Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №336/504/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/504/25

Пр. 2-о/336/11/2026

11.09.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку окремого провадження, цивільну справу №336/504/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України,про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що має юридичне значення, подану в порядку окремого провадження,

за відсутності сторін та їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2025 від представниці заявниці адвоката Бойко О.В. через систему «Електронний суд» до суду надійшла вказана заява в порядку окремого провадження, за змістом якої сторона заявника просить встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу заявниці та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За змістом заяви у січні 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , познайомилася з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у травні 2018 року вони почали проживати разом, як дружина та чоловік. Офіційно шлюб між ними не зареєстровано, оскільки в цьому не було потреби. За час проживання однією сім?єю як чоловіка та дружини у заявниці та ОСОБА_4 виникли взаємні права та обов?язки, притаманні подружжю, вказані особи вели спільне господарство, піклувались один про одного, мали спільний побут та сімейний бюджет, займалися благоустроєм помешкання, в якому проживали, крім того, всі свята проводили в колі батьків, рідних та друзів.

Згідно з доводами сторони заявника, у вересні 2023 року на підґрунті ревнощів між заявницею та ОСОБА_4 виникла сварка, у зв`язку з чим ними прийнято рішення про припинення спільного проживання, спільного ведення господарства і, як наслідок, припинення стосунків, характерних для сім`ї. Маючи на меті викликати у заявниці почуття ревнощів та образи, 08.11.2023 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб. Спільних дітей вони не мали. Представниця заявниці стверджує, що даний шлюб носив формальний характер і вже у грудні 2023 року заявниця та ОСОБА_4 відновили спільне проживання, почали проживати разом, як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу. Шлюб розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29.10.2024 у справі № 336/9681/24.

Крім того, як вказано у заяві, ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних Сил України. Під час спільного проживання, зокрема, під час перебування на військові службі ОСОБА_4 фактично утримував заявницю, шляхом пересилання грошових коштів на її рахунок та передання належної йому банківської картки у користування ОСОБА_1 15.11.2024 родина військовослужбовця отримала від ІНФОРМАЦІЯ_4 сповіщення сім`ї № 11318, зі змісту якого стало відомо, що 12.11.2024 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новогродівка Покровського району Донецької області військовослужбовець стрілець - санітар 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 зник безвісти. Враховуючи наведене, заявниця не може в повному обсязі реалізувати свої права, а саме належним чином комунікувати з органами військового управління військової частини НОМЕР_1 , подавати заяви до уповноважених органів щодо розшуку ОСОБА_4 , визнавати його померлим через суд, ініціювати питання виплати грошових коштів, державної грошової допомоги та здійснити у майбутньому реєстрацію факту народження спільної дитини. Станом на 11.12.2024 заявниця перебуває на 29 тижні вагітності, як вказано у заяві. Зазначені обставини свідчать про те, що встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу має для заявниці юридичне значення.

Беручи до уваги наведене, оскільки встановити даний факт в позасудовому порядку не видається за можливе, із посиланням на приписи 315-316, 318-319 ЦПК України, представниця заявниці просить задовольнити заяву у визначений спосіб.

Ухвалою суду від 22.01.2026 постановлено прийняти заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, визначено дату, час і місце проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 20.05.2025, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, як видно з протокола судового засідання, залучено до участі у справі як заінтересовану особу, інтересів та прав якої стосується розгляд даної заяви, - ОСОБА_4 , факт спільного проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу із яким просить встановити заявниця.

В цьому ж засіданні до участі у справі як заінтересовану особу судом залучено військову частину НОМЕР_1 МОУ, військовослужбовцем якої під час виконання обов?язків військової служби був ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 20.05.2025 в порядку витребування доказів зобов`язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати до суду у разі наявності копії актових записів:

1) про державну реєстрацію шлюбу, державну реєстрацію розірвання шлюбу, в якому/яких в графі "чоловік" зазначено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце народження м. Запоріжжя;

2) про народження, в якому/яких ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце народження м. Запоріжжя, зазначений у графі «батько».

Судове засідання у справі для витребування доказів постановлено відкласти.

На виконання ухвали судом отримано копію актового запису про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який на даний час розірвано, інших актових записів не виявлено.

Ухвалою суду від 15.09.2025, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, як видно з відповідного протокола судового засідання, залучено до участі у справі як заінтересовану особу ОСОБА_5 (дружину ОСОБА_4 ), інтересів та прав якої стосується розгляд даної заяви.

Заявниця ОСОБА_1 та її представниця адвокат Бойко О.В. під час розгляду справи заяву підтримали в повному обсязі, пояснили, що дійсно з січня 2018 року заявниця була знайома з ОСОБА_4 , з травня 2018 року ОСОБА_1 з невеликою перервою (коли укладено шлюб із ОСОБА_5 ) проживала з ним однією сім?єю без реєстрації шлюбу. Офіційний шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірваний 29.11.2024, при цьому, дійсно, з 12.11.2024 ОСОБА_4 , який був військовослужбовцем, вважається таким, що зник безвісти. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають спільну дитину, народжену ІНФОРМАЦІЯ_5 , що є додатковим свідченням на користь обґрунтованості вимог сторони заявника. Так, сторона заявника підтримала заяву та просить її задовольнити. При цьому, 31.07.2026 за вх.№ від 03.08.2026 представниця заявниці скерувала заяву про продовження розгляду справи за відсутності сторони заявника.

26.02.2025 до справи представником МОУ скеровані пояснення по суті справи. За змістом пояснень факт зникнення ОСОБА_4 безвісти з 12.11.2024 МОУ визнається, відповідно, в разі задоволення заяви ОСОБА_1 набуває правА на отримання грошового забезпечення. У поясненнях також наголошено на відсутності доказів наявності у ОСОБА_4 дружини та дітей, доказів на користь доводів заяви. Відповідно, представник МОУ просить врахувати надані пояснення, залучити до участі у справі військову частину НОМЕР_1 , витребувати відомості, вказані у поясненнях.

15.09.2025 під час судового засідання заінтересована особа ОСОБА_3 пояснила, що є матір?ю ОСОБА_4 . Дружина ОСОБА_4 проживала по АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 за вказаною адресою проводив ремонтні роботи, показував квартиру матері. Наявність спільної дитини та спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заінтересованою особою визнається, періоди спільного проживання не конкретизовані зі слів заінтересованої особи.

Сторона заявника 29.06.2026 відмовилась від допиту свідка ОСОБА_6 . Поряд з цим, судом здійснено під час розгляду справи допит заявниці ОСОБА_1 як свідка (29.06.2026), а також 15.09.2025 допитано як свідка ОСОБА_7 .

Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було, відповідні клопотання не заявлено.

Суд зауважує, що підстав для відкладення судового засідання та/або його перенесення, оголошення перерви судом не встановлено, із врахуванням приписів ст.223, 240 ЦПК України.

Неявка заінтересованих осіб, які неодноразово і належним чином викликались в судові засідання, не перешкоджає розгляду справи. Судом також розміщувалось оголошення на веб-сайті Судової влади України для виклику ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджено матеріалами справи.

Судом 24.08.2026 досліджено наявні письмові докази та визнано за можливе закінчити з?ясування обставин справи та дослідження доказів за відсутності учасників справи, про що постановлено відповідну ухвалу, після чого постановлено перейти до стадії ухвалення рішення.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення учасників справи протягом її розгляду, дослідивши письмові докази, здійснивши допит заявниці як свідка та допит свідка з боку заявника, суд встановив фактичні обставини справи та дійшов висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України).

За нормою ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Судом встановлено, що за даними паспорта громадянина України НОМЕР_2 , ОСОБА_1 зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 20.03.2012. Вказані дані також підтверджені згідно з відповіддю на електронний запит суду від 29.01.2025.

За даними паспорта № НОМЕР_3 , виданого органом 2316 від 15.02.2023, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Запоріжжі. Згідно з довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1324775-2023 від 08.03.2023, виданого Шевченківським відділом у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області, ОСОБА_4 з 06.11.2008 зареєстрований у АДРЕСА_3 .

За даними засвідченої копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_4 від 04.11.1998, батьками вказаної особи є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (залучені до участі у справі як заінтересовані особи).

За даними військового квитка НОМЕР_5 ОСОБА_4 15.07.2023 прийняв військову присягу, розпочав військову службу у військовій частині НОМЕР_6 за мобілізацією, з 17.07.2023 по 18.08.2023 пройшов курс базової загальної військової підготовки.

Згідно із засвідченою копією сповіщення сім?ї №11318 від 15.11.2024, адресованого ОСОБА_3 (заінтересована особа, матір ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 , - ОСОБА_4 , який перебував на посаді стрільця-санітара 1-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 2-ої штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , в званні солдата, зник безвісти 12.11.2024 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Новоградівка Покровського району Донецької області. Також судом досліджений витяг з акту службового розслідування за фактом зникнення ОСОБА_4 безвісти, долучений стороною заявника. За даними витягу запропоновано вважати службове розслідування завершеним, зникнення ОСОБА_4 - вважати пов?язаним із захистом Батьківщини під час виконання обов?язків військової служби в районі проведення бойових дій.

Згідно з довідкою КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР» від 11.12.2024, строк вагітності ОСОБА_1 становить 29 тижнів.

Судом також встановлено, що заінтересована особа ОСОБА_4 з 08.11.2023 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено за даними засвідченої копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_7 , виданого 08.11.2023.

Разом з цим, судом досліджено актовий запис про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який надійшов до матеріалів справи на виконання ухвали суду про витребування доказів від 20.05.2025 (№628 від 08.11.2023). Тобто, з 08.11.2023 вказані особи перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/9681/24, пр. 2/336/3394/2024 від 29.10.2024, яке набрало законної сили 29.11.2024, розглянуто позов ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Олена Володимирівна, до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу.

Згідно з описовою частиною рішення суду 27 вересня 2024 року (тобто, до зникнення ОСОБА_4 безвісти) до суду від представника позивача адвоката Бойко О.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_4 , надійшла позовна заява, до ОСОБА_5 в якій просить розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який зареєстрований Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 08 листопада 2023 року №628. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 08 листопада 2023 року сторони зареєстрували шлюб, шлюбні відносини між ними припиненні та спільне господарство не ведеться. Від цього шлюбу сторони дітей не мають. Спільне життя з відповідачем не склалося у зв`язку з відсутністю взаєморозуміння. Спору про поділ майна немає. Відповідач надала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала. Визнання позову відповідно до приписів ст.206 ЦПК України прийнято судом.

Згідно з мотивувальною частиною рішення суду сторони дітей не мають. Шлюбні відносини сторін припинені. Спільне господарство не ведеться.

Відповідно, даним рішенням суду шлюб, зареєстрований 08 листопада 2023 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що зроблено відповідний актовий запис № 628, між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвано (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122631282).

Також під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/6669/22 від 18.04.2023, який набрав законної сили 19.05.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, із застосуванням ст.75 КК України, звільнено вказану особу від призначеного судом покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 рік не вчинить нового злочину, виконає обов?язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Згідно з мотивувальною частиною вироку суду місцем вчинення злочину є квартира, розташована у АДРЕСА_1 , за місцем проживання потерпілої ОСОБА_5 , в період часу з початку вересня 2022 року по 14-00 годину 21.10.2022. При цьому, згідно з показами обвинуваченого, на час вчинення злочину він із потерпілою перебував у фактичних шлюбних відносинах. Також обвинувачений зазначав, що на час вчинення злочину потерпіла проживала у матері за іншою адресою, оскільки вона потребувала догляду.

Під час розгляду справи знайшло своє підтвердження, що за даними висновку №MGU2004 від 19.05.2025, проведеного ТОВ «Генкод Діагностик» за лабораторними (біологічними) зразками ОСОБА_3 (бабусі), ОСОБА_8 (дитини) та ОСОБА_1 (матері), відібраними 05.05.2025, ймовірність спорідненості - 99,94998803227%.

Згідно зі свідоцтвом про народження НОМЕР_8 від 11.03.2025 у засвідченій копії, батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .

В подальшому, рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі №336/10216/25, пр. 2/336/679/2026 від 13.02.2026, яке набрало законної сили 17.03.2026, розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_10 та військова частина НОМЕР_1 про визнання батьківства.

У мотивувальній частині рішення суду встановлено, що відповідно до Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 0051207719 від 14 травня 2025 року, відомості про батька були внесені відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Відповідно до свідоцтва про народження, виданого Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) серії НОМЕР_8 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками записані мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та батько - ОСОБА_9 (дата народження не вказано). Вказаний вище висновок про біологічну спорідненість був досліджений судом та прийнятий як належний та допустимий доказ на користь доводів позивачки.

Відповідно, позов ОСОБА_1 задоволений, ухвалено визнати громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , уродженця міста Запоріжжя, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) батьком - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; виключити з актового запису про народження громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 № 60, складеного 11.03.2025 Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відомості про батька - ОСОБА_9 ; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складеного 11.03.2025 Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за № 60, вказавши відомості:

- у графі «батько» - громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Запоріжжя, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 ;

- прізвище дитини змінивши з « ІНФОРМАЦІЯ_9 » на « ІНФОРМАЦІЯ_9 »;

- ім`я, по-батькові, дату і місце народження дитини залишивши без змін (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134039333).

Так, згідно зі свідоцтвом про народження НОМЕР_10 від 24.04.2026, виданим повторно, після набрання вказаним вище рішенням суду законної сили, судом встановлено, що батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

При цьому, надані стороною заявника докази надіслання переказів від імені ОСОБА_4 заявниці не відповідають вимогам допустимості, відповідно, не приймаються судом на користь перерахування грошових коштів в період з 13.02.2024 по 25.04.2024. Доказів передання платіжної картки ОСОБА_4 у користування ОСОБА_1 , надання від імені ОСОБА_4 довіреності на розпорядження ними або банківським рахунком в цілому матеріали справи не містять.

Заявниця ОСОБА_1 , допитана як свідок, показала суду, що у січні 2018 року познайомилась із ОСОБА_13 , з травня 2018 року проживала із ним однією сім?єю без реєстрації шлюбу по АДРЕСА_3 . У 2023 році ОСОБА_4 був призваний до лав ЗСУ, проходив військову службу. Також разом із ними мешкала й матір ОСОБА_4 - ОСОБА_3 . Під час проходження ОСОБА_4 військової служби заявниця мешкала окремо за своїм місцем проживання. У ОСОБА_1 в розпорядженні була платіжна банківська картка ОСОБА_4 , як показала заявниця. Між ними склались гарні стосунки, як у родини. Крім того, у неї із ОСОБА_4 вже після того, як він зник безвісти, народилась спільна дитина. Свідок показала, що родина ОСОБА_14 допомагає заявниці у вихованні та забезпеченні дитини. Даних про місцезнаходження ОСОБА_4 наразі немає, неофіційно заявниці відомо, що зовнішньо схожу на нього людину взяли в полон.

Стосовно факту перебування у шлюбі ОСОБА_4 із ОСОБА_5 заявниця показала суду, що між ним та ОСОБА_1 виникла сварка, ОСОБА_14 був в нетверезому стані. Зазначеною причиною заявниця пояснює факт реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 . Вказує заявниця й вказані особи, хоча і зареєстрували шлюб, але разом не мешкали. При цьому, ОСОБА_14 мав намір самостійно врегулювати це питання, як виявилось пізніше, тому ОСОБА_1 про шлюб нічого не повідомляв протягом деякого часу.

Свідок ОСОБА_7 , допитана судом, показала, що проживає у гуртожитку АДРЕСА_5 , є сусідкою ОСОБА_15 та її співмешканця ОСОБА_16 . Свідок проживала у гуртожитку приблизно з вересня 2021 року, у 37 кімнаті, в цей час ОСОБА_17 і ОСОБА_18 вже мешкали у цьому ж будинку, у іншій кімнаті, розташованій неподалік від кімнати свідка, номера вона не пам?ятає, на другому поверсі. Вказані особи, на переконання свідка, справляли враження сім?ї. Із ОСОБА_17 свідок перебувала виключно у сусідських відносинах. Свідок впізнала матір ОСОБА_19 - ОСОБА_3 , яка під час її допиту в судовому засіданні перебувала в залі суду. Свідок зазначила, що не відвідувала ОСОБА_17 та ОСОБА_19 вдома, але, зустрічаючись неподалік місця проживання (квартир), вони спільно обговорювали побутові справи, життя в місті тощо, при цьому, свята разом не святкували. Свідку також відомо про те, що у 2024 році ОСОБА_18 був поранений, лікувався, після чого повернувся на військову службу. Свідок показала, що ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, одружився із іншою жінкою, проте боявся зізнатись ОСОБА_20 . Точної дати події свідок не знає.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходить з таких норм чинного цивільного та сімейного законодавства.

Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Ч.9,10 ст.7 СК України встановлено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За приписами ч.1,2 ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення правовідношення.

Відповідно до ч.2,4 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

До особистих немайнових прав відноситься, зокрема, право на вільний вибір місця проживання (ст.270 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.310 ЦК України фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до 1,6 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Крім того, згідно з ч.2 ст.21 СК України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Ч.5 ст.17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Ч.1 ст.46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі ( в редакції станом на час зникнення безвісти ОСОБА_4 )

Також, станом на час зникнення безвісти ОСОБА_4 , за нормою ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, законодавець у редакції норми, чинній на момент зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 , встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, але особи, які не перебувають у шлюбі, хоча і проживають однією сім?єю, до цього кола не відносяться.

Разом з цим, за приписами ст.5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Так, заявниця, звертаючись до суду, стверджує й про порушення її права на отримання інформації щодо долі ОСОБА_4 , який є безвісно зниклим у зв`язку із проходженням військової служби, що в достатній мірі обґрунтовує звернення до суду із даною заявою в порядку окремого провадження, оскільки він може мати для ОСОБА_1 юридичне значення.

Разом з цим, розглядаючи справу, суд виходить з того, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Суд наголошує, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, враховуючи доводи сторони заявника, висловлені власне у заяві, під час допиту заявниці як свідка, з приводу того, що факт спільного проживання заявниці із ОСОБА_4 мав місце в період з травня 2018 року по 16.11.2024 (по час зникнення безвісти ОСОБА_4 ), за виключенням періоду листопада-грудня 2023 року, вважає ці доводи необґрунтованими належними та допустимими доказами.

Фактично на користь доводів сторони заявника свідчать лише покази ОСОБА_1 , яка вочевидь заінтересована у результатах розгляду справи, а також свідка, яка не була ані членом сім?ї, ані близьким другом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , тобто, не може засвідчити ані спільного побуту, ані наявності взаємних прав та обов?язків подружжя у вказаних осіб.

Наявність спільної дитини вочевидь може свідчить на користь факту перебування в близьких стосунках вказаних осіб, але не доводить факту спільного проживання заявниці та ОСОБА_4 . Окремо на користь даного твердження свідчить доведеність факту перебування ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 та зміст рішення суду про розірвання шлюбу, дослідженого судом, у мотивувальній частині якого чітко зазначено, що шлюбні відносини подружжя припинені, спільне господарство не ведеться. Проте, ані при зверненні до суду, ані під час здійснення провадження у справі про розірвання шлюбу стороною позивача доводів з приводу його формальності, або фактичного непроживання подружжя не висловлювалось.

Не знайшли свого підтвердження й доводи сторони заявника у даній справі щодо перебування ОСОБА_1 на утриманні у ОСОБА_4 у вказаний вище період, крім того, заявниця не просила встановити відповідного факту.

Суд враховує правові висновки, здійснені Верховних Судом відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України.

Так, сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду №490/4949/17 від 12.12.2019 року).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16, показання свідків та спільні фотографії, не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Верховний Суд також вказав, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012 - 2014 років коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15).

За нормою ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з положеннями ч.1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку про те, що вимоги заявниці не підлягають задоволенню, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви.

Відповідно до положень ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати за загальним правилом не відшкодовуються.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 49, 76-82, 89, 95, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 272-273, 293-294, 315, 319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України,про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що має юридичне значення, - відмовити.

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_6 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_12 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_13 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_14 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_10, код ЄДРПОУ НОМЕР_17, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_8.

Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ НОМЕР_15 , адреса місцезнаходження невідома.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_16 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 11.09.2026 (з урахуванням часу перебування головуючого судді в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні).

Суддя Л. А. Вайнраух