 ЦК України, що викладений в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року в справі №754/9673/24 (провадження № 61-5904св25).

Відповідно до змісту статей 524, 533-535 та 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, від якої не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Отже, положення ч.2 ст.625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18 ), а також у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року № 589/3683/16-ц (провадження № 61-35653св18) та від 29 липня 2019 року № 712/13964/15-ц (провадження № 61-31755св18).

Постановою Великої Палати Верховного Суду 16.01.2019 р. у справі №373/2054/16-ц встановлено наступне «У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Відповідно до правового висновку постанови Верховного Суду України від 15.11.2010 у справі № 3-11гс10, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 16 травня 2018 р у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).

Окрім того, суд бере до уваги, що Верховний Суд у справі №754/9673/24 зазначив, що «У зв`язку з невиконанням відповідачами вищевказаних судових рішень позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Тобто спірні правовідносини стосуються наслідків невиконання судових рішень, що судами попередніх інстанцій не враховано. Судами вказано про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних через невиконання зобов`язання, яке виникло на підставі судового рішення у справі № 754/16771/17 та у справі № 754/16773/17, так як позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нараховані за період із 24 лютого 2022 року, задоволенню не підлягають на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. У разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Отже, до таких правовідносин не застосовуються положення статті 625 ЦК України. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21 (провадження № 61-134св25).

Разом із цим, як уже було зазначено вище, спірні правовідносини стосуються наслідків невиконання судових рішень, а не стягнення заборгованості, а також 3 % річних та інфляційних втрат за договорами позики. Ці питання уже вирішено судом, і саме невиконання відповідних судових рішень стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у справі, яка переглядається. Оскільки предметом позову у цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача грошових сум, підтверджених судовими рішеннями, тому до цих правовідносин застосовуються положення статті 625 ЦК України».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на стягнення відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, що визначено рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2023 у справі № 348/1795/23.

Оскільки внаслідок невиконання відповідачем як боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов, про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум трьох процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов`язання, підтвердженого рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2023 у справі № 348/1795/23.

Як зазначено вище, позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_2 перед ним, ОСОБА_1 3% річних та інфляційних втрат за прострочений період, проведений 26.06.2026, відповідно до якого період заборгованості: 29.12.2023 по 26.06.2026 – 911 днів; сума заборгованості: 163900,46 грн., інфляційне збільшення складає - 45582,63 грн., сума 3% річних від простроченої заборгованості становить - 12272,32 грн., за прострочення виконання грошового зобов`язання за рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2023 у справі № 348/1795/23.

Отже, в матеріалах справи міститься розрахунок суми заборгованості, наданий позивачем, який не спростований відповідачем.

Станом на дату подачі позову, вищезазначене рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості не виконано. Доказів зворотного в ході розгляду даної справи відповідачем до суду подано не було.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, проведений відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України, суд погоджується з ним, оскільки він проведений виходячи із суми заборгованості, визначеної рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2023 у справі № 348/1795/23, з урахуванням часткового погашення заборгованості, що відображено у листі приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. за №01-29/9158 від 10.07.2026 на звернення позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню і з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню 57854 грн. 95 коп. заборгованості за договором позики, з яких: 45582 грн. 63 коп. - інфляційні втрати; 12272 грн. 32 коп. - 3% річних, за період з 29.12.2023 по 26.06.2026, за неналежне виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2023 у справі №348/1795/23.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається матеріалів справи, за подання до суду позовної заяви про стягнення боргу за договором позики в сумі 57854,95 грн, позивачем у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір», сплачено судовий збір в сумі 1331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1.759695106.1 від 16.07.2026 (а.с.4).

Таким чином, на підставі ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, вказаний судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Висновки суду:

Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, і з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 57854 грн. 95 коп. заборгованості за договором позики, з яких: 45582 грн. 63 коп. - інфляційні втрати; 12272 грн. 32 коп. - 3% річних, за період з 29.12.2023 по 26.06.2026, за неналежне виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2023 у справі №348/1795/23.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, зокрема: 1331 грн. 20 коп. судового збору.

На підставі викладеного, ст.ст.2, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 598, 625, 626, 628, 629, 1046-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 5, 11, 12, 13, 19, 76-82, 89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , – 57854 грн. 95 коп. (п`ятдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні дев`яносто п`ять копійок) заборгованості за договором позики, з яких: 45582 грн. 63 коп. - інфляційні втрати; 12272 грн. 32 коп. - 3% річних, за період з 29.12.2023 по 26.06.2026.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , – 1331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Міськевич О.Я.