Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №212/14927/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/14927/25

2/212/1873/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Хомченко Л.І., секретаря судового засідання Сівак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг , в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, —

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі — ТОВ «Споживчий центр») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі — відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (оферти) № 10.05.2025-100001908, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 98 днів, з кінцевою датою повернення 18.08.2025, зі сплатою процентів за фіксованою незмінною ставкою 0,99 % за один день користування кредитом. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши 13.05.2025 кредитні кошти на реквізити електронного платіжного засобу відповідача, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.

Відповідач узятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, унаслідок чого станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 9880,80 грн, яка складається з: 4000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту; 3880,80 грн — заборгованість за процентами; 2000,00 грн — неустойка.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді від 22 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Статтями 43, 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що участь у судовому засіданні є правом сторони, а учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, відзив на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності не заявляв, у зв`язку з чим, відповідно до положень ч. 8 ст. 178, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, за згоди позивача, судом ухвалено рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 13 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 10.05.2025-100001908, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 4000,00 грн на строк 98 днів з дати надання, з кінцевою датою повернення 18.08.2025. Процентна ставка є фіксованою та незмінною і становить 0,99 % за один день користування кредитом; денна процентна ставка розрахована у порядку, визначеному ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Пунктом 15 заявки, яка є невід`ємною частиною договору, сторони погодили неустойку в розмірі 60,00 грн за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання.

Відповідно до п. 3.2 договору кредит надано на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, тобто спірні правовідносини є відносинами споживчого кредитування.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Частиною третьою цієї статті встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 3 названого Закону визначено, що одноразовий ідентифікатор — це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з дати отримання кредитодавцем в його інформаційній системі відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної одноразовим ідентифікатором, надісланим позичальнику на вказаний ним номер телефону.

Матеріалами справи підтверджено, що документи, які складають кредитний договір, підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого у смс-повідомленні на вказаний ним номер телефону НОМЕР_1 , а також що відповідач пройшов ідентифікацію із використанням Системи BankID Національного банку України, абонентом якої ТОВ «Споживчий центр» є з 26 жовтня 2020 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Касаційного цивільного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, відповідно до яких підписання договору про надання фінансового кредиту за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора підтверджує факт укладення між сторонами відповідного правочину.

Відповідно до п. 4.1 договору спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту — перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-9762.

Факт видачі кредитних коштів підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 13.05.2025, за якою на реквізити електронного платіжного засобу відповідача перераховано 4000,00 грн. Зазначена квитанція є платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги» та належним і допустимим доказом видачі коштів.

При цьому суд враховує, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка надає кошти у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, а тому не може надати первинні банківські документи. Крім того, вимоги п. 64 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, забороняють копіювання платіжного інструмента чи його реквізитів, чим пояснюється зазначення номера електронного платіжного засобу відповідача у маскованому форматі.

Будь-яких заперечень чи претензій щодо неотримання кредитних коштів відповідач протягом дії договору не заявляв, зустрічного позову не подавав, розрахунку заборгованості не спростував.

.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Частинами 1, 2 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором № 10.05.2025-100001908 від 13.05.2025 становить 9880,80 грн, у тому числі: 4000,00 грн — тіло кредиту; 3880,80 грн — проценти; 2000,00 грн — неустойка.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично правильним і таким, що відповідає умовам договору. Проценти в сумі 3880,80 грн нараховані виключно за 98 днів, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування (4000,00 грн ? 0,99 % ? 98 днів), і за межі строку дії договору не виходять, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, про неможливість нарахування процентів за користування кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування.

Щодо позовних вимог про стягнення 2000,00 грн. неустойки, суд зазначає наступне.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023 і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Пункт 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також цим Законом внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

У подальшому пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22.11.2023.

Суд зазначає, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). (ст. 4 ЦК України).

Отже, оскільки Договір укладено 09.09.2024, а штрафи нараховані у 2025 році, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин мають застосовуватись положення п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України про звільнення позичальників від відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.

Виходячи з таки міркувань, суд відхиляє доводи позивача про наявність підстав для застосування до боржника заходів забезпечення договору у вигляді неустойкі у розмірі 2000 гривень.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача, зокрема доказів повернення кредиту та сплати процентів у повному обсязі чи в частині, суду не надав, розміру заборгованості не оспорив, контр розрахунку не подав.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту — 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.; заборгованості за процентами — 3880 (три тисячі вісімсот вісімдесят) грн 80 коп.; а тому позов підлягає частковому задоволенню— шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 10.05.2025-100001908 від 13 травня 2025 року заборгованості за тілом кредиту — 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.; заборгованості за процентами — 3880 (три тисячі вісімсот вісімдесят) грн 80 коп.;

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки позов задоволено в частково , з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі у розмірі 1913,38 гривень .(з розрахунку 780000:9880,8=79% 2422х79:100=1913,38.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке. У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивач зазначив орієнтовний розмір таких витрат — 6000,00 грн, водночас повідомив, що докази їх понесення будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів; у разі якщо сторона з поважних причин не може подати докази щодо розміру понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Ураховуючи наведене, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 та ст. 270 ЦПК України, після подання позивачем відповідних доказів.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76—81, 89, 133, 141, 247, 259, 263—265, 268, 273, 274, 280—284 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 551, 610, 611, 612, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд —

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 10.05.2025-100001908 від 13 травня 2025 року в розмірі 7880 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 80 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту — 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.; заборгованості за процентами — 3880 (три тисячі вісімсот вісімдесят) грн 80 коп.; а в іншій частині позову відмовити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1913,38 гривень .

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

Рішення ухвалено та проголошено 21.09.2026 року.

Суддя: Л. І. Хомченко