Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №127/18460/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18460/26

Провадження № 2/127/5286/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов мотивовано тим, що 22 жовтня 2011 року між позивачкою та відповідачем зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про що складено актовий запис № 3000.

Під час реєстрації шлюбу позивачка змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

Від шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка зазначила, що сімейне життя з відповідачем не склалося. У кожного з подружжя власний погляд на сімейний устрій та роль подружжя, різні погляди на сім`ю та світогляд. На цьому ґрунті подружні стосунки між сторонами припинилися, шлюб фактично розпався.

Позивачка вказала, що спільних планів на майбутнє сторони не мають, подружні стосунки відновлювати не планують, спільно не проживають, спільного бюджету не ведуть. Подальше збереження сім`ї є неприйнятним, а формальне збереження шлюбу суперечить її інтересам. Примирення між сторонами неможливе, у зв`язку з чим позивачка заперечує проти надання строку для примирення.

Позивачка просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, строку для примирення не надавати, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 », а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду, ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 24 серпня 2026 року особисто, про що власноручно розписався. Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подав, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не направляв.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов не подав, причин неявки суду не повідомив. За таких обставин суд, за відсутності заперечень позивачки проти заочного розгляду справи, ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України щодо припинення шлюбу

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України один із подружжя має право пред`явити позов про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про що складено актовий запис № 3000, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

Від шлюбу сторони мають спільну доньку – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка зазначає, що подружні відносини між сторонами припинилися, сторони спільно не проживають, спільного бюджету не ведуть, спільних планів на майбутнє не мають та не планують відновлювати подружні стосунки.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд враховує, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу, вказує на фактичне припинення подружніх відносин та неможливість їх відновлення. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, проти позову не заперечив, доказів на спростування доводів позивачки або на підтвердження можливості збереження сім`ї суду не надав.

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що сім`я сторін фактично розпалася, подружні відносини припинені, спільне проживання та ведення спільного бюджету припинені, сторони не мають спільних планів на майбутнє, а позивачка не вбачає можливості відновлення подружніх відносин.

Будь-яких доказів, які б свідчили про можливість відновлення сімейних відносин або про заперечення відповідача проти розірвання шлюбу, матеріали справи не містять.

Наявність у сторін спільної неповнолітньої дитини сама по собі не є підставою для відмови у розірванні шлюбу, оскільки предметом розгляду у даній справі є питання припинення шлюбу, а інших спорів щодо прав та інтересів дитини у межах цієї справи сторонами не заявлено.

Дослідивши фактичні обставини справи, суд зважає на те, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу, примирення між сторонами не досягнуто, відповідач не заперечив проти позову та не надав доказів можливості збереження сім`ї, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, а тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка під час реєстрації шлюбу змінила своє прізвище, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки під час реєстрації шлюбу позивачка змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » та просить після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 », суд вважає за необхідне після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище « ОСОБА_4 ».

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить із того, що позивачкою при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, а також заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З огляду на задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки сплачений нею судовий збір у розмірі 1331,20 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, що разом становить 3331,20 грн.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, ст.ст. 13, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 22 жовтня 2011 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 3000.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3331 (три тисячі триста тридцять одна) гривня 20 копійок, з яких 1331,20 грн – судовий збір та 2000,00 грн – витрати на правничу допомогу.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо позивачу повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду виготовлено 17.09.2026 року.

Суддя: