Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №211/6924/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6924/26

Провадження № 2/211/5422/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне )

21 вересня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ткаченко С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Бодрухіній Є.А.,

у відсутність учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у гуртожитку, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з тривалою відсутністю відповідача за місцем реєстрації без поважних причин: після звільнення з місця роботи особистих його речей в помешканні не має, за комунальні послуги відповідач не сплачує та має борг за проживання в гуртожитку станом на 01.06.2026 в сумі 9 414,53 грн. В обґрунтування вимог позивачем зазначено про отримання жилої площі в гуртожитку відповідачем на підставі ордеру № 2 від 29.11.2021 у зв`язку з працевлаштуванням в АТ «Українська залізниця», 02 грудня 2021 року відповідач здійснив реєстрацію місця проживання в помешканні. Відповідно до наказу від 05.05.2023, ОСОБА_1 звільнився внаслідок невідповідності виконуваної роботи за станом здоров`я за п. 2 ст. 40 КЗпП України та після звільнення не мешкає в гуртожитку за місцем реєстрації, однак не провів зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Тому позивач просить вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 03 липня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися, своєчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце слухання справи в порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України.

Представник позивача АТ «Українська залізниця» Штирхун І.В. звернулася до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав. Поштове відправлення, направлене на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача з повідомленням про виклик до суду, повернуто до суду не врученим із відміткою «адресат відсутній», що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України є днем вручення повістки (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 621/2155/20 (провадження № 61-3581св24).

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 129 ЖК України, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, згідно витягу з Державного реєстру речових прав, приміщення 2 будинку АДРЕСА_2 перебуває у власності держави в особі Міністерства інфраструктури України та на праві господарського відання правокористувачем є Акціонерне товариство «Українська залізниця».

На підставі ордеру на жилу площу в гуртожитку № 2 від 29 листопада 2021 року, ОСОБА_1 , як працівнику Криворізького відділу матеріально-технічного забезпечення Регіональної філії «Придніпровська залізниця» надано в користування кімнату АДРЕСА_3 .

За відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та Реєстру Криворізької міської територіальної громади , ОСОБА_1 з 02.12.2021 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом (розпорядженням) № НХГ-29/ос від 05.05.2023, ОСОБА_1 звільнено з посади з 05 травня 2023 року внаслідок невідповідності виконуваної роботи за станом здоров`я на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до актів від 02 травня 2024 року, 03 вересня 2024 року, 05 лютого 2025 року, 01 липня 2025 року, 02 квітня 2026 року, складеного завідуючою, працівниками та мешканцем гуртожитку за вищезазначеною адресою, відповідач ОСОБА_1 не проживає в кімнаті АДРЕСА_3 з травня 2023 року, не сплачує комунальні послуги, заяву про свою довгострокову відсутність не писав, на телефонні дзвінки не відповідає.

Борг за комунальні послуги відповідача станом на 01.06.2026 складає 9 414,53 грн.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил щодо оцінки доказів.

Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що суд може у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, в наслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Верховний Суд (постанова від 17 квітня 2019 року у справі № 135/165/17-ц) в оцінці обставин виходить з того, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Отже, сторона, яка посилається на певні обставини на обґрунтування своїх вимог, зобов`язана навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності таких обставин, суд ухвалює рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин (постанова Верховного Суду від 28 березня 2019 року по справі № 520/14828/16-ц).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, враховуючи те, що відповідач не проживає у житловому приміщенні без поважних причин понад строки, визначені статтею 71 ЖК України, суд вважає можливим визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимог про відшкодування судових витрат, сплачених при подачі позову до суду (а.с.1), тому оскільки вимоги підлягають задоволенню, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 3 328,00 грн.

Керуючись статями 71, 72 ЖК України, статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – повністю.

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ), таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко