Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №138/2406/26 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2406/26

Провадження №:2/138/1803/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі головуючого судді Ясінського Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним вище позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що 14.11.2020 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 уклали договір про надання споживчого кредиту №1246002. Договір укладено у виді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи зі застосуванням електронного підпису. Відповідно до умов вказаного договору відповідачу було надано кредит в загальному розмірі 6 000,00 грн. Сума кредиту була перерахована відповідачу на її банківський картковий рахунок. 22.02.2021 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу №015-220221 згідно якого та у відповідності до ст.512 ЦК України останній набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками первісного кредитора, у тому числі і до відповідача. 21.10.2024 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Артеміда-Ф» уклали договір факторингу №20241021/2 за яким право грошової вимоги за вказаним кредитним договором до відповідача перейшло до позивача. Разом з тим, відповідач не виконує умови договору, не здійснила погашення існуючої заборгованості, що призвело до виникнення у неї заборгованості у розмірі 22 483,95 грн., до якої позивачем також нараховано інфляційне збільшення в сумі 2 803,95 грн.

За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за вказаними вище договором у загальному розмірі 22 483,95 грн.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.07.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк 5 днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.07.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

Відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін шляхом надсилання копії ухвали суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованою адресою проживання, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Вказаною ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов, однак таким правом не скористалась. Будь-яких заяв, клопотань та заперечень суду не подавала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

14.11.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1246002. На умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до умов договору сума кредиту складає 6 000,00 грн. Строк кредитування 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. Стандартна процента ставка становить 1,90% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 693,50% річних, за зниженою процентною ставкою – 3,65% річних (п.п. 1.2-1.5 договору).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п. 2.1 договору).

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1 договору).

Пунктом 9.10 договору визначено, що підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що: перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №07-ОД від 19.02.2020, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися; дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Клієнт погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних, не пливають на зобов`язання Клієнта, передбачені цим Договором; у разі, якщо Клієнт перебуває у шлюбі або фактичних шлюбних відносинах, від діє зі згоди іншого з подружжя; він погоджується, що у випадку передбаченому п.6.2.1 Договору, для Товариства не настає прострочення кредитора.

До вказаного вище договору кредиту позивачем надано Графік платежів, в якому зазначено основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інша важлива інформація щодо кредитування.

Вказаний вище договір про надання споживчого кредиту, Графік платежів підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Як доказ перерахування кредитних коштів відповідачу позивач надав лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1609 від 16.09.2025 адресований ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в якому зазначено про успішність перерахування коштів 14.11.2020 на суму 6 000,00 грн, на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua – 72443609, призначення платежу: Зарахування 6000 грн. на карту НОМЕР_2 .

Як стверджує позивач у своєму позові, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість.

Як слідує з розрахунку заборгованості підготовленого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» станом на 18.05.2021 сума заборгованості відповідача перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» становила 9 420 грн., з яких 6 000,00 грн. основний борг, 3420,00 грн. заборгованість за процентами.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначено в правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21), з урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилом статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт-фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор -банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник-набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), згідно яких у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника..

22.02.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 015-220221, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «СІРОКО ФІНАНС» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за договором кредиту № 1246002 від 14.11.2020.

Згідно Додаткової угоди №02 від 19.05.2021 до договору факторингу №015-220221 від 22.02.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Сіроко фінанс» та ТОВ «Лінеура Україна» погодили умови щодо фінансування оплати та відступлення прав грошових вимог.

На підтвердження укладення вказаного договору факторингу позивачем надано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 41 від 25.05.2021 з призначенням платежу «Фінансування за відступлення прав грошових вимог згідно п. 1 додаткової угоди №02 до договору факторингу №015-220221 від 22.02.2021».

Згідно витягу з Реєстру прав вимог до Договору факторингу № 015-220221/02 від 19.05.2021 (Додаткова угода №2 до договору факторингу №015-220221 від 22.02.2021), позивач отримав право вимоги до ОСОБА_2 за договором кредиту № 1246002 від 14.11.2020 на загальну суму заборгованості 19 680,00 грн., яка складається з 6 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 13 680,00 грн. заборгованості за процентами.

21.10.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» було укладено Договір факторингу № 20241021/2, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за договором кредиту№ 1246002 від 14.11.2020.

На підтвердження укладення вказаного договору факторингу позивачем надано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 840 від 29.10.2024 з призначенням платежу «оплата ціни придбання згідно Договору факторингу №20241021/2 від 21.10.2024».

Згідно витягу з Реєстру прав вимог до Договору факторингу № 20241021/2 позивач отримав право вимоги до ОСОБА_2 за договором кредиту № 1246002 від 14.11.2020 на загальну суму заборгованості 19 680,00 грн., яка складається з 6 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 13 680,00 грн. заборгованості за процентами.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда Ф» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Як слідує з розрахунку заборгованості підготовленого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» станом на 08.07.2026 сума заборгованості відповідача перед ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» становила 22 483,95 грн., з яких 6 000,00 грн. основний борг, 13 680,00 грн. заборгованість за процентами (та прострочені відсотки), інфляційне збільшення – 2 803,95 грн.

Позивачем нараховано інфляційні нарахування за період з 15.12.2020 по 23.02.2022, що складають 2 803,95 грн.; індекс інфляції за весь період= IIc (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.14247719; інфляційне збільшення = 19 680,00 x 1.14247719 – 19 680,00 = 2 803,95 грн.

У свою чергу відповідач не надала суду докази, які б спростовували, як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника.

Разом із тим із наданого позивачем розрахунку вбачається, що 14.12.2020, після спливу строку кредитування та виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідачу продовжувались нарахування відсотків за користування кредитом.

Так, умовами договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту№1246002 від 14.11.2020 передбачено строк кредиту 30 днів, зазначено, що дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів (п. 1.3 договору). Згідно Графіку платежів дата повернення позики та сплати нарахованих відсотків - 14.12.2020.

При цьому доказів пролонгації договору на умовах, передбачених розділом 4 договору суду не надано.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача, здійсненого первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №1246002 від 14.11.2020 станом на 18.05.2021 складала 9 420,00 грн., з яких 6 000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 3 420,00 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом. При цьому нарахування відсотків здійснювалось в період з 14.11.2020 по 14.12.2020 за стандартною відсотковою ставкою 1,9% в день (6 000,00 х 1,9% х 30 днів = 3 420,00 грн.), тобто на умовах узгоджених сторонами договору. При цьому первісним кредитором штрафні санкції за невиконання умов договору відповідачу не нараховувались.

При цьому, згідно витягу з Реєстру прав вимог до Договору факторингу № 015-220221/02 від 19.05.2021 (Додаткова угода №2 до договору факторингу №015-220221 від 22.02.2021) укладеного між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», останній отримав право вимоги до ОСОБА_2 за договором кредиту № 1246002 від 14.11.2020 вже на загальну суму заборгованості 19 680,00 грн., яка складається з 6 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 13 680,00 грн. заборгованості за процентами.

Унаслідок такого донарахування заборгованості за відсотками за користування кредитом позивач визначив загальний розмір процентів за період користування кредитом у сумі 13 680,00 грн., замість нарахованих первісним кредитором згідно умов договору кредиту в розмірі 3 420,00 грн.

Оцінюючи правомірність такого способу визначення розміру процентної заборгованості, суд виходить із того, що проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування позичальником грошовими коштами кредитодавця, а тому їх розмір визначається умовами договору, які діяли саме у період фактичного користування кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після настання прострочення права кредитора забезпечуються не положеннями статті 1048 ЦК України щодо плати за користування кредитом, а положеннями частини другої статті 625 ЦК України як відповідальністю за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, у якій зазначено, що проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України, є платою за правомірне користування коштами, тоді як після настання прострочення застосуванню підлягають положення статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що поведінка боржника не може одночасно бути правомірною та неправомірною, а тому проценти як плата за користування кредитом і відповідальність за прострочення не можуть одночасно регулюватися різними правовими режимами.

Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд доходить висновку, що після настання прострочення кредитодавець не вправі змінювати вже визначений сторонами розмір плати за користування кредитом за період, протягом якого позичальник користувався кредитом на законних підставах.

Такий спосіб визначення процентної заборгованості фактично змінює погоджені сторонами умови договору вже після завершення відповідного періоду користування кредитом та суперечить правовій природі процентів як плати за користування кредитними коштами.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно здійснив перерахунок процентів за користування кредитом за період, протягом якого відповідач користувався кредитними коштами на умовах кредитного договору, у зв`язку із чим нарахування процентів у розмірі 10 260,00 грн. (13 680,00 грн. – 3 420,00 грн.) не відповідає вимогам статей 1048, 1050, 625 ЦК України, умовам укладеного між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору та наведеним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача станом на 14.12.2020 становить 9420,00 грн, з яких 6 000,00 грн. основний борг, 3 420,00 грн. проценти за користування кредитом.

Суд звертає увагу, що визначений у витягах з реєстрів боржників розмір процентної заборгованості 13 680,00 грн. не підтверджується матеріалами справи, які не містять жодних належних і допустимих доказів того, яким чином розмір процентної заборгованості збільшився з 3 420,00 грн. до 13 680,00 грн, тобто на 10 260,00 грн.

Позивачем не надано детального розрахунку такого нарахування із зазначенням періоду, за який нараховано проценти, застосованої процентної ставки, кількості днів нарахування та правових підстав їх обчислення.

Саме лише зазначення у витягах з реєстрів боржників суми процентної заборгованості не є належним доказом її існування та розміру, оскільки такі документи лише підтверджують передачу права вимоги, але не підтверджують правомірність формування складових заборгованості. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність нарахування процентів у розмірі 10 260,00 грн, а тому підстави для стягнення процентів у зазначеному розмірі відсутні.

Після спливу строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно детального розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» було донараховано інфляційне збільшення в розмірі 2 803,95 грн за період з 15.12.2020 року по 23.02.2022.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 2 803,95 грн, то суд зазначає, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього, в силу закону, виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати (ч. 2 ст. 625 ЦК України). У нового кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Відповідно до постанови Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги. Стягнення інфляційних втрат є додатковою вимогою від укладеного між сторонами основного зобов`язання.

Оскільки судом встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором №1246002 від 14.11.2020, становить 9 420,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 3 420,00 грн., враховуючи що вимоги про стягнення штрафних санкцій позивачем по даній справі не ставляться, то сума інфляційного збільшення розраховується наступним чином: 9 420,00 грн. х 1,14247719 - 9 420,00 грн. = 1 342,14 грн. При цьому 1,14247719 загальний індекс інфляції за період з 15.12.2020 року по 23.02.2022.

Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини та враховуючи те, що кредитний договір, встановлює обов`язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №1246002 від 14.11.2020 у розмірі 10 762,14 грн., з яких 6 000,00 грн. - тіло кредиту; 3 420,00 грн. - проценти за користування кредитом, 1 342,14 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1274,49 грн. (2662,40 грн./47,87%).

Крім того, представник позивача у своєму позові просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді витрат на правничу допомогу.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, 06.07.2026 між адвокатом Бачинським О.М. та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір №211100055 про надання правової допомоги та розділом 4 договору передбачено, зокрема, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 8 000,00 грн. Про надання правової допомоги підписується акт.

Відповідно до розрахунку суми судових витрат у справі за позовом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_2 за договором позики №1246002 від 14.11.2020, судові витрати позивача складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Згідно акту №1 від 06.07.2026 про приймання-передачу наданих послуг згідно договору №211100055 про надання правової допомоги, клієнт прийняв від адвоката послуги із підготовки позову до суду, в тому числі збирання доказів, підготовки процесуальних заяв по справі, усних консультацій.

Відповідно до рахунку №1 від 06.07.2026 та платіжної інструкції №3271 від 08.07.2026 ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_3 суму коштів у розмірі 8 000,00 грн. за наданні послуги за вказаним вище договором.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у своїй постанові від 28.09.2023 у справі 686/31892/19 (провадження 61-4683св23).

Також, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу при задоволенні позову звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України такі витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, ціни позову, розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, виходячи з конкретних обставин даної справи та те що дана категорія справ не є складною і з даного питання є установлена судова практика, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.

З урахуванням предмета спору, ціни позову, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд визначає вартість наданих юридичних послуг в розмірі 3 000,00 гривень, що відповідає критеріям розумності та співмірності.

Керуючись Законом України «Про електронну комерцію», ст. 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, ст. 7, 12, 76-81, 89, 178, 259, 263-265, 273, 275, 279, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором №1246002 від 14.11.2020 в розмірі 10 762 (десять тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 14 копійок

Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судові витрати у виді судового збору в розмірі 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) гривні 49 копійок.

Решту судового збору залишити за позивачем.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судові витрати у виді витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», код ЄДРПОУ 42655697, місцезнаходження: вул. С. Бандери, 87, офіс 54, м. Львів, 79013.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.А. Ясінський