Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №183/11913/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/11913/26

№ 2-а/183/120/26

21 вересня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Оладенко О.С., розглянувши у письмовому, спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 номер 7 від 08.07.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 59500,00 грн, а також закрити провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню через грубе порушення процедури розгляду справи та неналежне сповіщення особи суб`єктом владних повноважень. Позивач зазначає, що згідно з оскаржуваною постановою підставою для її винесення став протокол номер 7 від 26.06.2026, у якому розгляд справи було призначено на 08:30 годину 08.07.2026, при цьому відповідач зазначив, що позивач нібито відмовився від підпису протоколу, а документи надсилалися на його адресу, що є повністю неправдивим. Позивач не отримував у встановленому законом порядку ні копії протоколу, ні повідомлення про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідач повністю проігнорував імперативні норми КУпАП щодо порядку направлення процесуальних документів. Замість належного офіційного сповіщення відповідач скористався послугами приватної служби доставки ТОВ "Нова Пошта", оформивши експрес-накладні, де зазначив телефон отримувача, який не належить позивачу, чим позбавив можливості дізнатися про наявність протоколу, дату та час розгляду, ознайомитися з матеріалами справи, надати пояснення та користуватися правовою допомогою. Про існування постанови позивач дізнався лише коли були заблоковані рахунки за адвокатським запитом від 07.08.2026, а копію постанови його представник отримав безпосередньо у відповідача 14.08.2026. Посилаючись на норми Конституції України, КУпАП, Правила надання послуг поштового зв`язку та судову практику Верховного Суду, позивач просить поновити строк на оскарження та скасувати постанову.

Ухвалою судді від 04 вересня 2026 року було відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

09.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 номер 1487 та плану перевірок на території міста Самар на 2026 рік, було проведено перевірку стану ведення військового обліку в Управлінні освіти Самарівської міської ради. Керівництво об`єкта перевірки покладено на начальника правового та кадрового забезпечення ОСОБА_1 . У ході перевірки виявлено порушення положень нормативних актів, за результатами чого складено акт від 12.06.2026 номер 24/1429. Позивача було запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де 26.06.2026 уповноваженою особою складено протокол номер 7 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи відбудеться 08.07.2026 о 08:30 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: місто Самар, вул. Калнишевського, буд. 18, каб. 34. Копії акта та протоколу надіслано за адресою проживання та реєстрації позивача. Відправлення через ТОВ "Нова Пошта" було успішно отримане позивачем 27.06.2026, а відправлення через АТ "Укрпошта" повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Оскільки позивач у призначений час не з`явився, справу було розглянуто за його відсутності відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП. Постановою від 08.07.2026 номер 7 ОСОБА_1 визнано винним та накладено штраф у розмірі 59500,00 грн. Відповідач вважає посилання позивача на неналежне повідомлення безпідставними, наводить судову практику Верховного Суду щодо належного вручення поштової кореспонденції через закінчення терміну зберігання або ухилення від отримання, та наполягає на законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з актом перевірки стану ведення військового обліку та організації бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час від 12.06.2026 року № 24/1429, складеним комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 в Управлінні освіти Самарівської міської ради, встановлено, що обов`язки з ведення військового обліку покладено на начальника відділу правового та кадрового забезпечення ОСОБА_1 , та зафіксовано такі порушення:

- наказ начальника управління про призначення відповідальної особи за ведення військового обліку для перевірки не був наданий;

- інструкція відповідальної посадової особи за ведення військового обліку розроблена, включає в себе основний перелік завдань щодо ведення військового обліку, включено заходи, які не передбачені чинною редакцією Порядку;

- відповідальна посадова особа вимоги організації та ведення військового обліку визначені в Постанові КМ України від 30.12.2022 № 1487 знає не в повному обсязі;

- відповідальна посадова особа не пройшла підвищення кваліфікації, в порушення п.12 Порядку з 2024 року по день перевірки не визначена потреба в підвищенні кваліфікації посадових осіб які відповідають за ведення військового обліку;

- методичне супроводження заходів військового обліку наявності, в порушення п.72 Порядку методологічне супроводження ведення військового обліку військовозобов`язаних не забезпечено, не виданий наказ «Про стан військового обліку та бронювання у 2025 році та завдання на 2026 рік», план роботи відповідальної особи за організацію та ведення військового обліку на 2026 рік відсутній, графік внутрішнього звіряння військового обліку на 2026 рік відсутній;

- в порушення абзацу 10 пункту 34 Порядку звіряння облікових даних призовників та військовозобов`язаних з обліковими даними районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, в яких вони перебувають на військовому обліку за 2025 рік не проводилось, у 2026 році сплановано на вересень місяць;

- в порушення пункту 40 Порядку відомість оперативного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на 01.01.2026 року для перевірки надано не було;

- в порушення пункту 40 Порядку списки персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на 01.01.2026 року для перевірки не надавалися.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 7 від 26.06.2026 року, складеного уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яке виразилося у недотриманні вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме у порушенні вищезазначених положень Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підприємстві, в установі, організації, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Як убачається із постанови по справі про адміністративне правопорушення від 08.07.2026 року № 7, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_4 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (внаслідок виявлених під час перевірки Управління освіти порушень ведення військового обліку), із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59500,00 гривень.

Як убачається з матеріалів справи, 26 червня 2026 року відповідачем направлено на адресу позивача копію акта перевірки № 24/1429 від 12.06.2026 та протокол № 7 від 26.06.2026 через ТОВ "Нова Пошта" та АТ "Укрпошта".

Поштове відправлення через АТ "Укрпошта" (ідентифікатор № 5120603316065), воно надійшло до поштового відділення 29 червня 2026 року, однак через неотримання адресатом було повернуто відправнику 9 липня 2026 року у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Відправлення через ТОВ "Нова Пошта" (експрес-накладна № 59001692882832), воно було доставлене та вручене одержувачу 27 червня 2026 року. Відтак суд не погоджується з доводами позивача про те, що його не було повідомлено про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, вирішуючи питання про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен надати правову оцінку обставинам справи, навіть якщо сторони на них не посилалися або посилалися частково, але вони мають вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути доказом у справі.

Виходячи із завдань адміністративного судочинства, якими згідно зі статтею 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд не може обмежуватися лише формальною оцінкою доводів позивача. Суд зобов`язаний самостійно здійснити повний і всебічний аналіз матеріалів справи та оскаржуваного рішення на предмет його відповідності вимогам закону, оскільки законність та обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень є загальною передумовою для захисту прав особи, що виключає можливість залишення в силі протиправного рішення лише через те, що позивач не зазначив певні правові підстави у своєму позові.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Згідно з вимогами ст. 245, 251, 252 КУпАП, обов`язок щодо з`ясування всіх обставин справи, доведеності події та складу адміністративного правопорушення, а також вини особи у його вчиненні покладається на суб`єкта владних повноважень, який складає протокол та виносить постанову.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487), визначає чіткий механізм організації та ведення військового обліку державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.

Відповідно до положень Порядку № 1487, персональний військовий облік на підприємствах, в установах та організаціях ведеться особами, відповідальними за організацію та ведення військового обліку, які призначаються наказом керівника підприємства, установи, організації.

Згідно з актом перевірки від 12.06.2026 року № 24/1429, комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 зафіксовано, що наказ начальника Управління освіти Самарівської міської ради про призначення відповідальної особи за ведення військового обліку для перевірки наданий не був. Відсутність у матеріалах перевірки та матеріалах справи належного розпорядчого документа (наказу) про призначення ОСОБА_1 особою, відповідальною за ведення військового обліку, свідчить про недоведеність належного суб`єкта правопорушення.

Згідно з приписами Порядку № 1487, персональна відповідальність за стан ведення військового обліку на підприємстві покладається безпосередньо на керівника підприємства, установи, організації, тоді як обов`язки відповідальної особи виникають виключно після її належного офіційного призначення відповідним наказом та покладення таких функцій. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що на позивача у встановленому законом та внутрішніми організаційно-розпорядчими документами порядку були покладені обов`язки з ведення військового обліку в Управлінні освіти.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та не доведено його правового статусу як спеціального суб`єкта відповідальності за порушення правил військового обліку на підприємстві у розумінні Порядку № 1487, оскаржувана постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 665,60 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 5, 9, 72, 74, 77, 139, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення № 7 від 08.07.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 59 500,00 грн - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 665,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено і підписано 21 вересня 2026 року.

Суддя Оладенко О.С.