Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №127/13834/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13834/26

Провадження № 2/127/3927/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2026 року представник позивача звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають у зареєстрованому шлюбі, укладеному 22 липня 2018 року Виконавчим комітетом Бубнівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, актовий запис № 02, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 .

Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося у зв`язку з несумісністю характерів, різними поглядами на життя, відсутністю взаєморозуміння та взаємної підтримки.

Як зазначено у позовній заяві, шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, сторони не проживають однією сім`єю, не ведуть спільного господарства та не підтримують подружніх відносин.

Позивач вважає, що продовження та збереження шлюбу суперечить її інтересам, примирення між сторонами неможливе.

Також позивач зазначає, що спору щодо поділу майна між сторонами немає, питання щодо визначення місця проживання дітей та їх утримання у даному позові не порушуються.

Позивач просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 22 липня 2018 року Виконавчим комітетом Бубнівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, актовий запис № 02, а після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_5 ».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ОСОБА_6 подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглянути справу без участі позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився.

Судова кореспонденція, направлена відповідачу за адресою, зазначеною в матеріалах справи, повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній».

Відзиву на позовну заяву відповідач суду не подав.

Враховуючи неявку відповідача, відсутність відзиву на позовну заяву та заяву представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін у порядку заочного провадження відповідно до вимог ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі розгляду справи за відсутності всіх учасників справи судове рішення ухвалюється без його проголошення, а датою ухвалення судового рішення є дата його складення в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Виконавчим комітетом Бубнівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, актовий запис № 02, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 .

Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, позивач посилається на те, що спільне життя з відповідачем не склалося у зв`язку з несумісністю характерів, різними поглядами на життя, відсутністю взаєморозуміння та взаємної підтримки.

Як зазначає позивач, шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, вони не проживають однією сім`єю, не ведуть спільного господарства та не підтримують подружніх відносин.

Позивач наполягає на розірванні шлюбу та зазначає про неможливість примирення між сторонами.

Відповідач заперечень проти позову суду не подав, відзиву на позовну заяву не надав та у судове засідання не з`явився.

Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частиною третьою статті 56 Сімейного кодексу України кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин.

Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 110 Сімейного кодексу України один із подружжя має право на пред`явлення позову про розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю, а також інші обставини життя подружжя.

Частиною другою статті 112 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Виходячи із зазначених положень закону, суд при вирішенні питання про розірвання шлюбу повинен встановити фактичні взаємини подружжя, причини припинення сімейних відносин та визначити, чи є можливим подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу.

У даній справі позивач зазначає про фактичне припинення шлюбних відносин, відсутність спільного проживання, спільного господарства та подружніх відносин, а також про неможливість примирення.

Зазначені обставини відповідачем не спростовані, оскільки останній відзиву на позов не подав та будь-яких заперечень щодо доводів позивача суду не надав.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд виходить із того, що сторони фактично припинили сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, подружніх відносин не підтримують, а позивач не має наміру продовжувати шлюбні відносини та наполягає на розірванні шлюбу.

При цьому суд враховує, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а право на припинення шлюбних відносин є особистим правом кожного з подружжя.

Наявність у сторін двох спільних дітей сама по собі не є підставою для збереження шлюбу, якщо фактичні шлюбні відносини між подружжям припинилися та один із подружжя не бажає їх продовження.

Судом також враховано, що питання щодо поділу майна подружжя, визначення місця проживання дітей та їх утримання предметом розгляду у даній справі не є.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що сім`я сторін фактично розпалася, шлюбні відносини між ними припинилися, спільне господарство не ведеться, а збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.

За таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливими, а тому шлюб між сторонами підлягає розірванню.

Щодо вимоги позивача про залишення після розірвання шлюбу прізвища « ОСОБА_5 », суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивач просить після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_5 », суд вважає зазначену вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно зі статтею 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує, що при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1332,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, сплачений нею судовий збір у розмірі 1332,00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 104, 105, 112-113 СК України,ст. 13,223, 247, 258-259, 263-265, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 22 липня 2018 року Виконавчим комітетом Бубнівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, актовий запис № 02.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 00 копійок.

Шлюб припиняється у день набрання чинності цим рішенням.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, а якщо за результатами апеляційного перегляду рішення не скасовано — з моменту набрання законної сили відповідною постановою суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 17.09.2026 року.

Суддя: