Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №343/1681/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1681/26

Провадження №: 3/343/377/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Долина

Суддя Долинського районного суду Івано - Франківської області Андрусів І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, об`єднаний адміністративний матеріал, який надійшов від відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за: ст. 124; ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:

ОСОБА_1 , будучи учасником дорожнього руху, порушив правила дорожнього руху, що спричинило ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, та будучи водієм транспортного засобу, залишив на порушення встановлених правил місце дорожньо – транспортної пригоди, до якої він причетний.

Правопорушення вчинені за таких обставин.

08 липня 2026 року, о 19.19 год., в м. Долина, на вул. Шептицького, 66 Калуського району Івано - Франківської області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Mercedes - Benz Vito", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не звернувшись за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинивши їй легкі тілесні ушкодження, чим порушив вимоги п. 10.9. ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Також, тогож дня, в той же час та на тому ж місці, водій ОСОБА_1 , залишив місце ДТП, до якої він причетний, чим порушив вимоги п. 2.10. а ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

ІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про місце і час розгляду справи був повідомленим у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Суддя бере до уваги, що протягом тривалого часу - з дня надходження справи до Долинського районного суду Івано - Франківської області – 23.07.2026, ОСОБА_1 мав можливість реалізувати гарантовані законом права: на ознайомлення з матеріалами справи, на захист, шляхом залучення захисника, подання до суду доказів, пояснень, клопотань.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 суд враховує, що останній був добре обізнаним з фактом складення відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення за: ст. 124; ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та у подальшому направленням їх до суду.

Окрім цього, відповідно до матеріалів справи, правопорушення ОСОБА_1 були вчинені 08.07.2026. Останній про місце і час розгляду справи був повідомленим належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням із відміткою про вручення особисто (а.с. 17), його власноручною розпискою (а.с. 27).

Тому, на переконання судді, такі дії ОСОБА_1 мають ознаки недобросовісного користування наданими правами, зокрема, такі спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності.

Таким чином, враховуючи те, що у відповідності до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачені: ст. 124; ст. 122-4 КУпАП присутність ОСОБА_1 не є обов`язковою та взявши до уваги те, що останній про місце і час розгляду справи був повідомленим у встановленому законом порядку, суддя вважає за можливе розгляд справи проводити без його участі за наявними матеріалами справи.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази:

винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених: ст. 124; ст. 122-4 КУпАП доведена доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №724241 від 20.07.2026, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке ставиться у вину ОСОБА_1 . Зі змістом даного протоколу ОСОБА_1 ознайомлений та отримав копію такого, що підтверджується його підписом (а.с. 30);

- схемою місця ДТП, яка сталася 08.07.2026 о 18.45 год., в АДРЕСА_1 (а.с. 33);

- копією довідки чергового лікаря ОСОБА_3 , згідно із якою, 08.07.2026 о 19.40 год., у відділення екстреної медичної допомоги було доставлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із тілесними ушкодженнями: точкова відкрита рана тім`яно скроневої ділянки голови справа; обширна поверхнева травма тулуба (садно) від ділянки плечового пояса, лопатки та грудної клітки зліва; забій м`яких тканин виличної ділянки зліва (а.с. 37);

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №724250 від 20.07.2026, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, яке ставиться у вину ОСОБА_1 . Зі змістом даного протоколу ОСОБА_1 ознайомлений та отримав копію такого, що підтверджується його підписом (а.с. 1).

ІV. Оцінка суду:

оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя доходить такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суддя зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Під всебічним, повним та об`єктивним з`ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допиту свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ст. 7 КУпАП, передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Cуд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається Європейським Судом як кримінально - правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті для здійснення діяльності».

Визнання кримінально - правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.

Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху та зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до ст. 122-4 КУпАП, відповідальність настає у разі, зокрема, залишення водіями транспортних засобів, на порушення встановлених правил місця дорожньо - транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Згідно із п. 10.9. ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Відповідно до п. 2.10. а ПДР України, у разі причетності до дорожньо - транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Водночас, згідно із п. 1.10. ПДР України, дорожньо - транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

З матеріалів даної справи суддя встановив, що внаслідок ДТП заподіяної ОСОБА_1 , пішохід ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження.

Обов`язковим елементом об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є наслідки, зокрема пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що знаходиться у причинному зв`язку з дорожньо - транспортною пригодою.

Однак, суддя звертає увагу на те, що диспозиція ст. 124 КУпАП не зазнавала змін більш, ніж 30 років з моменту введення в дію Кодексу, її правові положення сформульовані в загальному вигляді та її тлумачення в більшості випадків зводяться до буквального слідування нормі закону.

Прояв надмірного формалізму при тлумаченні диспозиції ст. 124 КУпАП, а саме: буквальне слідування нормі закону всупереч суті права, позбавляє, зокрема, пішоходів захисту їх права у справах про адміністративні правопорушення у випадках ДТП, зокрема, коли вони отримали легкі тілесні ушкодження, що зумовили матеріальні витрати, адже дії водія у цьому випадку не містять ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.

Більше того, применшення права людини, тобто його матеріального змісту, при буквальному тлумаченні ст. 124 КУпАП, коли віддається перевага пошкодженню транспортного засобу всупереч ст. 3 Конституції України - норми прямої дії, про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави, приводять до обмеження захисту прав людини, а по суті зводять нанівець такий захист.

Тому порушення водієм правил дорожнього руху, наслідком яких є заподіяння пішоходам легких тілесних ушкоджень, не можуть бути віднесені до числа менш значимих, ніж майнова шкода, заподіяна транспортному засобу чи іншому майну.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях зазначає, що, «захищаючи права одних осіб, суд не вправі порушувати права інших осіб».

Тлумачення закону повинно відображати соціальні зміни та залишатися в руслі сучасних умов, в інтересах правової визначеності, передбачуваності, рівності перед законом, а також заповнювати прогалини в трактуванні матеріально - правових гарантій.

Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суддя доходить висновку, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст. 124 КУпАП, оскільки він будучи учасником дорожнього руху, порушив правила дорожнього руху, що спричинило ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.

Оскільки при розгляді даної справи, в порушенні вчиненому ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення немає, суддя не вважає за необхідне передавати матеріали справи прокурору або органу досудового слідства.

Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суддя доходить висновку, що дії ОСОБА_1 необхідно квалiфiкувати за: ст. 124; ст. 122-4 КУпАП, оскільки він будучи учасником дорожнього руху, порушив правила дорожнього руху, що спричинило ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження та будучи водієм транспортного засобу, залишив на порушення встановлених правил місце дорожньо – транспортної пригоди, до якої він причетний.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддею не встановлено.

Враховуючи характер та обставини вчинених ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, які за своїм характером є грубими суспільно небезпечними правопорушеннями у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та які створюють підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і можуть призвести до тяжких непоправних наслідків, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, суд вважає за доцільне призначити адміністративне стягнення з врахуванням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП в межах санкції ст. 122-4 КУпАП.

V. Вирішення питання судового збору:

відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Оскільки, суддя дійшов висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, з нього слід стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.

На підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених:

- ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

- ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення остаточно визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у видi штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) -899998; рахунок отримувача № UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету -22030106) - 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днiв до Івано - Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано - Франківської області.

Суддя: І.М.Андрусів