Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №202/3840/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/3840/26

Провадження № 2/202/4049/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра в складі головуючого судді Дребот І.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 укладено додатковий договір про відкриття та обслуговування рахунку та випуск платіжної картки № НОМЕР_1 від 21.06.2013, згідно якого банк надав відповідачу кредит в сумі 12500,00 грн. Відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору щодо сплати платежів у розмірі та у порядку передбаченого договором та станом на 17.09.2015 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 12601,36 грн. Згідно договору добровільного страхування кредитів № 055/14 від 01.08.2014 року майнові інтереси АТ "Ощадбанк" були застраховані ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія". Через несплату заборгованості за кредитним договором АТ "Ощадбанк" звернулося до ПрАТ "УПСК" із заявою про виплату страхового відшкодування. ПрАТ "УПСК" виконуючи свої зобов`язання визнало факт неповного погашення відповідачем грошового зобов`язання згідно умов договору перед АТ "Ощадбанк" страховим випадком та провело виплату страхового відшкодування в розмірі 12601,36 грн, що підтверджується страховим актом та платіжним дорученням від 21.10.2015.

01.10.2020 між ПрАТ "УПСК" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 01/10/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку № 1 до договору у тому числі право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого стразового відшкодування. 01.10./2018 між ПрАТ "УПСК" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги № 01/10/2018, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку № 1 до договору. В тому числі до нього перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 29.01.2021 було задоволено позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та призначено до стягнення з Відповідача на користь позивача шкоду за виплачене страхове відшкодування у розмірі 12601,36 грн та 704,80 грн судового збору.

06.05.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65321588.

Вищевказане рішення на сьогоднішній день не виконано.

Зазначає, що позивач має право на стягнення із відповідача суми інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми боргу за весь період прострочення, починаючи з наступного дня винесення рішення суду (з 30.01.2021) та до 21.04.2026.

А тому просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1975,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 10165,88 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1331,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Ухвалою судді від 07.05.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою було установлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечень.

Сторони відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечення суду не подавали, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 укладено додатковий договір про відкриття та обслуговування рахунку та випуск платіжної картки № НОМЕР_1 від 21.06.2013, згідно якого банк надав відповідачу кредит в сумі 12500,00 грн. Відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору щодо сплати платежів у розмірі та у порядку передбаченого договором та станом на 17.09.2015 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 12601,36 грн. Згідно договору добровільного страхування кредитів № 055/14 від 01.08.2014 року майнові інтереси АТ "Ощадбанк" були застраховані ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія". Через несплату заборгованості за кредитним договором АТ "Ощадбанк" звернулося до ПрАТ "УПСК" із заявою про виплату страхового відшкодування. ПрАТ "УПСК" виконуючи свої зобов`язання визнало факт неповного погашення відповідачем грошового зобов`язання згідно умов договору перед АТ "Ощадбанк" страховим випадком та провело виплату страхового відшкодування в розмірі 12601,36 грн, що підтверджується страховим актом та платіжним дорученням від 21.10.2015.

01.10.2020 між ПрАТ "УПСК" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 01/10/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку № 1 до договору у тому числі право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого стразового відшкодування. 01.10./2018 між ПрАТ "УПСК" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги № 01/10/2018, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку № 1 до договору. В тому числі до нього перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 29.01.2021 було задоволено позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та призначено до стягнення з Відповідача на користь позивача шкоду за виплачене страхове відшкодування у розмірі 12601,36 грн та 704,80 грн судового збору.

06.05.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65321588.

Вищевказане рішення на сьогоднішній день не виконано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом встановлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України передбачені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання які поширюються на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Так, за вимогами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями, що спростовує доводи позивача про зворотне.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду № 914/712/16 від 12.03.2018 року.

Таким чином, оскільки, відповідач не виконує рішення суду, з нього на користь позивача слід стягнути 3% річних у розмірі 1975,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 10165,88 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 1331,20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1331,20 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 4 000 грн до позовної заяви позивачем додано договір про надання правової допомоги № 01/11/22 від 01.11.2022 укладеного між позивачем та адвокатом Самойленко П.М., додаткову угоду до вказаного договору, акт здачі-прийняття робіт від 24.04.2024 та платіжну інструкцію № Р24A5765471848D1798 від 14.04.2026 на суму 4 000 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до увагу, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо усної консультації, правового аналізу та підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. 7, 9, 11-13, 81-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) інфляційні втрати в розмірі 10165,88 грн, 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 1975,00 грн, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1331,20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.Я. Дребот