Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №337/4899/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

21.09.2026

ЄУН № 337/4899/26

Провадження № 2/337/3398/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерука І.Г.

з участю секретаря Роман Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представниця позивача ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» по системі «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 7595,56 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № C7-270126-1 від 27.01.2026.

На виконання умов Договору факторингу укладено Перелік № 1 (Додаток №2 до Договору факторингу №C7-270126-1 від 27.01.2026), згідно з яким відбулось відступлення права вимоги в тому числі за Договором № 5479785 від 22.04.2025 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 , Позивачем 03.01.2026 на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 , а саме + 380953362731, було направлено СМС-повідомлення наступного змісту: «Укладено Договір факторингу №C7-270126-1 від 27.01.2026р. Проведено відступлення права вимоги за кредитним договором 5479785 від 22.04.2025. Ваш новий кредитор ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР": 43170298;01133; м. Київ; вул. Алмазова Генерала; буд.13; оф.601;0-800-20-33- 20;Info@newcollector.com.ua; http://newcollector.com.ua/"; сплачувати необхідно в ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР». Статус зазначеного повідомлення - «DELIVERED».

Станом на дату подання даної позовної заяви Позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 5479785 від 22.04.2025 року, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .

Між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 22.04.2025 року укладено Кредитний договір № 5479785. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 2 000,00 грн., на наступних умовах: строк, на який надається кредит - 360 днів; періодичність платежів - кожні 20 днів; Позичальнику за користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожний день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування; Знижена процентна ставка становить 0,0100% за кожен день користування кредитом.

Відповідно до умов Договору № 5479785 від 22.04.2025 року Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується офіційним листом про перерахунок коштів ТОВ «ПЕЙТЕК». Кредитором виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі. В свою чергу Позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 27.01.2026 утворилась заборгованість у розмірі 7595,56 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 1999,98 грн та за відсотками - 4595,58 грн, а також штраф у розмірі 1000,00 грн, чим порушуються права та інтереси Позивача.

Просить суд стягнути заборгованість за Кредитним договором № 5479785 від 22.04.2025 року в розмірі 7595,56 грн., суму понесених Позивачем судових витрат у розмірі 2921,78 грн., які складаються з: 2662,40 грн. судового збору; 259,38 грн. витрат, понесених Позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками Відповідачу.

06.08.2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін.

Представницею позивача у позові заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Заперечень проти заочного розгляду справи не надано.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки листом рекомендованою кореспонденцією на зареєстровану адресу відповідача, та шляхом розміщення оголошення про час і місце розгляду справи на офіційному веб-порталі суду, будь яких заяв не надав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Суд, за відсутності підстав для відкладення або оголошення перерви в судовому засіданні, передбачених ст. 223 ЦПК України, ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

У суду є підстави для ухвалення заочного рішення, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Судом встановлено, що 22.04.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір № 5479785 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до умов договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.

На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 2000 грн. За взаємною згодою Сторін сума кредиту може бути збільшена, про що Сторонами укладається Додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором, відповідно до Графіку платежів. Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

Стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,95%. Знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом. Денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на Знижену процентну ставку дорівнює 0,8978%.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Дата надання кредиту: 22.04.2025 або 23.04.2025.

Договір підписано 22.04.2025 року відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 76728.

Також 22.04.2025 року відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 54079 паспорт споживчого кредиту.

Про факт укладення договору також свідчать: Анкета-опитувальник клієнта - фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІКС ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА"), яка підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 54079

Отже, зі змісту договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання кредиту та повернення.

У спірному договорі, паспорті споживчого кредиту, в Анкеті клієнта - фізичної особи, зазначено електронний підпис фізичної особи - відповідача, фінансовий номер телефону, електронна пошта, паспорті дані відповідача, ідентифікаційний номер, тобто останній підтверджує свій номер телефону, за допомогою якого відбулося підписання кредитного договору та його складових.

Доказів того, що персональні дані відповідача, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, а також будь-яких відомостей щодо протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодінням її персональними даними з метою подальшого укладення договору, суду не надано.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений, і таким чином суд приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до довідки ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», між Товариством та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 2024-01-03. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: на суму 2000.00 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - b81c394b-1118-424e-8e9a-f16a4a08137c Номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - НОМЕР_6 Session ID - 031310614707 Сайт торгівця - https://credit7.ua Електронний платіжний засіб - НОМЕР_1 Код авторизації - 233400 Банк-еквайр - АТ «ПУМБ» Дата і час створення - 2025-04-22 15:46:08 Дата і час прийняття в роботу - 2025-04-22 15:46:10 Дата і час виконання - 2025-04-22 15:46:10 Призначення платежу: Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 5479785 від 2025-04-22.

Доказів того, що банківська картка з маскою НОМЕР_2 та НОМЕР_3 належить не відповідачу, матеріали справи не містять та відповідачем не спростовано.

Саме по собі ненадання позивачем до позовної заяви первинних документів, які підтверджують перерахування суми кредиту на вказані у кредитному договорі реквізити, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, оскільки кредитний договір є укладеним з моменту його підписання обома сторонами, а надання кредитних коштів є виконанням кредитного договору з боку кредитора.

Отже, між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем досягнута згода щодо істотних умов договору, на підставі якої останній отримав кредит у сумі 2000 грн.

Таким чином ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.

Судом на підставі кредитного договору, що укладався відповідачем встановлено, що кошти перераховані на рахунок позичальника НОМЕР_1 , який був зазначений в договорі.

При цьому відповідач на спростування доводів, викладених у позовній заяві, на надав жодного доказу, які б вказували на невиконання ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» своїх зобов`язань.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручним для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідача кредитний договір не був би укладений сторонами, цей правочин у розумінні положень ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Суд вирішуючи спір по суті, перш за все враховує принципи презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) - кредитного договору сторін, підписаного сторонами без зауважень (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем суду не надані), оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні, відповідач у справі зустрічного позову про визнання недійсним договору не заявляв, також у матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання договору сторін недійним) та обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої договори є обов`язковим для виконання його сторонами.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд приходить до висновку, що відповідачем у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Отже, підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», отримавши всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості складеного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» заборгованість за Договором № 5479785 від 22.04.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, становить 7595.56 грн., і складається із: заборгованість по тілу кредиту 1999.98 грн., заборгованість за відсотками 4595.58 грн., штраф 1000 грн.

Наданий суду розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом заборгованості у справі.

Встановивши обставини справи та визначившись з характером спірних правовідносин, суд приходить висновку про доведеність позивачем як факту укладання між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем договору так і невиконання позичальником свого обов`язку зі своєчасного повернення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами.

27.01.2026 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № С7-270126-1.

Згідно умов Договору Факторингу № С7-270126-1, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п.3.2. цього Договору, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, Клієнт перестає бути стороною за Кредитним Договором, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним Договором та набуває всіх прав за ним.

За цим Договором Клієнт відступає Право вимоги до Боржника за Кредитним договором Факторові, внаслідок чого Клієнт передає, а Фактор одержує право вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Кредитним договором. Клієнт відповідає перед Фактором за дійсність грошових вимог, право яких відступається Факторові за цим Договором, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги Боржником.

Договір Факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026 року підписаний представниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», плата за договором підтверджена наданою суду копією платіжної інструкції.

Відповідно до Додатку №2 До Договору Факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026 р - Перелік №1,, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 5479785 від 22.04.2025 року в сумі 7595,56 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 1999,98 грн., заборгованість за відсотками 4595,58 грн., штраф 1000 грн.

Договір факторингу містить всі необхідні істотні умови, які свідчать про чинність даного договору та про належне відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовим кредитом. Договір факторингу є дійсним та в судовому порядку не оскаржувався.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Суду не надано доказів, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином виконав, отримані кредитні кошти, відсотки за користування кредитом сплатив ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» або ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Таким чином, надані суду докази вказують на те, що між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем 22.04.2025 було укладено договір №5479785 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на виконання якого відповідачу перераховано на його банківський картковий рахунок кредит у розмірі 2000 грн., які відповідач зобов`язався повернути і сплатити узгоджені проценти за користування кредитом.

У подальшому ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу.

Враховуючи, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, то на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Крім того, у постановах Верховний Суд від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24) виснував, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, на період воєнного стану в Україні позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, тому суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафами в розмірі 1000 грн.

Таким чином суд вважає, що нарахування штрафів в сумі 1000 грн. є неправомірним, та задоволенню не підлягає.

Таким чином, за умовами договору № 5479785 від 22.04.2025 року відповідач повинен повернути тіло кредиту в сумі 1999,98 грн., та відсотки в розмірі 4595,58 грн., а всього 6595,56 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. Враховуючи задоволення позову на 86,6%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2310 грн. 96 коп.( 2662,40 грн.* 86,6%).

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені витрати внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 259,38 грн.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, враховуючи задоволення позову на 86,6%, з відповідача поштові витрати внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 224 грн. 62 коп.( 259,38 грн.* 86,6%).

Керуючись ст. 13, 81, 89, 133, 141, 229, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за договором № 5479785 від 22.04.2025 року у розмірі 6595 грн. 56 коп., а також судовий збір у розмірі 2310 грн. 96 коп., і витрати понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками у розмірі 224 грн.62 коп., а всього стягнути 9 131 (дев`ять тисяч сто тридцять одна) грн. 14 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Інформація про сторін

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» , ЄДРПОУ 43170298, адреса 01133, місто Київ, вул.Алмазова Генерала, будинок 13 , офіс 601, ел. пошта Info@newcollector.com.ua, тел. 731251025.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП. НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_5 .

Суддя: І.Г.Кучерук